Особливості професійної підготовки майбутніх вчителів суспільних предметів до втілення медіаграмотності

Автор статті: Оксана Кравченко - аспірантка, Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова

У статті визначено можливості втілення медіаграмотності у майбутніх вчителів суспільних предметів у процесі їх професійної підготовки.Проаналізовані зміни у професійній підготовці майбутніх вчителів суспільних предметів, розвиток медіаграмотності та доцільність її впровадження в навчальний процес закладів вищої освіти Виявлені пріоритетні форми навчання, основні компетентності та вміння вчителя суспільних дисциплін, які необхідні для впровадження медіаграмотності.

Ключові слова: медіакомпетентність, медіаграмотність, медіаосвіта, компетентнісний підхід, інтерактивні методи, критичне мислення, майбутні вчителі суспільних предметів, заклади вищої освіти.

Постановка проблеми. Система вищої освіти в Україні формується як один з пріоритетних напрямів і ціннісних орієнтацій державності та суспільної свідомості. Проблеми виховання, освіти, розвитку молодого покоління набувають особливого значення, оскільки майбутнє України більшою мірою залежатиме від розвитку духовної і моральної сфери суспільства. Тому саме професійна педагогічна діяльність учителя як носія духовних цінностей, спадкоємця поколінь покликана сприяти утвердженню гуманної, демократичної, медіаграмотної особистості, здатної до саморозвитку, самореалізації своїх інтересів та обдаровань.

Сучасне навчання стає дедалі мультимедійнішим, інтерактивнішим, дистанція між студентом та педагогом варіюється залежно від «споживчих властивостей» інформації, яка надається. Розвиток України та входження у всесвітній інформаційний простір спонукає до впровадження нових напрямків освіти, серед яких медіаосвіта посідає не останнє місце. Реформування сучасної вищої педагогічної освіти з врахуванням європейських стандартів передбачає, насамперед, підготовку компетентного фахівця, який умітиме визначати педагогічні цілі й успішно їх досягатиме, вміло впроваджуватиме інноваційні технології навчання, усвідомлюватиме свою соціальну відповідальність, працюватиме над особистісним й професійним зростанням.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проаналізувавши останні дослідження та публікації, можна ствердити, що ця тематика з отриманням Україною незалежності, здобула широкий науковий розголос. Питання, пов’язані з аспектами дослідження розвитку медіаосвіти та медіаграмотності в Україні відображені в працях українських дослідників.В українському науковому дискурсі цінними є дослідження у сфері медіаосвіти і медіаграмотності таких учених, як В. Ф. Іванов, Т. В. Іванова О. В. Волошенюк, Д. Ю. Дзюба, Л. М. Кульчинська, Л. А. Найдьонова, І. І. Негрєєва, Л. Є. Новікова, О. Й. Пашкова,С. Хоменок, Г. В. Онкович, Н. І. Череповська й ін.

Теорія та практика медіаосвіти в сучасному науковому дискурсі є предметом дослідження багатьох учених у працях про мас-медіа в цілому, моделі й методи медіаосвіти таких авторів, як Сінді Шейбе, Фейз Рогоу, Маршал Маклюєн, Лен Мастерман, Олександр Федоров та інші.

Постановка завдань дослідження. Аналіз сучасного стану підготовки майбутніх вчителів суспільних предметів дає підстави для висновку про нагальність вирішення наступних завдань:

- Охарактеризувати процес медіаграмотності;

- Визначити особливості професійної підготовки майбутніх вчителів суспільних предметів.

Тому метою статті є визначити особливості підготовки майбутніх учителі суспільних предметів до впровадження медіаграмотності.

