Впровадження основних методів і прийомів технології критичного навчання на уроках історії та суспільствознавчих дисциплін

Автор статті: Світлана Карпик – вчитель історії Тернопільської загальносвітньої школи I-III ступенів № 24

Стаття присвячена теорії поняття «критичне мислення». Стаття демонструє практичне застосування основних методів та прийомів технології критичного мислення. Зазначено зв’язок використання вмінь та навичок критичного мислення як основного фактору формування медіаграмотності.

Ключові слова: критичне мислення, медіаграмотність, компетентність учнів, методи і прийоми, медіаосвіта.


Сучасна українська педагогіка має відповідати запитам українського громадянського суспільства. Сьогоднішній день ставить перед нами, вчителями історії та суспільствознавчих дисциплін завдання, сформувати громадянина своєї держави, який розв’язує проблемні завдання практично застосовуючи свої вміння і навички критичного мислення у плюралістичному, толерантному та демократичному суспільстві.

Нагальною потребою у професійній підготовці педагога, забезпечення його/її інструментами фахового зростання і особистісного розвитку, використання ним/нею методів інтерактивного, кооперативного, проблемного навчання, володіння ним/нею техніками та прийомами комунікативної взаємодії. Та зміни у взаємодії учителя і учня, зокрема з переходу з позиції «Я хочу – ти повен» на позицію «Я хочу – ти зможеш», що передбачає орієнтування на ресурси й інтереси дитини [8, с. 5]. Сучасний вчитель вирізняється також вміннями переплітати у своїй роботі різні методи та прийоми навчання, на першому місці сьогодення вимагає володіння навичками критичного сприйняття медіа матеріалу, високий рівень медіаграмотності.

Як зазначено в програмі НУШ, сучасна школа вимагає замість запам’ятовування фактів та визначень понять, набуття учнями компетентностей. Школа формує уміння, навички, навчає різних способів мислення, що у майбутньому визначатимуть здатність особи успішно соціалізуватися, провадити професійну або подальшу навчальну діяльність [4, с. 7]. Як бачимо в даному випадку чітко окреслюється теза що ,однією із ключових компетентностей виступає критичне мислення, яке є вагомим у формуванні медіаграмотності сучасних школярів.

Людина з розвиненим критичним мисленням не лише сприймає світ як різноманітність, а й цінує таку різноманітність, ставиться до неї як до ресурсу і можливості для власного розвитку і самореалізації. Прагнучи обґрунтування власної позиції і знаходження достовірної інформації, така людина вимагає обґрунтованих суджень і фактів від інших людей і джерел інформації. Вона не лише виробляє у себе імунітет до впливів і маніпуляцій, а й сама не маніпулює іншими, демонструючи свою медіаграмотність».

Теоретична частина. Критичне мислення, як синтез думки.

Людина як свідома істота завжди діє під впливом думок, власних виборів і рішень. Розмірковуючи над тим чи іншим рішенням, ми намагаємось врахувати те, що нам відомо і вибрати найкращий спосіб діяльності. Сьогодні, критично важлива навичка XXI сторіччя, що піддається розвитку – це критичне мислення [8, с. 7].

Отож, останнім часом питання розвитку критичного мислення стають актуальними. На мою думку це відповідь на інформаційний тиск, а також численні спроби маніпулювання нашою свідомістю. Зрозумілим стає те, що критичне мислення не є негативні судження чи критика, як може здатися спочатку це розумний розгляд різних підходів для винесення обґрунтовані судження і рішення. На жаль, від народження люди не наділені навичкою бачити речі таким, як вони є, відповідно не можуть відчувати, що є розумним, а що – ні, що є істинним, а що помилковим. Серед обмежень: вплив попереднього досвіду, вплив групи, стереотипів, емоцій. Тобто, більшість людей бачать дійсність такою, якою вони хочуть бачити.

Поняття «критичне мислення» використовується в методичній літературі вже близько 50 років. З 1956 року, коли Бенджамін Блум розробив таксономію пізнавальних здібностей, «критичне мислення» означає мислення вищого порядку, Бенджамін Блум стверджував, що дане мислення це оволодіння шістьма ієрархічними навичками: пам’ятати (знання), розуміти (розуміння), застосовувати, аналізувати, оцінювати та створювати (синтез) [8, с. 63].

Інші використовують концепцію, яка особливо підкреслює значення дослідницького принципу. Браун і Кілі, наприклад описують критичне мислення як усвідомлення сукупності критичних запитань, що пов’язані між собою і спроможність ставити питання та відповідати на них у належній формі, а також бажання активно використовувати критичні запитання. Національна рада за вдосконалення критичного мислення стверджує, що критичне мислення дещо більше за процеси та навички; це – «звичка на основі інтелектуальної зацікавленості задля використання цих навичок, щоб скеровувати власну поведінку» [5, с. 83].

