Автор статті: Максим Кокадей - учитель української мови та літератури, Краснопільська ЗОШ І – ІІІ ступенів Краснопільської селищної ради Сумської області.
У статті автор намагається здійснити аналіз ґендерних особливостей критичного мислення митця крізь призму мовлення дійових осіб драматичного твору, його усвідомлення й значущість для української культури, суспільних цінностей, родинних відносин, ментальності.
Ключові слова: ґендерна ідентичність, свідомість, соціальна роль, медіакультура, критичне мислення, родина, національний код.
Постановка проблеми. У сучасному освітньому просторі дедалі посилився інтерес щодо впровадження в систему навчально-виховного процесу інноваційних педагогічних технологій. Так, особливої уваги заслуговує процес розвитку критичного мислення суспільства, яке вбачає за необхідність мати випускника навчального закладу, який здатний до самоосвіти й саморозвитку, уміє використовувати набуті знання для творчого розв’язання проблем, опрацьовує різноманітну інформацію, прагне критично мислити й покращувати у такий спосіб як власне життя, так і формувати благо для оточуючих. Важливими при цьому є ґендерні стереотипи критичного мислення, що формують національний код українського народу. Яскравим прикладом означених стереотипів критичного мислення є усвідомлення ґендерних особливостей митця крізь призму мовлення дійових осіб його творів. Уважаємо, що крізь призму діалогічних реплік персонажів художніх творів можна спостерігати за критичним переосмисленням митця суспільних проблем певного народу, основними принципами якого є шанобливе ставлення до природи, культури, родини, побуту та ін.
Аналіз актуальних досліджень. Запропонована тема в українському мовознавстві належним чином ще не досліджена, хоча привертала увагу багатьох науковців, які студіювали творчий доробок Лесі Українки – відомої письменниці кінця ХІХ – початку ХХ століття. Учені неодноразово наголошували на філософському ставленні поетеси до глибинних проблем ґендерних стереотипів мислення.
Інтерес до вивчення ґендерних аспектів мови й мовлення зумовлений дуалістичним підходом щодо його вивчення й обґрунтування. З одного боку зростає значне посиленням феміністського руху, а з іншого – загальна тенденція лінгвістичних наук щодо вивчення соціально-культурних умов, за яких відбувається комунікація, зокрема людського чинника в мові.
Ґендерна проблематика в мовознавстві розглядається в кількох аспектах: як чоловік та жінка зображені в мові та чи є відмінності у їхньому мовленні. У першому випадку ми маємо справу переважно з мовою як системою мислення, тоді як у другому – з мовленням, мовленнєвою діяльністю, яка є реалізацією мови, а, отже, й думки на практиці. З цього приводу науковець О. Фоменко зазначає: «Питання співвідношення мови та ґендеру привернули увагу дослідників у 70-х роках ХХ століття. Саме тоді виник новий напрям – ґендерна лінгвістика, представниці якого вперше заявили про те, що внаслідок патріархального устрою суспільства мова відтворює світ та уявлення про нього з чоловічої позиції, представляючи чоловіка та все з ним пов’язане як норму, а жінку та «жіноче» – як відхилення від неї» [10, с. 123].
Мета статті – виявити ґендерні особливості критичного мислення митця у мовленні дійових осіб. Завдання статті: 1) з’ясувати особливості моделювання ґендерних особливостей мислення при спілкування дійових осіб у драмі-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня»; 2) розкрити змістову багатогранність ґендерного мислення і мови.
Виклад основного матеріалу. Сучасна теорія ґендерної лінгвістики має систему наукових поглядів на відносини й статус жінки та чоловіка, їхнє життя і життєвий досвід, набуття й реалізацію соціальних ролей, їх характеристик та особливостей, що виражаються в мові. Значну увагу цієї теорії зосереджено на аналізі становища жінки й чоловіка та їхніх можливостей і шансів у самовідтворенні, самоутвердженні й саморозвитку. Слушно наголосити на тому, що найважливішим аспектом вираження ґендерного становища є спілкування, а отже, й сам норатор, який впливає на реципієнта через критичне мислення.