Виклад основного матеріалу. Якісна професійна підготовка майбутніх учителів суспільних предметів залежить від реформування системи вищої освіти в Україні, що передбачає пошук оптимальної відповідності між сформованими традиціями в українській вищій школі й новими нововведеннями. Для вдосконалення професійної освіти, забезпечення її доступності та ефективності, підготовки молоді до життя і діяльності в інформаційному суспільстві сьогодні доцільно враховувати процеси стрімкого інформаційно-технологічного розвитку різних галузей. Аби навчити майбутніх учителів користуватися інноваційними технологіями, слід сформувати у них уміння керувати потоками інформаційних ресурсів, опанувати комунікаційними технологіями і стратегіями їх використання. Для цього викладач має володіти новітніми технологіями навчання. Саме медіаосвіта ставить за мету якнайповніше скористатися освітнім і технічно-комунікаційним потенціалом сучасних ЗМК і є, за визначенням ЮНЕСКО, окремим напрямом освіти, оскільки допомагає людині усвідомити способи використання масової комунікації в суспільстві; аналізувати медіатексти та критично оцінювати запропоновані в них цінності, політичні, соціальні, комерційні та культурні інтереси, а також створювати і поширювати через мас-медіа власні медіа тексти [3, c. 152.].

Як засвідчують підсумкові документи багатьох міжнародних форумів, де обговорювалися проблеми медіаосвіти, медіа процес у світі орієнтується на громадянську відповідальність, гуманізм і демократію. Саме медіаосвітні технології, котрі виокремилися в окрему частину педагогіки – медіадидактику, яка розробляє теорію медіаосвіти й навчання, науково обґрунтовує зміст медіаосвіти, вивчає закономірності, принципи, методи й організаційні форми навчання із залученням медіа продуктів та опертям на мас-медіа, – втілюють принципи гуманізації освіти, сприяють підвищенню інтелектуального, культурного, духовного, морального рівня майбутнього вчителя.

У багатьох країнах медіаосвіта функціонує як система, що стала невід’ємною частиною, з одного боку, загальноосвітньої підготовки молоді, з другого – масових інформаційних процесів. Вона включена до глобалізаційних перетворень і є складовою гарантування конкурентоспроможності економіки, нерозривно пов’язана з розвитком демократії в умовах інформаційного суспільства. Перші досягнення в експериментальному впровадженні медіаосвіти в Україні підтверджують необхідність інтеграції ініціатив суб’єктів освітнього процесу і широкої громадськості в ефективну національну медіаосвітню систему.

Впровадження медіаосвіти у вищій педагогічній школі відповідає загальноєвропейським вимогам до вищої освіти. Бути медіаграмотним означає розуміти всі засоби комунікації, насамперед масової, та формат (наприклад, друковані газети та журнали, радіо та телебачення, кабельні засоби передавання інформації, CD, DVD, мобільні телефони, текстові формати та формати для фотографій і графічних зображень), в яких здійснюється передавання та подання даних, інформації та знань. Даючи характеристику поглядам Дж. Поттера у підручнику «Медіосвіта та медіаграмотність» автори Валерій Іванов, Оксана Волошенюк зазначають, що медіаграмотність – це не категорія. Нема нульового рівня медіаграмотності, як і нема найвищого рівня, якого може досягти людина. Медіаграмотність – це континуум, тобто безперервний, багатогранний процес. Сила переконань особистості базується на кількості та якості структурованих знань, якими вона володіє.

Вирішити проблему модернізації вітчизняної вищої педагогічної школи на новій, інформаційній основі можна, скориставшись новим методологічним баченням основ освіти в реаліях інформаційного суспільства, запропонованим академіком В. І. Луговим. Урахувавши фундаментальну роль інформації в організації окремої людини, суспільства та освітньої сфери в цілому, український науковець висунув авторську теорію освіти в інформаційному суспільстві – культурно-інформаційну. В основу зазначеної теорії покладено поняття про інформацію як фундаментальну категорію освіти, такими як є матерія для філософії чи рух для фізики [2, с. 55-56]. Вченим виділено чотири інформаційні механізми програмування діяльного існування людини:

– генетичний код;

– індивідуальна научуваність;

– соціумно-індивідуальне наслідування;

– соціально-культурне програмування.

