Медіаграмотність у структурі професійно-методичної компетентності вчителя біології

Автори статті: Наталія Міщук - доцент кафедри загальної біології та методики навчання природничих дисциплін, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка

Галина Жирська - доцент кафедри загальної біології та методики навчання природничих дисциплін, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка

Алла Степанюк - професор кафедри загальної біології та методики навчання природничих дисциплін, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка

У статті розкрито зміст поняття «медіаграмотність учителя», розкрито її місце у структурі професійно-методичної компетентності учителя біології, обґрунтовано доцільність включення в процес методичної підготовки майбутніх учителів біології. Охарактеризовано особливості формування медіаграмотності учителів у процесі методичної підготовки, що ґрунтується на спеціальних знаннях і вміннях роботи з мас-медіа та їхнім продуктом. Головною умовою формування медіаграмотності майбутніх учителів у системі вищої педагогічної освіти визначено забезпечення відповідності структури й змісту їх підготовки до видів інформаційної діяльності вчителя певного фаху, що передбачає формування загальнокористувацької, загальнопрофесійної та предметної складових медіакомпетентності.

Ключові слова: медіа, медіаграмотність, медіакомпетентність, професійно-методична компетентність, учитель біології, методична підготовка.

У зв’язку з входженням України до Європейського освітнього простору, основною метою вітчизняної професійної освіти стала підготовка кваліфікованого фахівця відповідного рівня й профілю, який є конкурентоспроможним на вітчизняному та світовому ринках праці, вільно володіє своєю професією, здатний до ефективної роботи зі спеціальності, готовий до постійного професійного саморозвитку і самовдосконалення, формування власної кар’єри, є відповідальним за результати своєї професійної діяльності, володіє соціальною й професійною мобільністю. У зв’язку із цим та становленням Нової української школи проблема формування професійно-методичних компетенцій педагога виходить на перший план серед завдань вищої педагогічної школи.

Однією з загальних тенденцій світового розвитку є перехід до інформаційного суспільства. У зв’язку з цим Рада Європи до числа найбільш значущих для людини (ключових) компетенцій віднесла компетенції, пов’язані з її життям в інформаційному суспільстві, і включила до їх переліку володіння новими технологіями пошуку і обробки інформації, розуміння доцільності їх застосування, здатність критичного ставлення до розповсюджуваної по каналах ЗМІ повідомлень, уміння захищатися від негативних впливів мас-медіа. Будь-який громадянин повинен володіти медіаграмотністю, необхідною для активної й усвідомленої участі в житті медійного суспільства.

В умовах стрімкого розвитку у сучасному світі інформаційно-комунікаційних технологій та системи мас-медіа суспільство потребує цілеспрямованої підготовки особистості до вмілого і безпечного користування ними. Як зазначається у Концепції впровадження медіаосвіти в Україні, майбутнє суспільство все більше спиратиметься на інформаційно-комунікаційні технології: web-технології, хмарні обчислення і big data, смартфони та Інтернет «розумних речей», штучні інтелекти та інші ґаджети. «На взаємодію з різноманітними медіа (книги, преса, радіо, кіно, телебачення, Інтернет) припадає все вагоміша частка в бюджеті вільного часу громадян України, чим зумовлюється значний вплив медіа на всі верстви населення, передусім на дітей і молодь. Медіа потужно й суперечливо впливають на освіту молодого покоління, часто перетворюючись на провідний чинник його соціалізації, стихійного соціального навчання, стають засобом дистанційної і джерелом неформальної освіти» [3].

Однак, аналіз сучасного стану підготовки молоді до функціонування в інформатизованому суспільстві дає підстави вважати, що існує суперечність між необхідністю підвищення якості підготовки випускників шкіл до використання мас-медіа у подальшому навчанні і майбутній професійній діяльності та неготовністю вчителів до формування в учнів медіа грамотності [5]. Підвищення рівня медіаграмотності вчителя, як складової його професійно-методичної компетентності, може підвищити ефективність навчання учнів певного предмету у сучасній школі. Тому ця проблема є надзвичайно актуальною і потребує найшвидшого розв’язання.

Для вирішення проблеми формування медіаграмотності фахівців загалом та педагогів зокрема важливе значення мають теоретичні і практичні розробки вітчизняних медіапедагогів О. Т. Баришпольця [5], В. Ф. Іванова [6], К. М. Левківського [3], Л. А. Найдьонової [8], Г. В. Онкович [9, 10], Б. В. Потятинника [11] та інших.

Питання формування медіаграмотності педагогів досліджувала київська група медіапедагогів із Академії педагогічних наук України на чолі з проф. Г. В. Онкович, яка сконцентрувалася на проблемах медіадидактики — сукупності впорядкованих знань, принципів, вмінь, способів і форм організації навчального процесу на матеріалі засобів масової комунікації при інтеграції медіапедагогіки з іншими дисциплінами [9]. Науковці переконані, що медіаграмотність потрібна не лише школярам, але й дорослим, які повинні підвищувати свою медіакомпетентність у процесі самостійної медіаосвіти протягом усього життя. Мета, завдання, основні принципи, напрямки та форми медіаосвіти для різних верств населення окреслені в Концепції впровадження медіаосвіти в Україні [3].

Метою статті є означення поняття «медіаграмотність учителя», розкриття її місця у структурі професійно-методичної компетентності, обґрунтування доцільності включення в процес методичної підготовки майбутніх учителів біології.

Досвід роботи в галузі підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін, розробки освітньо-професійних програм здобувачів вищої освіти за спеціальністю «014.05 Середня освіта (Біологія та здоров’я людини)» дали підстави для нашого розуміння поняття «професійно-методична компетентність учителя біології» як інтегративної особистісної характеристики фахівця, що визначає його прагнення і здатність (готовність) до успішної творчої (продуктивної) професійної діяльності, пов’язаної з постановкою та вирішенням проблем і завдань у сфері проектування, організації та управління навчально-виховним процесом з біології у загальноосвітніх навчальних закладах; усвідомлення фахівцем соціальної значимості та особистісної відповідальності за результати цієї діяльності й необхідність її постійного вдосконалення.

Професійно-методична компетентність є складним багатоелементним утворенням, що робить малоефективним її формування без чіткого бачення складових компетентності і зв’язків між ними. В зв’язку з цим нами розроблена структура професійно-методичної компетентності вчителя біології, у якій виділено індивідуально-особистісний, інформаційно-операційний та комунікативно-діяльнісний компоненти [7, с. 543].

Індивідуально-особистісний компонент виявляється у прагненні вчителя до професійної діяльності, який ми безпосередньо пов’язуємо з його професійною спрямованістю, потребами, мотивами й цінностями, які визначають для нього значимість і зміст діяльності. Готовність до діяльності детермінується сформованими у майбутнього вчителя в процесі навчання здібностями. При цьому рівень сформованості здібностей залежить від якості знань, умінь і ступеня їх інтегрованості, від рівня розвитку мислення та інших пізнавальних процесів.

Змістовною основою інформаційно-операційного компонента професійно-методичної компетентності є міждисциплінарні знання й уміння вчителя, а також алгоритми їхнього застосування у діяльності. Комплексно вони повинні відповідати пріоритетам модернізації шкільної біологічної освіти. Однак ефективність формування змістовної основи компетентності залежить від індивідуально-особистісних властивостей майбутнього вчителя: його здібностей, потреб і морально-вольових якостей. При цьому загальну спрямованість компетентності як інтегративної характеристики особистості визначають її професійно-орієнтовані цінності й мотиви.

Розуміння професійно-методичної компетентності як прагнення, готовності і здатності вчителя до професійної діяльності на рівні творчості визначає провідну роль в її структурі комунікативно-діяльнісного компонента. Саме він забезпечує взаємозв’язок і включення всіх інших елементів компетентності у діяльність щодо постановки і вирішення навчально-методичних проблем. Причому це вирішення немислиме поза інтеграцією знань, умінь та інших якостей особистості, їхнього синтезу й застосування в різних зв’язках і поєднаннях.

Як було зазначено вище, професійно-методична компетентність проявляється у професійній діяльності вчителя, яка є поліфункціональною й складається з безлічі окремих видів діяльності. Тому формування компетентності студентів буде ефективним тоді, коли в процесі методичної підготовки вони залучаються до освоєння різних видів діяльності вчителя, тобто до оволодіння різними компонентами професійно-методичної компетентності [1].

