Фактчекінгові медіаресурси у формуванні критичного мислення населення

Автор статті: Вікторія Маркова – завідувач кафедри журналістики, Харківська державна академія культури

У статті обґрунтовується роль фактчекінгу у формуванні критичного мислення. Проаналізовано діяльність фактчекінгових медіаресурсів в Україні. Визначено основні напрямки.

Ключові слова: фактчекінг, медіаграмотність, медіаресурси.


Формування критичного мислення в останні роки стало визначальним трендом суспільного розвитку; цією проблемою переймаються педагоги і психологи, філософи і політологи, актуальною вона є й для медійної сфери. Водночас, даний концепт має свою історію розвитку в науковому і буденному дискурсі, численні визначення та підходи. Слід зазначити, що сама ідея розвитку критичного мислення сягає своїм корінням у праці відомих американських психологів ХХ ст. Своє продовження вона знайшла у працях Метью Ліпмана, засновника Інституту Критичного мислення, який визначає критичне мислення як кваліфіковане (досвідчене, майстерне), відповідальне мислення, що виносить правильні судження, тому що (а) засноване на критеріях, (b) саме себе виправляє (самовдосконалюється) та (с) враховує контекст [6, с. 3]. Вчений вважав, що критичному мисленню потрібно навчати, оскільки демократичне суспільство потребує розумних громадян, а не просто раціональних [6, с. 7-25]. За думкою американського професора Девіда Клустера ознаками критичного мислення є: 1) критичне мислення — це мислення самостійне — це перша і найважливіша характеристика; 2) інформація є відправним, але в жодному разі не кінцевим пунктом критичного мислення; 3) критичне мислення починається з формулювання запитань, з’ясування проблем, які слід розв’язати; 4) критичне мислення прагне до переконливої аргументації; 5) критичне мислення є мисленням соціальним (будь-яка думка перевіряється і відточується, коли нею діляться з іншими) [3].

Важко не погодиться з тезою М. Лумана, яким він починає свою книгу «Реальність медіа»: «Те, що ми знаємо про наше суспільство, і навіть про світ, в якому живемо, ми знаємо завдяки мас-медіа» [4, с. 8]. Саме мас-медіа формують нашу реальність, даючи нам інформацію про те, про що ми ніколи не можемо дізнатися безпосередньо. Тому від того, наскільки достовірною ця інформація буде, залежить і наша картина світу, і наші подальші дії в цьому світі, і ті рішення, які ми приймаємо. Водночас особливістю мас-медіа є акцентування уваги на поточні події, які постійно змінюють один одного. Сучасні інформаційні потоки, що характеризуються великим обсягом та значною швидкістю, практично не залишають шансу для перевірки їх на достовірність. А поява конвергентних медіа призвело до того, що ця швидкість постійно зростає, а обсяги збільшуються буквально в геометричній прогресії. Реальність спотворюється як на стадії створення і передачі інформаційного повідомлення, тобто співробітниками медіа-сфери, так і на стадії генерування повідомлення джерелом інформації (публічними особами). В кінцевому підсумку це призводить до того, що медіа-повідомлення перестають викликати довіру, що негативно позначається на комунікативній сфері суспільства в цілому. Така ситуація вимагає від кожного споживача інформації критичного мислення. Водночас, як зазначалося вище, критичне мислення є складною процедурою, однією з обов’язкових процедур якої є аргументація. Щодо ситуації з медіаспоживанням, то в ньому аргументація базується на фактах, які більшістю споживачів сприймаються на віру, результатом чого є те, що він отримує ілюзію реальності, створену медіа. У цьому зв’язку особливу актуальність у формуванні критичного мислення набуває процедура фактчекінгу.