Перший є у всіх живих організмів на Земній кулі, другий – тільки у тих, які мають нервову систему. Поява третього детермінується не тільки достатньо високим розвитком нервової системи, але й соціумним способом життя. Для четвертого ж обов’язковим є існування інформаційно насиченої культури, яка вбирає в себе всю інформацію і водночас служить її джерелом. Ці механізми, поєднуючись та взаємодоповнюючи один одного у визначеній природою послідовності, зумовлюють досягнення людиною функціональності, компетентності, а відтак – й успішності в житті. Таким чином, ключовим моментом у питаннях модернізації освіти в умовах інформаційного суспільства, де інформація перетворюється на критичний ресурс та основний предмет людської діяльності, стає врахування інформаційного фактора. Для цього необхідно, врахувавши сутнісні сили людини (тобто потреби, здібності, уміння) стосовно опрацювання інформації, визначити, адекватно розробити та застосувати специфічні навчальні технології відповідно до видів інформації та психічних механізмів їх забезпечення (якими відповідно є абстрактне мислення, емоційне переживання, творча уява, товариськість та художня уява) [2, с. 56-57].

До пріоритетів, які мають забезпечуватися в першу чергу, належать перехід від освіти «на все життя» до освіти впродовж життя, дистанційна освіта, забезпечення зажиттєвого соціальнокультурного програмування становлення людини заради її успішності в житті. Підсумовуючи викладене, В. Луговий висловлює переконання, що освіта буде успішною в нових умовах, якщо модернізацію освіти пов’язати із її інформаційною роллю [2, с. 59].

Визнання фундаментальної ролі інформації приводить до нового розуміння основного завдання освіти – допомогти людині опанувати інформаційні потоки, сформувати такі комунікативні вміння, які забезпечать адекватність процесу передачі та отримання інформації, відбору релевантних комунікаційних засобів та сприятимуть природному переходу від формального навчання до освіти впродовж усього життя.

Однак на противагу традиційним освітнім технологіям, медіаосвіта бачить свою мету не в тому, щоб надати індивіду певну суму знань (які надзвичайно швидко старіють і втрачають актуальність в умовах постіндустріального суспільства), а вчить його здобувати та оновлювати свої знання впродовж життя, користуватися новітніми технологіями, організовувати процес самоосвіти. Медіаосвіта навчає критично використовувати інформаційні ресурси, запропоновані мас-медіа; користуватися комунікаційними та комп’ютерними технологіями; виробити відповідні стратегії для підвищення власного освітнього рівня та застосовувати їх впродовж всього життя. Саме ці якості, з погляду науковців, характеризують окрему групу педагогічних (освітніх) технологій – інноваційні освітні технології [1, с. 5]. Медіаосвіта сповідує особистісно-орієнтований принцип навчання, що відповідає прагненням сучасної педагогіки та пропонує широкий спектр власних моделей, методів та технологій.

Висновки. Процеси підготовки майбутніх учителів до професійної діяльності дуже важливі, оскільки саме вчитель є представником сучасної культури в соціумі школярів. Від рівня інформаційно-комунікативних знань та вмінь учителя залежить рівень розвитку медіакультури учнівської молоді. Особливостями підготовки майбутніх вчителів суспільних предметів до впровадження медіаграмотності є їх обізнаність у сфері медіаграмотності, вміння ефективно використовувати у навчанні існуючі та власні медіаресурси, розвиток творчого потенціалу, вміння проводити інтерактивні уроки, здатність швидко оновлювати програму відповідно до ресурсів та засобів медіаінформації, які постійно змінюються.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Андрущенко В. Інформаційні технології в системі інноваційної освіти / Віктор Андрущенко, Анатолій Олійник // Вища освіта України. – 2008. – № 3. – С. 5–15

2. Луговий В. І. Інформація, інформаційне суспільство та інформаційна роль освіти (теоретико-методологічний погляд) / В. І. Луговий // Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова : зб. наук. пр. – Вип. 11. – К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2007. – С. 55–60. – (Серія 7. Релігієзнавство. Культура. Філософія).

3. Recommendations Addressed to the United Nations Educational Scientific and Cultural Organization UNESCO. In Education for the Media and the Digital Age. Vienna: UNESCO, 1999, Р. 273–274. Reprint in : Outlooks on Children and Media. Goteborg: UNESCO & NORDICOM, 2001.

Possibilities of translating media literacy from future teachers of public subjects in the process of their professional preparation are defined in the article. disciplines that are necessary for media literacy.

Keywords: media competence, media literacy, media education, competence approach, interactive methods, critical thinking, future teachers of public subjects, institutions of higher education.