На нашу думку, найбільш значимими для оволодіння основними видами діяльності вчителя біології в сучасній загальноосвітній школі та доцільними для включення в процес методичної підготовки студентів є наступні компетентності. Особистісні — визначають можливість самовираження, саморозвитку й творчої самореалізації особистості у професії. Проектувальні — пов’язані з проектуванням процесу розвиваючого навчання біології як відкритої педагогічної системи, що динамічно розвивається, в єдності її цілей, завдань, змісту, діяльності суб’єктів навчання та умов його здійснення. Організаційно-управлінські — стосуються вирішення завдань організації та управління доцільною діяльністю учнів в навчанні згідно з принципами самостійності, проблемності, інтегративності, спілкування та співробітництва. До них належать теж компетентності, пов’язані із самоорганізацією, рефлексією і самоконтролем учителем своєї діяльності як засобами управління. Комунікативні — визначають ефективність вирішення комунікативних завдань, пов’язаних із встановленням педагогічно доцільних стосунків з учнями, їхніми батьками і колегами. Дослідницькі — дають можливість брати активну участь в експериментальній роботі з метою підвищення ефективності професійної діяльності, у тому числі шляхом її раціоналізації та інноваційно-творчого перетворення. Гностичні — забезпечують вирішення завдань навчання, розвитку і виховання учнів засобами біологічної освіти на високому професійному рівні.

Гностичні компетентності є основою професійно-методичної компетентності, яка формується у майбутнього вчителя та сприяє вдосконалюванню його професіоналізму. З метою їх більш ефективного формування ми виокремили серед них наступні групи компетенцій:

ціннісно-орієнтувальні компетенції — в соціально-педагогічному аспекті є основою включення особистості в колективну діяльність щодо засвоєння цінностей та їхньої трансформації в засоби регуляції поведінкою людини; у професійно-методичному аспекті дають змогу вирішувати завдання ціннісно-орієнтованого виховання учнів засобами предметного навчання;

психолого-методичні компетенції — дозволяють диференціювати й індивідуалізувати навчання біології на основі психологічних особливостей школярів, здійснювати психологічний супровід навчання через постановку цілей діяльності, формувати ціннісне ставлення до неї та її мотивацію, створювати сприятливу емоційну атмосферу співробітництва і спілкування учнів, управляти психічними станами учнів та приймати ефективні рішення;

дидактико-методичні компетенції — пов’язані із застосуванням загальнодидактичних і предметно-методичних засобів, методів і форм навчання біології в їх доцільному та раціональному поєднанні. З огляду на специфіку вітчизняної системи підготовки студентів провідними у цій підгрупі вважаємо наступні підгрупи компетенцій:

проблемно-методичні компетенції — пов’язані з організацією та управлінням діяльністю учнів щодо виявлення, постановки і вирішення навчальних проблем на основі інтеграції, синтезу й різнобічного застосування знань і вмінь;

символіко-графічні компетенції — пов’язані із використанням у навчанні різної символіко-графічної наочності (як засобу кодування й декодування навчальної інформації та її укрупнення, компактної фіксації результатів пізнання, спостережень тощо);

технолого-методичні компетенції — скеровують учителя на доцільне і раціональне комплексне застосування у навчанні біології різних освітніх технологій або їх окремих елементів для ефективного засвоєння не лише знань, умінь та навичок, а й системи цінностей і ставлень до живої природи, довкілля та місця людини в ньому;

оціночно-рефлексивні компетенції — пов’язані із здатністю вчителя до самоаналізу і самооцінки результатів своєї професійної діяльності, до аналізу й оцінювання діяльності його учнів і спонукання їх до її самоаналізу та само оцінювання;

самоосвітні компетенції — забезпечують можливість безперервного професійного самовдосконалення вчителя, підвищення ним рівня власного професіоналізму.

