План-конспект уроку є дипломантом І ступеня Всеукраїнського конкурсу на кращий план-конспект уроків природничих дисциплін із елементами медіаграмотності для 1-11 класів у 2018/19 н.р. («Природознавство/інтегрований курс «Я досліджую світ»)
Літературне читання, 4 клас
Урок 1
Тема. День пам’яті Чорнобиля
Очікувані результати
Після цього заняття учні зможуть
користуватись додатковою інформацією (ілюстрацією, схемою, таблицею, питаннями, завданнями);
ставити запитання співрозмовникові з метою з‘ясування або уточнення певної інформації, що зустрічається в процесі спілкування, і відповідати на подібні запитання;
спілкуватися в спільній діяльності;
самостійно інтерпретувати данні;
створювати власні медіаповідомлення;
аргументувати власну думку;
виокремлювати необхідну інформацію з різних усних джерел, зокрема медіатекстів, для створення власного висловлювання з конкретною метою;
висловлювати власні погляди, підтверджувати їх прикладами, враховувати думки інших осіб;
отримати поняття про значення та функції питань для усвідомлення інформації;
володіти елементарними уміннями правильної постановки запитань.
Основні питання теми
Вибух на ЧАЕС.
Подвиг пожежників.
Ліквідатори аварії.
Евакуація населення.
Допомога переселенцям.
Обладнання
Карточки з технологією “Кубик” (для кожної пари) (Додаток 1); 1/5 частина тексту для кожної дитини (технологія “Джигсоу “) (Додаток 2), текст для кожної групи, видрукуваний на аркушах різних кольорів (для кожного учня); набір запитань (Додаток 3); правила складання запитань (Додаток 4); фотографії про Чорнобиль з підписами, які ілюструють кожен з текстів (з хмаринками) (для кожної пари) (Додаток 5); “квітка вдячності” (Додаток 6).
Регламент
Хід уроку
І. Вступна частина
Вступне слово вчителя.
Актуалізація знань (технологія “Кубик”)
Оголошення теми і очікуваних результатів.
ІІ. Основна частина.
Вчитель пропонує учням попрацювати над текстами про Чорнобиль (технологія “Джигсоу”).
Вчитель пропонує учням об’єднаться в “домашні” групи (кількість учнів у групі відповідає кількості частин, на які поділено фактичний матеріал). Кожній дитині в “домашній” групі вчитель роздає 1/5 частину тексту про Чорнобиль, видрукуваного на аркуші одного кольору (у різних домашніх груп тексти на аркушах різних кольорів).
Вчитель пропонує членам «домашніх» груп перерозподілитися (принцип за номерами частин) та об‘єднатися у нові «експертні» групи. Кожен учень у цій групі буде «вчителем» та «учнем».
Отже, кожна «експертна група» отримує для опрацювання одну частину підготовленого вчителем тексту.
За відведений час учні «експертної групи» ознайомлюються з текстом, опрацьовують його, записують (на зворотньому боці карточки або на окремих аркушах) по три “контрольні” запитання щодо засвоєння. Вчитель ознайомлює дітей з набором запитань (Додаток 3) та правилами як запитувати та відповідати (Додаток 4).
Учні “експертних” груп повертаються у свої первинні групи з підготовленим матеріалом.
По черзі кожен член “експертної” групи ділиться з іншими інформацією, яку отримав у вторинній групі, перевіряючи рівень її засвоєння за допомогою “контрольних” запитань.
Додаток 2
1. Вибух на ЧАЕС
У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року о 1 годині 24 хвилини й 40 секунд пролунав вибух на Чорнобильській атомній електростанції (ЧАЕС).
Першими, хто відчув на собі вихор катастрофи, було місто будівників станції Прип’ять. Саме жителі Прип’яті першими побачили велетенське полум’я у вигляді ядерного гриба, відчули поштовх вибуху четвертого реактора ЧАЕС.
Засноване це місто ще за часів Київської Русі. Його назва походить від назви різновиду трави полин – чорнобилки.
Стародавній Чорнобиль дав свою гірку назву потужній атомній електростанції, будівництво якої було розпочато в 1971 році. В 1986 працювало чотири енергоблоки.
