План-конспект уроку біології у 7 класі “Різноманітність рептилій, особливості зовнішньої будови та способу життя”

План-конспект уроку є дипломантом ІІІ ступеня Всеукраїнського конкурсу на кращий план-конспект уроків природничих дисциплін із елементами медіаграмотності для 1-11 класів у 2018/19 н.р. (Біологія).


УРОК 41      «___»________20___р. клас _7_

Тема. Захист. Пристосування для активного захисту й нападу.

Мета: розглянути основні пристосування тварин до активного захисту й нападу; сформувати поняття про мімікрію, її види; розвивати пізнавальну активність учнів; виховувати в учнів дбайливе ставлення до навколишнього середовища та інтерес до вивчення біології.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Форма роботи: розповідь, бесіда, демонстрація.

Обладнання: таблиці, фото, черепашки молюсків, моделі тварин і птахів, презентація.

______________________________________________ХІД УРОКУ___________________________________________

І. Організація класу (1 хв.)

Привітання учнів, створення позитивного настрою.

ІІ. Оголошення теми й цілей уроку (Слайд 1) (1 хв.)

ІІІ. Актуалізація опорних знань (4 хв.)

Тести (Слайд 2-5)

  1. Як називається захисний багатошаровий хітиновий покрив у членистоногих? а) мушля; б) кутикула; в) луска; г) шкірно-м’язовий мішок.
  2. Які з похідних епітелію відсутні у птахів? а) куприкові залози; б) кігті; в) пір’я; г) потові залози.
  3. Похідним епідермісу є…? а) ріг носорога; б) бивень слона; в) ріг оленя; г) ребро ящірки.
  4. Якій тварині властивий реактивний спосіб руху? а) ропуха; б) гідра; в) манта; г) аурелія.
  5. Якій тварині властивий спосіб руху планерування? а) аурелія; б) агама; в) манта; г) нетопир.
  6. На якому з малюнків зображено тварину з двобічною симетрією? а) на малюнках 1 і 3; б) на малюнках 2 і 4; в) лише на малюнку 3; г) лише на малюнку 4.

VІ. Мотивація навчальної діяльності (3 хв.)

Тварин у природі завжди підстерігає небезпека. Це хижаки або конкуренти за їжу, людина, яка полює на тварин. Тому у тварин формуються різні способи пасивного або активного захисту. Водночас у хижих тварин утворюються досконалі механізми полювання, призначені для уловлення здобичі та подолання її опору.

Тож сьогодні на уроці ми з вами розглянемо основні пристосування тварин для захисту та нападу.

V. Вивчення нового матеріалу (25 хв.)

Розповідь з елементами бесіди

  • Пристосування для захисту

Губки. (Слайд 6)

  • Твердий скелет із голками.

Скелет складається з безлічі голок спікул, що мають різноманітну форму та розміри. В утворенні скелета бере участь спонгін — речовина, що ніби цемент скріплює голки між собою.

Кишковопорожнинні. (Слайд 7)

  • Жалкі клітини (капсули з отрутою).

Молюски. (Слайд 8-9),

  • Черепашки
  • Чорнильний мішок у восьминогів.
  • Зміна забарвлення тіла у каракатиці.

Ракоподібні. (Слайд 10)

  • Твердий панцир із шипами, клешні.

Павукоподібні. (Слайд 11)

  • Отруйні залози.
  • Застережливе забарвлення.
  • Погрозливі пози.

Комахи. (Слайд 12-15)

  • Отруйні залози.
  • Застережливе забарвлення.
  • Погрозливі пози.

Риби. (Слайд 16-18)

  • Отруйні шипи. Риба-їжак.
  • Захисне забарвлення. Камбала, риба-метелик.
  • Електричні органи, які слугують як для захисту, так і для нападу. Скат, вугор.

Земноводні. (Слайд 19-21)

  • Отруйні залози шкіри.