Як бачимо – критичне мислення – широке поняття, яке містить у собі способи розумової діяльності, певні ціннісні установки, високі моральні якості, відповідні моделі поведінки.

Отже, аналіз багатьох психолого-педагогічних досліджень дає підстави стверджувати, що під критичним мисленням розуміємо набуття навичок і вмінь, які дозволяють бачити проблему, зробити аналіз усіх доступних джерел інформації, мислити та обирати єдино правильні рішення та аргументовано обстоювати їх.

Практична частина. Використання методів та прийомів критичного мислення.

Ми знаємо, що учні зазвичай дуже допитливі і завдання вчителів полягає у тому, щоб викликати в них інтерес до нових знань, навчити думати і міркувати. Сьогоднішній світ дуже швидко змінюється а разом із змінами приходять нові учнівські проблеми. Тож як найпершим завданням педагога, зазначає Джон Бін полягає в тому, щоб допомогти учням розгледіти нескінченне різноманіття проблем, які нас оточують і застосовуючи вміння критичного мислення їх розв’язати [6, с. 43].

Навчальний предмет “історія” дає можливість сформувати в учнів базові цінності, які складають основу життя суспільства. Адже формуючи вміння та навички критичного мислення ми поетапно, крок за кроком можемо навчити учнів аналізувати, порівнювати, синтезувати, оцінювати інформацію з будь-яких джерел, виявляти проблеми, ставити запитання, висувати гіпотези й оцінювати альтернативи, робити свідомий вибір, приймати рішення й обґрунтовувати його, які знайдуть практичне використання у процесі соціалізації.

Не можна зводити навчання критичного мислення до формування в учнів лише мисленнєвих операцій. У навчально – виховному процесі формування навичок мислення високого рівня згідно з певними інтелектуальними стандартами, організація простору для системного тренування таких навичок дає можливість учням отримати певний життєвий досвід [3, с. 31]. Це досвід самостійного та практичного дослідження і будування знань, а не «ковтання» готової інформації;

Урок що передбачає формування вмінь і навичок критичного мислення має особливості, зокрема як відзначає Девід Клустер, в даному випадку мислення має риси індивідуальності, тож під час навчання розумові здібності удосконалюються, нова інформація піддається критичному аналізу учнів, вони формулюють запитання, що є показником усвідомлення проблем, які потрібно розв’язати; обов’язковою є переконлива аргументація, критичне мислення – це мислення соціальне, важливо працювати в групі [8, с. 83].

Сьогодні в освітньому просторі успішно функціонує класно-урочна система навчання, основоположником якої вважають Яна Амоса Коменського. Її основною складовою вважають урок. Урок як організаційна форма навчально-виховної роботи в школі постійно змінюється і вдосконалюється. Однак попри ці зміни , він продовжує бути дійством, у якому беруть участь основні суб’єкти – учителі та учні. Завдання перших – організувати навчальний процес, а других – взяти активну участь у цьому процесі. Результатом спільної роботи є сформовані учнівські компетентності, незабутні враження, набутий досвід, навички синтезу і аналізу школярів [1, с. 49].

Отже, урок з використанням методів критичного мислення має спеціальну структуру, що є обов’язковою, алгоритмічною, повторювальною. Треба зазначити що на всіх етапах уроку, важливо, щоб учитель говорив якомога менше, а надавав слово учням. Пометун О. І. визначає такі основні етапи уроку: вступна, основна та підсумкова частини. До вступної частини уроку, яку називають викликом, належать актуалізація і мотивація навчання, та оголошення нової теми уроку, його передбачувані результати. Ця частина уроку є своєрідним мостиком від засвоєних знань до ознайомлення з новими. Основна ж частина уроку включає дослідження та осмислення нового матеріалу Рефлексія є підсумковою частиною уроку, яка дозволяє школярам усвідомити власні здобутки й недопрацювання. Саме у цій частині уроку школярі розвивають важливе вміння – резюмувати інформацію, викладати складні ідеї, почуття і уявлення в кількох словах, співвідносити нову інформацію зі своїми сталими уявленнями, тобто свідомо пов’язувати нове із уже відомим. Таким чином усвідомлюючи зв’язок передумов, причин та хід історичних подій [1, c. 80].

Проілюструю вищесказане прикладами з урокy історії.

