Папір, який має душу

1.Емоційне налаштування. Вправа «Вгадай, хто я».

Діти малюють на стікерах своє ім’я у вигляді асоціації  так, як вони себе відчувають і прикріплюють на одяг. Наприклад: Метелик- вразлива, мрійлива. Ракета- завжди «стартує», швидко все робить. Лінивець – ніколи не поспішає і т.д…

Зображення  – власне відчуття учня себе. Кожен озвучує і пояснює, чому так себе позначив. Пропонується дітям знайти,  по  намальованому  зображенню, однодумців і об'єднатися в  групи. Вчитель регулює кількість дітей в групах. Наприклад: хто уособлює себе з предметом в одну групу, з тваринками- іншу, з рослиною- ще одну і т.д.

Кожна група отримує QR код.  За допомогою власних ґаджетів та QR коду учні  переходять за посиланням та складають пазл зображення  ребуса, в якому зашифрована тема уроку «Витинанка». https://www.jigsawplanet.com/?rc=play&pid=3c4c9862d4ac

2. Основний етап.

Паперові витинанки прийшли на терени України, так як і усієї Європи, наприкінці 15-початку 16 ст. Починаючи з 19 ст., коли папір став доступнішим різним верствам населення, паперові витинанки приходять у сільський побут. З часом вони набувають поширення по всій Україні, вбирають в себе ту знакову систему, що мали інші народні мистецтва, і лише після цього набувають статусу народного мистецтва. У цей саме час у творах «Щира любов», «От тобі і скарб!» Г.Квітка-Основ’яненко описує інтер’єри сільських хат на Харківщині, багато оздоблених прикрасами, вирізаними із паперу. І хоча ми з опису чітко не можемо говорити про ті прикраси як про витинанки, але знаходимо підтвердження щодо цього із інших джерел.

Сам термін «витинанки» (від слова витинати) знаходимо вперше на початку 20 ст., але відсутність терміну не означає відсутності виду мистецтва. У різних регіонах України прикраси, виготовлені з паперу, називали по-різному: десь «стригунцями», десь – «хрестиками», десь - «квітами», а за змістовим наповненням поширились такі образи: «дерево життя», «вазони», «фіранки», «весільні», «птахи» тощо.

Розповідаю дітям свої спогади з дитинства, які залишилися з того часу, коли була зовсім малою і до школи  не ходила: «Моя бабуся Оля, яка мешкала у с. Воскресинці Івано-Франківської області, щороку на Великодні, Зелені  та Різдвяні свята,  поновлювала прикраси на креденсі (буфет для посуду зі скляними верхніми шафками, поличкою і дерев'яними дверцятами нижнього відділу) серветки-витинанки. Бабуся завжди мала дбайливо кладений трубочкою і загорнутий в газету папір для цигарок, який тримала замкненим в бамбетлі (лава, на якій спали, водночас часто виконувала функцію скрині). Складала в декілька слоїв папір і кожен раз витинала серветки з різним візерунком. Дрібні деталі прорізувала кінчиком кухонного ножа.  Прикрашала бабуся також і вікна. Сніжинок не витинала, казала, що «то не наше». На вікна за допомогою «мачанки» з  гарячої води і борошна, приклеювала мереживний папір на всю віконницю – фіранки».

Українські витинанки  зберігаються також у Музеї народного декоративного мистецтва у м.Києві та Львова, в музеях Кракова. Музейні збірки багаті на витинанки зі Слобожанщини, Подніпров’я, Поділля, Полісся, Прикарпаття та Буковини. Щорічно у місті Могилеві-Подольському Вінницької області проводиться творчий симпозіум майстрів витинанки зі всієї України. А у 2011 році таке свято витинанкарів здобуло статус Міжнародного. У цьому місті створено перший на Україні музей витинанки. Перегляд відео Могилів Подільського Центру народної творчості «Витинанка - мистецька візитівка Могилів-Подільського».  

Учні сільно переглядають відео https://youtu.be/FMpJ1ozbPvw

Вириванка - особлива техніка витинанки, в якій не використовують ножиці, а візерунок виконується за допомогою відщипування шматочків паперу руками. Ця техніка є досить давньою. Вириванку можна створювати у вигляді аплікації – відщипують руками шматочки паперу і наклеюють на основу – плоска картина. Інший спосіб - зминається папір, складають навпіл і також відщипуються шматки. В цій техніці створюють симетричну вириванку.

За технологією виготовлення, призначенням та художніми особливостями витинанки поділяються:

Ажурна витинанка - це зображення в прорізах одного аркуша паперу: прості розетки, зірки, ромби, квадрати, або складніші розгалужені дерева, гілки, букети.

Стрічкова витинанка відзначається протяжністю в довжину та переважно декоративними мотивами, з однобічною або двобічною композицією орнаменту: рушники, рамки, аплікаційні стрічки.

Фіранки виникли як ускладнення стрічкових одинарних витинанок, великі прямокутні портьєри з аплікаційними та мальованими візерунками.

Серветки-витинанки різних типів: розеткові, квадратні, трикутні тощо.

Силуетна витинанка - це коли зображенням є силует, контур фіґури, якогось об'єкту (людини, тварини, ляльки тощо).

Сюжетна витинанка - це представлення якогось сюжету чи події.

Ігранки мають яскраво виражений тематичний характер, часто це ілюстрації до казок, оповідань для дітей.

Виставкові витинанки є масштабними, і призначені для експонування на виставках, оздоблення поліграфічної продукції, рекламних цілей.

3. Практичне завдання. Створення витинанки- ігранки.

Кожна група дітей створює витинанку в певній техніці- стрічкову, симетричну, силуетну, вириванку. Кінцевий результат  - декор вікна  тематична ігранка (сюжетна) «Великодній кошик».

Для виконання роботи дітям роздаються готові (або діти самі створюють) шаблони.

Перед початком роботи, користуючись QR кодом, в ресурсі «Wordwall» кожен учень з власного гаджета виконує вправу «Вимоги безпеки під час виконання роботи з ножицями».

 https://wordwall.net/uk/resource/69324868