Окремої уваги заслуговує твердження Т. Лєнь, яка зауважує, що «найбільш вираженим аспектом теорії ґендерної соціалізації та критичного мислення є мова, яка вивчає ідентичні ролі чоловіків і жінок як суб’єктів соціального світотворення» [6, с. 63]. Очевидно, рольову ідентичність, яку можна розглядати як окрему форму мислення й соціальної ідентичності – це ідентичність, зумовлена соціальними ролями, тобто культурно прийнятими соціальними очікуваннями до відповідних видів поведінки, характерних для певних соціальних позицій. У драмі-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня» спробуємо виокремити чотири її різновиди: 1) статеву ідентичність, ґрунтовану на ґендерній ідентифікації людини як чоловіка або жінки;
2) етнічну ідентичність. Тобто ідентифікацію людини як члена расової, релігійної, національної спільнот або мовної групи; 3) родинну ідентичність, організовану на зв’язку людини з організаціями життя; 4) політичну, яка походить від ставлення людини до влади, прийняття рішень. Доцільно розглянути кожен різновид соціальної ідентичності, яка виражається в мові.
Статева ідентичність нерозривно пов’язана з поділом людей на групи чоловіків і жінок та усвідомлення належності до певної статі. Т. Лєнь характеризує статеву ідентичність як «маскулінність та фемінність – системи властивості особистості, що традиційно вважаються суто чоловічими чи жіночими» [6, с. 63]. На нашу думку, у драмі-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня» мовлення Потерчат засвідчує фемінну ідентичність, яка в першу чергу пов’язана з материнською колисковою, наповненням епітетів, демінутивів: «нас матуся положила, і м’якенько постелила зелененького барвінку, баговиння і латаття // Тихесенько заспівала: «люлі-люлі-люлята, засніть мої малята» [5, с. 344]. На відміну від Потерчат, Злидні мають суто маскулінну ідентичність, яка виражається через просторічну лексику: «Дай нам їсти, а то й тебе з’їмо!» [5, с. 410]. Слушно зауважити на тому, що типові риси маскулінності чи фемінності – це, насамперед, суспільно усталені норми, стереотипного мислення, а не природні відмінності між статями. Вони виникають у процесі виховання, коли людині нав’язують психологічні відмінності, формуючи їх під тиском усталених стереотипів. У репліках Русалки та Той, що греблі рве простежуємо усвідомлення патріархальної зверхності чоловіка над жінкою, що характеризується вживанням просторічної та емоційно забарвленої лексики:
Той, що греблі рве: «Нехай русалка все покине! // Нехай вона до мене зрине…» [5, с. 346].
Русалка: «Я марила всю ніченьку про тебе, мій паниченьку! // Ронила слізки дрібнії, // Збирала в кінви срібнії // Без любої розмовоньки, // Сповнила вщерть коновоньки» [5, с. 346]. У такий спосіб Леся Українка, очевидно, стверджувала, що національна культура соціальних відносин чоловіка та жінки в українському суспільстві мала патріархальний устрій, а, отже, усвідомлювалася як філософська норма поведінки людини в соціумі.
Етнічна ідентичність забезпечує передачу досвіду опосередковано через критичне мислення. Воно полягає в соціалізації розширення кола осіб, з яких обирається взірець-об’єкт ідентифікації. Серед таких можуть бути не тільки реальні люди, а й літературні персонажі. Із діалогу драматичного уривка драми-феєрії Лісовика і Русалки простежується осмислення суто українського зв’язку людини і природи, їх постійний страх як завдання один одному нещевного удару:
Русалка: «Там хлопець на дудки ріже очерет!» [5, с. 353].
Лісовик: «Овва! Коби всі біди! Яка скупа. // Ось тут мають хижу будувати –
Я й т о тне бороню, аби лиш // Сирого дерева не брала» [5, с. 353].
Русалка: «Ой леле! Хижу! // То се ті люди будуть? Ой ті люди // З-під стріх солом’яних! Я їх не знощу…» [5, с. 353].
Лісовик: «Стій! – не квапся. // То ж дядько Лев сидітиме в тій хижі. // Люблю старого. // Тож якби не він, давно б не стало ось оцього дуба…» [5, с. 353]. Очевидно, у діалогічних репліках окреслених персонажів митець прагнула підкреслити важливість критичного мислення читача щодо бережливого ставлення до природи як глобальної проблеми цілого світу.
Родинна ідентичність пов’язана з наявними особливостями статевої поведінки індивідів як умову соціально-історичних наслідків, а саме розподілу праці, залежно від статі:
Мати: «А чи не годні вже того грання? // Все грай та грай, а ти, робото, стій!» [5, с. 382].
Лукаш: «Яка робота?» [5, с. 382]
Мати: «Як – яка робота? // А хто ж обору мав загородити? [5, с. 382]
Лукаш: «Та добре вже, загороджу, нехай-но» [5, с. 382].
Одним з основних механізмів родинної ідентичності є формування ґендерної культури, яка базується на трьох факторах: 1) відносинах батьків і дітей; 2) відносинах чоловіка і жінки; 3) відносинах братів і сестер.
