Формування інфомедійної компетентності студентів вищих навчальних закладів

Автор статті: Ірена Сніховська - кандидат філологічних наук, доцент, доцент кафедри англійської мови Житомирського державного університету імені Івана Франка

У статті окреслено актуальність проблеми медійної та інформаційної грамотності у вищій освіті в сучасних умовах із застосуванням потенціалу сучасних медіаінструментів. Наголошено на важливості формування на розвитку медіакомпетентності студентів університету в контексті медіаосвіти. На основі анкетування студентів Житомирського державного університету, залучених до курсу з медіаграмотності, вдалося простежити особливості формування медіа компетентності, виявлено вхідний та вихідний рівні медіа компетентності студентів університету; визначено їхні медіа переваги, підтверджено ефективність курсу змішаного навчання для розвитку медіакомпетентності студентів.

Ключові слова: медіаграмотність, медіакомпетентність, інформаційна компетентність, критичне мислення.

Постановка проблеми та її зв’язок із важливими науковими та практичними завданнями. Сьогодні беззаперечним фактом є те, що ключовою ознакою розвитку сучасного суспільства є інформатизація всіх сфер його життєдіяльності. Процес інформатизації освіти є невід’ємною складовою інформатизації суспільства і всіх напрямків навчально-виховної діяльності. Це ставить перед освітянами нові завдання, змінюючи вимоги до компетентностей сучасних учнів та студентів. У результаті з урахуванням сучасного рівня інформатизації змінюється й парадигма освіти, де навчання все більше стає особистісно-орієнтованим, акцент робиться на самостійній та індивідуальній роботі здобувачів освіти. Роль глобальних телекомунікацій у цьому процесі зростає і це зумовлює нове розуміння випускниками навчальних закладів своєї професійної діяльності в сучасному інформаційному суспільстві. Відтак, в освітньому просторі відбуваються кардинальні трансформації й загальною тенденцією інформатизації суспільства є розвиток медіакомпетентності. Зокрема, у сфері вищої освіти увага зосереджена у напрямку формування і розвитку медіакомпетентності студентів як ключової фігури медіаосвіти. Саме тому одним із ключових завдань викладача є розвиток медіакомпетентності студента, яка є необхідною для майбутніх фахівців усіх напрямків.

Мета формування і розвитку медіакомпетентності студентів – підвищити здатність студентів критично осмислювати контент, який вони отримують через соціальні медіа і через традиційні ЗМІ; підвищити їхню обізнаність про правдивість онлайн інформації, водночас сприяючи більш відповідальному використанню Інтернетом.

Медіаграмотність як спроможність критичного розуміння та взаємодії зі ЗМІ є надзвичайно актуальною в сучасному суспільстві, надаючи можливість громадянам різного віку, зокрема студентам вищих навчальних закладів орієнтуватися в сучасному новинному середовищі та приймати обґрунтовані рішення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв’язання проблеми і на які спирається автор; виділення нерозв’язаних частин загальної проблеми, які розкриває стаття. У сучасній науці створені передумови і накопичений певний фонд гуманітарних знань для аналізу та вирішення проблеми розвитку медіакомпетентності студента університету. Вплив комунікаційних технологій на когнітивні процеси у суспільстві був і залишається актуальним об’єктом вітчизняних (В. Іванов, Т. Іванова, О. Волошенюк, О. Залюбівська, Г. Онкович) і іноземних дослідників (О. Федоров, А. Левицька, Н. Чичерина, С. М. Ворсноп, М. Маклюен, Дж. Д. Понс, А. Сільверблатт та ін.).

Актуальність вивчення медіакомпетентності, медіаграмотності, медіаосвіти пов’язана з розповсюдженням медіатехнологій [9; 10; 11; 15; 16; 17; 18]. Звертаємо увагу на те, що праці учених у цьому напрямку дають змогу вирішити проблему медіакомпетентності на рівні вищої освіти [6; 7; 15]. Проте проблема інфомедійної грамотності у вищій освіті потребує подальшого вивчення в сучасних умовах із застосуванням потенціалу сучасних медіаінструментів, беручи до уваги стрімкі зміни в інформаційному середовищі.

