Актуальні проблеми медіаосвіти дорослих та шляхи їх подолання

Автор статті: Ольга Крутенко – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки та освітнього менеджменту, Комунальний навчальний заклад «Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаської обласної ради».

У статті висвітлюються питання, що стосуються сучасного стану розвитку навичок медіаграмотності серед дорослого населення України. Аналізується досвід європейських країн (зокрема – Швеції) щодо впровадження програм з розвитку медіаграмотності як у закладах освіти, так і серед людей «третього віку». Цей досвід може бути використаний для впровадження в Україні.

Ключові слова: медіаграмотність, критичне мислення, маніпуляції, перевірка інформації, інформаційна війна, пропаганда, фейки.


Актуальність проблеми. Розвиток науки та техніки відбувається швидкими темпами, у зв’язку з чим для кожної людини виникає необхідність вміти реагувати на стрімкі зміни, оскільки в противному випадку виникає загроза залишитися осторонь прогресу. Успішна життєдіяльність людей у великій мірі залежить від того, в якій мірі вони сприймають безліч різноманітних фактів, які поширюються через невпинні інформаційні потоки. Тим більше, що останніми часами значно збільшилося урізноманітнення агентів медіадіяльності за рахунок того, що постійно з’являються альтернативні медіапроекти. З огляду на це виникає декілька актуальних проблем:

• по-перше, іноді буває дуже складно визначити, яка сама інформація потрібна людині;

• по-друге, є небезпека в тому, що можна «потонути» в інформаційному просторі у пошуках необхідної інформації та загубитися в надлишку інформаційних пропозицій;

• по-третє, проблемою є невміння деяких людей протистояти маніпулятивним технологіям, які доволі часто використовують власники засобів масової інформації задля формування власного позитивного іміджу чи з метою боротьби з конкурентами.

Таким чином, величезна кількість інформації, яка є досить легкодоступною, потребує формування навичок відбору достовірних фактів, правильного їх переосмислення та подальшого використання. На нашу думку, виникає необхідність у проведенні роботи з формування навичок критичного мислення не тільки у школярів, а й їхніх батьків. Враховуючи те, що доросле покоління здійснює виховний вплив на своїх дітей та онуків, перш за все виникає потреба у формуванні у представників так званого третього віку своєрідного медіа-імунітету, який допоможе їм протистояти агресивному медіа-середовищу.

Ще один аспект, на який варто звернути увагу, полягає в тому, що на даний час велика кількість людей виступає не тільки в ролі пасивних споживачів інформації, що транслюються засобами масової інформації. Користувачі соціальних мереж створюють власний контент або поширюють той, що попадає в поле їхнього зору. З огляду на це виникає потреба у формуванні специфічних навичок медіаграмотності, до складу яких входить такі:

• уміти систематизувати інформацію, висувати гіпотези й оцінювати альтернативи;

• уміти розрізняти фейки та інші інструменти маніпуляцій;

• уміти оцінювати й інтерпретувати події;

• уміти ідентифікувати і протидіяти стереотипам і дискримінації;

• уміти працювати з першоджерелами;

• вміти відрізняти факти від думок та суджень.

Підсумовуючи це, визначимо, що медіаграмотність — це набір стійких компетентностей, необхідних для активної й усвідомленої участі людини в житті медійного суспільства. Медіаграмотна людина замислюється та аналізує все, що вона читає в ЗМІ або бачить по TV, тобто вона включається в активний процес, що потребує критичного сприйняття будь-якої інформації.