Праці лінгвістів О. Тараненка [9], В. Агеєвої [1], С. Павличко [7]; філософів О. Внйненгера, [2] З. Фройда [11]; соціологів М. Дроздової [4], І. Грабовської [3], О. Фоменко [10] та ін. дозволяють наголосити на родинній культурі ґендерного спілкування як найбільш довершеній формі ґендерної відмінності критичного мислення, що регулює родинні й між статеві взаємини. У мовленні Лукаша і його матері простежується ґендерна неврівноваженість. У позиції мати – син, суспільно значущу функцію родинного ядра виконує мати, яка на підсвідомому рівні сприймається головою роду. Це засвідчено в наведеному діалозі Лукаша і матері:
Мати: «Коли воно оте «нахай-но» скінчиться? // Тобі б усе ганяти по шурках з приблудою, з накидачем отим!» [5, с. 253].
Лукаш: «Та хто ганяє? Бидло я пасу!» [5, с. 253].
Мати: «Оце мені привів відьомське кодло!» [5, с. 253].
Лукаш: «Я відведу, ви тільки не гнівіться!» [5, с. 253].
Через певні механізми ґендерної соціалізації формується ґендерна якість мислення індивіда, яка розкриває певний напрям його видів діяльності. Ґендерна культура родини містить численну кількість різноманітних норм. За допомогою яких культура відтворює, закріплює і формує ґендерні відмінності, регулює родинні й між статеві взаємини. З цього приводу слушною є думка Т. Лєнь: «Оскільки культура тісно пов’язана з продовженням роду, яке регулюється спеціальними інститутами шлюбу та сім’ї, то елементами цієї культури є ціннісно-нормативна система спілкування» [6, с. 68]. Очевидно, дослідниця вказує на рівноправність ґендерів маскулінного і фемінного кодів. Якщо культура покликана формувати свідомість чоловіка і жінки, то мова – зберігати її нормативні цінності.
Леся Українка не випадково вводить у драму сцену сімейного життя Лукаша і Килини. Вона позбавляє їх батьківської функції, надаючи Килині право вести ґендерну ідеологію, яка виправдовує існування ґендерних статусів і різну оцінку їх у суспільстві. З їхнього діалогічного мовлення простежуємо життя нещасливого подружжя, а саме відсутність спільних дітей:
Килина: «Втопила я свою головоньку навіки з цим п’яницею!» [5, с. 415].
Лукаш: «Мовчи не скигли! Не буде так, як ти колись казала!» [5, с. 415].
Лукаш: «Я йду від тебе вже на цілий вік!» [5, с. 416].
Політична ідентичність існує не просто як система поглядів на норми ґендерно-рольової поведінки. Вона діє як соціальне виправдання поведінки людини в суспільстві. Якщо реальна поведінка не збігається з нормативною, то самосвідомість здійснює певний тиск на внутрішню поведінку людини із певними психофізіологічними статевими різницями. Підтвердженням цього є кінцевий діалог Мавки і Лукаша:
Лукаш: «Се ти? Ти упирицею прийшла? // Щоб з мене пити кров. Спивай! Спивай!» [5, с. 424].
Мавка: «Ні, милий мій, ти душу дав мені, // як гострий ніж дає вербовій гілці тихий голос» [5, с. 424].
Лукаш: «Я душу дав тобі? А тіло збавив! // Бо що ж тепера з тебе? Тінь! Мара!» [5, с. 424].
Мавка: «О, не журися за тіло! // Ясним вогнем засвітилось воно…» [5, с. 425].
Діалогічне мовлення мавки наповнене експресивною лексикою, групами метафор, епітетів, риторичних звертань, демінутиві, що вказують на ґендерну зверхність жінки у лінгвістичному аспекті. Це свідчить про глибокий світ мислення мовця, який навмисне в контексті діалогічного мовлення заявляє про сакральне значення жіночого образу не лише в мовознавчій парадигмі, а й суспільно-культурологічній свідомості.
Ґендерні особливості критичного мислення митця у драмі-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня» є логічним продовженням соціолінгвістичної традиції, яка вирізняється глибокою значущістю суспільних ролей чоловіка і жінки. У повсякденному житті жінка-мати виступає супутницею чоловіка-батька, проте завжди виконує роль берегині роду, є одвічною хранителькою духовного світу українців. Тому, важливим завданням кожного вчителя-словесника є постійна концентрація уваги учнів щодо усвідомлення й переосмислення української національної культури, її життєва необхідність, збереження й передача з покоління в покоління. При цьому значної уваги заслуговує критичне мислення не тільки певного митця в галузі художньої літератури, а й самого учня, який через прочитання тексту формує в собі визначені державним освітнім стандартом життєві компетенції, їх практичну значущість.
