Медіаграмотність як умова ймовірної кібербезпеки учнів старшого підліткового віку

Автор статті: Ніна Яременко – вчитель, кандидат педагогічних наук Білоцерківське навчально-виховне об’єднання «Ліцей – Мала академія наук».

У статті обґрунтовано необхідність формування медіаграмотності учнів старшого підліткового віку як умову їх ймовірної кібербезпеки.

Ключові слова: медіаграмотність, медіаінформаційна грамотність, інформаційна культура, кіберпростір, кіберзлочинність, кібербезпека, учні старшого підліткового віку.


Постановка проблеми. В епоху інформаційних технологій неможливо почуватися захищеним у кіберпросторі. З розвитком технологій стрімко зростає кількість злочинів у цій сфері, а тому, як стверджує Д. Нікулеску, «саме кіберзлочини у ХХІ столітті будуть одними з найчисельніших» [9]. Злочинність у кіберпросторі – одна з найгостріших проблем, з якою зіткнулося міжнародне співтовариство упродовж останніх десятиліть у зв’язку з розвитком інформаційно-комунікаційних технологій. Необхідність оволодіння користувачами кіберпростору медіаграмотністю у сфері кібербезпеки зумовлює актуальність нашого дослідження «Медіаграмотність як умова ймовірної кібербезпеки учнів старшого підліткового віку».

Стан дослідження. На сучасному етапі розвитку вітчизняної та зарубіжної науки значна увага науковцями та дослідниками приділяється питанню медіаосвіти та медіаграмотності [2; 3; 4; 11]. Про недостатній рівень «масової медіаосвіти у закладах формальної освіти» робить висновок Г. В. Онкович [10]. Вчені й дослідники акцентують увагу на необхідності формування медіаграмотності та інформаційної культури в суспільстві [1; 12; 14]. Зокрема, медіаграмотними мають бути всі, хто перебуває у кіберпросторі. Основною особливістю кіберпростору є його безмежність. Тому майже кожен, хто знаходиться в кіберпросторі, перебуває під ймовірною загрозою потрапляння у тенета кіберзлочинців. Кіберзлочини класифікують за різними критеріями [6; 8; 13]. Наразі не існує єдиної класифікації кіберзлочинів – найрозповсюдженішою є класифікація кіберзлочинів на дві групи: агресивні та неагресивні [6]. Сучасні старшокласники активно користуються кіберпростором, соціальними мережами – це незаперечна істина. Проте не кожен з них сповна усвідомлює всю небезпеку ризиків і загроз, що несуть із собою соціальні мережі, небезпеки й наслідки, які приховує так званий «відкритий прозорий світ» [12]. Кожен сподівається, що його прайвесі, тобто право «бути залишеним у спокої» (конфіденційності) буде збережено [15, 16]. Саме тому учні старшого підліткового віку становлять велику групу ризику.

Медіаграмотність має забезпечувати кожному ймовірну кібербезпеку. У сучасних умовах незахищеності користувачів кіберпростору ми зробили спробу актуалізувати питання про необхідність формування медіаграмотності великої соціальної групи, а саме – учнів старшого підліткового віку, що зумовлено високим рівнем їхньої активності у користуванні ґаджетами, а також тим, що питання кібербезпеки цієї великої соціальної групи мало досліджене.

Кібербезпека учнів старшого підліткового віку є соціальною проблемою, адже сучасні інформаційно-комунікаційні технології розвиваються дуже швидко, що й породжує небезпеку у кіберпросторі. Загалом в Україні та в усьому світі щороку вчиняються десятки тисяч злочинів з використанням інформаційно-комунікаційних технологій [9]. Порахувати їх неможливо, бо не всі жертви кіберзлочинів звертаються до поліції.

Г. М. Чернишов зазначає, що, враховуючи чисельність активних користувачів Інтернету у світі, можна вести мову про тотальне стеження, яке вже неодноразово ставало темою різних авторитетних міжнародних форумів. Зазначене вище дозволяє стверджувати, що «права людини порушуються не тільки злочинністю, але й діяльністю щодо протидії їй» [18].

Метою статті є обґрунтування необхідності підвищення рівня медіаграмотності учнів старшого підліткового віку у сфері кібербезпеки.