Постановка завдань дослідження. Метою статті є висвітлення деяких можливостей формування інфомедійної компетентності у студентів мовних спеціальностей на основі іншомовних медіатекстів, що інтегрують методологічні підходи і технологічні аспекти інтеграції медіаосвіти й іншомовної освіти.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. На сучасному етапі розвитку суспільства інформація стала найціннішим продуктом. Інформаційні ринки, платформи та мережі, де дані поширюються у незрівнянному масштабі, розширюють свої межі зі збільшенням цінності інформації як продукту, об’єкта та предмета людської діяльності. Сьогодні ми живемо у світі, де якість отриманої інформації значною мірою визначає наш вибір та наступні дії. Технологічний прогрес у галузі телекомунікацій призвів до широкого розповсюдження засобів масової інформації та інших постачальників інформації (бібліотек, архівів, Інтернету тощо), які відкрили громадянам доступ та можливість обміну величезним обсягом інформації. Наслідком цього явища є прагнення громадян вільно оцінювати актуальність та достовірність цієї інформації, здійснюючи при цьому повною мірою своє право на свободу вираження поглядів та право на отримання інформації. Саме в цьому контексті слід розглядати потребу в медіа та інформаційній грамотності, що розширює масштаби руху за громадянську освіту, залучаючи освітян як основних агентів змін.

Проблема впливу засобів масової інформації на дорослих зазвичай ігнорується, оскільки, здається, дорослі убезпечені від несправедливих та обманних наслідків. На жаль, цей вплив є напрочуд ефективним. П. Луковський [13, c. 150] зазначає, що цей вплив можна порівняти з ефектом промислових токсинів. Якщо річка виділяє сильно отруйний токсин, який поширюється по всьому місту, ефективно отруюючи повітря, не потрібно пити воду з цієї річки, щоб помітити її згубну дію на організм людини. Так само і з токсичними середовищами: деякі люди отруюються своїми повідомленнями безпосередньо, а інші, незважаючи на знання цих засобів масової інформації, страждають від наслідків такого отруєння роками.

У науковому дискурсі дотепер не простежується єдиного визначення поняття медіа: спочатку цей термін використовувався для позначення різних засобів комунікації, згодом медіа розглядалися як потреба до інтерпретації символічних систем, які розрізняються за способами декодування. Відмітною ознакою інформаційного суспільства є перетворення інформації на глобальний ресурс людства. Створення глобального інформаційного гіперпростору кардинально трансформувало сучасну реальність. З’явилася можливість в іншому – електронному – поданні інформації, зросла кількість засобів її подачі (текст, графіка, анімація, відео, звук та ін.), інша форма організації даних. Усе це дало поштовх не лише до утворення медіасередовища (медіапростору) конкретного суспільства, але й заклало підвалини для формування медіаосвіти як нового освітнього простору. Серед усіх наявних визначень медіаосвіти загальновизнаною вважають дефініцію, представлену в документах ЮНЕСКО: «навчання теорії і практичним умінням для оволодіння сучасними засобами масової комунікації, які розглядаються як частина специфічної й автономної галузі знань у педагогічній теорії і практиці; його слід відрізняти від використання ЗМК як допоміжних засобів у викладанні інших галузей знань, таких, наприклад, як математика, фізика або географія» [14, с. 92].

У межах самостійної галузі знань – медіаосвіти – актуалізувалися такі поняття, як «медіаграмотність» (media literacy), «інформаційна грамотність» (information litaracy), медіакомпетентність (media competence), «медіакультура» (media culture), які є близькими один до одного, але не тотожніми. Вони визначають розвиток і компетентність особистості в сфері медіаосвіти, і розглядаються як мета медіаосвіти. Р. К’юбі вживає терміни «медіакомпетентность» і «медіаграмотність» (англ. media competence / media literacy) як синоніми і витлумачує їх як «здатність використовувати, аналізувати, оцінювати й передавати повідомлення (англ. messages) в різних формах» [12, с. 3].

Так, медіаграмотність визначається як «здатність адекватно взаємодіяти з потоками медіаінформації в глобальному інформаційному просторі: здійснювати пошук, аналізувати, критично оцінювати і створювати медіатексти, поширювані за допомогою різних засобів масової інформації та комунікації, у всій різноманітності їх форм» [7, с. 12].

У документах Ради Європи медіакомпетентність розуміється як «критичне і вдумливе ставлення до медіа з метою виховання відповідальних громадян, здатних висловити власні судження на основі отриманої інформації, що дає їм можливість використовувати необхідну інформацію, аналізувати її, ідентифікувати економічні, політичні, соціальні та/або культурні інтереси, які з нею пов’язані, інтерпретувати і створювати повідомлення, вибирати найбільш підходящі для комунікації медіа, а також дозволяє людям реалізувати їх право на свободу самовираження та інформацію, що не тільки сприяє особистісному розвитку, але також збільшує соціальну участь і інтерактивність» [8]. Тож така компетентність полягає у здатності критичного мислення, адекватному сприйнятті інформації, складанні власного судження й особистої позиції, захисті особи від маніпуляції з боку засобів масової інформації.

Окрім цього, варто наголосити на тому, що медіакомпетентність в европейському науковому дискурсі вже довгий час є не лише медіаосвітнім поняттям, але і громадським конструктом, оціночною системою з певними функціями в медіасуспільстві, які транслюються за допомогою мас-медіа [8].

У педагогічному науковому полі Європи медіакомпетентність розглядається як компонент комунікативної компетентності і визначається як володіння здатністю осмислено вибирати і використовувати медіатехнології, створювати медіатексти, розпізнавати й аналізувати вплив медіа, бачити й оцінювати умови їх виробництва і поширення [5].

О. В. Федоров стверджує, що термін медіакомпетентність більш точно визначає сутність наявних у індивіда умінь використовувати, критично аналізувати, оцінювати й передавати медіатексти в різних видах, формах і жанрах, аналізувати складні процеси функціонування медіа в соціумі» [6, с. 22].

Виходячи з неоднорідності наукового дискурсу з аналізованої тематики, визначаємо медіакомпетентність студента як результат його особистісно-суб’єктних надбань у процесі формального та неформального навчання, що характеризує індивідуальну готовність.

Медіакомпетентность позначена в Національному освітньому стандарті вищої професійної освіти як результат освіти майбутніх професіоналів [1]. Варто зазначити, що увагу потрібно зосереджувати не тільки на технічному аспекті використання студентами медіа, а й тих компетенціях, які сприяють здатності до формулювання аргументованих висновків; володіння культурою мислення, здатність до сприйняття, аналізу, узагальнення інформації тощо.

Розвиток медіакомпетентності студентів вищої школи в Україні включає визначення медіа-простору, всередині якого відбувається набуття студентами медіакомпетентності, як життєвого і освітнього простору студентів вищої школи; актуалізація їхньої суб’єктної позиції у виконанні медіапроектів; використання в освітньому процесі університету умов медіатизації особистості як регулюючого орієнтиру для викладачів при формуванні ціннісного ставлення студентів до медіапростору.

Формування медіаграмотності має особливу значущість для системи вищої мовної освіти, адже тексти іноземних ЗМІ інтенсивно використовуються в процесі підготовки фахівців в області іноземних мов (викладачів, перекладачів, фахівців з міжкультурної комунікації). Очевидно, що медіаграмотність є необхідною умовою критичного осмислення й інтерпретації феноменів іншомовної культури. Відтак медіакомпетентність є надзвичайно важливою для студентів мовних факультетів і в аспекті безперервної освіти [3].

Розвиток медіакомпетентності студентів університету – актуалізація суб’єктної позиції студентів університету щодо виконання дослідних медіапроектів. Реалізація педагогічної умови полягала у здійсненні етапів виконання дослідницьких медіапроектів.

Досвід упровадження групового курсу з медіаграмотності. «Very Verified: курс з медіа грамотності» розроблений міжнародною організацією IREX у партнерстві зі студією онлайн-освіти EdEra. Very Verified є частиною проєкту «Вивчай та розрізняй: інфомедійна грамотність», який впроваджується IREX за підтримки Посольства США та Посольства Великої Британії в Україні, у партнерстві з Міністерством освіти та науки України.

З метою проведення кількісної діагностики інфомедійних компетентностей студентів було проведено вхідне і вихідне анкетування і проаналізовано отримані результати. Програма змішаного навчання передбачала проведення 5 сесій, що мали на меті заглиблення в зміст курсу та практичне засвоєння навичок критичного мислення та медіаграмотності за допомогою інноваційних методик та ресурсів. Курс базувався на новітніх розробках онлайн-навчання, а саме: мобільне навчання, мікро-навчання та змішане навчання. Студенти мали змогу вивчати курс за допомогою відео, статей, анімацій та коротких текстів. Англомовна версія курсу була націлена на вдосконалення мовних навичок та містила чат-бота, що слугував допоміжним інструментом вивченння англійської мови.

У процесі роботи над курсом з медіаграмотності студенти опрацювали теоретичний матеріал і виконали низку поставлених завдань, використовуючи матеріали онлайн-платформи і Інтернет-ресурси. Для пошуку матеріалу для підготовки до занять студенти використовували популярні пошукові системи, локальні засоби масової інформації, аудіовізуальні медіатексти.

Проведений англійською мовою курс змішаного навчання складався з 5 модулів і завершився презентацією дослідницьких робіт студентів, що дало змогу визначити для студентів значущість проблематики курсу і використання в подальшій діяльності всіх наявних медіазасобів. У результаті реалізації даного медіапроекту студенти збагатили знання про національний медіаландшафт, проаналізували медіапереваги, змогли проаналізувати і порівняти власні звички користування медіа зі звичками інших студентів. Самостійний вибір теми, критичне ставлення до медіапродукції, мотивація в отриманні знання про форми впливу медіатекстів на молодь й активна позиція у використанні соціальних мереж визначили ціннісно-смислову складову медіакомпетентності студентів.

При реалізації мети курсу – впровадження в освітній процес університету моделі розвитку медіакомпетентності студентів використовувалися матеріали IREX на позакласних тренінгах є доцільним і ефективним медіаосвітнім методом.

Студенти, які пройшли курс з медіаграмотності. «Very Verified: курс з медіа грамотності» характеризує наявність знання більшості базових термінів курсу, основних фактів розвитку медіа, зрозуміле розуміння процесу масової комунікації та медійних алгоритмів та їхніх впливів у контексті реального світу; ціннісно-смислове ставлення до медіа-простору, прагнення виявити неправдиву інформацію, розрізняти фейки, маніпуляцію, пропаганду, дезінформацію. Використання Інтернету (або різних медіа) відзначалося прагненням до пошуку матеріалів для дослідницьких цілей; формувалася активна позиція у використанні інструментально-технічних можливостей медіа, критично осмилюючи алгоритми їх функціонування. Отже, був отриманий освітній ефект, що відноситься до результатів дослідження – вдосконалення медіакомпетентності.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Таким чином, у межах медіаосвіти, основне завдання якої полягає у підготовці нового покоління до життя в сучасних інформаційних умовах, до сприйняття різної інформації, навчити людину розуміти її, усвідомлювати наслідки її впливу на психіку, опановувати способи спілкування на основі невербальних форм комунікації за допомогою технічних засобів і сучасних інформаційних технологій, реалізується медіаграмотність як здатність адекватно взаємодіяти з потоками медіаінформації в глобальному інформаційному просторі: здійснювати пошук, аналізувати, критично оцінювати медіатексти; а також проявляється медіакомпетентність студентів як результат їхніх особистісних надбань у процесі формального та неформального навчання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Затверджені стандарти вищої освіти [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://mon.gov.ua/storage/app/media/vishcha-osvita/zatverdzeni%20standarty/2019/06/25/035-filologiya-bakalavr.pdf