Якщо отрута знайомої нам сірої жаби здатна лише викликати подразнення слизової оболонки і не може проникнути через шкіру, і для того, щоб від нього позбутися, досить помити руки водою, то отрута тропічних жаб може спричинити серйозне порушення здоров`я. Отрута жаби-аги здатна проникати не лише через слизові і травми шкірних покривів, але і через неушкоджену шкіру!

Це цікаво! Сіра жаба не так отруйна, як її тропічні родичі, до того ж дуже легко звикає до людини і тоді, навіть якщо взяти в руки, не реагує на дотик виділенням отруйного секрету. Не тільки отруйністю прославилася ця жаба, а й розмірами: доросла особина ледь в суповій тарілці поміститься!

Дрібні деревні жаби з Америки, мають ще більш небезпечну отруту. І хоча довжина маляток досягає лише 2 см, отрути, що міститься в їх залозах, вистачить, щоб не одного ворога отруїти.

Це цікаво! Древні індіанські племена знали про те, що деревні жаби смертельно отруйні, і отримували з них отруту. А потім отриманою отрутою змазували наконечники стріл, перетворюючи їх в рідкісне за своєю смертністю зброю. Така стріла вражала без промаху – куди б не потрапила, отрута все одно подіє і вб`є здобич. Вчені зацікавилися, звідки ж у маленьких жаб береться така сильна отрута? Стали проводити різні спостереження, ставити досліди. І ось що вдалося з`ясувати: деякі отруйні жаби поїдають певний вид мурах, накопичуючи їх кислоту в своїй шкірі. Але варто було потримати цих жаб без мурашиної підгодівлі, як вони невдовзі втрачали свою отруйність. виходить, мурахи для жаб не так їжа, як засіб для вироблення отруйних речовин!

  • Захисний колір шкіри, плямиста шкіра.

Салама́ндра плями́ста, сутінкова саламандра

Листохвостий гекон. Ці дивні створіння населяють ліси Мадагаскару і прилеглих до нього островів. Захисне забарвлення геконів буває як коричневою, так і зеленою. Це дозволяє їм чудово ховатися від ворогів у листі дерев. У раціон харчування цих створінь входять дрібні комахи, які навіть не здогадуються, що приземлилися не на гілку з листям, а на живу рептилію.

Рептилії. (Слайд 22-24)

  • Міцний панцир. Черепахи.
  • Зміна кольору шкіри. Хамелеони.
  • Отруйні залози змій.

Коралові аспіди. Мають яскраве забарвлення з характерними чорними, червоними і жовтими (або білими) кільцями, розмір і порядок чергування яких помітно відрізняються у різних видів.

Гюрза – велика і дуже небезпечна змія. Забарвлення в основному одноманітна, але залежить від місця проживання. Прекрасно маскується. Людей не боїться, тому зустріти її можна навіть на зораному полі. Цілком здатна заповзати навіть у житлові приміщення. Отрута цієї змії для людини дуже небезпечна. Під час укусу в організм може потрапити 50 мг отрути. До її складу входять речовини, які руйнують кров’яні тільця і викликають згортання крові.

Ікло гримучої змії при укусі діє як шприц. Резервуар з отрутою, що знаходиться у його заснування, стискається, виштовхуючи отруту в тіло жертви.

Найбільш отруйною змією є королівська кобра, що досягає в довжину 5,5 м. Ікла у неї виражені слабо, але можуть вміщати більше отрути, ніж у інших змій. Отрута досить сильна, щоб убити слона за 4 години. Для людей вона також смертельна. Взагалі-то даний вид є досить спокійним і нападає тільки при крайній необхідності.

Гадюки України (Слайд 25-26)

Гадюка звичайна. Цей вид є найпоширенішим в Україні, зустрічається практично скрізь. Довжина тіла зазвичай не перевищує 65 см. Забарвлення дуже варіативне, але завжди камуфлююче. У більшості випадків розпізнати звичайну гадюку можна по зигзагоподібним візерункам на спині, однак серед них часто зустрічаються повністю чорні особини-меланісти.