Виклад основного матеріалу. З метою з’ясування стану обізнаності учнів старшого підліткового віку у сфері кібербезпеки нами було застосовано метод письмового опитування. В анкетуванні брало участь 215 учнів 10-11 класів, які навчалися у сільських і міських закладах загальної середньої освіти. Для з’ясування рівня обізнаності старшокласників у сфері кібербезпеки їм було запропоновано перші чотири запитання анкети. За результатами аналізу відповідей ми отримали інформацію про власне бачення кожним респондентом свого рівня обізнаності у сфері кібербезпеки та кіберзлочинності, розуміння сутності кіберзлочину та кібербезпеки, знання видів кіберзлочинів, усвідомлення рівня власної медіаграмотності.

На запитання «Як Ви вважаєте, чи достатньо Ви обізнані у сфері кібербезпеки та кіберзлочинності?» анкетовані дали в основному три варіанти відповідей, хоча їх формулювання були різними:

«так» (54 відповіді) – 25,1% («так», «я вважаю себе обізнаним», «можливо, проте я не застрахована від цього на 100%»);

«ні» (141 відповідь) – 65,5% («ні», «не знаю»);

«не зовсім» (17 відповідей) – 7,9% («не дуже», «не зовсім обізнана, проте здатна уникнути небезпеки», «можливо, проте я не застрахована від цього на 100%»).

Таким чином, впевненими (обізнаними) у сфері кібербезпеки та кіберзлочинності відчувають себе лише чверть опитаних, більша їх половина усвідомлює, що не орієнтуються у цій сфері та не дуже впевнені, що убезпечені, знаходячись у Глобальній мережі (Рис. 1).

Рис. 1. Рівень обізнаності учнів у сфері кібербезпеки

Сутність кіберзлочину старшокласники в цілому розуміють дуже «вузько», позаяк дають далеко не повне визначення цього поняття. Зокрема, на запитання «Що таке кіберзлочин?» маємо такі відповіді:

«це злочин у кіберпросторі» (16 опитаних – 7,4%),

«злочин в Інтернеті» (100 – 46,5%),

«злочин з порушенням конфіденційності» (15 – 6,9%),

«не знаю» (60 – 27,9%),

«злом акаунту чи картки» (20 – 9,3%),

«порушення правил кібербезпеки у кіберпросторі» (2 – 0,9%),

«злочин у кіберпросторі та використання чужих паролів» (1 – 0,4%),

«спрямовані дії на руйнування чиєїсь інформації у кіберпросторі» (1 – 0,4%). Отже, 72,1% опитаних усвідомлюють, що кіберзлочин – це протизаконні («злочин») дії, скоєні в кіберпросторі, Інтернеті, а відповідь «не знаю» (27,9%) вказує на відсутність у молодих людей уявлення про рівень небезпеки під час перебування у кіберпросторі, що, у свою чергу, призводить до нехтування власної кібербезпеки. Такі відповіді дають підстави зробити висновок про не достатній рівень обізнаності учнів у сфері кіберзлочину, що й може призводити до негативних наслідків під час їхнього перебування у кіберпросторі (Рис. 2.).

Рис. 2. Усвідомлення кіберзлочину як протизаконної дії

Результати опитування показали занадто поверхневе розуміння опитуваними сутності поняття «кібербезпека». Підтвердженням такого висновку є відповіді: кібербезпека – це: «безпека в Інтернеті» (40 опитаних – 18,6%), «заходи безпеки» (57 – 26, 5%), «не знаю» (69 – 32%), «вміння поводити себе у кібепросторі» (39 – 18,1%). Лише 4,6% правильно розуміють сутність кібербезпеки («безпека у кіберпросторі») (Рис. 3).

Рис. 3. Розуміння сутності поняття кібербезпеки

Нами з’ясовано, що більшість опитаних знають лише ті види кіберзлочинів, з якими їм «довелося зустрітися». На запитання «Які види кіберзлочинів Вам знайомі?» ми отримали такі відповіді: «не знаю» (до цих відповідей ми додали тих, хто зовсім не відповів на запитання) – 114 опитаних (53%), «фінансові махінації» – 41 (19%), «агресивні і неагресивні, фішинг, злом, кібертероризм» – 35 (16,2%), «злом» – 24 (11,1%), «кібершахрайство» –1 (0,4%) (Рис. 4).

Таким чином, результати проведеного дослідження показують недостатній рівень обізнаності учнів старшого шкільного віку у сфері кіберзлочину та кібербезпеки. Учні ґрунтовно не обізнані з видами кіберзлочинів, а знають лише ті їх види, від яких «постраждали» самі, що було ними підтверджено під час спілкування.
Рис. 4. Знання учнями видів кіберзлочину

Аналіз отриманої нами інформації дозволяє стверджувати, що, не зважаючи на ту роботу, яка проводиться кіберполіцією, освітніми установами, масмедіа щодо поширення правил кібербезпеки серед населення, все частіше ті чи інші члени суспільства потрапляють у тенета кіберзлочинців. Такі висновки підтверджуються і результатами нашого дослідження. З’ясувалося, що кіберзлочинцями було ошукано 69 опитаних осіб (32%), а це – третина опитаних. 140 (65,1%) респондентів вказали, що їм не доводилося потрапляти в тенета кіберзлочинців. 6 осіб (2,8%) ніяк не відповіли, що, на нашу думку, означає повну необізнаність у сфері кібербезпеки (Рис. 5). Саме учні з цієї групи опитаних можуть бути потенційними жертвами кіберзлочинців.

Рис. 5. У тенетах кіберзлочинців

Приклади кібершахрайства, з якими доводилося зустрічатися, наводять 70 старшокласників (32,6%), серед яких переважають такі: «зняття коштів з картки», «фальшиві СМС», «кібершахрайство», «використання особистої інформації», «злом», «махінації з фінансами», «вірус». Відповідно 67,4% опитаних стверджують, що їм не доводилося зустрічатися з кіберзлочинністю (Рис. 6.).

Рис. 6. Практика кібершахрайства

Для визначення причин потрапляння представників нашої вибірки у тенета кіберзлочинців ми проаналізували відповіді на сьоме запитання анкети «Що, на Вашу думку, призводить до потрапляння у тенета кіберзлочинців (причини кіберзлочинів)?». Відповіді виявилися такими: «не знаю» – 82 особи (38,1%), «необережність» – 76 (35,3%), «довіра» – 28 (13%), «бездумні дії» – 13 (6%), «поширення власної інформації» – 11 (5,1%), «наївність» – 3 (1,3%), «недостатній захист інформації» – 2 (0,9%). Таким чином, саме незнання, необережна поведінка (дії) у кіберпросторі, безпідставна довіра незнайомим людям та інформації, яку вони поширюють, недостатній захист особистої інформації – усі ці фактори призводять до ошукування кіберзлочинцями (Рис. 7.)

Рис. 7. Причини потрапляння учнів у тенета кіберзлочинців

Більшість опитуваних (124 – 57,6%) впевнені, що, перебуваючи у кіберпросторі, вони можуть уникнути потрапляння у тенета кіберзлочинців; 13 (6%) вважають, що «можливо» можна уникнути ошукування; не відповіли на запитання «чи можна уникнути ошукування у кіберпросторі?» 59 осіб (27,4%); «ні» – 13 осіб (6%). Є й такі окремі відповіді: «так, якщо дуже обізнаний» (2 – 0,9%), «так, якщо не розкривати особисту інформацію» (2 – 0,9%), «так, якщо не довіряти повідомленням про виграші» (1 – 0,4%). Можна зробити висновок, що дуже добре розуміють високий рівень небезпеки під час перебування у кіберпросторі лише 6% анкетованих (13 осіб), а всі інші навіть не підозрюють про ймовірність надзвичайно високого рівня небезпеки, пов’язаного із перебуванням у кіберпросторі. Зазначене вище є яскравим підтвердженням актуальності теми нашого дослідження [Рис. 8].

Рис. 8. Рівень розуміння небезпеки під час перебування у кіберпросторі

На запитання «Яким чином можна уникнути кіберзлочину?» не відповіли 115 осіб (53,4%), що, на нашу думку, може означати самовпевненість у правильності своїх дій під час перебування у кіберпросторі, відсутність відповіді через незнання викликів і небезпек, які можуть на них очікувати.14,8% (32 особи) вважають, що потрібно бути «уважним», перебуваючи у кіберпросторі, 5,1% (11) переконані, що не стати жертвою кіберзлочинців можна лише одним способом – «не заходити в мережу», така ж кількість респондентів вважає, що «не потрібно викладати особисту інформацію в мережу»; 4,6% (10) – «не підключатися до невідомих мереж»; 3,7% (8) не рекомендують заходити на підозрілі сайти; 3,7% (8) – необхідно добре знати правила кібербезпеки; 3,2% (7) – «не давати паролі чужим людям»; 2,7% (6) – «не піддаватися на провокації»; 2,3% (5) рекомендують «не спілкуватися з незнайомими людьми в мережі»; 0,9% (2) – «користуватися VPN». Таким чином, більшість опитаних пропонують неефективні методи уникнення тенет кіберзлочинців (Рис. 9.)

Рис. 9. Способи уникнення тенет кіберзлочинця

Отже, аналіз відповідей на восьме та дев’яте запитання анкети дають підстави зробити висновок, що лише 11-13 осіб сповна розуміють справжню небезпеку, з якою може зіткнутися кожен учень старшого підліткового віку у кіберпросторі. Сучасні науково-технологічні досягнення допомагають нам у багатьох сферах життєдіяльності, проте вони зумовлюють такі ризики, уникнути яких просто неможливо.

Вже на етапі проведення опитування учнів між ними виникали дискусії щодо можливості уникнення різних ризиків, пов’язаних із перебуванням у кіберпросторі. Зміст запитань анкети викликав інтерес та спонукав опитуваних до жвавого обговорення свого рівня медіаграмотності. Ми зрозуміли, наскільки актуальними є питання кібербезпеки. Вже в ході спілкування з’ясувалося, що, ставши «жертвою» кіберзлочину, жодна із таких «жертв» не зверталася до кіберполіції – вони отримали досвід, про який не дуже розповідають, бо виявилися ошуканими. У майбутньому вони можуть враховувати цей досвід, але цього буде недостатньо. Важливо, взаємодіючи з різного роду інформацією у кіберпросторі, мати високий рівень інформаційної культури [14], важливою складовою якої є медіа – інформаційна грамотність [Там же], що сприятиме досягненню ймовірної кібербезпеки у кіберпросторі.

Ми погоджуємося з О. В. Прудниковою, що інформаційна культура є інформаційною діяльністю, якісною характеристикою життєдіяльності людини у царині отримання, передачі, зберігання й використання інформації. «Представляючи за своїм змістом органічне ціле, інформаційна культура постає як ступінь досконалості людини, суспільства в цілому або певної його частини стосовно використання інформації у всіх можливих формах діяльності» [24].

З’ясувати уявлення учнів про ефективні форми і методи просвіти у сфері кібербезпеки нам допомогли відповіді на запитання «Як, на Вашу думку, можна ефективно сформувати культуру безпечної поведінки у кіберпросторі?». Результати соціологічного опитування показали, що ті, хто розуміє високий рівень небезпеки перебування у кіберпросторі без належного рівня сформованості інформаційної культури, пропонують: «з раннього віку навчати правилам дотримання техніки кібернетичної безпеки у кіберпросторі» (2 особи – 0,9%), по одній особі зазначили такі відповіді: «організувати навчання на рівні держави», «необхідно навчати навіть пенсіонерів», «до просвітницької роботи активно залучати кіберполіцію», «необхідно приділити увагу саморозвитку», «проти суперхакерів люди безсильні» (всього 5 осіб – 2,3%). 10 (4,6%) опитаних вважають, що удосконалити рівень інформаційної культури допоможуть «уроки навчання кібербезпеці», ще 3 (1,3%) – «лекції та наукові виступи на цю тему», 25 учнів (11,6%) – «тематичні уроки». Не було відповідей або було зазначено «не знаю» на це запитання у 170 анкетах (79%). Наші висновки про безпорадність старшокласника перед викликами і загрозами, які можуть «підстерігати» кожного у кіберпросторі співзвучні з позицією сучасних дослідників і науковців (Рис. 10.).

Рис. 10. Форми і методи просвіти у сфері кібербезпеки

У сфері кібербезпеки суспільство насамперед турбує те, що «звичайні люди … не знають, як саме мусять себе обороняти, до кого їм звертатися, та як протидіяти можливим порушенням (у кіберпросторі) у майбутньому» [1]. Отже, «ситуація з інформаційною та кібербезпекою виглядає доволі похмуро» [Там же]. Результати досліджень показують, що з метою «формування інформаційної та комунікаційної культури, створення умов для кібербезпеки у кіберпросторі необхідно, насамперед, системно проводити просвітницьку роботу, спрямовану на «зміцнення інформаційної стійкості людини» [Там же]. Дослідники розглядають суспільство як врівноважену систему, в якій злочинність знаходиться у причинно-наслідковому зв’язку з іншими соціальними явищами. Отже, впливати на злочинність «можливо не через окремих особистостей, а через соціум – за рахунок поліпшення суспільної моралі, соціальних інститутів» [26].

Інформацію про небезпеку, яка чатує на кожного потенційного користувача кіберпростору, необхідно поширювати, використовуючи все багатство медіадидактики.

Висновки. Аналіз результатів дослідження дає підстави зробити такі висновки:

– рівень медіаграмотності учнів старшого підліткового віку у сфері кіберзлочину та кібербезпеки є недостатнім: учні ґрунтовно не обізнані з видами кіберзлочинів, а знають лише ті їх види, від яких «постраждали» самі;

– сучасні науково-технологічні досягнення зумовлюють такі ризики, уникнути яких просто неможливо; лише 6% респондентів розуміють справжню небезпеку, з якою може зіткнутися кожен користувач кіберпростору;

– старшокласники наразі є безпорадними перед викликами і загрозами кіберпростору; складно зберегти прайвесі у безмежному кіберпросторі;

– формування медіаграмотності учнів старшого підліткового віку у сфері кібербезпеки на часі

– для цього необхідно використовувати можливості навчальної, позанавчальної, позакласної та позашкільної діяльності; формами та методами просвітницької роботи можуть бути: безпосереднє спілкування із компетентними фахівцями (бесіди, лекції, майстер-класи, дискусії, вікторини, тренінги, поліфункціональні ігри), перегляд та обговорення навчальних фільмів, конкретних життєвих ситуацій та їх моделювання, користування пам’ятками «Правила особистої безпеки у кіберпросторі».

Отже, кібербезпека як результат медіаграмотності учнів старшого підліткового віку у ХХІ столітті – це одне з найважливіших питань, яке потребує глибокого аналізу, розробок та впровадження високотехнологічних рішень з метою запобігання та викриття кіберзагроз. Подальшого удосконалення потребує медіадидактика, метою якої є розвиток медіаграмотності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Голоднікова Ю. Інформаційна, комунікаційна та кібер-вразливість країни: аналізуємо причини та наслідки. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.prostir.ua/?news=informatsijna-komunikatsijna-ta-kiber-vrazlyvist-krajiny-analizujemo-prychyny-ta-naslidky

2. Збірник статей П’ятої міжнародної науково-методичної конференції «Практична медіаграмотність: міжнародний досвід та українські перспективи». – Київ: Центр Вільної Преси, Академія української преси, 2017. – 393 с. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.aup.com.ua/uploads/Zbirnik_konf_AUP_2017.pdf

3. Збірник статей Сьомої міжнародної науково-методичної конференції: Сучасний простір медіаграмотності та перспективи його розвитку. – Київ: Центр Вільної Преси, Академія української преси, 2019. – 435 с. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.aup.com.ua/uploads/Zbirnyk_conf_2019.pdf

4. Збірник статей Шостої міжнародної науково-методичної конференції «Практична медіаграмотність: міжнародний досвід та українські перспективи». – Київ: Центр Вільної Преси, Академія української преси, 2018. – 244 с. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.aup.com.ua/uploads/Zbirnyk_statey_AUP2018.pdf

5. Зернецька О. Глобальні соціальні мережі та кібербезпека особистості / О. Зернецька // Віче. – 2016. – № 1-2. – С. 22-25. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: [http://nbuv.gov.ua/UJRN/viche_2016_1-2_14 ]

6. Іванченко О. Ю. Кримінологічна характеристика кіберзлочинності, запобігання кіберзлочинності на національному рівні. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://apnl.dnu.in.ua/3_2016/41.pdf

7. Інформаційна культура. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://studopedia.com.ua/1_11013_Informatsiyna-kultura.html

8. Конвенція про кіберзлочинність від 23.11.2001 // Офіційний вісник України. 2007. – №65. – С.25-35.

9. Нікулеско Д. Кібербезпека: вразливі моменти. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://yur-gazeta.com/publications/practice/inshe/ kiberbezpeka-vrazlivi-momenti.html

10. Онкович Г. В. Сучасний стан і перспективи розвитку медіаосвіти в Україні. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.researchgate.net/publication/330005610_Mediaosvita_v_Ukraini_sucasnij_stan_I_perspektivi_rozvitku

11. Осюхіна М. О. Шляхи розвитку формальної медіаосвіти в Україні / Марина Осюхіна // Масова комунікація : історія, сьогодення, перспективи. Науково-практичний журнал. – Луцьк : Східноєвропейський національний університет ім.. Лесі України, 2016. – № 9-10(7) – С. 41–45.

12. Прудникова О. В. Інформаційна культура інформаційного суспільства: філософський вимір / О. В. Прудникова // Вісник Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». – 2016. – №16 (31). – С.44-53.

13. Пфо О. М. Основні поняття і класифікація кіберзлочинності / О. М. Пфо // Актуальні задачі та досягнення у галузі кібербезпеки : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., м. Кропивницький, 23-25 листоп. 2016 р. – Кропивницький : КНТУ, 2016. – С. 33-34.

14. Рущенко І. П. Соціологія злочинності: Монографія. – Харків: Вид-во Націон. ун-ту внутр. справ, 2001. – 370 с.

15. Серьогін В. О. Прайвесі як право «бути залишеним у спокої. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://radnuk.info/statti/249-tioriua-gov/14799—-l—r.html

16. Серьогін В. О. Соціальні мережі як загроза прайвесі / В. О. Серьогін // Форум права. – 2011. – № 2. – С. 822-827. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: [http://nbuv.gov.ua/UJRN/FP_index.htm_2011_2_133].

17. Соснін О., Повидиш В. Інформаційно-комунікаційна безпека в суспільстві: витоки проблем. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://lexinform.com.ua/dumka-eksperta/informatsijno-komunikatsijna-bezpeka-v-suspilstvi-vytoky-problem/

18. Чернишов Г. М. Кіберзлочинність як виклик глобалізації та загроза світовій безпеці: теоретичні основи дослідження. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.pjv.nuoua.od.ua/v3_2018/34.pdf

The article justifies necessity of media literacy of late teenaged students as a condition for their probable cybersafety.

Keywords: media literacy, media information literacy, netiquet, cyberspace, cyber fraud, cybersafety, late teenaged students.


Партнери конференції

Міністерство освіти і науки України головний орган у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов’язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Академія Deutsche Welle провідна організація Німеччини для розвитку міжнародних засобів масової інформації. Консультанти і тренери підтримують вільні і незалежні медіа з 1965 року. Організація пропонує міжкультурні та професійні навчальні семінари, програми і стажування для майбутніх журналістів. DW Академія також розробила магістерську програму «Міжнародні Медіа Студії», яка поєднує у собі навчання з розвитку ЗМІ, управління медіа, журналістики та комунікації. За фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.

«Медійна програма», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID), покликана надати місцевим медіа засоби й можливості для того, щоб розширити доступ громадян до високоякісних новин та інформації. Ця програма, виконавцем якої є МГО Internews, працюватиме з 2018 до 2023 рр. та є найбільшим проектом із розвитку медіа в історії України. 

Організація IREX – міжнародна неприбуткова організація, заснована в 1968 році, яка створює справедливий, процвітаючий та інклюзивний світ шляхом розширення можливостей для молоді, культивації лідерів, зміцнення інституцій та розширення доступу до якісної освіти та інформації.  З 2015 року в Україні  IREX впроваджує проєкти з медіаграмотності, а з лютого 2018 року організація реалізує масштабний проєкт «Вивчай та розрізняй: інфо-медійна грамотність» для освітян середньої та вищої школи. Проєкт розрахований на 650 шкіл, 20 ІППО та 20 ЗВО, які в свою чергу нададуть навички критичного сприйняття інформації (КСІ) принаймні 45 000 учнів, 4000 вчителів та 2000 студентів-педагогів для усвідомлення ними цінності високоякісної інформації в контексті шкільної освіти.


Збірник статей Восьмої міжнародної науково-методичної конференції «Критичне мислення в епоху токсичного контенту»>>>

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.