2. Концепція впровадження медіаосвіти в Україні (нова редакція) [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://ms.detector.media/mediaprosvita/mediaosvita/ kontseptsiya_vprovadzhennya_mediaosviti_v_ukraini_nova_redaktsiya.

3. Медіаосвіта і медіаграмотність: підруч. [ред.-упоряд. В. Іванов, О. Волошенюк; наук. ред. В. Різун]. – К. : Центр вільної преси. – 2012. – 352 с.

4. Педагогические аспекты формирования медийной и информационной грамотности [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://iite.unesco.org/pics/publications/ru/files/3214708.pdf

5. Рекомендація 2006/962/ЄС Європейського Парламенту та Ради (ЄС) «Про основні компетенції для навчання протягом усього життя» від 18 грудня 2006 року. – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/994_975

6. Федоров А. В. Развитие медиакомпетентности и критического мышления студентов педагогического вуза. – М. : Изд-во МОО ВПП ЮНЕСКО, 2007. – 616 c.

7. Чичерина Н. В. Концепция формирования медиаграмотности у студентов языковых факультетов на основе иноязычных медиатекстов : дисс. … д-ра пед. наук. Санкт-Петербург, 2008. – 472 с.

8. Council of Europe [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ifap.ru/pr/2006/060914a.htm.

9. Fedorov А., Levitskaya А. Mass media literacy education in modern Russia // Mediaobrazovanie-Media Education. – Issue 2. – 2018. – P. 6–23.

10. Kacinova V. Media Competence as a Cross-Curricular Competence // Communication Today. – Vol. 9, Issue 1. – 2018. – P. 38–56.

11. Khlyzova N. Media Education as a Tool to Develop Foreign Language Communicative Competence // International Journal of Media and Information Literacy. – 2019. – Issue 4(2). – P. 31-41.

12. Kubey R. Media Literacy in the Information Age. – New Brunswick; London, 1997. – 484 p.

13. Łukowski P. Oddziaływanie medialnie kreowanym tłem // Recepcja mediów T. 5. Recepcja mediów przez młodzież w wieku szkolnym i przez osoby dorosłe / Pod red. Barbary Bonieckiej, Anny Granat. – Lublin: UMCS, 2018. – P. 145-152.

14. Media education. – Paris: UNESCO, 1984. – 93 р.

15. Pons J. D. Digital technologies and their impact on Higher Education. The new mediations // Ried-Revista Iberoamericana De Educacion A Distancia. – 2018. – Vol. 21, Issue 2. – P. 83–95.

16. Silverblatt A. Media Literacy and Critical Thinking // International Journal of Media and Information Literacy. – 2018. – Vol. 3(2). – P. 66-71.

17. Silverblatt A. Reflections on Information Literacy // International Journal of Media and Information Literacy. – 2016. – Vol. 1, Issue 1. – P. 54–71.

18. Worsnop C.M. Media Literacy Through Critical Thinking. – Washington: State Office of Superintendent of Public Instruction and NW Center for Excellence in Media Literacy, 2004. – 60 p.

The article outlines the relevance of the problem of media and information literacy in higher education in present-day conditions with the use of the potential of modern media tools. The importance of forming the media competence of university students in the context of media education is emphasized. Based on the questionnaire survey of students of Zhytomyr State University involved in the media literacy course, it was possible to trace the peculiarities of media competence formation, the entrance and exit levels of media competence of university students were identified; their media preferences are determined, the effectiveness of the blended learning course for the development of students’ media competence is confirmed.

Keywords: media literacy, media competence, information competence, critical thinking.