Плагіат в закладах загальної середньої освіти в Україні: причини існування та рекомендації щодо подолання

Автор статті: Людмила Дубина – заступник директора з навчально-виховної роботи, учитель української мови та літератури, Чернівецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №3 Чернівецької міської ради

Стаття присвячена дослідженню плагіату в закладах загальної середньої освіти. У ній зроблено спробу з’ясувати сутність даного явища на основі сучасного освітнього законодавства, причини плагіату в шкільному середовищі та надано рекомендації учням, батькам, педагогам для боротьби з плагіатом. Складність щодо нормативних прийомів та методів боротьби з плагіатом створює основу для подальших досліджень.

Ключові слова: плагіат, академічна доброчесність, академічний плагіат, самоплагіат.


Постановка проблеми та її зв’язок із важливими науковими та практичними завданнями. Поява Інтернету в ХХ столітті зумовила шалений розвиток людства та дала можливість кожному користуватися величезними обсягами інформаційних ресурсів. Разом з тим Інтернет вивів на новий рівень проблему плагіату, яка останнім часом набула загострення в усьому світі. В Україні питання боротьби з плагіатом активно розвивається на рівні вищої школи. Що стосується закладів загальної середньої освіти, то воно перебуває в стадії започаткування. Нормативним підгрунтям для боротьби з плагіатом є прийняття Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 р. № 2145-VІІІ, в якому плагіат розглядається як порушення академічної доброчесності. Тому тема дослідження є актуальною та важливою для подальшого розвитку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв’язання проблеми; виділення нерозв’язаних частин загальної проблеми, які розкриває ця стаття. Питання плагіату в закладах загальної середньої освіти в останнє десятиріччя почало активно вивчатися. На сьогоднішній день воно найкраще аналізується науковцями Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. Гужва О. О., Григор’єва М. Б., Крикова О. І., Пєвко С. Г. у 2016 році укладають «Довідник з академічної доброчесності для школярів», який містить низку практичних порад та пояснень, як правильно робити посилання, що таке плагіат та академічна доброчесність. Із прийняттям України «Про освіту» активно в освітянський обіг входить поняття «академічної доброчесності». Це зумовило появу нових видань, скажімо збірника під авторством Н. Шліхти та І. Шліхти «Виховуємо академічну доброчесність в школі: методичні вказівки для вчителів». У 2019 році в Україні вперше було проведено Всеукраїнську кампанію «Академічна доброчесність у школі» (Проект сприяння академічній доброчесності в Україні (Strengthening Academic Integrity in Ukraine Project — SAIUP), де активно розглядалося питання плагіату. Однак у такій кампанії брали участь тільки окремі школи, більшість не зареєструвалися до участі через непоінформованість або байдужість керівників закладів.

Однак залишається неврегульованим питання методів, прийомів та засобів боротьби з плагіатом в шкільному середовищі.

Постановка завдань дослідження. Метою даного дослідження є вивчення нормативної бази щодо плагіату в школах, ключових причин плагіату в шкільному середовищі та шляхів їх подолання. Звідси випливають основні завдання: проаналізувати причини плагіату в ЗЗСО; розробити рекомендації для учнів, батьків, педагогів щодо протидії плагіату. Для досягнення поставленої мети було використано метод аналізу документів, зокрема, тексти Законів України «Про освіту», «Про авторське право і суміжні права». Проаналізовано матеріали мас-медіа з даного питання.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Поняття плагіату дуже складне та суперечливе. В одних країнах воно викликає шквал негативних емоцій. У свій час міністр оборони Німеччини Карл-Теодор цу Ґуттенберґ пішов у відставку через звинувачення в плагіаті. Він відкрито заявив журналістам, що не може виконувати обов’язки міністра оборони, відмовився від свого вченого ступеня, визнав чіткі ознаки плагіату в своїй докторській дисертації. Жиль Бернхайм, головний рабин Франції, подав у відставку після того, як у ЗМІ з’явилися повідомлення про знайдений у його книзі текст іншого автора без посилання. Президент Угорщини Пал Шмітт заявив про відставку, оскільки його звинуватили у плагіаті і позбавили докторського ступеню. Міністр освіти Німеччини А. Шаван теж пішла у відставку, бо її кандидатська дисертація була визнана плагіатом. Наші політики протягом усіх років незалежності України не цуралися «запозичити» геніальні думки та ідеї зарубіжних колег, а коли їх звинувачували в плагіаті, то недбало заявляли, що забули зробити посилання на джерело. У чому полягає причина такого недбальства та невігластва? Звичайно, в елементарній невихованості, безвідповідальності, зверхньому ставленні до своїх громадян. А навчати цьому потрібно з дитинства батькам, вихователям дошкільних установ, педагогам ЗЗСО.