2. Подвиг пожежників
Першими на захист своєї землі, народу, до 4-го реактора, що палає, прибули пожежники.
Тієї ночі на зміні було 50 пожежників. Якби вони ціною свого життя не зупинили вогню, вибухнуло б ще 3 енергоблоки. Дослідники стверджують, що в такому випадку на місці Київської, Волинської, Чернігівської областей та півдні Білорусі залишилась би воронка. Україна, Білорусь та південно-західна Росія втратили би більшість людей і тварин, а радіаційною зоною, небезпечною для життя, треба було б оголосити усю європейську частину материка Євразії та Північ Африки.
На сьогодні жодного з тих 50 пожежників вже немає в живих. Вони отримали таку дозу радіаційного опромінення, що впродовж п'яти років після аварії померли від променевої хвороби.
3. Ліквідатори аварії
На захист народу й землі України встали всі, хто брав участь у ліквідації аварії та будуванні захисної споруди (саркофага), який сховав залишки зруйнованого реактора. Це і робітники атомної станції, що залишилися працювати після вибуху, й атомники з інших станції, що прийшли їм на допомогу.
Це й водії машин, що прийшли на ліквідацію аварії. І льотчики гелікоптерів, з яких у воронку ректора закидали пісок. Це й шахтарі, які під зруйнованим реактором будували фундамент для саркофагу. Це і будівники, що зводили сам саркофаг. Це й молоді хлопці – солдати нашої армії, яких засилали всюди, де не вистачало людських рук.
І, звичайно ж, це лікарі й різні медичні робітники, які рятували тих же пожежників під час гасіння пожежі і вже після неї. Адже навіть знаходитися біля 4-го реактора, враженого великою дозою радіації, пожежникам було дуже небезпечно.
4. Евакуація населення
На жаль, з ліквідацією аварії на станції біда для України не вщухла. Радіація заразила води, землі й повітря майже всієї України. А на деяких землях взагалі ризиковано залишатись. Ці землі було огороджено гострою огорожею і названо Чорнобильською зоною.
Щоб урятувати людей, що жили в межах Зони, їх усіх евакуювали, тобто вивезли за межі Зони.
Це була страшна евакуація, бо людям заборонили брати із собою будь-які речі. Так, до міста Прип'яті вже в неділю зранку, 27 квітня прибуло понад 2 тисяч автобусів. Людей, хто в чому був, прихопивши лише гроші, без речей, тим більше, без улюбленців - тварин, назавжди вивозили від рідних домівок.
Вивозили людей і тимчасово селили де тільки можна – в лікарнях, санаторіях, таборах. Люди втрачали рідних і близьких.
5. Допомога переселенцям
Уся країна стала на допомогу евакуйованим. Держава виділила гроші на їх проживання, люди висилали одяг, бо евакуйовані мали лише те, що одягали під час евакуації, та й те було небезпечно носити через радіаційне зараження. Почалося екстрене будівництво будинків для поселення людей.
Евакуйовані втратили все: житло, речі, роботу, минуле життя. За офіційними даними, внаслідок ліквідації аварії на ЧАЕС померло 200 тис. людей. Але за неофіційними даними – у 2 рази більше. Це не рахуючи тих, хто помер від таких хвороб, як рак, цукровий діабет, серцеві хвороби. Адже рівень цих хвороб після аварії підвищився у 100 разів, і хворіє вся Україна.
Після завершення роботи вчитель підбиває підсумок, даючи змогу кожній групі репрезентувати отримані знання.
Вчитель пропонує учням створити власні медіапродукти фото з діалогом коміксовим (висловлюванням в хмаринках) (Додаток )
ІІІ Підсумкова частина
Вчитель називає метод “Подаруй квітку і подякуй” і пояснює порядок роботи: кожному із учнів дається “квітка” (бузок) (Додаток ) і він пояснює кому з Героїв Чорнобиля він хотів би її подарувати і чому саме цей герой викликав бажання подарувати йому квітку.
Вчитель запитує учнів про кого з героїв Чорнобиля під час читання текстів вони дізнались, паралельно вивішуючи на дошку смужки з їх назвами (Додаток )
“Подаруй квітку” Герою Чорнобиля
Пожежники, які ціною свого життя зупинили вогонь.
Робітники атомної станції, що залишилися працювати після вибуху.