Наприклад, у 8-му класі при вивчені теми «Початок Національно-визвольної війни. Події 1648 р.». Проводячи вступну частину частину уроку доцільно використати такі методи навчання критичного мислення, як мозковий штурм, кластери, робота в парах, 2-4 – усі разом, кошик ідей.

Якщо для вступної частини уроку маю до 7 хвилин, пам’ятаючи, що попереду значний обсяг матеріалу, гарним прийомом стане мозковий штурм. Прошу учнів назвати які передумови та причини національно-визвольної війни? Або ж можна скористатися прийомом «кластер», де центр буде ключове слово даної теми. Такі завдання сприяють не лише систематизації матеріалу, але і встановленню причино-наслідкових зв’язків між гронами. Наприклад, як взаємопов’язані Люблінська і Берестейська унії з причинами війни. Також, продуктивним прийомом може стати обговорення проблемного запитання в парах або з використанням прийому «2-4 – усі разом». В основній частині уроку, на етапі осмислення нового матеріалу провідними прийомами можуть стати графічні маркування, робота учнів у малих групах, мозаїка «тонкі» і «товсті» запитання.

Поєднує вступну й основну частину уроку таблиця ЗХД

Знаємо Хочемо дізнатися Дізналися

На стадії виклику, учні самостійно обирають форму роботи заповнюють першу колонку таблиці (що знаємо з цієї теми: це можуть бути якісь асоціації, конкретні історичні відомості, припущення). Після обговорення оптимальних результатів у класі учні самі формулюють мету уроку: чого хочемо дізнатися? – для усунення пропусків у своїх знаннях, і заповнюють другу колонку таблиці. Після вивчення теми співвідносять отриману інформацію з тією, що була у них на початку року, заповнюючи третю колонку таблиці й, таким чином, навчаються рефлексувати власну розумову діяльність. Щодо «товстих» і «тонких» запитань, не важко здогадатися, відповідно «товсті» це відкриті, такі, що вимагають розгорнутої відповіді, допускають різні версії та ідеї, передбачення тощо, «тонкі» які потребують коротких відповідей. Адже вміння формулювати запитання є надзвичайно важливою навичкою критично мислячої людини. Питання бувають різні, оскільки кожне з них сформульовано для вирішення того або іншого завдання: зрозуміти те, що сказала інша людина, вивчити предмет або явище, дослідити його, прийняти рішення з проблеми. Відповідно різні види запитань залежно від завдання, яке вирішується. Зокрема , питання на пошук можливостей використання, застосування інформації, сформуються так: У яких ще ситуаціях можна застосувати? Що може зашкодити? Питання на синтез будуть мати такі питальні слова: Про що говорить наявність таких елементів як …? У чому зв’язок між …? Який висновок можна зробити з фактів.

У цій частині уроку доцільно використати читання з зупинками, яке вимагає від вчителя попередньо продумати запитання для стимулювання мислення учнів в процесі читання. Ці запитання мають складати певну логічну послідовність, ланцюжок, спираючись на який учні зможуть всебічно дослідити події та явища, що вивчатимуть.

Розвитку критичного мислення учнів варто використати завдання на формулювання учнями аргументів «за» і «проти»(за текстом уроку). Це завдання для діалогу в парі або в малій групі, де одні висловлюють аргументи «за» , інші «проти», наприклад: Чи доцільно було Б. Хмельницьку укладати договір з кримським ханом Ісланом – Гіреєм?

Перейдемо до наступної частини уроку – рефлексії, яка є також окремою заключною частиною уроку. На цьому етапі учні розмірковують про зв’язок між набутими і новими знаннями, активно перебудовують свої уявлення для того, щоб включити в них нові поняття. Власне остання частина уроку має на увазі саме творче застосування отриманих знань, навичок вмінь. Адже ми формуємо особистість, здатну до безперервного навчання, самоосвіти. Рефлексія може бути здійснена в усній або письмовій (графічній) формі. Усна рефлексія має на меті формування і висловлювання учнями власної позиції щодо засвоєного матеріалу, її співставлення з думками інших. Та за великої кількості учнів в класі досить складно створити умови для однакової активності усіх, а особливо тих, які частіше знаходяться в ролі спостерігачів. У таких випадках найбільш ефективним буде спочатку організувати обговорення питання в малих групах, а вже потім запропонувати учням оприлюднювати свої думки. Також можна використати метод рефлективної бесіди у вигляді загальнокласного обговорення результатів уроку за такими запитаннями: що було важливим для вас на цьому уроці? Які думки він вас викликав? Які почуття? Чого особисто ви навчились? Про що хотіли би дізнатися? Яке значення мав для вас урок ? Безперечно ефективним прийомом усної рефлексії є так зване «незакінчене речення».