Що ж таке плагіат? Згідно зі ст. 50 Закону України «Про авторське право та суміжні права», «плагіат – оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору» [1].

Згідно з тлумачним словником сучасної української мови, «плагіат – привласнення авторства на чужий твір науки, літератури, мистецтва або на чуже відкриття, винахід чи раціоналізаторську пропозицію, а також використання у своїх працях чужого твору без посилання на автора» [4, с. 792].

В Україні ґрунтовною працею щодо осмислення плагіату є докторська дисертація з юриспруденції Г. О. Ульянової [8], яка розглядає плагіат як «соціальну, етичну та правову категорію» [8, с. 22] і дає таке його визначення: «це складне соціальноетичне, правове явище у сфері права інтелектуальної власності, що може розглядатися як: порушення авторських прав творця первісного тексту; зловживання правом на свободу творчості особою, що вчиняє плагіат; порушення прав споживачів інтелектуальної, творчої діяльності; порушення публічного правопорядку (інтересів суспільства та держави) — у випадках, коли авторству надається суспільне значення» [8, с. 368].

Сьогодні плагіат постає як багатолике явище, що, зазначає Романова І. В., «свідчить про різноманітність форм та видів його функціонування. Як показує сучасний досвід, таких «оригінальних» підходів до шляхів «запозичення» чужих творів не демонструвала жодна з попередніх епох» [7, с. 270].

Позитивним є той факт, що в освітянській сфері явище плагіату вперше нормативно закріплено в ст. 47 «Академічна доброчесність» Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 р. № 2145-VІІІ [2]. Сам термін «плагіат» тут визначено тільки в контексті «академічний плагіат», «самоплагіат» як порушення академічної доброчесності. В п.4 ст. 42 академічний плагіат подано як «оприлюднення (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості) та/або відтворення опублікованих текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства» [2]. «Самоплагіат» подано як «оприлюднення (частково або повністю) власних раніше опублікованих наукових результатів як нових наукових результатів» [2]. Даний закон чітко визначає, якою є академічна відповідальність педагогічних працівників та здобувачів освіти за порушення академічної доброчесності. Проєкт Закону України «Про повну загальну середню освіту» [3] в ст. 43 «Забезпечення академічної доброчесності у сфері загальної середньої освіти» деталізує це поняття. Тим не менш поняття академічної відповідальності та плагіату є взаємопов’язаними і прийняття даного закону є проривом для розвитку громадянського суспільства, для виховання майбутніх свідомих громадян України.

Справжньою підмогою для педагога, учня та батьків є «Довідник з академічної доброчесності для школярів» [5], в якому чітко проаналізовано, що таке плагіат, чому це явище є негативним, до чого приводить, охарактеризовано види плагіату в шкільній практиці. Особлива увага приділена порадам, як уникнути плагіату та обґрунтована відповідальність за нього. У довіднику яскраво представлено приклади із зарубіжної історії використання плагіату. Для школярів розроблено дорожню карту, поради, як писати власні твори без плагіату.

Якщо в Україні питання боротьби з плагіатом активно розвивається на рівні вищої школи, то на рівні закладів загальної середньої освіти воно перебуває в стадії започаткування. Звідки ж береться плагіат в школах? Які причини його активного розвитку в шкільній освіті? Відповідь на це питання лежить не тільки в площині кількох десятиліть існування нашої держави.