Слід зазначити, що фактчекінг незважаючи на свою популярність як вид практичної діяльності, ще не став повноправним об’єктом теоретичних досліджень в Україні. На сьогоднішній день йому присвячена незначна кількість наукових публікацій (В. Іванов, Р. Почепцов, Ю. Полтавець, Ст. Шевченка, Ю. Кияшко). Водночас у вітчизняному медіа-просторі функціонує ціла низка фактчекінгових медіаресурсів, деякі медіа мають фактчекінгові рубрики, ця діяльність активно висвітлюється і підтримується різними громадськими організаціями в галузі медіа. Роль фактчекінгових медіаресурсів у формуванні критичного мислення ще не знайшла свого теоретичного обґрунтування, чим зумовлена актуальність даної роботи. Отже, завданням дослідження є розкриття потенціалу фактчекінгових медіаресурсів у формуванні критичного мислення.

Фактчекінг — це процес дослідження даних для з’ясування їх достовірності. Він є похідним від терміна «фактчек» (від англ. Fact checking – перевірка фактів, даних, відомостей), що представляє собою формат журналістики розслідувань. Слід зазначити, що за останні роки фактчекінг перетворився в окремий медіа-тренд, який має свої оригінальні особливості, структуру, методологію. Спрямованість фактчекінгу на перевірку тих чи інших даних, дає підстави класифікувати його як напрямок журналістики контролю. Свідченням популярності і поширеності цього напрямку є те, що в світі зараз функціонує більше 130 медіа, які позиціонують себе виключно у форматі фактчек-ресурсів, близько 20 з яких знаходяться на пострадянському просторі. Консолідацією фактчек-ресурсів займається Міжнародна мережа фактчекерів інституту POYNTER (international fact-checking network@poynter), яка надає консультаційну, методичну, правову, фінансову допомогу фактчекенговим ресурсам, а також розробляє стандарти цього виду діяльності [2].

Вважається, що першим фактчекінговим ресурсом став PolitiFact (Http://www.politifact.com/) у 2007 р. (США). Він займається перевіркою фактів в заявах політиків. Кожному виразу присвоюється рейтинг «Truth-O-Meter» [5].

Першим фактчекінговим ресурсом в Україні став аналітичний портал «Слово і діло», що виник у 2008 р. і спеціалізується на перевірці обіцянок політиків. З метою спростування фейків російської пропаганди з березня 2014 р. функціонує ресурс «StopFake». Влітку 2014 р. з’явилася незалежна аналітична платформа VoxUkraine, в рамках якого функціонує і фактчекінговий проект VoxCheck, що виявляє брехню та маніпуляції у заявах політиків. У лютому 2016 р. активістами громадської організації «Українська команда реформаторів» був заснований проект «FactCheck-Ukraine» (з 2018 р. перший міжрегіональний фактчек-проект «Без брехні»). Поряд з вище згаданими в Україні працює ще кілька проектів, які займаються фактчекінгом («Чесно», «Гра слів», «Дослівно», «По той бік новин»). Всі проекти працюють з використанням грантової підтримки.

Роль подібних медіаресурсів у формуванні критичного мислення в суспільстві полягає в тому, що вони самим своїм існуванням показують, що факти можна і потрібно перевіряти. Але, водночас, аналіз кількості передплатників на ці ресурси у фейсбуку свідчать про їх незначну популярність: «Слово і діло» — 102429; «StopFake» — 64665; VoxUkraine — 22037, «Без брехні» – 1376. В інших соціальних мережах популярність ще більш низька.

Причому фактчек-проект «Без брехні», що має найменшу кількість передплатників, займається найбільш багатогранною і всебічної просвітницькою роботою в цьому напрямку. Саме він заснував мережу регіональних фактчек-медіа, видав перший в Україні підручник з фактчеку, створив перший в Україні рейтинг «Брехні/Правди» політиків, провів понад 70 тренінгів за авторськими програмами. Даний медіаресурс публікує фактчекингові розслідування і статті, що присвячені методиці фактчекингу. Протягом свого існування він реалізовував себе в різних форматах: у мережі, у режимі телетрансляції. Найбільша кількість перевірок заяв політиків в рамках проекту — 520 — припадає на 2017 р. [1]. У подальшому проект стає міжрегіональним, і працівники зосереджують свою роботу на створенні та розвитку регіональної мережі, а також починають дуже активно займатися тренерською роботою. Він стає обов’язковою складовою в підготовці тренерів з медіаграмотності за програмами «Не довіряй — перевіряй» від IREX та Академією DW. Крім того, проводяться численні тренінги для журналістів, викладачів і студентів журналістських факультетів у багатьох регіонах країни. Важливим у цій діяльності є «мережевий» підхід, оскільки підготовлені тренери з медіаграмотності будуть нести отримані знання своїм аудиторіям, а викладачі — інтегрувати їх у свої курси. Тому в даному випадку можна зробити висновок про те, що поряд з безпосередньою фактчекинговою діяльністю велику роль у розвитку критичного мислення займає освітня, яка дає можливість кожному бажаючому оволодіти методикою фактчека.