Однак більшість вчених-психологів і педагогів відзначають, що найбільш важливою для розвитку особистості є письмова рефлексія. Це твір – есе, який покликаний привернути увагу учня до власних думок з певного питання, свого досвіду в усіх його суперечностях. Інколи варто запропонувати учням написати «сінквейн», вірш, що пишеться за певними правилами.

Наприкінці уроку за допомогою «уявного мікрофона» школярі завершують одне з речень: «На сьогоднішньому уроці мене порадувало …», «Мене схвилювало…», «Мені було цікаво дізнатися».

Одним із різновидів уроків де використовують критичне мислення є – уроки практичні заняття. Де учні самостійно займаються творчо-пошуковою діяльністю, яка спрямована на формування предметних компетентностей та розвиток критичного мислення [1, с. 49]. Також можна використовувати цей урок і для вдосконалення вмінь і навичок роботи з картою – тобто практичне використання знань набутих при опрацювання історичних джерел. Наприклад, у 8 класі при вивчені теми «Національно-визвольна війна», «Рідний край у роки національно-визвольної війни». А також добра нагода учням показати свої навички роботи з медіатекстами. Під поняттям “критичне мислення” можна розуміти “логічне мислення ”, “не стандартне мислення”, “аналіз – мислення”, “рефлекторне мислення”, що відображає етапи уроку з використанням технології критичного мислення.

Не можна не згадати в даній роботі взаємозв’язок критичного мислення і медіаграмотності. Критичне мислення і рефлексія як психологічні механізми медіаграмотності, що забезпечують свідоме споживання медіапродукції на основі ефективного орієнтування в медіапросторі та осмислення власних медіапотреб, відповідного та різнобічного оцінювання змісту й форми інформації, її повноцінного і критичного тлумачення з урахуванням особливостей сприймання мови різних медіа [12, с. 348]. Адже лише людина яка володіє критичним мисленням не стане жертвою маніпуляцій медіапростору, бо кожна інформація буде проаналізована, опрацьована через призму медіаграмотності. Вона швидко прочитає справжню інформацію, відрізнить «фейк» від правдивої інформації, і захистить себе від «джинси». Беручи участь у проекті «Вивчай та розрізняй: інфо-медійна грамотність» (L2D-S) направлений на здобуття учнями навичок критичного сприйняття інформації, а також інтеграцію медійної грамотності у програму загальної середньої освіти, було проведено емпіричні дослідження з порівняння результатів виконання завдання “Скласти правила критичного мислення” учні десятого класу де під час викладання історії застосовувались методи та прийоми критичного мислення, були на 70 % вищими як у класі де не проводилось таке навчання. А учні дев’ятих класів, які є учасниками даного проекту справились на 80 % з даним завданням. Отже, вміння критично мислити формулює медіа грамотність учнівського колективу. Учнівські навички критично ставитися до інформації будь-якого роду, формують медіа-гігієну [2, с. 121].

Висновки. Завданням сучасної української школи є формування критично мислячої учнівської громади – це та частина учнівської спільноти, яка чує заклик до роздумів і не зупиняється в інтелектуальному розвитку ані після закінчення школи, ані закінчення університету, перетворюючись на критичних мислителів. Критичні мислителі – це однозначно люди з високою терпимістю, які вважають, що кожна проблема має не один шлях розв’язання. Вони думають, реагують і висловлюють свої ідеї з повагою до прав інших учасників обговорення. Вони інтуїтивно і свідомо розуміють , що у кожного своя правда й істина. Вони здатні визнати обґрунтованість інших поглядів, навіть якщо це суперечить їхній позиції. Вони поважають аргументованість, докази, чесність, і справедливі правила гри та намагаються уникати спокуси використовувати свій інтелект, щоб впливати на інших людей у нечесний спосіб. Як бачимо , критично мисляча людина поступово формує у собі іншу внутрішню позицію, інші ціннісні установки й орієнтації.

Шлях отримання навичок критичного мислення – це досвід народження нових ідей, рішень у спільному обговоренні, а не засвоєння чужих «істин»; досвід формування власних оцінок, поглядів, ставлення та висловлення їх у голос, а не мовчазне прийняття нав’язаних догм; вміння використовувати такі мисленнєві операції, як: аналіз, синтез, оцінювання в роботі з різними джерелами інформації.