Степова гадюка. Представники цього виду мають середні розміри близько 50-55 см. Відмінна особливість степових гадюк – забарвлення в коричневих і бурих тонах, спину завжди прикрашає більш темна зигзагоподібна смужка. Черево зазвичай сіре зі світлими плямами.

Гадюка Нікольського – найбільша з трьох отруйних змій України, її довжина може перевищувати 80 см. Поширена тільки в лісостеповій частині лівобережжя, в цілому зустрічається рідко. Колір виключно темно-чорний, ніяких смуг і візерунків у даного виду немає.

  • Шипи та збільшення розмірів тіла. (Слайд 27)

Молох. Тіло молоха, австралійської ящірки, вкрите гострющими шипами. Це робить його не надто приємним на смак.

Плащоносна ящірка. Деякі плазуни, коли їм загрожує небезпека, намагаються збільшуватися в розмірах і надавати собі щонайстрашнішого вигляду. Для цього вони зазвичай надимаються або випинають якусь частину тіла. Ця ящірка надимає «плащ» на своїй шиї і голосно сичить. Якщо цей виверт не допомагає, вона прожогом тікає.

Птахи. (Слайд 28-31)

  • Забарвлення оперення.

Самки фазана, дрімлюги, крижнів та інших видів птахів, що гніздуються на землі, мають коричневе оперення з темними і світлими плямами. Таке забарвлення допомагає їм злитися з навколишнім середовищем.

Біла куріпка. Узимку у білої куріпки оперення біле, щоб не виділятися на тлі снігу. Коли сніг тане, її пірʹя стає брунатним – і знову відповідає природному оточенню. У більшості пташенят оперення теж тьмяне.

Самка малого зуйка відкладає яйця в неглибокій ямці серед гальки. Її крапчасті яйця абсолютно непомітні на тлі гальки. Самка також добре замаскована. Завдяки чорним, білим і коричневим смугам контури її тіла здаються розмитими, і ворог її не бачить. Є види птахів, наприклад, круглоносий плавунчик, у яких яйця насиджує самець, тому його оперення непоказне, а оперення самки навпаки, є досить яскравим.

Випь (водяний бугай) влаштовує гніздо в очереті. Вона непомітна в чагарниках завдяки тому, що на тілі має подовжні смужки. Відчувши небезпеку, цей птах піднімає вгору дзьоб і поволі погойдується разом з очеретом, тож помітити його практично неможливо.

  • Маскувальна поза.

Для австралійських жаборотів характерною є спеціальна маскувальна поза. Вони сидять на гілці, витягуються вгору і застигають в такому положенні – здається, ніби це не птах, а зламаний сучок. У багатьох птахів, що живуть у кронах дерев, блакитні груди і зелені спинки. Зверху птах подібний до листка, а знизу подібний до темної цятки в небі. Це дозволяє пташкам уникати небезпек.

Ссавці. (Слайд 32-34)

  • Колір шкіри.

У ссавців пустель, саван і степів колір шкіри нагадує колір ґрунту.

  • Гострі голки.

Їжаки мають вирости – гострі голки.

  • Роги й міцні копита.

Копитні мають роги й міцні копита

Колективний захист. (Слайд 35)

Також тваринам властивий колективний захист. Здебільшого так захищаються дрібні за розмірами тварини.

  • Пристосування тварин для нападу

Як ми бачимо, тварини добре вміють захищатися. Але тваринам, для того щоб вижити доводиться не лише захищатися, а й нападати. Тому зараз ми розглянемо певні пристосування тварин для нападу.

