Медіаграмотність у Грузії: це поки що предмет наскрізної компетенції

Про важливість медіаосвіти та небажання влади співпрацювати з неурядовими організаціями у нашому інтерв’ю зі Соф’єю Чхаїдзе – представницею грузинської неурядової організації MDF (Municipal Development Fund of Georgia – Фонд розвитку медіа).

– Розкажіть, як в Грузії починала розвиватися медіаграмотність, хто нею займається, які організації?

– У Грузії проблема медіаграмотності з усією гостротою постала десь років 10-12 назад. І це проблема зростаюча, як і всюди у зв’язку з появою нового типу медіа та популяризації соціальних мереж. Між іншим, у Грузії основним джерелом інформації все-таки ще лишається телебачення. Для 90% населення – це так. Але 70% того ж населення користується Інтернетом. І ось тому вони є потенційними цілями дезінформації і подальшими розповсюджувачами цієї дезінформації.

У нас у сфері медіаграмотності працюють, в основному, неурядові організації. Але зараз потрібно сказати, обговорення вже почалося і на державному рівні. Але є побоювання. Неурядові організації насторожило те, що влада створила спеціальний відділ всередині органу регулювання, який буде працювати в цьому напрямку. Насторожило тому, що вони не стали співпрацювати з неурядовими організаціями, які мають вже набагато більший досвід у цій сфері.

Медіаграмотністю займаються кілька неурядових організацій. Це в основному боротьба з фейкньюс. Наприклад, Grass – організація зі своїм вебпорталом FactCheck. Хартія етики журналістів – у них Media Checker. Ще у нас з’явилася InfoArmy – вони в стилі балтійських ельфів, працюють, залучаючи добровольців. Можу сказати, що наша організація (Фонд розвитку медіа – прим. авт.) – одна з найуспішніших у цій сфері. Нас підтримують зарубіжні партнери, такі як посольства США та Нідерландів, Deutsche Welle Akademie, USAID тощо.

– За ці 10-12 років у вашої країни з’явився якийсь унікальний досвід в медіаграмотності? З якими проблемами зіткнулися?

– З проблемами стикаємося постійно, тому що ніхто не любить, коли їм тикають, що це не правда. Ось, наприклад, ми вже приготували підручник в сфері медіаінформаційної грамотності зовсім недавно. Також досить добре боремося з фейкньюс. І це поширюється центральним телебаченням. Хоча в цьому зацікавлене, звичайно ж, неурядове телебачення. Нічого особливого більше немає.

– А як щодо шкіл?

– З школами працюємо. Навіть з учнями в школах працюємо. Епізодично взагалі-то, але це початок. Вчителів підтримуємо. Ось недавно в одному з регіонів Грузії проходив тренінг для вчителів. Для них це було досить цікаво.

Знаєте, у західних країнах медіаграмотність це вже звичайний предмет, як фізика, математика, на відміну від нас з вами. У нас же розмова про це тільки почалася. Але на цьому етапі, як-то кажуть, це предмет наскрізної компетенції. Ось тому ми вважаємо, що зараз одна з головних цілей – це працювати з вчителями. Щоб вони в різних предметах якось зуміли говорити з дітьми про цю сферу, самі мали навички в цій області.

– Виходячи з вашого досвіду, можливо, ви порадите щось нам?

– А ви, по-моєму, розвиваєтеся в дуже хорошому напрямку (сміється). Це приблизно те саме, що робимо ми, тому що донори одні й ті ж. І проблеми у нас майже однакові.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.