Лиховід І. підкреслює, що «дітей вчать плагіату ще у школі» [6], адже книжки «Готові домашні завдання» — це підручники плагіату, а за них у нас практично нікого не карають. Наступна не менш важлива проблема – хто дітям купляє ці книги? Звичайно, батьки, які, як і більшість вчителів, взагалі не розуміють проблеми. А МОН карає лише після якихось «величезних скандалів або якогось спеціального тиску» [6].

Проаналізуємо найяскравіші причини плагіату в ЗЗСО.

По-перше, у нашому суспільстві зараз відсутня повага до розумних людей. Звичайний пересічний школяр щодня чує від своїх батьків слова підтвердження, що батьків диплом з відзнакою не дає тих прибутків, які дає фірма дядька, який ледве закінчив школу (а то й двічі в одному класі навчався). Тому школярі не бачать майбутнього в своїх знаннях і шукають легших шляхів.

По-друге, школярі не розуміють, що через 20-30 років багато професій зникне з професійного поля, а їхнє місце посядуть нові професії. Тобто, діти не усвідомлюють значимості знань для майбутнього, того, що треба вміти навчатися упродовж життя.

По-третє, учні легко вловили той факт, що, списуючи чиюсь роботу, допускають менше помилок. Звідси й шансів отримати гарну оцінку більше (і батьки будуть задоволені). Тобто, бояться помилитися.

По-четверте, впевненість у безкарності спонукає школяра до плагіату, адже можна не тільки стовідсотково списати завдання з Інтернету. Можна його «запозичити» із старих бабусиних книг, можна інтернет-версію переробити на свій лад. Спробуй вчителеві таке перевір і, головне, доведи факт плагіату.

По-п’яте, перевантаженість навчальних програм. Санітарні норми чітко встановлюють час, виділений для виконання домашньої роботи учнями кожного класу, але, починаючи з 6-7 класу, практично він збільшений на 1-2 год. в кожному класі.

По-шосте, причиною плагіату часто є професійна діяльність вчителя, вірніше, відсутність чіткого нормативного забезпечення протидії плагіату.

Розгляньмо приклад зі шкільним твором. Твір — це самостійна робота у вигляді письмового викладу учнями своїх думок на задану тему, виконання якого має довести уміння формулювати власну думку з певної теми й письмово її викладати. Якщо в 5 класі обсяг твору 0,5-1 сторінка, то в 9 класі творча робота з української мови, література має бути обсягом 3 сторінки. Звичайно, за 1 урок неможливо написати таку роботу. Виділити 2 уроки на написання творчої роботи теж не завжди вдається. Тому, як правило, левову частку роботи діти пишуть вдома. А ще є твори із зарубіжної літератури, а ще є завдання з математики, фізики, іноземної мови. Звичайно, можна надіятися на творчість та свідомість учня, який швидко напише самостійно роботу. Але таких учнів небагато, тай сам обсяг твору відлякує від роботи. Шрамко Я. зазначає, що «учень далеко не завжди знаходиться в школі добровільно, оскільки до певного віку відвідування закладу середньої освіти є обов’язковим. Що ж робити учню, який має відвідувати школу, але за рівнем своїх здібностей просто нездатний виконати деякі завдання, наприклад, сформулювати власну думку з заданої теми й грамотно її викласти? Фактично у такого учня, якщо він буде дотримуватися правил, не залишається іншого вибору, ніж отримати незадовільну оцінку, що якраз і засвідчить його неспроможність засвоїти окремий навчальний матеріал» [10]. Що робить сучасний школяр? Списує чужий текст з інтернету чи з книг із творчими роботами, подає його на перевірку вчителеві як свій. Така робота має бути дискваліфікована, оцінена незадовільно або залишена без оцінки. Але саме в цей момент учитель безпорадний. По-перше, чи зобов’язаний педагог перевіряти творчі роботи на наявність плагіату? Ні, в посадових обов’язках цього не прописано. Чи є законодавчо встановлені програми, завдяки яким вчитель має право перевірити творчу роботу учня? Ні, немає. Здогадуєтеся, якою буде реакція учня та батьків, якщо за гарно списану роботу без жодної помилки учитель поставить незадовільну оцінку? Чи потрібний педагогу цей шквал негативних емоцій без нормативного підґрунтя? Який вихід? Звичайно, закрити очі на яскравість плагіату і оцінити роботу учня. Цим педагог вбиває двох зайців: і клітинка в журналі заповнена, і учень з батьками задоволені. Наступне: звичайна професійна етика доводить, що правильно побудований освітній процес у ЗЗСО має враховувати різні можливості учнів і диференціювати завдання. Наприклад, замість написання творчої роботи запропонувати переказ з творчим завданням. Однак програма для всіх є однаковою, вчитель, який буде таким чином диференціювати роботи, може піддатися критиці адміністрації школи чи інших освітянських органів.

Тому спробуємо представити рекомендації для учнів, батьків та педагогів у протидії плагіату. Головне для учнів:

– не боятися помилятися;

– розуміти, що оцінка – це не вирок;

– висловлювати свою думку;

– вірити в себе;

– знати, що наступна робота буде ще кращою.

Головне для батьків:

– дозволити своїм дітям помилятися;

– розуміти, що оцінка дитини – це не вирок;

– вислухати та підтримати думку дитини;

– вірити в свою дитину;

– не подавати поганий приклад для дитини, не плагіатити;

– довіряти вчителеві та поважати його.

Найскладніше, мабуть, сформулювати головне для педагогів, адже ці рекомендації будуть базуватися на моральних засадах і потребують від вчителя багато додаткових зусиль щодня.
По-перше, першим кроком на шляху протидії вчиненню плагіату повинно бути поширення знань про авторське право, надання чіткої інформації про правила цитування і межі допустимого вільного використання творів.

По-друге, потрібно виховувати повагу до автора. Коли вивчаємо творчість Шевченка, варто її подавати не у форматі «народився – важка кріпацька доля – помер». Треба підкреслити унікальність, успішність, геніальність людини.

По-третє, учням потрібно давати можливість вибору теми. Якщо школяреві не сподобалася тема творчої роботи, будьте впевнені, що списування буде.

По-четверте, намагайтеся давати домашнє завдання не з підручника (7–11 класи). Багато школярів їх списують. Мудрий вчитель завжди знайде потрібний матеріал для школярів додому (фонетичний розбір слів, синтаксичний розбір речень, розбір слів за будовою, введення фразеологізмів у речення, виписати певний вид орфограм, пунктограм із вивчених творів з літератури та ін.).

По-п’яте, педагоги повинні виховувати відповідну культуру протидії плагіату у випускників середньої школи шляхом інформаційно-просвітницьких заходів та відповідної роботи на уроках. Це зумовить підвищення довіри до навчання, знань, довіри між усіма учасниками освітнього процесу (батьками, учнями, вчителями тощо), а в майбутньому – формування правильних суспільних відносин між громадянами України.

Отже, боротьба із плагіатом у ЗЗСО стартувала успішно. Окреслені причини плагіату в шкільному середовищі зумовлюють шляхи їх подолання. Першим кроком на шляху протидії вчиненню плагіату повинно бути поширення знань про нього. Процес викорінення плагіату із шкільного середовища має бути спільною працею учнів, педагогів та батьків. Тільки в тісній взаємодії школа отримає учня, здатного критично мислити, батьки дитину, яка буде в житті успішною, держава чесного громадянина. На часі питання вирішення законодавчо встановлених програм, завдяки яким вчитель матиме право перевірити творчу роботу учня на плагіат. Тоді сучасна школа вимагатиме не тільки покарання за плагіат, а формуватиме нетерпимість освітнього середовища до нього. У школяра навіть думки не повинно виникнути скористатися чиїмись думками чи записами. Головне – створити атмосферу, в якій би не було місця для плагіату. Коли педагоги й школярі не будуть байдужими, не проявлятимуть толерантності до плагіату, тоді будуть справжні результати.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Про авторське право та суміжні права: Закон України від 23.12.1993р. №3792-ХІІ. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3792-12

2. Про освіту: Закон України від 05.09.2017 р. № 2145-VІІІ. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19

3. Про повну загальну середню освіту: Проєкт Закону України від 29.08.2019 №0901. URL: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/JH7VG00A.html

4. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. К. Ірпінь. ВТФ «Перун», 2001. 1440с.

5. Довідник з академічної доброчесності для школярів / Уклад. Григор’єва М. Б., Крикова О.І., Пєвко С. Г.; за заг. ред. О. О.Гужви. Х. ХНУ ім.Б.Н.Каразіна, 2016. 64с.

6. Лиховид І. «Дітей вчать плагіату ще в школі» // День. 2016. №12. URL: https://day.kyiv.ua/uk/article/cuspilstvo/ditey-vchat-plagiatu-shche-u-shkoli

7. Романова І. В. Явище плагіату: історія та сьогодення. Зовнішня торгівля: право, економіка, фінанси. 2012. № 3. С. 267-272.

8. Ульянова Г. О. Методологічні проблеми цивільно-правового захисту прав інтелектуальної власності від плагіату : дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юридичних наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право». Одеса, 2015. 434с. URL: file:///C:/Users/user/Downloads/%D0%A3%D0%BB%D1%8C%D1%8F%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0%20%D0%93.%D0%9E..pdf

9. Штефан А. Науковий плагіат: співвідношення використання ідеї та форми вираження твору. Теорія і практика інтелектуальної власності. 2016. № 4. С. 68-79.

10. Штефан А. Причини вчинення плагіату та шляхи його попередження. URL: http://www.inprojournal.org/wp-content/uploads/2017/12/24-30.pdf

11. Шрамко Я. Що поганого в плагіаті і як з ним боротися. URL: https://kdpu.edu.ua/blogs/2018/10/18/shho-poganogo-v-plagiati-i-yak-iz-nym-borotysya/


Партнери конференції

Міністерство освіти і науки України головний орган у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов’язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Академія Deutsche Welle провідна організація Німеччини для розвитку міжнародних засобів масової інформації. Консультанти і тренери підтримують вільні і незалежні медіа з 1965 року. Організація пропонує міжкультурні та професійні навчальні семінари, програми і стажування для майбутніх журналістів. DW Академія також розробила магістерську програму «Міжнародні Медіа Студії», яка поєднує у собі навчання з розвитку ЗМІ, управління медіа, журналістики та комунікації. За фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.

«Медійна програма», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID), покликана надати місцевим медіа засоби й можливості для того, щоб розширити доступ громадян до високоякісних новин та інформації. Ця програма, виконавцем якої є МГО Internews, працюватиме з 2018 до 2023 рр. та є найбільшим проектом із розвитку медіа в історії України. 

Організація IREX – міжнародна неприбуткова організація, заснована в 1968 році, яка створює справедливий, процвітаючий та інклюзивний світ шляхом розширення можливостей для молоді, культивації лідерів, зміцнення інституцій та розширення доступу до якісної освіти та інформації.  З 2015 року в Україні  IREX впроваджує проєкти з медіаграмотності, а з лютого 2018 року організація реалізує масштабний проєкт «Вивчай та розрізняй: інфо-медійна грамотність» для освітян середньої та вищої школи. Проєкт розрахований на 650 шкіл, 20 ІППО та 20 ЗВО, які в свою чергу нададуть навички критичного сприйняття інформації (КСІ) принаймні 45 000 учнів, 4000 вчителів та 2000 студентів-педагогів для усвідомлення ними цінності високоякісної інформації в контексті шкільної освіти.


Збірник статей Восьмої міжнародної науково-методичної конференції «Критичне мислення в епоху токсичного контенту»>>>

Титульне фото: https://ru.freepik.com/free-photos-vectors/people. People вектор создан(а) freepik – ru.freepik.com

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.