На сьогодні проблема критичного мислення митця крізь призму ґендерних стереотипів у мовотворчості Лесі Українки залишається мало дослідженою. Матеріалом для подальших студіювань можуть стати й інші драми письменниці «У пущі», «На полі крові», «Оргія», «Адвокат Мартіан» та інші.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Агеєва В. Жіночий простір: Феміністичний дискурс українського модернізму: Монографія / В. Агеєва. – К. Академвидав, 2003.
2. Вейненгер О. Пол и характер / О. Вейненгер. – Москва: Терра, 1992. – 480 с.
3. Грабовська І. Культура неподаної руки / Грабовська І. // Сучасність. – 2008. – №1-2. – С. – 88 – 100.
4. Дроздова М. Особливості уявлень студентів про жінок-політиків / М. Дроздова // Соціальна психологія. – 2007. – №3. – С. – 108 – 114.
5. Леся Українка Твори: у 3т. – Т. 2. / Леся Українка. – К.: Наукова думка, 1987. – 723с.
6. Лєнь Т. Система ґендерної соціалізації в сучасних умовах / Лєнь Т. // Вища освіта України. – 2007. – №3. – С. – 63 – 69.
7. Павличко С. Чи потрібна українському літературознавству феміністична школа? / С. Павличко / Фемінізм в українському літературознавстві. – К. Академвидав, 2002. – 232с.
8. Пушкарева Н. Гендерные исследования: рождение, становление, методы, перспективы / Н. Пушкарева // Вопросы философии. – 1998. – №6. – С. 76 – 87.
9. Тараненко О. Формування нової системи соціальних цінностей і приорітетів українського суспільства (на матеріалах української мови кінця ХХ – початку ХХІ ст.) / Тараненко О. // Мовознавство. – 2012. – №3. – С. – 3 – 31.
10. Фоменко О. Ґендер і мова / О. Фоменко // Основи теорії тендеру. – К.: КІС , 2004. – 536.
11. Фройд З. Введение в психоанализ / З. Фройд. – М.: Наука, 1989. – 320 с.
12. Фролова Л. Засоби масової комунікації в системі аналізу художнього твору / Л. Фролова // Мовознавство. – 2016. – №4. – С. 23 – 29.
In this article the author tries to analyze the gender characteristics of the artist’s critical thinking through the prism of the characters’ speech in the dramatic work, his awareness and significance for Ukrainian culture, social values, family relations and mentality.
Keywords: gender identity, consciousness, social role, media culture, critical thinking, family, national code.
Партнери конференції
Міністерство освіти і науки Ук
раїни головний орган у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов’язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
Академія Deutsche Welle провідна організація Німеччини для розвитку міжнародних засобів масової інформації. Консультанти і тренери підтримують вільні і незалежні медіа з 1965 року. Організація пропонує міжкультурні та професійні навчальні семінари, програми і стажування для майбутніх журналістів. DW Академія також розробила магістерську програму «Міжнародні Медіа Студії», яка поєднує у собі навчання з розвитку ЗМІ, управління медіа, журналістики та комунікації. За фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.
«
Медійна програма», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID), покликана надати місцевим медіа засоби й можливості для того, щоб розширити доступ громадян до високоякісних новин та інформації. Ця програма, виконавцем якої є МГО Internews, працюватиме з 2018 до 2023 рр. та є найбільшим проектом із розвитку медіа в історії України.
Організація IREX – міжнародна неприбуткова організація, заснована в 1968 році, яка створює справедливий, процвітаючий та інклюзивний світ шляхом розширення можливостей для молоді, культивації лідерів, зміцнення інституцій та розширення доступу до якісної освіти та інформації. З 2015 року в Україні IREX впроваджує проєкти з медіаграмотності, а з лютого 2018 року організація реалізує масштабний проєкт «Вивчай та розрізняй: інфо-медійна грамотність» для освітян середньої та вищої школи. Проєкт розрахований на 650 шкіл, 20 ІППО та 20 ЗВО, які в свою чергу нададуть навички критичного сприйняття інформації (КСІ) принаймні 45 000 учнів, 4000 вчителів та 2000 студентів-педагогів для усвідомлення ними цінності високоякісної інформації в контексті шкільної освіти.
Титульне фото: https://ru.freepik.com/free-photos-vectors/background. Background вектор создан(а) freepik - ru.freepik.com