Якщо вище згадані фактчек-ресурси зосереджують свою увагу на фактчекі або заяв політиків («Слово і діло», «VoxUkraine», «Без брехні»), або на інформаційних повідомленнях російських ЗМІ («StopFake»), то створений зовсім недавно проект Інституту розвитку регіональної преси «По той бік новин: я не вірю на слова» відрізняється більш широким тематичним охопленням. Своїм читачам він адресує інфографіку, тести, статті експертів з медіаграмотності, покрокові інструкції та інструменти протидії маніпуляціям і фейкам. У межах проекту докладно розбираються кейси для того, щоб показати як маніпулятивні технології реалізуються в соціальних мережах та ЗМІ. Про успішність даного проекту свідчить те, що, розпочавши свою роботу у вигляді фейсбук-пабліка з серпня 2018 р. він зараз має в фейсбуці 32714, демонструючи значні темпи зростання (у жовтні 2019 р. мав 23 508 передплатників). Багато в чому це можна пояснити тим, що проект відгукується на прохання читачів про перевірку тієї чи іншої інформації, наочно показуючи, як саме вони це роблять. Тим самим проект здатний переконати будь адресанта медіа-повідомлень, що засоби, якими здійснюється перевірка, дійсно працюють. Виникнення подібного ресурсу заповнює лакуну в такому вигляді фактчека як фактчек ЗМІ, до недавнього часу відсутнього в українському медійному просторі, але досить поширеного на Заході. Фактчек ЗМІ дає можливість, в тому числі, робити і експертні висновки, щодо дотримання журналістських стандартів. Їх наслідком може бути те, що певні медіаресурси, які зловживають фейками, викличуть відповідне ставлення у своїх споживачів. Запорукою успіху даного медіа ресурсу є й те, що вони працюють з фейками, які циркулюють у масовій свідомості і розповсюджуються чутками. Адже відомо, що саме чутки викликають паніку, дестабілізують суспільство. Причому з ними складніше всього боротися, адже дуже важко виявити епіцентр поширення чуток. Охоплення такого контенту є унікальною особливістю саме даного медіа ресурсу. Співробітники оперативно виносять вердикти за текстами, що циркулюють як ЗМІ, найрізноманітнішої тематики. При цьому поряд із стандартними вердиктами «фейк», «брехня», «маніпуляція» використовуються і досить нетрадиційні, такі як «правда, але є але», «маячні сивої кобили о третьої ночі», які безумовно викликають більшу зацікавленість аудиторії. Вердикт розташовується на супровідному до тексту зображенні білим надписом на стрічці синього кольору, що відразу кидається в очі і привертає увагу. Використання гумору, дотепні фрази, довірливий тон сприяють установленню контакту з користувачами, що з одного боку сприяють зростанню популярності медіа-ресурсу, з іншого, ефективно послуговують розвитку критичного мислення.