Прикладом того, яким чином можуть впливати медіа на людину, що не має навичок критичного мислення, можуть слугувати події 2014 року. У той період далеко не всі жителі України змогли протистояти потужній інформаційній пропаганді, яку розповсюджували російські засоби масової інформації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій з означеної проблеми свідчить про те, що проблема медіаграмотності населення набуває останніми часами великої зацікавленості вчених та практиків. Зокрема, питання щодо формування медіакомпетентності педагогічних працівників розкривають у своїх працях такі дослідники, як С. Іць, Л. Найдьонова, Б. Потятиник, Г. Онкович та ін. Різноманітні моделі та методи медійної освіти розглядають Д. Бекінгем, Л. Зазнобіна, Д. Консідайн, С. Пензін, Ю. Усов, О. Шариков та ін. Є також цікаві дослідження, присвячені психолого-педагогічним питанням медіаосвіти. Вони розглядаються у роботах Л. Баженової, О.Баранова, О. Федорова. За радянських часів стан справ щодо медіаосвіти молодого покоління та дорослого населення вивчали С. Шацький, А. Луначарський, А. Макаренко та інші.

Постановка завдань дослідження. Головна проблема, що стоїть перед українським суспільством, полягає у створенні ефективної системи поширення навичок медіаграмотності серед усіх вікових груп. У полі зору авторів таких програм обов’язково мають бути дорослі люди як одна із важливих цільових груп, в тому числі – люди похилого віку.

Виклад основного матеріалу дослідження. Що стосується перспектив розвитку медіаграмотності в Україні, то варто скористатися досвідом європейських країн, що був набутий протягом ХХ сторіччя в умовах холодної війни з СРСР, який в той період продемонстрував неабияку інформаційну активність. Зокрема, варто звернути увагу на державну політику Швеції, де медіаосвіта почала поступово впроваджуватися на початку 60-х років минулого століття. Саме тоді завдяки ініціативі Асоціації газет Швеції був запроваджений навчальний ресурс Mediekompass, який сьогодні перетворився на проект Mediekompass і ставить за мету розвиток медіаосвіти у навчальних закладах усієї країни. Обов’язковою вона стала, починаючи з 1980 року, і розповсюджується на всі рівні освіти. У навчальних планах для ВНЗ зазначено, що усім студентам надається можливість розвивати навички використання сучасних цифрових технологій, що дозволить сформувати відповідальний підхід до пошуку та оцінки інформації з точку зору її правдивості. Навчальні плани для школярів початкової школи мають подібне положення. Більше того, у липні 2018 року запроваджено в дію спеціальну програму, яка передбачає проведення заходів з підвищення якості інформування школярів початкової та середньої ланки.

Державна політика Швеції з підвищення рівня медіаграмотності тримає у полі зору і людей так званого «третього віку». Щоб допомогти представникам даної цільової аудиторії розібратися в розмаїтті недійного контенту, у рамках проекту Mediekompass створено спеціальні навчальні матеріали, які представляють собою методичні посібники та покрокові уроки, зміст яких спрямований на роз’яснення особливостей медійного контенту [3].

У реаліях державної політики України щодо підвищення медіаграмотності населення сучасний заклад освіти цілком спроможний організувати свою роботу таким чином, щоб залучити до спільної діяльності представників та представниць декількох поколінь. Це цілком можливо з огляду на те, що останнім часом і молодь, і люди старшого покоління активно користуються гаджетами. Викликають зацікавленість результати опитування, яке було проведено в червні-липні 2019 року. В ньому взяло участь всього 4056 осіб, їх вік складав від 18 до 65 років.

Як з’ясувалося, більшість опитаних отримують актуальну інформацію про новини із соціальних мереж. Відповідаючи на запитання «Якими засобами масової інформації ви користувалися протягом останніх 30 днів для отримання новин», респонденти називали перш за все соцмережі (всього 68%). Телебачення дивляться 66% відсотків респондентів. А друкованими засобами масової інформації цікавиться всього 21% опитаних [4]. Інтернетом користуються 85% із всіх, хто брав участь у цьому опитуванні, тоді як у 2017 році такий відсоток складав 72%.

Одне із питань стосувалося мети користування інтернетом. 77% осіб сказали, що вони користуються службою миттєвих повідомлень; 71% – заради пошуку потрібної інформації, 61% – спілкування в соціальних мережах.