  • Міцні зуби. (Слайд 36)
  • Отруйні зуби змій. (Слайд 37)
  • Отруйні залози комах. (Слайд 38)
  • Роги копитних. (Слайд 39)
  • Дзьоби й кігті хижих птахів. (Слайд 40)
  • Поняття про мімікрію

У ході розповіді складаємо й записуємо у зошит термін «мімікрія» та схему «Види мімікрії»

Мімікрія (маскування, наслідування) — властивість деяких організмів імітувати зовнішній вигляд або інші ознаки інших непов’язаних організмів або неживих об’єктів.

Маскування живих істот може бути розділено на групи за різними ознаками. Перші з них – цілі мімікрії, поділені на дві групи:

(Слайд 41) Агресивна. Хижак зливається з фоном для засідки на здобич. Найчастіше це поведінкова або колірна мімікрія. Приклади тварин-мисливців, які її використовують, можна перераховувати довго: лев зливається з саваною, смужки тигра роблять його невидимим в тайзі, білий ведмідь непомітний на тлі снігу.

(Слайд 42) Пасивна. Призначена для маскування їстівної тварини. Вона більш складна, навіть якщо виражається тільки в кольорі.

Види мімікрії по використовуваних прийомів можна розділити таким чином:

Колірна. Забарвлення тіла у нешкідливих тварин, що подібні до їхніх отруйних побратимів.

Маскування під отруйні і неїстівні види використовується комахами, плазунами і земноводними.

(Слайд 43) Існує кілька неотруйних видів, які імітують забарвлення коралових змій, зокрема: молочна змія і поперечносмугаста королівська змія. У Північній Америці порядок проходження кілець може допомогти відрізнити неотруйний вид від отруйних коралових змій. Є навіть приказка: «Червоний з жовтим убивають, червоний з чорним не чіпають». Проте з упевненістю це правило можна застосовувати тільки щoдо коралових аспидів, які живуть у південних і східних регіонах США. Коралові аспіди в інших частинах світу можуть мати істотно відмінні забарвлення — червоні кільця можуть поєднуватись з чорними, можуть бути присутніми тільки рожеві і блакитні кільця, або кілець може не бути взагалі.

(Слайд 44) Незахищена муха-дзюрчалка імітує забарвлення оси.

Також, за допомогою колірної мімікрії, тварини добре маскуються під навколишнє середовище, і стають майже непомітними. (Слайд 45-48)

Мімікрія форми – властива комахам, земноводним і морським мешканцям і теж є оборонною. Проявляється в зоровій схожості з «нецікавими» хижакові предметами природи. (Слайд 49-50)

VІ. Узагальнення й систематизація знань (Слайд 51) (8 хв.)

Вправа «Так чи ні»

  1. Для жерлянок, як і для дереволазів, захистом від ворогів служать отруйні шкірні виділення. (Так)
  2. Кишковопорожнинні мають твердий скелет з голками. (Ні)
  3. Орел степовий для захисту використовує міцний загнутий дзьоб й міцні лапи з гострими і загнутими кігтями. (Ні)
  4. Куріпка біла забарвлюється під навколишнє середовище. (Так)
  5. Копитні свої роги використовують як для захисту, так і для нападу. (Так)
  6. Молох має отруйні залози. (Ні)
  7. Листохвостий гекон маскується під листя дерев. (Так)
  8. Комахи захищаються лише застережливим забарвленням. (Ні)
  9. Деякі риби можуть приймати забарвлення дна. (Так)
  10. Хижаки зливаються з фоном для засідки на здобич. Це пасивна мімікрія. (Ні)
  11. Активна мімікрія призначена для маскування їстівної тварини. (Ні)
  12. Мімікрія форми – властива рептиліям, птахам і ссавцям. (Ні)

VІІ. Підбиття підсумків (2 хв.)

Оцінювання роботи учнів на уроці.

VІІІ. Домашнє завдання (Слайд 52) (1 хв.)

Опрацювати § 41 с. 179-180.

Презентація до уроку>>>


Підготувала: Кушнір Тетяна Юріївна, учитель Виноградненської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Села Виноградне.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *