Діти і YouTube: основні ризики, викликані переглядом дитячого контенту відеохостингу

Автор статті: Олена Хобта – кандидат філологічних наук, доцент кафедри журналістики, реклами та медіакомунікацій, Одеський національний університет імені І. І. Мечникова факультет журналістики, реклами та видавничої справи.

У науковому дослідженні аналізуються ризики для дитячої аудиторії викликані переглядом дитячого контенту відеохостингу YouTube. Об’єктом аналізу були обрані найпопулярніші українські дитячі канали мережі YouTube, визначені за кількістю підписників (більше п’яти мільйонів): Kids Diana Show нараховує 14 мільйонів підписників (14 994 933) і має чотири мільярди (4 550 937 189) переглядів; Miss Katy з 11 мільйонною аудиторією підписників (11 453 739) і шести мільярдами переглядів (6 3123 608 820); Mister Max, що має десять мільйонів підписників (10 279 798), але залишається лідером за кількістю переглядів – шість мільярдів (6 470 030 886); канал «Познаватель», що нараховує 11 мільйонів підписників (11, 7) і має чотири мільярди (4 300 491 949) переглядів, але залишається лідером за коефіцієнтом залученості аудиторії (ER view) за переглядами – 2,522%; канал Kids Roma Show з 10 мільйонами (10, 2) і 2 мільярдами переглядів (2 625 533 194). Актуальність наукової проблеми зумовлена відсутністю в Україні комплексного дослідження феномену дитячого контенту You Tube, зокрема у контексті медіаграмотності. У результаті проведеного дослідження було виділено такі основні ризики викликані переглядом дитячого контенту відеохостингу YouTube, як «монетизація» дітей, нагляд і комерціалізація, дублювання негативних моделей поведінки екранних героїв, пасивне споживання, вплив алгоритмів на вибір контенту.

Ключові слова: YouTube, ризик, комерціалізація, контент, дитина, герой, відео, медіа.


Актуальність дослідження. Постановка проблеми та її зв’язок з науковими й практичними завданнями. Актуальність наукового дослідження зумовлена тим, що відеоролики дітей-блогерів мережі YouTube на сучасному етапі є дуже популярними серед дитячої аудиторії України, про що свідчить кількість переглядів. Так, п’ятірку лідерів українських YouTube-каналів у категорії «дитячий контент» очолює канал Kids Diana Show, що нараховує 42 мільйони підписників (42, 6) і має чотири мільярди (4 550 937 189) переглядів. Друге місце посідає канал Miss Katy з 15 – мільйонною аудиторією (15, 8) підписників і 6 мільярдами переглядів (6 3123 608 820). На третьому місці канал, який багато років поспіль був лідером російськомовного YouTube дитячого контенту – канал Mister Max, що має 15 мільйонів підписників (15, 6), але залишається лідером за кількістю переглядів – 6 мільярдів переглядів (6 470 030 886), четверте місце за каналом «Познаватель» із 11 мільйонами підписників (11, 7) і 4 мільярдами переглядів (4 295 452 576), п’яте – Kids Roma Show з 10 мільйонами (10, 2) і 2 мільярдами переглядів (2 625 533 194). Найбільший коефіцієнт залученості аудиторії (ER view) за переглядами в каналу «Познаватель» – 2,522 відсотка [12].

Наукові дослідження доводять, що телебачення більше не є основним вибором для екранного перегляду в дуже маленьких дітей – лідерство перехопили онлайн-платформи, серед яких домінує YouTube. Простий для користувачів інтерфейс YouTube, що дозволяє навіть малюкам переходити до наступного елементу в плейлисті і забезпечує легкий доступ до улюблених відео, був запропонований як ключ до його популярності серед дуже молодої аудиторії [15; 17; 25]. Вчені вводять поняття digitods – нове покоління дітей, народжених із готовим доступом до широкого спектру пристроїв із сенсорним екраном, під’єднаних до Інтернету [17].

У 2011 році опитування, проведене в Сполучених Штатах, показало, що 10 відсотків дітей у віці до двох років використовують мобільні пристрої з сенсорним екраном; через два роки цей показник зріс до 38 відсотків [25]. Дослідження, проведене у Великобританії в 2015 році, показує, що 75 відсотків дітей у віці від шести місяців до трьох років щодня використовують сенсорний екран; показники збільшуюються з 51 відсотку в 6 – 11 місяців до 92 відсотків в 25 – 36 місяців [17].

Фактично, станом на 2016 рік 10 відсотків переглядів на YouTube припадає на контент, зазначений як розважальна програма для дітей, а в деяких країнах ця кількість складає половину переглядів усієї платформи YouTube [22]. У ході збирання даних Nielson з 2010 до 2014 років, дослідники прийшли до висновку: «використання телебачення дітьми з 2 до 11 років у домашніх умовах зменшувалось щороку, порівняно з 110,3 годин у місяць у 2011 році до 102,9 годин у 2014 році. Водночас споживання інтернет-відео різко зросло: 2 – 11-річні збільшили перегляд інтернет-відео на 87 відсотків усього за останній рік» [13]. Це демонструє помітні зрушення у моделях споживання «медіаланшафту» [13]. За результатами опитування, проведеного Х. Кабалі [18], 96,6 відсотків дітей використовують мобільні пристрої, а 3,4 відсотки ніколи не використовували. Майже половина дітей – 43,5 відсотків у віці одного року щоденно користуються мобільними пристроями, відсоток зростає до 76,6 у дворічних дітей і далі досягає плато [18]. За результатами опитувань, більшість батьків дозволяють своїм дітям грати з мобільними пристроями, щоб виконувати домашні справи (70 відсотків), зберігати спокій дитини в суспільних місцях (65 відсотків), виконувати різні доручення (58 відсотків), вкладати дитину спати (25 відсотків) [18]. Вчені Ізраїлю провели дослідження з метою з’ясувати роль батьків у процесі залучення дітей до перегляду роликів на YouTube-платформі, встановивши, що батьки пропонують дітям переглянути відеоролики в якості заспокійливого засобу, нагороди, регулювання сімейного дозвілля, під час їжі, перед сном, на прогулянці, як фон [15]. Дослідження зафіксували ще одну цікаву деталь: батьки залучають дітей до перегляду YouTube-платформи, усвідомлюючи пов’язані з цим небезпеки. Відповідно, сенсорні екрани стали новим «приятелем, вчителем і нянькою» для найменших дітей [17].

Отже, враховуючи зміни у медіаландшафті й вразливість та незахищеність дитячої аудиторії, наше дослідження орієнтоване перш за все на постановку й актуалізацію питання впливу дитячого контенту YouTube-платформи на аудиторію визначену науковцями як «digitods» – діти, які виросли за допомогою сенсорного екрану з народження [13].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема дитячого контенту YouTube не була об’єктом спеціального наукового комплексного дослідження в українському науковому просторі, що зумовлює новизну роботи. Це питання розглядалося в контексті інших наукових проблем, зокрема у сфері соціально-психологічних особливостей впливу інтернет-простору на розвиток особистості дитини, маніпуляції свідомістю в умовах інформаційного суспільства, загрози безпеці дітей у соціальних мережах [1; 2]. Ряд цікавих досліджень належить ученим Великобританії, США, Австралії [15; 16; 17; 18; 23; 24; 25].

Мета й завдання дослідження. Враховуючи результати огляду наукового доробку, необхідно провести дослідження дитячого відеоблогінгу України, зокрема системи ризиків, що можуть бути викликані переглядом YouTube-каналів. Об’єктом дослідження були обрані найпопулярніші канали дітей-блогерів України, а саме канали Kids Diana Show, Miss Katy, Mister Max, «Познаватель», Kids Roma Show.

Виклад основного матеріалу дослідження. Основні загрози перед якими постають діти-глядачі YouTube-каналів наступні: «монетизація» дітей, нагляд і комерціалізація, пасивне споживання, дублювання моделей поведінки.

«Монетизація» дітей. За словами дослідників, зараз спостерігається цифрова лихоманка, щоб заробити на пристрасті молоді до інтерактивних медій [13], Googl посередництвом YouTube намагається «монетизуати немовлят і малечу як демографічну категорію», адже на сьогоднішній момент контент зливається з маркетингом і рекламою та подається безпосередньо дітям [14, 5]. Популярним жанром є «розпаковка іграшок». На каналі Kids Diana Shou більше 350 відео з розпаковкою іграшок, плейлист каналу містить блоки відео з розпаковкою іграшок «Розпаковка іграшок з мультику свинка Пеппа» (56 відео), «Розпаковка іграшок з ляльками» (104 відео) тощо. На каналі Mister Maks діти розпаковують яйця з сюрпризами (38 відео), величезні кіндери (19 відео), Happy Meal McDonalds (6 відео), відео у яких діти-блогери розкривають іграшки й дарують їх аудиторії (7 відео). Напередодні Нового року на каналі Kids Diana Show було опубліковано відео у якому Діана й Рома 25 хвилин поспіль, тоді як середня довжина відео на каналі 10 хвилин, розкривають величезну гору подарунків. Аналогічне відео було опубліковане на каналі Miss Katy й Mister Max.

Жанр розпаковки є одним з провідних на каналі «Познаватєль» (посилки з різних сайтів, іграшки-антидепресанти, цукерки тощо). Ведучий каналу Паша залишається анонімною особою, глядачі мають можливість бачити лише його руки. Така практика не нова для дитячого контенту у світовому контексті. Так, один з найпопулярніших у світі каналів FunToyzCollector, канал, що створив жанр розпаковки іграшок, залишається незалежним і з анонімним авторством. Обличчя власників каналу ніколи не показується на камеру, і всі запити на інтерв’ю до сих пір були відхилені. Усі відео каналу показують розпаковку іграшок і цукерок двома руками (відомими завдяки складним малюнкам на нігтях і названих «найбагатшими руками в Інтернеті») з жіночим голосом, що коментує весь процес [13]. Численні розслідування особистості власника каналу в кінці 2014 і 2015 рр., коли популярність каналу досягла висвітлення в основних засобах масової інформації, визначили лише, що відео зроблені у Флориді (з того часу Daily Mail стверджувала, що власником є бразильська Daiane DeJeus, посилаючись на свідчення сусіда і шрам на лікті [26].

У таких жанрових формах відео діти-глядачі сприймаються як «кіберфленери» [24, 3] – пасивні спостерігачі за грою інших дітей. Діти-блогери розглядаються не як виробники як такі, а скоріш як вбудовані спів-творці. Патрісія Дж. Ланге описує ці стосунки як аффективні платформи «простору зрідненості», тобто культурний простір близькості, що базується на співучасті, представляє спільний інтерес, що сприяє почуттю ототожнення, приналежності. Більшість дослідників жанру розпаковки позиціонує дітей як жертв індустрії цифрової культури [24, 6]; акцентуючи на уразливості й експлуатації дітей у країнах з маркетингом YouTube – або в якості аудиторії в значній мірі нерегульованого рекламного контенту, або в якості дитячої праці, що незаконно транслює брендований контент для рекламної індустрії, звертають увагу на патологічне звикання до перегляду аналізованого жанру, пояснюючи привабливість цих відеороликів як «тріск для малечі», що допомагає дітям «зачепитись» [14]. Б. Нікол, пояснює популярність жанру, задоволення з яким діти переглядають його, через концепцію «мімезису» [24]. Деякі дослідники вбачають у цьому процесі «пастку», оскільки міметична поведінка переважно пов’язана і керована технологічними й соціальними умовами. За Б. Нікол діти наслідують і таким чином намагаються створити подібність через форми сприйняття й втілення, що тим не менш обмежено соціальним середовищем, у якому вони живуть. Бенджамін метафорично це називає «вікнами» [24], звертаючи увагу на «темні вікна» тих, хто не може собі дозволити таке марнотратство, що може, на думку автора, у певній мірі формувати класову свідомість.

Нагляд і комерціалізація. Низка дослідників висловлюють стурбованість з приводу того, що передача даних підсилює нагляд і комерціалізацію, одночасно зменшуючи права дітей на недоторканність особистого життя. Протягом усього свого життєвого циклу діти й молодь по суті залучені в інфраструктуру цифрового спостереження, з колиски й продовжуючи шкільними роками [22, 5]. Контент відеоблогінгу дитячого відеохостингу YouTube за провідними акторами-комунікаторами можна поділити на групи: комунікатори-діти; комунікатори-дорослі; діти й дорослі у команді; персоніфікований персонаж. В інтерв’ю Associated Press (2014 року) Марк Розенберг, консультант з іграшок з Чикаго, заявив: «Діти довіряють іншим дітям більше, ніж дорослим» [13]. Незалежно від того, правда це чи ні, індустрія розглядає цих дітей як «провідників, через які вони можуть зумовити купівельні звички з народження. Розпакування відео діє як певний міні-рекламний ролик, який стимулює бажані покупки» [13]. Серед п’ятірки каналів-лідерів у чотирьох комунікаторами виступають дорослі-діти в команді і лише канал «Познаватєль» оперує персоніфікованими персонажами: Желейний Ведмідь Валєрка і Желейний Ведмідь Жовтобрюх.

Дублювання негативних моделей поведінки екранних героїв. На аналізованих каналах популярними є відеосюжети, в основі яких діти-герої не можуть поділити іграшки: «Діана й Рома не поділили іграшки», «Діана й Рома не хочуть ділитись іграшками» (Kids Diana Show), «Діти насилу поділили незвичайні й круті іграшки», «Діти не поділили іграшки Spidermen і Vampirina у величезних яйцях», «Діти не поділили іграшки Герої в масках у величезних кульках», «Діти не поділили будинок для іграшок», «Катя не ділиться іграшками» (Mister Max, Miss Katy). При цьому використовується принизлива риторика: «Ну що там, малявка? Хоч щось у тебе вийшло?», «Зрозуміло тобі?!» (Mister Max). У відео «Катя хоче гратися з хлопчиками. Макс вигадує випробування» (Mister Max) у результаті проходження багатьох перешкод і виконання різних завдань, Макс все одно вирішує не брати Катю з собою до друзів і повідомляє їм про це у телефонному режимі у присутності Каті: «Я не беру її з собою, вона малявка!». Почувши ці слова Катя штовхає брата у басейн з телефоном. Така кінцівка відео дозволяє говорити про відсутність у більшості проаналізованого дитячого контенту виховного елементу, про важливість якого вже давно говорять дослідники дитячих медій, зокрема телебачення.

Найпопулярніше відео на каналі Kids Diana Show, лідер за кількістю переглядів: за два місяці (200 мільйонів), має назву «Діана й Рома їдуть на пікнік» відзнятий у жанрі історії. Відеоісторії мають продуманий сюжет, часто побудований за аналогією до традиційного казкового сюжету: герої на шляху до своєї мети зустрічають ряд перешкод. Але у казковому сюжеті головні герої, долаючи ці перешкоди, змінюються, наявний, обов’язковий у казці, елемент трансформації героя, його росту. Його вчинки, їх наслідки – є повчальним елементом для дитини. Тоді як у аналізованому відео «Діана й Рома ідуть на пікнік» ми спостерігаємо сам факт виникнення перешкод і втікання від них, іншими словами: мораль відсутня і в переважній більшості не спостерігається причинно-наслідковий зв’язок між подіями, у результаті чого глядач перетворюється на пасивного спостерігача без необхідності аналізувати. Так, Діана і Рома сідають в Барбі-автомобіль і під гарну музику й спецефекти їдуть на пікнік. Вибравши гарне місце, вони зупиняються, викладають провізію, починають їсти іграшкові хот-доги аж раптом на них налітає хмара мух, діти схоплюються й галасливо заскочивши до авто тікають; далі їх сполохує величезний крокодил на березі річки й т. д.

В образі Желейного Ведмедя Валєрки (силіконова фігурка червоного кольору), який мешкає в холодильнику в квартирі Паші, простежується багато спільних рис з образом улюбленця дітей – героя однойменного оповідання Астрід Лінгрен, Карлсона. Це і певна егоїстичність, і любов до солодощів, бешкетуватість, талант потрапляти в халепи, невміння брати відповідальність за свої вчинки. Напрошується припущення: можливо і Валєрка підсвідомо сприймається дитячою аудиторією як уявний віртуальний друг, друг якому можна все, якого не можливо покарати, виховати. Він уособлює бажання дітей, обмежених у реальній дійсності. Інша риса характеру Валєрки наближає його до образу мультиплікаційного героя – папуги Кеші з однойменного мультсеріалу. Валєрка, як і папужка, постійно втомлений, бажає відпочинку на морі; йому здається, що йому не додають уваги, що його мають розважати: «Я ухожу, я очень устал, я хочу отдыхать на море», «Обжорой меня обзывает, а сам какой-то скучный» [6]. Безумовно, основою характеротворення Валєрки є типаж героя-шибеника, популярного в дитячій літературі, кінематографії та мультиплікації різних народів. Визначальною категорією для характеротворення протагоніста-шибеника у вітчизняній дитячій літературі стає комічне, саме бешкетництво виражається передусім у дії, що так чи інакше передбачає акт сміху, більше того, комізм героя-шибеника в українській літературі національно зумовлений, адже почуття гумору притаманне українському етносу [8].

Важливою складовою образу Ведмедя Валєрки є лексико-семантичні особливості відеоблогу. Це використання розмовної лексики, жаргонізмів: «алкаши», «яблокожерка», «замочил», «слыш ты», «вы че тут опухли совсем», «ни фига», «давайте их добьем» (про мармеладних медведиків у блендері), «отморозки» (про мармеладних медведиків у холодильнику), «а что если молоточком долбануть – разлетятся нафиг», «произошел расколбас», «взблендерить», «это какие-то сопли», «а теперь будем сверлить дырку в ж…, в нижней части Желтобрюха», «ребята, по-моему, он, это, ку-ку», «ты от природы такой придурочный или на курсы ходишь?». Особливе питання викликає мова персонажів: Валєрка російськомовний, Жовтобрюх (негативний персонаж) спілкується суржиком: «Я выиграл главный прыз», «Я вэрнусь», «Вот так всэгда», «Хотел бэсплатных конфэток покушать», «Прывэт. Дай конфэтку», «Половыну вже схомячив». Виникає питання: чому персонаж наділений такими рисами, як жадібність, заздрість, воровитість, розмовляє суржиком, і чи не наділятимуть діти в реальному житті людей, які використовують у спілкуванні суржик такими ж рисами.

Пасивне споживання. Для жанру історії притаманна цікавість до буденності, до повсякденного життя героїв відео у більшій мірі ніж в інших жанрах, а по-друге провідною ознакою цього жанру, на нашу думку, є абсолютна сценарність. Перша особливість – цікавість до повсякденного життя, викликана загальною тенденцією до популярності відео про звичайних людей, що зумовлено театралізацією соціального життя й притаманна для медій загалом (різноманітні шоу зі звичайними людьми на телебаченні), але у найбільшій мірі реалізується саме завдяки відеохостингу YouTube, де викласти відео має можливість абсолютно кожен. За словами Й. Регева відбувається «детерриторіалізація особистого» розмиття звичних кордонів партикулярного: щоденні практики споживання, їжі, шопінгу, зараз легітимізуються, стають об’єктом зацікавленості самі по собі, показуючи нам нашу соціальну сутність. Розрахована на «погляд іншого», повсякденність стає проектно-сконструйованою, опосредкованою інтересами Іншого. Тому важливо викласти у мережу не просто фрагмент свого особистого життя, а створити образ «нормальної жінки і чоловіка», «мандрівника», «гарного друга» [7, 91]. У випадку дитячого контенту створюється образ привабливий для дитячої аудиторії. У проаналізованих відео дітям-блогерам дозволяється робити все те, що в звичайному житті їм заборонено. Вони нехтують нормами виховання: сваряться; ображають один одного; не можуть поділити іграшки; споживають багато морозива, цукерок; розігрують батьків, зображуючи їх у комічному світлі. З іншого боку, вони не мають жодних обмежень у виборі іграшок, і це теж викликає захоплення у дітей-глядачів. Друга особливість жанру історії передбачає процес спостереження за процесом гри інших дітей – героїв відео, де сама гра – це постановка, спектакль. Метафора «спектакля/театралізації» все частіше використовується для опису соціального життя в контексті медіатизації. На думку Гі Дебор у суспільстві відбувається фактична інверсія реальності і спектакля [4, 25]. В умовах «суспільства розваг», синоптичної конституції суспільства (М. Фуко), коли більшість спостерігає за меншістю [3], люди пасивно споживають образи, перестаючи бути творчими і мислячими індивідами [4], як один з наслідків – прогресивна інфантилізація як практика «втечі в приватне/особисте», де приватність виступає простором «глобальної втечі». Інфантильні індивіди відрізняються більш слабким «Я», легко підпадають під вплив і маніпуляції, не спроможні на незалежність [11].

Вплив алгоритмів на вибір контенту. Низка дослідників висловлюють занепокоєність з приводу впливу відеоконтенту та шляхів його вибору дитячою аудиторією на YouTube – алгоритмічно організованого й автоматизованого, що безліч разів рекомендує однотипні ролики до перегляду [24]. В епоху «великих даних» алгоритми стають основоположними для функцій пошуку. Б. Нансен називає цей процес «автоматичним використанням медій», при якому програмне забезпечення автоматизує процес «сортування й формування інформації й керує формами поведінки дітей у ЗМІ» [24, 5]. Алгоритми на сьогодні, на думку дослідника Б. Берроуза, є невід’ємною частиною виховання в епоху мобільних технологій, вони можуть слугувати «сурогатними» батьками [13].

Низка емпіричних досліджень присвячена вивченню ролі батьків у використанні Інтернету дітьми, сумісному використанню пристроїв із сенсорним екраном батьками з дітьми [28; 24], батьківському посередництву під час онлайн-переглядів [15]. Дослідники використання мобільних медіаприладів маленькими дітьми акцентують на важливості соціалізації із залученням батьків для розроблення здорових і продуктивних засобів інтеграції цифрових технологій у сімейне життя [23].

Отже, не дивлячись на безліч небезпек, які на думку дослідників, мають місце в інформаційному просторі аналізованого відеохостингу, YouTube на сучасному етапі є найпопулярнішою платформою для дитячої аудиторії. Проаналізувавши науковий доробок з цього питання, а також у результаті дослідження дитячого контенту YouTube ми спробували окреслити основні ризики для дитячої аудиторії при перегляді дитячого контенту YouTube: «монетизація» дітей, нагляд і комерціалізація, дублювання негативних моделей поведінки екранних героїв, пасивне споживання, вплив алгоритмів на вибір контенту. У процесі перегляду відео діти, не усвідомлюючи цього, споживають рекламу іграшок, солодощів, комп’ютерних ігор тощо, адже компанія YouTube монетизувала немовлят і дітей як демографічну категорію. Щоб підтримати прибутковий і зростаючий ринок дитячого контенту, компанія YouTube з метою заспокоїти батьків і зменшити вміст критики як з боку батьків, так і науковців та експертів щодо небезпечного контенту, запустила у 2015 році додаток YouTube-kids як безпечний простір для дітей. Але звинувачення в монетизації дитячої аудиторії з боку експертів загострились, у результаті чого з 1 січня 2020 року набудуть чинності зміни на вимогу Федеральної торгівельної комісії, пов’язані з дотриманням Закону про захист особистих даних дітей в Інтернеті (CОРРА). Згідно з поправками автори, по-перше, зазначатимуть, чи призначений їх контент для дітей (додатково це вираховуватиметься автоматично); по-друге, буде вимкнено персоналізовану рекламу у відео, призначених для перегляду дітьми; по-третє, буде вимкнено функцію коментарів. Безумовно, ці нововведення суттєво скоротять прибуток авторів і як наслідок змінять обличчя дитячого YouTube, а як саме покаже час.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Василевич О. Маніпуляція свідомістю в умовах інформаційного суспільства. Мультиверсум. Філософський альманах. 2008. Вип. 68. С. 46–56.

2. Кухарський В., Кухарська Н. Загрози безпеці дітей у соціальних мережах. Ukrainian Scientific Journal of Information Security. 2014. vol. 20, issue 2, рр. 169–175.

3. Бауман З. Глобализация. Последствия для человека и общества. Москва: Изд-во «Весь мир», 2004. 188 с.

4. Дебор Г. Общество спектакля. Москва: Логос, 2000. 224 с.

5. Петренко М. Видео челлендж и видеоблоги как инструменты манипуляции. Материалы международной научно-практической конференции. 2017. Т. 1. С. 189 – 194.

6. Познаватель

URL: https://www.youtube.com/user/ThePoznavatel/about

7. Регев Й. Критика фильтрующего разума. На месте одного селфи всегда находятся два. Логос. 2014. No4 (100). С. 87 – 94.

8. Салюк Б. Образ дитини-бешкетника крізь призму етноімагології (на матеріалі повісті М. Твена «Пригоди Тома Соєра» і трилогії Вс. Нестайка «Тореадори з Васюківки»). Волинь філологічна: текст і контекст. 2011. Вип. 11. С. 222 – 230.

9. Текутьева И. Жанрово-тематическая классификация видеоблогинга. Медиасреда. 2016. № 11. С. 107 – 113.

10. Ходус Е. Интерпассивность как субъективный эффект современной медиакультуры: к постановке проблемы. Антропологічні виміри філософських досліджень. 2014. Вип. 5. С. 7 – 14.

11. Хоркхай мер М., Т. Адорно. Диалектика просвещения. Москва, 1997. 456 с.

12. Янченко Д. Рейтинг украинских YouTube-каналов для сотрудничества: товары для детей. Инфографика. Ретейлерс. 2018. 21 жовтня. URL: https://retailers.ua/news/menedjment/7949-reyting-youtube-blogerov-dlya-sotrudnichestva-tovaryi-dlya-detey-infografika

13. Burroughs B. (2017). YouTube Kids: The App Economy and Mobile Parenting [Electonic resource]. Social Media + Society. 2017. April–June, Р. 1–8. URL : sagepub.co.uk/journalsPermissions.nav.

14. Craig, D., & Cunningham, S. (2017). Toy unboxing: living in a (n unregulated) material world. Media International Australia. 2017. vol. 163(1). Р. 77–86.

15. Elias, N., & Sulkin, I. (2017). YouTube viewers in diapers: An exploration of factors associated with amount of toddlers’ online viewing. Cyberpsychology: Journal of Psychosocial Research on Cyberspace. 2017. 11(3), article 2. URL: https://dx.doi.org/10.5817/CP2017-3-2

16. Hasebrink, U., Görzig, A., Haddon, L., Kalmus, V., & Livingstone, S. (2011). Patterns of risk and safety online: In – depth analyses from the EU Kids Online survey of 9 – to 16-year-olds and their parents in 25 European countries. London, UK: EU Kids Online. URL: http://eprints.lse.ac.uk/39356/

17. Holloway, D. J., Green, L., & Stevenson, K. (2015). Digitods: Toddlers, touch screens and Australian family life. M/C Journal. 2015. vol. 18(5). URL: http://journal.media-culture. org.au/index.php/mcjournal/article/view/1024

18. Kabali H., Irigoyen M., Nunez-Davis R., Budacki J.., Mohanty S., Leister K., Bonner R. Exposure and Use of Mobile Media Devices by Young Children. Pediatrics. 2015. vol. 136. Р. 1044 – 1055; 1044 DOI: 10.1542/peds.2015-2151 originally published online November 2, 2015.

19. Kids Diana Shou

// https://www.youtube.com/channel/UCk8GzjMOrta8yxDcKfylJYw

20. Miss Katy

// https://www.youtube.com/channel/UCcartHVtvAUzfajflyeT_Gg

21. Mister Max

// https://www.youtube.com/channel/UC_8PAD0Qmi6_gpe77S1Atgg

22. Mulligan, T. (2016, March 30). The Sky Kids app follows in the footsteps of Disneylife & YouTube Kids. Midia. 2016. March 30. URL: www.midiaresearch.com/blog/the-sky-kids-app – follows-in-the-footsteps-of-disneylife-youtube-kids/

23. Nansen, B. (2015). Accidental, assisted, automated: An emerging rep – ertoire of infant mobile media techniques [Electonic resource] // M/C Journal, vol. 18(5). – [Retrievet from] : http://journal.media-culture. org.au/ index.php/mcjournal/article/view/1026.

24. Nicoll B., Nansen B. Mimetic Production in You Tube toy Unboxing Videos. Social Media + Society. 2018. Juli – September. Р. 1–12 URL: sagepub.co.uk/journalsPermissions.nav.

25. Rideout, V. (2013, October 28). Zero to eight: Children’s media use in America in 2013. Common Sense Media. 2013. October 28& URL: http://m.commonsensemedia.org/sites/default/files/research/zero-to-eight-2013.pdf

26. Smith K., Shade L. (2018). Children’s digital playgrounds as data as – semblages: Problematics of privacy, personalization, and promotional culture. Big Data & Society. July–December, P. 1–12.

27. Thompson, P. (2015, February 25). Mystery woman behind the “richest hands on the internet” revealed: Former pornstar “makes $5m a year unwrapping Disney toys on YouTube.”. Daily Mail. 2015. February 25. URL: http://www.dailymail.co.uk/news/ article-2958242/Brazilian-former-porn-star-Diane-DeJesus-mystery-figure-5million-year-YouTube-sensation-DC-Toys – Collector.html

28. Zack, E., & Barr, R. (2016). The role of interactional quality in learning from touch screens during infancy: Context matters. Frontiers in Psychology. 2016. article 1264. URL : https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC5003922

29. Zaman, B., Nouwen, M., Vanattenhoven, J., de Ferrerre, E., & Van Looy, J. (2016). A qualitative inquiry into the contextualized parental mediation practices of young children’s digital media use at home. Journal of Broadcasting & Electronic Media. 20167 vol. 607 pp. 1-22. URL: https://doi.org/10.1080/08838151.2015.1127240

The research studies understand rhizics for a child’s audience wiki by re-looking at childish content on YouTube’s video hosting. The object of analysis, this channel is in the Top 5 most popular Ukrainian children’s YouTube channels by number of subscribers (over five million): Kids Diana Shou has 14 million subscribers (14 994 933) and has 4 billion (4 550 937 189) views; Miss Katy with 11 million (11 453 739) subscribers and six billion views (6 3123 608 820); Mister Max, with ten million subscribers (10,279,798), but remains the leader in the number of views – six billion (6,470,030,886); channel «Poznavatel», has 11 million subscribers (11, 7) and 4 billion views (4,300,491,949), but remains the leader in viewership (ER view) by 2,522%; Kids Roma Show channel with 10 million (10, 2) and 2 miles re-view (2 625 533 194). The relevance of science problems is summed up in the Ukrainian comprehensive approach to the phenomenon of YouTube’s childish content, a constant view of the context of media education. The results of the previous review have seen so much of the main Wikipedia views by reviewing the child’s YouTube video content, the “monetization” of children, viewing and commercialization, duplication of negative behaviors, and the algorithm is live.

Keywords: YouTube, threat, commercialization, content, character, hero, video, media.


Партнери конференції

Міністерство освіти і науки України головний орган у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов’язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Академія Deutsche Welle провідна організація Німеччини для розвитку міжнародних засобів масової інформації. Консультанти і тренери підтримують вільні і незалежні медіа з 1965 року. Організація пропонує міжкультурні та професійні навчальні семінари, програми і стажування для майбутніх журналістів. DW Академія також розробила магістерську програму «Міжнародні Медіа Студії», яка поєднує у собі навчання з розвитку ЗМІ, управління медіа, журналістики та комунікації. За фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.

«Медійна програма», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID), покликана надати місцевим медіа засоби й можливості для того, щоб розширити доступ громадян до високоякісних новин та інформації. Ця програма, виконавцем якої є МГО Internews, працюватиме з 2018 до 2023 рр. та є найбільшим проектом із розвитку медіа в історії України. 

Організація IREX – міжнародна неприбуткова організація, заснована в 1968 році, яка створює справедливий, процвітаючий та інклюзивний світ шляхом розширення можливостей для молоді, культивації лідерів, зміцнення інституцій та розширення доступу до якісної освіти та інформації.  З 2015 року в Україні  IREX впроваджує проєкти з медіаграмотності, а з лютого 2018 року організація реалізує масштабний проєкт «Вивчай та розрізняй: інфо-медійна грамотність» для освітян середньої та вищої школи. Проєкт розрахований на 650 шкіл, 20 ІППО та 20 ЗВО, які в свою чергу нададуть навички критичного сприйняття інформації (КСІ) принаймні 45 000 учнів, 4000 вчителів та 2000 студентів-педагогів для усвідомлення ними цінності високоякісної інформації в контексті шкільної освіти.


Збірник статей Восьмої міжнародної науково-методичної конференції «Критичне мислення в епоху токсичного контенту»>>>

Титульне фото: https://ru.freepik.com/free-photos-vectors/logo. Logo вектор создан(а) freepik – ru.freepik.com

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.