Розвиток особистості в епоху тосичного контенту

Автор статті: Надія Компанієць - учитель української мови та літератури, Чернігівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 19 Чернігівської міської ради

У статті окреслено основні проблеми, фактори, які впливають на розвиток людини в епоху токсичного контенту. Описано, як вони забезпечують розвиток або деградацію громадянської позиції, акцентується увага на низькому рівні критичного мислення. Обґрунтовується необхідність популяризації критичного мислення в широких масах серед різних вікових груп людей.

Ключові слова: критичне мислення, токсичний контент.

Постановка проблеми та її зв’язок із важливими науковими та практичними завданнями. Медіаконтент доступний сьогодні для всіх. Тому дуже важливо, щоб у будь-якому віці людина була готова свідомо (критично) сприймати все, що її оточує. У статті окреслено основні небезпеки, які впливають на розвиток людини в епоху токсичного контенту.

Над проблемою розвитку критичного мислення працюють Д. Брунер, Д. Стіл, Ч. Темпл, С. Уолтер, Д. Халперн, П. Фачоне, Річард Поль та інші дослідники. Необхідність критичного мислення і сприйняття інформації доводять вітчизняні вчені О. Пометун [1], О.Чуба [2], О. Тягло [3]. Вони зазначають, що розвиток критичного мислення дає « людині вкрай потрібні уміння тверезо аналізувати явища суспільного життя, протидіяти різним формам несанкціонованого вторгнення в її свідомість, особисте життя, спробам будь-яких інформаційних маніпуляцій» [4].

В інтерпретації Андерсона, Кратвола, Ейрейжяна та Крукшенка критичне мислення – це знання, розуміння, застосування, аналіз, оцінка, синтез.

Браун та Кілі описують критичне мислення як:

• Усвідомлення сукупності критичних питань, що пов’язані між собою.

• Спроможність ставити питання та відповідати на них у належний час.

Національна рада за вдосконалення критичного мислення стверджує, що критичне мислення дещо більше за процеси та навички; це – «звичка на основі інтелектуальної зацікавленості задля використання цих навичок, щоб скеровувати власну поведінку» [5].

Тренери освітньої платформи «Критичне мислення» стверджують, що в XXI столітті рівень розвитку критичного мислення дійсно стає критичним для людини. Принципово нові виклики, що постійно з’являються в суспільстві, великий потік легкодоступної інформації, що потребує відбору й правильного переосмислення, зростання особистої відповідальності — все це потребує відпрацьованих навичок думати критично.

Сьогодні ми відчуваємо велику небезпеку через той контент, яким наповнені наші медіа, тому вказані дослідження спрямовані на те, щоб довести: інформація може бути безпечною, якщо спрямована на навчання та дослідження.

Постановка завдань дослідження.

• Обґрунтування необхідності формування навичок критичного мислення в буд-якому віці.

• Визначити основні правила, за допомогою яких можна тренувати критичне мислення в епоху токсичного контенту.

Виклад основного матеріалу дослідження. Свою роботу хочу розпочати з тлумачення ключових слів із цієї теми. У 2018 році Оксфордський словник обрав слово року. За версією редакторів, це слово – «токсичний». Як йдеться у пояснювальному відео, це слово вживалось у найширшому спектрі тем та описувало багато ситуацій року, що минув.

«Визначається як «отруйний» та вживається для опису широкого спектру речей, ситуацій, проблем та заходів», – йдеться у пояснювальному відео.

Зазначається, що слово «токсичний» часто використовувалось людьми як метафора для опису їхнього середовища, робочої атмосфери, настрою в шкільному середовищі, стосунків, культури та поведінки… Сьогодні ми вживаємо це слово як ознаку поняття «конент» .

Контент – це термін, яким заведено називати поповнення(склад) певного інформаційного ресурсу. Зазвичай дане слово використовується у сфері інтернет-ресурсів і під його характеристику підпадають: текстові та відеоматеріали, аудіозаписи чи зображення.

Простими словами, контент – це будь-які матеріали, які розміщені на сайті: аудіо, відео, тексти, картинки. У більш широкому розумінні, словом «контент» можна також називати наповнення книг, телевізійних та радіопередач, фільмів та комп’ютерних ігор.

Виходить, що токсичний контент щось руйнує. Як він впливає на людину протягом життя і яка роль відводиться критичному мисленню?

У процесі роботи над статею я натрапила на таку фразу:

«Деякі вбачають трагедію в появі такого(токсичного) контенту, інші – можливості».

Трагедія:

• Голова правління «UA: Суспільне мовлення» Зураб Алсанія говорить про те, що в Україні – без токсичного контенту падає рейтинг медіа.

• У нашій країні телебачення – це розвага для бідних, його дивляться заради емоцій. Також успіх у впливах на масову аудиторію досягає той,хто впливає через емоції.

• Василь Гатов,WAN-IFRA

Нова хвиля токсичності полягає в тому, що політики змінили подачу інформації: давайте нам буде весело, давайте нам буде смішно, давайте ми будемо занурюватися в наші емоції, а з якого приводу ці емоції – це не так і важливо. Проста технологія, розроблена політтехнологами – створити телевізійного персонажа і вкласти в його уста токсичні речі.

• «Урядовий кур’єр»

Прикро, але в нашій державі нахабну поведінку можна навіть безперешкодно й безкарно культивувати. До прикладу, за допомогою радіо як популярного ЗМІ, про що свідчить проведене дослідження. Під час дослідження більшість опитуваних заявила, що слухає радіо по кілька разів на день — збираючись уранці на навчання чи роботу, в автомобілях, маршрутках. Традиційно радіоведучі намагаються підняти нам настрій уранці, збадьорити й так підготувати до продуктивного дня. Увечері ж вони, покликавши на допомогу гумор, намагаються розслабити слухачів. Дослідження засвідчило, що слухачам бракує високоякісного мовлення. Є нарікання на професійність ведучих, контент. Опитані підкреслювали, що поганий контент — це неповага до аудиторії, провокування бажання ігнорувати ту чи іншу радіостанцію [6].

• «Урядовий кур’єр»

Коли агресія накопичується ще з дитинства, нічого доброго це в підсумку не дасть. Тож у питанні виховання батькам неодмінно має допомогти держава (є ж такі інструменти, як державний нагляд і ліцензування), бо батьки власними зусиллями не зможуть зупинити той токсичний контент, який так і сиплеться на їхніх дітей,але можуть здобувати «звичку» критично мислити,щоб скеровувати свою поведінку і поведінку своїх дітей. Досить довгий час я намагаюсь ігнорувати вранці один з наших телеканалів,через те що моя дитина не може відірватись від мультфільма,бо персонажі цих мультфільмів посилають один одного в дупу, штовхають, ображають, вибачте, відригують… Питання одне: навіщо канали це показують нашим дітям??? [6]

• Реклама цигарок та спиртного згубно впливає на молодь і не тільки. Карпатський центр досліджень провів опитування серед студентської молоді Закарпаття з приводу вживання алкоголю, паління, а також впливу реклами цих товарів. Результати, як стверджує керівник центру Федір Шандор, вразили. З’ясувалося, що переважна більшість опитаних, 81% студентів, які палять та вживають спиртне, почали робити це під впливом реклами. Навіть більше того, молоді люди, які, приміром, не палять, майже не замислюючись можуть назвати кілька прикладів реклам цигарок чи спиртного, які їм добре запам’яталися. Реклама не має спонукати до надмірного вживання спиртного. У жодному разі не давати натяку на ,що пляшка вина чи пива певної марки допомагає знаходити друзів, підвищує соціальний статус або має лікувальні можливості.

Можливості.

• Токсичний контент є інформаційною зброєю, тобто засобом поширення ідеології та її підтримки.

• Токсичність в медіа призводить до викривлення картини, агресивності. Швидкість та кількість новин створюють відчуття тривожності.

• Токсичний контент – це, врешті-решт, мільйонні прибутки.

Але ж парадокс: багатьох цікавить і навіть приваблює цей контент.

Причину вдало ілюструють слова голови правління «UA: Суспільне мовлення» Зураба Алсанії: «Наші рейтинги на низькому рівні, після того, як ми позбавилися токсичного контенту. Факти є, приватні програми є, людям цікаво? Ні. Броколі корисний? Так. Люди люблять? Ні. От саме броколі ми робимо. Має з’явитися звичка до нього».

Як тут не згадати про критичне мислення? Ще в 2016 році Давоський форум визначив, що критичне мислення стане одним із найнеобхідніших навиків майбутнього, бо людям потрібно навчитись не піддаватись маніпуляціям та відстоювати власну точку зору, ставити правильно запитання й відповідати на них, відрізняти факти від думок. І перше питання, яке виникає у зв’язку із цим,чи аналізуємо ми інформацію, прочитану чи почуту ? Як ми це робимо?Як зрозуміти правдива інформація чи неправдива? За все це відповідає критичне мислення. Це комплексна навичка, яка складається з різних навичок, наприклад, навички аналізувати, синтезувати інформацію, ставити запитання,бачити проблеми, знаходити альтернативи й обирати більш прийнятний варіант. Усе це потрібно для того, щоб приймати самостійні й ефективні рішення.

Ігор Паламарчук, директор навчального центру інформаційних технологій «i-klass»пише про те, що дитина має усвідомлювати, що Google, який відповідає на питання – це на замінник мозку, він іноді може давати і неправдиву інформацію, тобто це і друг і ворог одночасно. Друг – тому що завдяки ньому можна знайти альтернативні точки зору, адже предмети у школі часто викладають дуже однобічно, а інтернет може бути інструментом більш повного розуміння речей. Ворог – тому що далеко не завжди пропонує правдиві відповіді.

Ігор Паламарчук переконаний, що найкраще щеплення від інтернет-залежності – це знання про справжню сутність речей. Спочатку дитині потрібно показати, що таке мистецтво, тобто найкраще спершу вчити дітей грати на скрипці, потім навчити англійської мови, математиці, і лише потім – знайомити з інтернетом. Перед тим як малювати в Paint, потрібно помалювати справжніми фарбами, відчути їх запах [9].

Тоді дитина буде пам’ятати справжні сутнісні моменти, і, очевидно, зрозуміє, що комп’ютер – це не ціль життя, а лише інструмент, який може допомогти робити багато корисних речей. Звичайно, це не гарантує безпеку дитини у веб-просторі (таку безпеку мабуть може гарантувати лише повна цифрова ізоляція). Але принаймні тоді дитина буде більш критично підходити до веб-контенту й спілкуванню в онлайні [9]. Ось так має виховуватись критично мисляча людина.

А ще один важливий момент (він стосується більше дорослих) – це конфлікти. Люди, які можуть обґрунтувати свої слова, не схильні до них. Такими навичками мають володіти не тільки педагоги, їх вихованці, але й батьківська спільнота також. Це дуже важливо!!!

Виходить так: під час навчального-виховного процесу ці навички розвиваються, а вдома – зовсім інша ситуація (батьки наполягають на своєму, не пояснюють чому й для чого потрібно виконати певну дію, диктують свої умови, тобто дають приклад зовсім іншій моделі поведінки). І, на мій погляд, відбувається конфлікт інтересів.

Інший приклад: критика в соціальних мережах школи, викладачів. Це не просто розумна критика, а неправдиві слова, сповнені агресії. А все це читають наші діти.

У зв’язку із цим вважаю, що на сьогодні надзвичайно важливо залучати до занять з критичного мислення не тільки викладачів, дітей, але й батьків. Інакше – глухий кут.

Для того щоб проблема була вирішена і наше оточення критично сприймало інформацію, необхідно задіяти усіх учасників освітнього процесу. Не можу не згадати тренінги Design thinking, на яких ми зустрічались із дітьми різних шкіл,учителями, занурились у їх світ, потреби, мотиви, емоції – врешті, самі відчули себе на місці цих дітей…ми були і щасливі від того,що вийшло,і приголомшені, від того, що дізнались, іноді навіть хотілось плакати…,але тоді я чогось не подумала про те, що ми намагались розв’язати проблему, але не взяли до уваги, що кожна дитина повертається додому. І цей момент теж є важливим,а саме:

• Як батьки сприймають ту чи іншу інформацію?

• Який приклад подають вони?

Адже приклад критичного мислення або його відсутності подають не лише в школі, але й вдома.

Критичне мислення – це те, що треба розвивати протягом життя, головне – мати бажання це робити. Наприклад, якщо вам потрапила інформація, яка вас обурила, образила, дуже емоційно зачепила або стосується вашого життя, то перш ніж зробити якісь висновки, ми не забуваємо про правило № 1, а саме, перевіряємо інформацію хоча б в 3-х дуже різних джерелах. І цю навичку постійно необхідно тренувати. Річард Поль, американський дослідник критичного мислення пропонує стандарти людини, яка критично мислить, один з них «інтелектуальна мужність». Він трактується так: поки у вас недостатньо інформації, не можна переходити до її оцінки, робити висновки,приймати рішення [8]. І це теж можна тренувати. Доросла людина може це робити більш свідомо, інформація не ковтається в тому вигляді, у якому вона є в нашому житті, а осмислюється.

Прикладом може слугувати ситуація, яку активно обговорювали в соцмережах і новинах 20 лютого 2020 р. Один із заголовків ВВС News Україна виглядав так: «Чому українців так наполохала евакуація з Китаю?» У цій статті можна прочитати наступне: «Вірус, що вразив українців, куди як небезпечніший за той, від якого люди тікають з Китаю. А від «нашого» вірусу – не втечеш. Нема куди... Від нього не існує ліків – тільки власний імунітет людських розуму і сумління», – так пише журналіст Сергій Тихий про протести українців проти появи у їхніх містах евакуйованих з Китаю.