Атомники з інших станцій, що прийшли їм на допомогу.
Водії машин, що прийшли на ліквідацію аварії.
Льотчики гелікоптерів, з яких у воронку ректора закидали пісок.
Шахтарі, які під зруйнованим реактором будували фундамент для саркофагу.
Будівники, що зводили сам саркофаг.
Молоді хлопці – солдати нашої армії, яких засилали всюди, де не вистачало людських рук.
Лікарі й різні медичні робітники, які рятували тих же пожежників під час гасіння пожежі вже після неї.
Вчитель першим (варіант: останнім) “дарує квітку” (прикріплює до відповідної фотографії чи слова) і пояснює чому він це зробив. Після цього всі учні по черзі дарують квітку героям Чорнобиля і пояснюють мотивацію дарування.
Домашнє завдання
Література:
Додаток 1
Технологія “Кубик”
Додаток 2
Технологія “Джигсоу”. Тексти
1. Вибух на ЧАЕС
У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року о 1 годині 24 хвилини й 40 секунд пролунав вибух на Чорнобильській атомній електростанції (ЧАЕС).
Першими, хто відчув на собі вихор катастрофи, було місто будівників станції Прип’ять. Саме жителі Прип’яті першими побачили велетенське полум’я у вигляді ядерного гриба, відчули поштовх вибуху четвертого реактора ЧАЕС.
Засноване це місто ще за часів Київської Русі. Його назва походить від назви різновиду трави полин – чорнобилки.
Стародавній Чорнобиль дав свою гірку назву потужній атомній електростанції, будівництво якої було розпочато в 1971 році. В 1986 працювало чотири енергоблоки.
2. Подвиг пожежників
Першими на захист своєї землі, народу, до 4-го реактора, що палає, прибули пожежники.
Тієї ночі на зміні було 50 пожежників. Якби вони ціною свого життя не зупинили вогню, вибухнуло б ще 3 енергоблоки. Дослідники стверджують, що в такому випадку на місці Київської, Волинської, Чернігівської областей та півдні Білорусі залишилась би воронка. Україна, Білорусь та південно-західна Росія втратили би більшість людей і тварин, а радіаційною зоною, небезпечною для життя, треба було б оголосити усю європейську частину материка Євразії та Північ Африки.
На сьогодні жодного з тих 50 пожежників вже немає в живих. Вони отримали таку дозу радіаційного опромінення, що впродовж п'яти років після аварії померли від променевої хвороби.
3. Ліквідатори аварії
На захист народу й землі України встали всі, хто брав участь у ліквідації аварії та будуванні захисної споруди (саркофага), який сховав залишки зруйнованого реактора. Це і робітники атомної станції, що залишилися працювати після вибуху, й атомники з інших станції, що прийшли їм на допомогу.
Це й водії машин, що прийшли на ліквідацію аварії. І льотчики гелікоптерів, з яких у воронку ректора закидали пісок. Це й шахтарі, які під зруйнованим реактором будували фундамент для саркофагу. Це і будівники, що зводили сам саркофаг. Це й молоді хлопці – солдати нашої армії, яких засилали всюди, де не вистачало людських рук.
І, звичайно ж, це лікарі й різні медичні робітники, які рятували тих же пожежників під час гасіння пожежі вже після неї. Адже навіть знаходитися біля 4-го реактора, враженого великою дозою радіації, пожежникам було дуже небезпечно.
4. Евакуація населення
На жаль, з ліквідацією аварії на станції біда для України не вщухла. Радіація заразила води, землі й повітря майже всієї України. А на деяких землях взагалі ризиковано залишатись. Ці землі було огороджено гострою огорожею і названо Чорнобильською зоною.
Щоб урятувати людей, що жили в межах Зони, їх усіх евакуювали, тобто вивезли за межі Зони.
Це була страшна евакуація, бо людям заборонили брати із собою будь-які речі. Так, до міста Прип'яті вже в неділю зранку, 27 квітня прибуло понад 2 тисяч автобусів. Людей, хто в чому був, прихопивши лише гроші, без речей, тим більше, без улюбленців - тварин, назавжди вивозили від рідних домівок.