До гностичних компетентностей можна віднести й медіакомпетентність, яка є особливою характеристикою особистості, що забезпечує їй розуміння соціокультурного, економічного і політичного контексту функціонування медіа, засвідчує її здатність бути носієм і передавачем медіакультурних цінностей, смаків і стандартів, ефективно взаємодіяти з медіапростором, створювати нові елементи медіакультури сучасного суспільства, реалізувати активну громадянську позицію [2]. На нашу думку, ця компетентність необхідна педагогу для ефективного забезпечення освітнього процесу в умовах інформаційного суспільства та використання медіа як джерела пізнавальної інформації.

Згідно з Концепцією впровадження медіаосвіти в Україні медіаграмотність — складова медіакультури, яка стосується вміння користуватися інформаційно-комунікативною технікою, виражати себе і спілкуватися за допомогою медіазасобів, успішно здобувати необхідну інформацію, свідомо сприймати і критично тлумачити інформацію, отриману з різних медіа, відділяти реальність від її віртуальної симуляції, тобто розуміти реальність, сконструйовану медіаджерелами, осмислювати владні стосунки, міфи і типи контролю, які вони культивують [3].

В основі медіаграмотності — модель, яка заохочує людей замислюватися над тим, що вони дивляться, бачать, читають. Завдання медіаграмотності полягає у трансформації медіаспоживання в активний та критичний процес, допомагаючи людям краще усвідомити потенційну маніпуляцію, а також допомогти зрозуміти роль мас-медіа і ЗМІ у формуванні громадської думки. Споживачі інформації у медіа та соціальних мережах, які водночас є і її творцями, повинні почати критичніше ставитися до повідомлень у ЗМІ, не вірити усьому, що опубліковано, перевіряти інформацію у кількох джерелах, щоб уникнути поширення фейків, тобто неправдивих новин [4].

Важливо підкреслити, що сучасне суспільство потребує педагогів, які не лише є технічно медіаграмотними, а усвідомлюють особливості функціонування медіа та закономірності їх існування, адекватно сприймають та в подальшому інтерпретують медійну інформацію, фільтрують її та критично осмислюють. Саме такі здібності забезпечать самостійність особистості, її незалежність від наявних стереотипів, дозволять зберегти критичну автономію та критичну дистанцію, тобто автономізувати себе від впливу медіа, зберегти здатність індивідууму лишатися індивідуумом [11].

Досягнення означених результатів вимагає від учителів відповідної підготовки, пов’язаної з умінням здійснювати свою професійну діяльність в умовах широкого впровадження засобів інформаційних і комунікаційних технологій в освітній простір школи. Наявність цих умінь свідчитиме про рівень сформованості їх медіакомпетентності, яка відображає здатність педагога вирішувати професійні завдання з використанням мас-медіа і ІКТ, а саме:

• здійснювати інформаційну діяльність з підбору, обробки, передачі й зберігання інформаційного ресурсу, з продукування інформації з метою автоматизації процесів інформаційно-методичного забезпечення;

• оцінювати й реалізовувати можливості електронних видань освітнього призначення й наявних в мережі Інтернет інформаційних освітніх ресурсів;

• організовувати інформаційну взаємодію між учасниками навчального процесу й інтерактивним засобом, що функціонують у межах ІКТ;

• створювати й використовувати психолого-педагогічні тестувальні методики, що діагностують, контролюють і оцінюють рівень знань тих, кого навчають, їх просування в навчанні;

• здійснювати навчальну діяльність учнів із використанням засобів ІКТ з метою, що відбиває особливості конкретного навчального предмета, які для природничих дисциплін пов’язані з засвоєнням теоретичного матеріалу, розв’язуванням задач і виконанням експерименту [12].

Підготовку вчителів до застосування мас-медіа у педагогічній діяльності вважаємо одним із важливих напрямів їх фахової підготовки. Вона повинна ґрунтуватися на спеціальних знаннях і вміннях, зміст яких пов’язаний з основними базовими поняттями медіадидактики (мас-медіа, медіазасоби, медіаосвіта, медіасередовище, медіаграмотність, медіакомпетентність особистості, медіакомпетентність педагога, методи і форми медіаосвіти, методика медіаосвіти) і бути зорієнтованою на показники готовності вчителя і учня до роботи з мас-медіа [9].