Це означає, що люди різного віку є активними учасниками різноманітних соціальних мереж. Враховуючи, що досить часто члени однієї родини є «друзями» один в одного, вони можуть бачити, якими новинами чи інформацією цікавиться інша людина. Таким чином, віртуальне спілкування певним чином компенсує нестачу реального.

Разом з тим, відомим є такий факт: державною політикою нашої країни передбачено, що впровадження медіаосвіти зосереджено в основному на таких цільових групах, як школярство та студентство. Доросле населення майже не охоплено жодною навчальною програмою, яка б забезпечувала формування критичного сприйняття інформації, що продукують засоби масової інформації, в тому числі – новинні сайти, соціальні мережі тощо. Саме тому українське суспільство продемонструвало у 2014 році обмежену готовність протистояти інформаційним операціям та фейкам, які розповсюджували російські засоби масової інформації. В інших країнах суспільство теж відчуло на собі результати російського втручання в проведення виборчих кампаній, які проявилося у пропаганді, фейкових новинах, діяльності багаточисельних «фабрик тролів».

Небезпека полягає в тому, що люди літнього віку не мають навичок, які допомогли б розпізнати неправдиві онлайн-новини. Як виявилося за результатами досліджень, американці, які старші 65-ти років, поширюють у Фейсбуку фейків в 7 разів більше, ніж їхні співвітчизники у віці до 30 років. І навіть представники вікової категорії від 45 до 65 років поширюють неперевірену неправдиву інформацію тільки вдвічі рідше, ніж старші люди.

Вважаємо, що формування навичок медіаграмотності суспільства повинно мати комплексний характер та спиратися на спільну діяльність людей різних поколінь. Не є таємницею той факт, що діти та молодь краще знаються на інформаційно-комунікативних технологіях, ніж старші люди. Іноді здається, що вони народжуються із смартфоном в руках, маючи впевнені навички використання сучасних гаджетів.

Підтвердженням цього можуть слугувати дослідження, що були проведені індійським просвітником Сугатою Митрою. Він довів, що навіть майже неграмотні діти, які не володіють англійською мовою, можуть з легкістю навчитися користуватися комп’ютером без чиєїсь допомоги. Експеримент «Діра в стіні» продемонстрував, що при бажанні і без примусу з боку дорослих діти молодшого шкільного віку швидко опановують різноманітні комп’ютерні програми цілком самостійно. Більш того, вони спроможні за два місяці вивчити англійську мову на такому рівні, щоб розмовляти нею майже без акценту. Як відомо, цей факт задокументований у журналі Information Technologies & International Development. Інші експерименти дослідника яскраво демонструють можливості використання інформаційно-комунікативних технологій задля розвитку різноманітних компетенцій, які конче необхідні людям в епоху інформаційного суспільства.

У контексті експериментальних досліджень Сугати Митри варто згадати той факт, що він організував так звану «бабусину хмару»: запропонував 300 бабусям із Великобританії бути дистанційними вчительками школярів із класів, які були розташовані на іншому кінці світу. На наш погляд, таке дистанційне спілкування є свідченням того, що різні покоління можуть бути корисні одне для одного не тільки в процесі вивчення іноземної мови, а й в інших сферах життєдіяльності суспільства. Користь від такої співпраці мають усі суб’єкти процесу.

Діяльність Сугати Митри свідчить про те, що сучасний інструментарій інформаційно-комунікативних технологій може бути творчо використаний в різноманітних сферах, у тому числі – у формуванні критичного ставлення до інформації з медіа. Але не слід забувати, що Україна має свої традиції, а українці – самобутній менталітет. Ці фактори мають бути враховані під час запозичення міжнародного досвіду у процесі налагодження міжкультурного діалогу з іншими державами та в середині нашої країни.

Висновки. З огляду на викладене варто зазначити, що на сьогоднішній день перед Україною стоять глобальні виклики. Без перебільшення можна сказати, що від рівня медіаграмотності населення в певній мірі залежить безпека держави. Тому варто впроваджувати програми з означеного питання на всіх рівнях освіти, починаючи від дошкільного закладу освіти, включаючи середні та вищі навчальні заклади.