Вивозили людей і тимчасово селили де тільки можна – в лікарнях, санаторіях, таборах. Люди втрачали рідних і близьких.
5. Допомога переселенцям
Уся країна стала на допомогу евакуйованим. Держава виділила гроші на їх проживання, люди висилали одяг, бо евакуйовані мали лише те, що одягали під час евакуації, та й те було небезпечно носити через радіаційне зараження. Почалося екстрене будівництво будинків для поселення людей.
Евакуйовані втратили все: житло, речі, роботу, минуле життя. За офіційними даними, внаслідок ліквідації аварії на ЧАЕС померло 200 тис. людей. Але за неофіційними даними – у 2 рази більше. Це не рахуючи тих, хто помер від таких хвороб, як рак, цукровий діабет, серцеві хвороби. Адже рівень цих хвороб після аварії підвищився у 100 разів, і хворіє вся Україна.
Додаток 3
Технологія «Займи позицію”
Набір запитань
Додаток 4
Технологія «Займи позицію»
Правила як запитувати та відповідати
Додаток 5
“Діалог коміксовий”
Цей знімок Чорнобильської АЕС у Чорнобилі (Україна) 1986 року, зроблений з повітря, показує руйнування від вибуху і пожежі реактора №4 26 квітня 1986. В результаті вибуху і пожежі, що послідував за ним, стався викид величезної кількості радіоактивних речовин в атмосферу. Через десять років після найбільшої в світі ядерної катастрофи електростанція продовжувала працювати через гостру нестачу електроенергії в Україні. Остаточна зупинка електростанції сталася тільки в 2000 році. (AP Photo / Volodymyr Repik)
Додаток 6
“Діалог коміксовий”
Вид з повітря на ЧАЕС, після найбільша в історії людства ядерної катастрофи. Знімок зроблений через три дні після вибуху на АЕС у 1986 році. Перед димарем знаходиться зруйнований 4-й реактор. (AP Photo)
Додаток 7
“Діалог коміксовий”
Робітники, які брали участь у будівництві цементного саркофага, що закриває чорнобильський реактор, на пам'ятному фото 1986 поруч з незавершеним будівництвом. Згідно з даними «Союзу Чорнобиль України» тисячі людей, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, померли від наслідків радіаційного зараження, від якого постраждали під час роботи на АЕС. (AP Photo/ Volodymyr Repik)
Додаток 8
“Діалог коміксовий”
Голова Президії Верховної Ради СРСР Михайло Горбачов (в центрі) та його дружина Раїса Горбачова під час бесіди з керівництвом АЕС 23 лютого 1989. Це був перший візит радянського лідера на станцію після аварії, що сталася в квітні 1986 року. (AFP PHOTO / TASS)
Додаток 9
“Діалог коміксовий”
Радянський медичний працівник обстежує невідому дитину, яка була евакуйована із зони ядерної катастрофи в радгосп «Копелово» під Києвом 11 травня 1986. Знімок був зроблений під час поїздки, організованої радянською владою з метою показати, як вони справляються з аварією. (AP Photo/Boris Yurchenko)
Додаток 10
“Діалог коміксовий”
Кияни стоять у черзі за бланками перед перевіркою на предмет зараження радіацією після аварії на Чорнобильській АЕС, в Києві 9 травня 1986 року. (AP Photo/Boris Yurchenko)
Додаток 11
“Діалог коміксовий”
Шведський фермер прибирає заражену через опади радіацією солому через кілька місяців після вибуху на ЧАЕС у червні 1986 року. (STF/AFP/Getty Images)
Додаток 12
“Діалог коміксовий”
Хлопчик читає оголошення на закритій хвіртці дитячого майданчика у Вісбадені 5 травня 1986, на якому написано: «Цей майданчик тимчасово закрито». Тиждень потому вибуху атомного реактора в Чорнобилі 26 квітня 1986 муніципальна рада Вісбадена закрила всі дитячі майданчики після виявлення рівня радіоактивності від 124 до 280 беккерелів. (AP Photo/Frank Rumpenhorst)
Додаток 13
“Подаруй квітку і подякуй” Герою Чорнобиля
Додаток 14
Додаток 15
Підготувала: Ганик Оксана Володимирівна, вчитель загальноосвітньої школи “Дивосвіт” м. Львів