Вивчення наукових публікацій [4, 6] дало підстави для висновку, що медіаосвіта педагогічних кадрів є проблемою державного рівня, а завдання підготовки висококваліфікованих педагогічних кадрів, що володіють необхідним рівнем медіа-компетентності, актуальне на всіх рівнях державної системи педагогічної освіти (довузівська підготовка, підготовка у ВНЗ, післядипломна підготовка).

Як зазначає В. Д. Шарко, формування медіакомпетентності майбутніх учителів у системі вищої педагогічної освіти може бути забезпечене за умови відповідності структури й змісту їх підготовки сучасним тенденціям розвитку інформатики й ІКТ в освіті, відбору змісту і форм навчання відповідно до видів інформаційної діяльності вчителя кожного фаху, а також орієнтації навчально-пізнавальної діяльності на розвиток професійної освітньої активності майбутнього педагога в даному аспекті методичної роботи [12].

На основі аналізу стану підготовки студентів у ЗВО, В. Д. Шарко констатує, що програми підготовки майбутніх учителів сьогодні орієнтовані на формування в них загальнокористувацької й загальнопрофесійної (базової) складових медіакомпетентності, а формування предметної складової медіакомпетентності є недостатнім для подальшого здійснення медіаосвіти учнів під час вивчення певного навчального предмету [12, с. 85]. З огляду на це вважаємо за доцільне впровадження елементів медіаосвіти у процес методичної підготовки майбутніх учителів біології.

На нашу думку, зміст медіаосвіти у процесі методичної підготовки майбутніх учителів біології повинен включати контент, який забезпечить формування у педагогів таких компонентів предметної складової медіакомпетентності вчителя біології:

• знання: про сучасні інформаційні системи, значимі для освоєння змістовних ліній курсу біології й формування міжпредметних зв’язків у шкільних курсах природничого профілю; про основи створення засобів ІКТ; про сучасну педагогічну практику використання засобів ІКТ у процесі вивчення біології; про основні мультимедійні і мережі освітні ресурси з біології, реалізовані на різних Web-Сайтах, та особливості методичних підходів до викладання біології в умовах інформатизації освіти;

• вміння і навички: відбору технічних і програмних засобів ІКТ на основі педагогіко-ергономічної оцінки, використання яких доцільне у процесі вивчення біології; створення власних мультимедійних матеріалів базовими засобами ІКТ і спеціальними інструментальними засобами на основі бібліотек, електронних наочних приладів з біології й інших інформаційних джерел; використання засобів ІКТ у якості інструментів пізнання біологічних об’єктів, явищ, процесів при здійсненні експериментальної діяльності за рахунок реалізації можливостей комп’ютерного моделювання; керування за допомогою засобів ІКТ реальними об’єктами, лабораторними установками або експериментальними стендами, моделями різних об’єктів, явищ, процесів;

• практичний досвід: комп’ютерного моделювання біологічних процесів, надмірно швидких або повільних, неможливих або дорогих для відтворення в шкільних умовах; проведення комп’ютерних експериментів; керування навчальним, демонстраційним устаткуванням, що може бути з’єднане з комп’ютером; використання програмних засобів і апаратного обладнання для здійснення інформаційної діяльності зі збору, обробки, зберігання й передачі інформації під час здійснення біологічних експериментів (реальних і «віртуальних»); автоматизації процесів обчислювальної й інформаційно-пошукової діяльності; комп’ютерної візуалізації інформації про досліджувані об’єкти, приховані в реальному світі, побудови на екрані графіків і діаграм, що описують динаміку досліджуваних закономірностей у біологічних системах.

Таким чином, запропонована нами структура професійно-методичної компетентності відображає найбільш значимі види діяльності вчителя біології. Це дає підстави вважати її найважливішим соціально-педагогічним орієнтиром формування компетентності студентів ЗВО у процесі їх методичної підготовки. Медіаграмотність як складова професійно-методичної компетентності учителя біології є умовою позитивного впливу мас-медіа на результативність навчання школярів. Вона передбачає володіння вчителем інформацією про існуючі медіапродукти навчального призначення й умінням ефективно їх використовувати у навчальному процесі, а також умінням створювати власні ресурси.