«Страх і протести мають свої причини, кажуть психологи» [7].

«Більшість споживачів інформаційного контенту у соцмережах, на телебаченні має низький рівень критичного мислення, низький рівень інформованості. Дуже багато людей звикли складати враження про щось із неперевірених джерел. У нас немає культури перевіряти інформацію, культури ставити критичні запитання і сумніватися – чи справді це так?» – каже психолог Анна Просвєтова [7].

Як актуально сьогодні звучать слова Олени Пометун: «Справді, сьогодні існує такий тренд, і — не лише освітній, а й суспільний. Кількість інформації, яка до нас щодня надходить, зростає, в Україні на це накладаються умови інформаційної війни. Тому критичне сприйняття інформації часто ототожнюється з критичним мисленням: таким чином розуміння дещо звужується до протистояння маніпуляції з боку ЗМІ. Дуже часто це пов’язують з поняттям медійної грамотності: сукупністю умінь працювати з інформацією та не піддаватися маніпуляційним впливам. Але, звичайно, це звужене поняття, бо насправді критичне мислення — це якість людини, риса її особистості, яка проявляється не лише у сприйнятті інформації. Це риса, яка проявляється в повсякденному житті щодня, адже щодня ми робимо безліч виборів, і чим більш осмисленими вони є, тим більш розвинуте в людини критичне мислення» [8].

Висновки та перспективи подальших досліджень. Отже, якщо не протистояти, то принаймні контролювати. Готових рішень для протистояння токсичності немає. Але очевидно те, що всім нам потрібно навчитись живому спілкуванню,яке нейтралізує токсичність. Воно породжує дискусії та тренує вміння думати й аналізувати, уміння ставити правильні запитання. Дотримання цих правил допоможе сформувати громадянську позицію, розвинути почуття відповідальності.

За останні роки критичне мислення піднялося в рейтингу актуальних навичок з 4 місця до 2 місця (навички, які будуть важливими в 2020 році). Саме воно і забезпечить наші самостійні та відповідальні дії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Пометун О. І. Методика розвитку критичного мислення на уроках історії / О. І. Пометун // Історія і суспільствознавство в школах України: теорія та методика навчання. – К. : Видавництво – Педагогічна преса, 2012. – № 4. – С. 9.

2. Чуба О. Формування критичного мислення як психолого-педагогічна проблема / О. Чуба // Педагогіка та психологія професійної освіти. – 2013. – № 3. – С. 202-208

3. Тягло О. Чи буде культура критичного мислення в новій українській школі? [Електронний ресурс] /О.Тягло. – Режим доступу: https://life.pravda.com.ua/columns/2017/02/9/222533/

4. Пометун О., Гупан Н. Як розвивати критичне мислення учнів за допомогою нового підручника з історії України [Електронний ресурс] /О.Пометун,Н.Гупан.– Режим доступу: https://lib.iitta.gov.ua/710793/1/

5. Медіаграмотність: Підручник для вчителів / Сінді Шейбе, Фейз Рогоу/ Перекл. з англ. С. Дьома; за загал. ред. В. Ф. Іванова, О. В. Волошенюк. — К.: Центр Вільної Преси, Академія Української Преси, 2017. — 319 с.

6. Малолєткова О. Токсичний контент [Електронний ресурс] / О. Малолєткова .-Режим доступу: https://ukurier.gov.ua/uk/articles/toksichnij-kontent/

7. Дорош С. Чому українців так наполохала евакуація з Китаю? [Електронний ресурс] / С. Дорош.-Режим доступу: https://www.bbc.com/ukrainian/features-51571755

8. Пометун О. Про «інтелектуальну мужність» у школі [Електронний ресурс ] /О.Пометун. – Режим доступу: https://day.kyiv.ua/uk/article/cuspilstvo/pro-intelektualnu-muzhnist-u-shkoli

9. Дорош М. Небезпечний інтернет [Електронний ресурс] / М.Дорош. – Режим доступу: https://ms.detector.media/media-i-diti/post/7981/2012-02-16-nebezpechnii-internet/

This article represents the main factors which are have an influence on human development in the era of toxic content. It describes the ways how this factors provide the development or degradation of civil position. Also it explains the necessity of providing critical thinking through the different age categories.

Keywords: critical thinking, toxic content.