Аналіз діяльності існуючих фактчек-проектів показує, що вони приділяють не достатню увагу своєму просуванню: не використовують усього різноманіття каналів комунікації; в обмежених масштабах використовують аудіовізуальний контент; не достатньо представлені в соціальних мережах. Це є підтвердженням того, що фактчекінг в Україні повністю не заповнив нішу в медіа-просторі. Водночас, існування таких медіаресурсів, активне просування їх в соціальних мережах, користувачами яких є переважна більшість населення, безумовно буде сприяти розвитку критичного мислення. Фактчекінгові розслідування фізично не можуть охопити всі заяви публічних персон, а тим більше всі повідомлення, які циркулюють в медіа, та й не у такій великій частині населення з’являється бажання читати подібні дослідження, але все ж фактчек-ресурси демонструють нам можливості цієї діяльності у формуванні критичного мислення, показуючи, що ніякий факт не можна приймати на віру. Крім того, фактчекінгові медіаресурси мають значний потенціал освітньої діяльності, навчаючи звичайних людей навичкам фактчекінгу, що може реалізовуватися у вигляді тренінгів, виданні методичних посібників.

Перспективними у цьому зв’язку можуть бути вебінари, більш активне охоплення соціальних мереж, створення контенту для поширення в You Tube. Перспективою подальших досліджень може бути аналіз ефективності фактчекінгових медіаресурсів у формуванні критичного мислення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Без брехні: факт чек політичної риторики.URL: https://www.bez-brehni.com/

2. Гороховський О. М. Фактчек як тренд розслідувань: можливості та перспективи : практичний посібник. Дніпро : ЛІРА, 2017. 133 с.

3. Клустер Д. Что такое критическое мышление / Клустер Д. // М. : Русский язык. 2002. № 29. С. 3. URL: http://rus.1september.ru/2002/29/2.htm

4. Луман Н. Реальность массмедиа / Пер. с нем. А. Ю. Антоновского. М.: Праксис, 2005. 256 с.

5. Шевченко В. Фактчекінг і верифікація у журналістській роботі / В. Шевченко // Образ. 2018. № 1. С. 140-153.

6. Lipman M. Thinking in education. Cambridge : Cambridge university press, 1991. 188 p.

The article substantiates the role of fact checking in the formation of critical thinking. The activity of fact–checking media-resources in Ukraine is analyzed. The main directions are identified.

Keywords: factchecking, critical thinking, media-resources.


Партнери конференції

Міністерство освіти і науки України головний орган у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов’язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Академія Deutsche Welle провідна організація Німеччини для розвитку міжнародних засобів масової інформації. Консультанти і тренери підтримують вільні і незалежні медіа з 1965 року. Організація пропонує міжкультурні та професійні навчальні семінари, програми і стажування для майбутніх журналістів. DW Академія також розробила магістерську програму «Міжнародні Медіа Студії», яка поєднує у собі навчання з розвитку ЗМІ, управління медіа, журналістики та комунікації. За фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.

«Медійна програма», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID), покликана надати місцевим медіа засоби й можливості для того, щоб розширити доступ громадян до високоякісних новин та інформації. Ця програма, виконавцем якої є МГО Internews, працюватиме з 2018 до 2023 рр. та є найбільшим проектом із розвитку медіа в історії України. 

Організація IREX – міжнародна неприбуткова організація, заснована в 1968 році, яка створює справедливий, процвітаючий та інклюзивний світ шляхом розширення можливостей для молоді, культивації лідерів, зміцнення інституцій та розширення доступу до якісної освіти та інформації.  З 2015 року в Україні  IREX впроваджує проєкти з медіаграмотності, а з лютого 2018 року організація реалізує масштабний проєкт «Вивчай та розрізняй: інфо-медійна грамотність» для освітян середньої та вищої школи. Проєкт розрахований на 650 шкіл, 20 ІППО та 20 ЗВО, які в свою чергу нададуть навички критичного сприйняття інформації (КСІ) принаймні 45 000 учнів, 4000 вчителів та 2000 студентів-педагогів для усвідомлення ними цінності високоякісної інформації в контексті шкільної освіти.


Збірник статей Восьмої міжнародної науково-методичної конференції «Критичне мислення в епоху токсичного контенту»>>>

Титульне зображення: https://ru.freepik.com/photos/background, Background фото создан(а) freepik – ru.freepik.com

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.