При цьому головними умовами, що забезпечують ефективність процесу формування професійно-методичної компетентності майбутнього вчителя біології, вважаємо:

— наявність позитивного ціннісного ставлення до процесу і результату діяльності, інтересу до неї як усвідомлюваного та привабливого мотиву й основи професійної спрямованості фахівця;

— сформованість системи міждисциплінарних знань і вмінь, що відповідають специфіці діяльності вчителя біології й досвіду їхнього застосування;

— високий рівень розвитку міждисциплінарних умінь і досвіду інтелектуально-творчої діяльності, пов’язаної з постановкою та вирішенням освітніх проблем;

— сформованість цінностей і морально-вольових якостей особистості.

Перспективу дослідження проблеми вбачаємо в експериментальній перевірці ефективності використання певних форм і методів медіаосвіти для формування медіаграмотності як складової професійно-методичної компетентності майбутнього вчителя біології.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Бігич О. Б.Теоретичні основи формування методичної компетенції майбутнього вчителя іноземної мови початкової школи: дис. … док. пед. наук: 13.00.02 / Бігич Оксана Борисівна. – Київ, 2005. – 423 с.

2. Бути медіаграмотним: 10 необхідних компетентностей. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.osvita.mediasapiens.ua/mediaprosvita/mediaosvita/buti_mediagramotnim_desyat_neobkhidnikh_kompetentnostey/

3. Концепція впровадження медіаосвіти в Україні (нова редакція) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://ms.detector.media/mediaosvita/post/16501/2016-04-27-kontseptsiya-vprovadzhennya-mediaosviti-v-ukraini-nova-redaktsiya/

4. Левківський К. М. Навчальна програма «Медіаосвіта (медіаграмотність)» (для слухачів курсів підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників) /К. М. Левківський, В. Ф. Іванов та ін. – К., 2011. – 97 с.

5. Медіакультура особистості: соціально-психологічний підхід: Навчально-методичний посібник / За ред. Л. А. Найдьонової, О. Т. Баришпольця. – К.: Міленіум, 2010. – 440 с.

6. Медіаосвіта та медіаграмотність /Іванов В., ред.-упорядн., Волошенюк О. – К.: Центр вільної преси, 2012. – 352 c.

7. Міщук Н. Й. Професійно-методична компетентність у контексті педагогічної діяльності вчителя біології Вища освіта України. – Дод. 2 до № 3, том ІІ (27). – 2011. Темат. випуск «Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору». – С. 540–545.

8. Найдьонова Л. А. Перспективи розвитку медiаосвiти в контекстi болонського процесу: процесуальна модель медiакультури. /Л. А. Найдьонова //Болонський процес і вища освіта в Україні та Європі: проблеми й перспективи. – Київ, 2007. – С. 162–168.

9. Онкович Г. В. Медіаосвіта. Експериментальна програма базового навчального курсу для студентів вищих навчальних закладів /Г. В. Онкович. – К.: Логос, 2010. – 41 с.

10. Онкович Г. В. Технології медіаосвіти /Г. В. Онкович //Вища освіта України. – 2007. – № 3. – Д. 3 (т.5). – С. 357–363.

11. Потятинник Б. В. Медіа: ключі до розуміння /Б. В. Потятинник. – Львів: Паіс, 2004. – 312 с.

12. Шарко В. Д. Медіакомпетентність як складова методичної підготовки вчителя та її діагностування / В. Д. Шарко // Інформаційні технології в освіті. – 2012. – № 13. – С. 84–90.

The article explains the meaning of the notion “teacher’s media literacy”, its place in the structure of professional and methodological competence of the biology teacher has been revealed, the expediency of its involving into the process of future biology teachers’ methodological training has been substantiated. Peculiarities of teachers’ media literacy formation in the process of methodological training, based on special knowledge and skills of working with the media and their product have been characterized. The main aim of future teachers’ media literacy formation in the system of higher pedagogical education is to provide the conformity of the structure and content of their preparation with the types of information activity of the teacher of a certain specialty, which envisages formation of general user, general professional and subject components of media competence.

Keywords: media, media literacy, media competence, professional and methodological competence, biology teacher, methodological training.