Окремої уваги заслуговують дорослі люди та представники так званого третього віку. Є необхідність створення для них окремих програм на зразок тих, що впроваджуються в Швеції. Безпосередня діяльність щодо поширення серед цих верств населення навичок медіаграмотності та критичного сприйняття інформації може бути організована на базі закладів освіти. Це можуть бути лекторії, круглі столи, тренінги, семінари. Більш ефективного результату можна буде досягти, якщо подібні заходи будуть проводитися в форматі інтерактиву. І це є завданням на найближчі роки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Концепція впровадження медіаосвіти в Україні (нова редакція). MediaSapiens. [Електронний ресурс]. Режим доступу: mediasapiens.ua

2. Луначарский А. В. О воспитании и образовании. М.: Педагогика, 1976. 640 с.

3. Міжнародний досвід впровадження медіаграмотності для окремих цільових груп: можливості для України. Національний інститут міжнародних досліджень. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://niss.gov.ua/doslidzhennya/informaciyni-strategii/mizhnarodniy-dosvid-vprovadzhennya-mediagramotnosti-dlya

4. Соцмережі як джерело новин уперше обійшли ТБ в Україні – опитування. Made for Mind. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.dw.com/uk/%D1%81%D0%BE%D1%86%D0%BC%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B6%D1%96-%D1%8F%D0%BA-%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BB%D0%BE-%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BD-%D1%83%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%B5-%D0%BE%D0%B1%D1%96%D0%B9%D1%88%D0%BB%D0%B8-%D1%82%D0%B1-%D0%B2-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%96-%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F/a-50937524

The article covers the issues related to the current state of development of media literacy skills among the adult population of Ukraine. It analyzes the experience of European countries (in particular, Sweden) in implementing media literacy programs in educational institutions as well as among elderly people. This experience can be used for implementation in Ukraine.

Keywords: media literacy, critical thinking, manipulation, information verification, information war, propaganda, fakes.


Партнери конференції

Міністерство освіти і науки України головний орган у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов’язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Академія Deutsche Welle провідна організація Німеччини для розвитку міжнародних засобів масової інформації. Консультанти і тренери підтримують вільні і незалежні медіа з 1965 року. Організація пропонує міжкультурні та професійні навчальні семінари, програми і стажування для майбутніх журналістів. DW Академія також розробила магістерську програму «Міжнародні Медіа Студії», яка поєднує у собі навчання з розвитку ЗМІ, управління медіа, журналістики та комунікації. За фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.

«Медійна програма», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID), покликана надати місцевим медіа засоби й можливості для того, щоб розширити доступ громадян до високоякісних новин та інформації. Ця програма, виконавцем якої є МГО Internews, працюватиме з 2018 до 2023 рр. та є найбільшим проектом із розвитку медіа в історії України. 

Організація IREX – міжнародна неприбуткова організація, заснована в 1968 році, яка створює справедливий, процвітаючий та інклюзивний світ шляхом розширення можливостей для молоді, культивації лідерів, зміцнення інституцій та розширення доступу до якісної освіти та інформації.  З 2015 року в Україні  IREX впроваджує проєкти з медіаграмотності, а з лютого 2018 року організація реалізує масштабний проєкт «Вивчай та розрізняй: інфо-медійна грамотність» для освітян середньої та вищої школи. Проєкт розрахований на 650 шкіл, 20 ІППО та 20 ЗВО, які в свою чергу нададуть навички критичного сприйняття інформації (КСІ) принаймні 45 000 учнів, 4000 вчителів та 2000 студентів-педагогів для усвідомлення ними цінності високоякісної інформації в контексті шкільної освіти.


Збірник статей Восьмої міжнародної науково-методичної конференції «Критичне мислення в епоху токсичного контенту»>>>

Титульне фото: https://ru.freepik.com/free-photos-vectors/poster. Poster вектор создан(а) macrovector – ru.freepik.com

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.