Ми структурувати, систематизувати та критично оцінювати її, відрізняючи факти від думок, виявляючи спрямованість і необ’єктивність інформації. Людина, яка мислить критично виявляє інтелектуальну активність у різних життєвих ситуаціях, здатність зайняти активну позицію у конфронтаційних ситуаціях. Вона володіє новими методами і способами мислення і пізнання, їй легко знайти правильне рішення тієї чи іншої проблеми. Цією людиною не будуть маніпулювати жодні медіа. Працюючи з використанням методів та прийомів критичного мислення на уроках, ми створюємо медіаосвітнє середовище, яке формує високий рівень медіаграмотність. Адже, мета медіаосвіти – досягнення медіаграмотності. Без перебільшення можна зазначити, що у сьогоднішній день медіаграмотність дорівнює нашій безпеці. Підсумовуючи слід зазначити що критичне мислення – це здатність аналізувати інформацію, вбачати в ній приховані смисли, аргументовано формувати об’єктивну картину світу, спроможність оцінювати користь або шкоду від взаємодії з медіатекстом.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Власов В., Пометун О. Практичний,довідник вчителя історі ТОВ Видавництво «Шкільний світ», 2016 – 96 с. – (Бібліотека «Шкільного світу»).

2. Клименко В. Довіряй, але перевіряй. Медіаграмотність в українському суспільстві. Pictorik, 2018 – 140 с.

3. Мисан В. Сучасний урок історії. ТОВ Видавництво «Шкільний світ», 2011 – 136 с. – (Бібліотека «Шкільного світу»).

4. Нова українська школа. Концептуальні засади реформування середньої школи. Упорядник Л. Гриневич. МОН 2016 – 40 с.

5. Пометун О. Критичне мислення для всіх. Самовчитель. Вид. дім «Освіта», 2012 – 181 с.

6. Пометун О. Сущенко І. Навчаємо мислити критично: посібник для вчителів – Д. Ліра, 2016 – 114 с.

7. Пометун О., Сущенко І. Путівник з розвитку критичного мислення в учнів початкової школи: методичний посібник – Київ, 2017. – 96 с.

8. Рогоу Ф. Шейне С. Медіаграмотність. Академія української преси 2017. – 319 с.

9. Скиба М. Освіта турбулентного світу. Український інститут майбутнього. 2018. – 77 с.

10. Збірник статей методологічного семінару «Медіаосвіта в Україні: наукова рефлексія викликів, практик, перспектив. Київ: Національна академія педагогічних наук України, 2013. 741 с.

The article is devoted to the theory of the concept of «critical thinking». The article demonstrates the practical application of basic methods and techniques of critical thinking technology. The link between the use of critical thinking skills as a major factor in media literacy formation.

Keywords: critical thinking, media literacy, student competence, methods and techniques, media education.


Партнери конференції

Міністерство освіти і науки України головний орган у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов’язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Академія Deutsche Welle провідна організація Німеччини для розвитку міжнародних засобів масової інформації. Консультанти і тренери підтримують вільні і незалежні медіа з 1965 року. Організація пропонує міжкультурні та професійні навчальні семінари, програми і стажування для майбутніх журналістів. DW Академія також розробила магістерську програму «Міжнародні Медіа Студії», яка поєднує у собі навчання з розвитку ЗМІ, управління медіа, журналістики та комунікації. За фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.

«Медійна програма», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID), покликана надати місцевим медіа засоби й можливості для того, щоб розширити доступ громадян до високоякісних новин та інформації. Ця програма, виконавцем якої є МГО Internews, працюватиме з 2018 до 2023 рр. та є найбільшим проектом із розвитку медіа в історії України. 

Організація IREX – міжнародна неприбуткова організація, заснована в 1968 році, яка створює справедливий, процвітаючий та інклюзивний світ шляхом розширення можливостей для молоді, культивації лідерів, зміцнення інституцій та розширення доступу до якісної освіти та інформації.  З 2015 року в Україні  IREX впроваджує проєкти з медіаграмотності, а з лютого 2018 року організація реалізує масштабний проєкт «Вивчай та розрізняй: інфо-медійна грамотність» для освітян середньої та вищої школи. Проєкт розрахований на 650 шкіл, 20 ІППО та 20 ЗВО, які в свою чергу нададуть навички критичного сприйняття інформації (КСІ) принаймні 45 000 учнів, 4000 вчителів та 2000 студентів-педагогів для усвідомлення ними цінності високоякісної інформації в контексті шкільної освіти.


Збірник статей Восьмої міжнародної науково-методичної конференції «Критичне мислення в епоху токсичного контенту»>>>

Титульне зображення: https://ru.freepik.com/vectors/people, People вектор создан(а) pch.vector – ru.freepik.com

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *