Медіаграмотність як складова професійної компетентності вчителя зарубіжної літератури

Автор статті: Дарія Лукьяненко – доцент кафедри теорії й методики мовно-літературної та художньо-естетичної освіти, Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти.

У статті запропоновано визначення медіаграмотності як складової професійної компетентності вчителя зарубіжної літератури. На прикладі конкретних освітніх завдань розглянуто шляхи вдосконалення медійної компетентності сучасного фахівця.

Ключові слова: медіатекст, зарубіжна література, буктрейлер, фактчекінг.


Постановка проблеми та її зв’язок із важливими науковими і практичними завданнями. Бурхливий науково-технічний прогрес зумовив нестримне збільшення обсягів даних, назване «інформаційним вибухом» [6, 408]. Безперечно, осягнути все людині не під силу, але треба навчитися критично осмислювати запропоновану в різних джерелах інформацію, усвідомлено відбирати її, продукуючи нове й оригінальне, тобто бути медіаграмотним. Із цього приводу слушною видається думка Лариси Деркач: «В умовах глобалізації й інформаційного перенасичення сучасного світу медіареальність перетворюється на своєрідний буттєвий вектор, осягнення якого є необхідною умовою об’єктивного сприйняття й розуміння дійсності» [3, 62].

Особливого значення медіакомпетентність набуває для педагогів, які сьогодні навчають учнів, що значну частину свого життя проводять в інтернет-просторі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемі медіаосвіти, медіаграмотності й медіакомпетентності присвячено низку наукових студій, із-поміж яких заслуговують на увагу роботи Олени Ісаєвої, Ганни Онкович, Олени Пометун, Олени Семеног, Василя Шуляра.

Окрім того, останнім часом питання дослідженню змістового наповнення поняття «медіаграмотність» присвячено окремі інтернет-ресурси. Зокрема на сайті ms.detector.media запропоновано таке визначення: «Бути медіаграмотним означає бути спроможним знайти те, що ви шукаєте, вибрати те, що вам потрібно, й визначити, наскільки надійною є ця інформація. А поряд із володінням ефективними стратегіями пошуку ви повинні вміти зберігати, повторно використовувати та поширювати інформацію. Бути медіаграмотним означає бути здатним оптимально використовувати відповідну інформацію, зберігаючи її розумно, й ділитися нею з іншими» [2].

Разом із тим, варто зауважити, що досвід удосконалення медіаграмотності вчителя зарубіжної літератури представлено фрагментарно.

Постановка завдань дослідження. Зважаючи на малодослідженість проблеми вдосконалення медіаграмотності вчителя зарубіжної літератури, видається доцільним розглянути на конкретних прикладах можливості освітнього матеріалу для формування названого аспекту діяльності педагога як складової професійної компетентності.

Виклад основного матеріалу дослідження. Медіаграмотність вважаємо не лише вимогою ХХІ століття, а й однією зі складових освітньої програми, що, по-перше, поповнена новими творами лише в 2017 році; по-друге, у цьому документі представлено в межах інформаційно-цифрової компетентності на уроках зарубіжної літератури запропоновано такий вид діяльності, як «аналіз медіатекстів (виявлення маніпулятивних технологій)» [5, 6]. Для успішного «аналізу» необхідно з’ясувати, що сьогодні можна назвати «медіатекстом». Так, Олена Чайковська, пропонує послуговуватися визначенням англійського мовознавця Алана Белла («Approaches to Media Discourse»): «<…> визначення медіатексту виходить за рамки традиційного погляду на текст як на послідовність слів. Воно є значно ширшим і включає голосові та звукові параметри, візуальні образи, тобто медіатексти втілюють технології, які використовуються для їх створення та поширення» [9, 226].

Відповідно до такого визначення медіатекстом можемо вважати фільми, створені на основі програмових літературних творів, які, своєю чергою, варто розмежувати на екранізації та фільми за мотивами. Такий розподіл дозволить учителеві правильно дібрати практичні завдання.

Наприклад, в українському кінопрокаті 2014 року вийшов фільм «Книжкова злодійка», за даними вікіпедії, – «воєнна кінострічка, знята режисером Брайаном Персивалем за мотивами роману Маркуса Зузака “Крадійка книжок”» [7]. Цей художній твір сьогодні пропонують в 11 класі в розділі «Сучасна література в юнацькому прочитанні».

Відмінність у назвах може стати основою для цікавих досліджень. Перегляду фільму має передувати з’ясування лексичного значення слів «крадій(ка)» і «злодій(ка)». Це дозволить зробити припущення, що автор сценарію мав би ширше висвітлити «злочини» головної героїні Лізель Мемінґер. Разом із тим англійською мовою назву кінострічки не змінено – «The Book Thief», що коректно перекласти як «Крадійка книжок».

Отже, наступні види роботи можуть бути побудовані на компаративному вивченні художнього тексту та його кіноінтерпретації. За такої умови буде реалізовано принцип системної інтеграції: предмет (зарубіжна література) – медіаграмотність – (кіно)мистецтво.

Одним із складників медіаграмотності є вміння працювати з візуальною інформацією, що передбачає як аналіз готової, так і продукування нової. Зважаючи на це, може бути створена серія робіт із загальною назвою «А ти лише переглянув…» (за ідеєю проєкту «Если бы ты читал книгу, то знал бы, что …») [4]. Суть цієї роботи полягає в тому, що необхідно створити постер, у якому буде вказано відмінність між кіноваріантом і текстом (мал. 1, 2).

Мал. 1

Мал. 2

Такий вид роботи спонукатиме учнів, по-перше, до активного читання роману; по-друге, до уважного перегляду фільму; по-третє, допоможе опанувати інтернет-ресурси зі створення візуалізації.

Здобувачі освіти разом зі своїм наставником можуть продукувати авторські медіатексти, покликані популяризувати читання загалом і конкретні книги, зокрема.

Мова йде про буктрейлери, які сьогодні доцільно створювати, по-перше, за новими програмовими творами, як от за відкритою лекцією Ніла Ґеймана «Чому наше майбутнє залежить від бібліотек, читання і мріяння» («Зарубіжна література», 10 клас). По-друге, за тими художніми творами, які до сьогодні не було екранізовано. Така рекомендація є небезпідставною, зважаючи на переглянуті у відеохостингу «Ютуб» роботи, що їх автори позиціонують саме як буктрейлери, але за змістом представляють слайд-шоу зі стоп-кадрів екранізації.

Наприклад, таким є медіатекст «Буктрейлер Чорнильне серце», створений у серпні 2014 року Ладижинською центральною міською бібліотекою [1]. З іншого боку, такі медіапродукти можна використовувати як ефективний засіб розвитку критичного мислення, а саме: проаналізуйте вимоги до створення буктрейлерів і перегляньте запропоноване(і) відео; висловіть свою позицію про дотримання вимог, створення якісного продукту.

Цікавим матеріалом можуть стати й матеріали, знайдені в процесі виконання завдань, запропонованих у підручниках. Так, на уроці зарубіжої літератури у восьмому класі вивчення творчості Вільяма Шекспіра, за підручником, Ольги Ніколенко й Вікторії Туряниці, розпочинається таким завданням: «За допомогою Інтернету підготуйте презентацію про життя та творчість В. Шекспіра. Здійсніть віртуальну подорож по музею В. Шекспіра, що знаходиться в м. Стретфорді-на-Ейвоні» [8, 129]. Далі за текстом запропоновано біографічну довідку про автора, у якій його названо «письменником». Отже, можна припустити, що перша частина завдання спрямовує учнівський пошук у конкретному напрямку. Але здобувачі освіти можуть натрапити на інформацію на кшталт «10 фактів, яких ви не знали про Вільяма Шекспіра» або «20 цікавих фактів про Шекспіра», де наводять «переконливі» аргументи, що одного такого автора в Англії XVI століття не існувало. Тобто педагог має бути максимально обізнаним із потенційними варіантами підготовки презентацій. Окрім того, якщо не обумовити, якими інтернет-ресурсами рекомендовано скористатися, можливими будуть повтори інформації.

Тому видається доцільним уточнення запропонованого в підручнику завдання, що передбачає такі кроки: 1) учитель заздалегідь вибирає кілька ресурсів, готує на них покликання або ж QR-коди (вибір залежить від технічних можливостей класу); 2) об’єднує учнів у малі групи (4–5 осіб), кожній із яких пропонує опрацювати матеріал 1–2 ресурсів; 3) представити результати аналізу у форматі печа-куча (20 слайдів, на кожен із яких відведено 20 секунд), інфографіки тощо; 4) захист групових робіт. У такий спосіб педагог організує фактчекінг як одну зі складових медіаграмотності й убезпечить себе й учнів від нераціонального використання часу на підготовку однотипних відповідей.

Друга частина «шекспірівського завдання» імпліцитно зорієнтована на вдосконалення медіаграмотності як учителя, так і учнів. Ідеться про те, що віртуальну подорож музеєм В. Шекспіра в м. Стретфорді-на-Ейвоні здійснити неможливо, позаяк такого музею не існує. Тобто восьмикласники мають навести покликання на сайт shakespeare.org.uk «The Shakespeare Birthplace Trust» і запропонувати педагогу здійснити подорож під час шкільних канікул.

Власне віртуальний музей Вільяма Шекспіра міститься за іншим покликанням – http://shakespeare.ucoz.ru/. Автором такого проєкту є Державна бюджетна загальноосвітня установа міста Москва «Школа з поглибленим вивченням англійської мови № 1208 імені Героя Радянського Союзу М. С. Шумілова». Ще один варіант –авторський віртуальний музей, що не обов’язково має бути у форматі вебсайту, а може бути створений як галерея робіт, сторінка однієї із соціальних мереж тощо.

Висновки та перспективи. Запропоновані в статті авторські завдання можуть стати елементами компетентнісного уроку ХХІ століття, адже спрямовані на розвиток медіаграмотності сучасного компетентного вчителя зарубіжної літератури й здобувача освіти. Загалом питання вдосконалення медіаграмотності на уроках з того чи того предмета має постійно висвітлюватися в наукових і методичних студіях, а в освітньому процесі впроваджуватися систематично. Тому одним із подальших напрямів розпочатого пошуку стануть практичні завдання на прикладі програмових творів інших авторів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Буктрейлер «Чорнильне серце» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=BgPrSqAh4LY

2. Бути медіаграмотним: десять необхідних компетентностей. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://cutt.ly/brNW4PE

3. Деркач Л. М. Інтеграція засобів медіаосвіти в навчання української мови (за професійним спрямуванням) майбутніх педагогів / Л. М. Деркач. Інформаційні технології і засоби навчання. – 2017. Том 59. № 3. – С. 62–75 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://cutt.ly/wrNYbmq

4. Если бы ты читал книгу, то знал бы, что … [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://cutt.ly/urNUZe8

5. Зарубіжна література. Програма для 10–11 класів загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://cutt.ly/JrNW30f

6. Інформаційний вибух і глобалізація світової політики [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://cutt.ly/xrNW58D

7. Книжкова злодійка [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://cutt.ly/krNW9Uh
373

8. Ніколенко О. М. Зарубіжна література : підруч. для 8 кл. загальоосвіт. навч. закл. / О. М. Ніколенко, В. Г. Туряниця. – К. : Грамота, 2016. – 296 с.

9. Чайковська О. Ю. Особливості сучасного медіатексту / О. Ю. Чайковська // Сучасні дослідження з іноземної філології. – 2014. – Вип. 12. – С. 225–230. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Sdzif_2014_12_38

The article proposes the definition of media literacy as a component of the professional competence teachers’ of foreign literature. On the example of specific educational tasks the ways of improving the media competence of a modern specialist are considered.

Keywords: media texts, foreign literature, book-trailers, fact-checks.


Партнери конференції

Міністерство освіти і науки України головний орган у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов’язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Академія Deutsche Welle провідна організація Німеччини для розвитку міжнародних засобів масової інформації. Консультанти і тренери підтримують вільні і незалежні медіа з 1965 року. Організація пропонує міжкультурні та професійні навчальні семінари, програми і стажування для майбутніх журналістів. DW Академія також розробила магістерську програму «Міжнародні Медіа Студії», яка поєднує у собі навчання з розвитку ЗМІ, управління медіа, журналістики та комунікації. За фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.

«Медійна програма», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID), покликана надати місцевим медіа засоби й можливості для того, щоб розширити доступ громадян до високоякісних новин та інформації. Ця програма, виконавцем якої є МГО Internews, працюватиме з 2018 до 2023 рр. та є найбільшим проектом із розвитку медіа в історії України. 

Організація IREX – міжнародна неприбуткова організація, заснована в 1968 році, яка створює справедливий, процвітаючий та інклюзивний світ шляхом розширення можливостей для молоді, культивації лідерів, зміцнення інституцій та розширення доступу до якісної освіти та інформації.  З 2015 року в Україні  IREX впроваджує проєкти з медіаграмотності, а з лютого 2018 року організація реалізує масштабний проєкт «Вивчай та розрізняй: інфо-медійна грамотність» для освітян середньої та вищої школи. Проєкт розрахований на 650 шкіл, 20 ІППО та 20 ЗВО, які в свою чергу нададуть навички критичного сприйняття інформації (КСІ) принаймні 45 000 учнів, 4000 вчителів та 2000 студентів-педагогів для усвідомлення ними цінності високоякісної інформації в контексті шкільної освіти.


Збірник статей Восьмої міжнародної науково-методичної конференції «Критичне мислення в епоху токсичного контенту»>>>

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.