Медіаграмотність педагогів гірських шкіл регіону українських Карпат у контексті викликів сьогодення

Автор статті: Інна Червінська - кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки початкової освіти завідувач творчої навчально-наукової лабораторії «Гірська школа Українських Карпат», Державний вищий навчальний заклад «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника».

У статті на підставі вивчення передового педагогічного досвіду освітньої діяльності педагогів гірських шкіл регіону Українських Карпат та опрацювання наукової літератури з предмета дослідження, розкриваються основні проблеми медійної освіти та шляхи формування медіаграмотності педагогів гірських шкіл регіону Українських Карпат у контексті медійних викликів сьогодення.

Наголошується, що медіаграмотність покликана виробити у споживачів інформації (авторів та читачів) активну позицію щодо її сприйняття та написання професійних медіатекстів і медіаповідомлень.

При цьому акцентується увага на необхідності балансування між теоретичними знаннями та практичними вміннями для формування відповідного рівня медіакомпетентності.

Автор вказує, що медіаграмотність особистості є одним із шляхів пізнання навколишнього світу, інструментом реконструкції об’єктів, створених за допомогою медіа, способом пізнання внутрішнього «я».

Акцентується увага на тому, що медіаграмотність необхідно розглядати як ще один із видів вираження загальної грамотності та як вітальну потребу зростаючої особистості.

Ключові слова: регіон Українських Карпат, медіаграмотність, гірські школи, медіакомпетентність.

Постановку проблеми та її зв’язок із важливими науковими та практичними завданнями. Вирішення глобальних проблем людства, вільний рух інформації та інформаційних послуг, необмежений доступ до інформації та її використання для наукового й соціального прогресу та розвитку знань, висуває перед освітою нові виклики щодо її сприйняття. Саме засоби масової інформації слугують інструментом для використання та виокремлення знань, виступають провідними чинниками соціалізації зростаючої особистості.

Тому за умов насиченості медіапростору, стає все більш актуальним для користувачів медіаресурсів процес формування умінь орієнтування у нескінченних потоках інформації, адекватного сприйняття, критичного осмислення та оцінювання інформації, що отримується з медіа джерел.

Аналіз змісту повідомлень мас-медіа показує, що засоби масової інформації (ЗМІ) все активніше використовують просвітницькі та освітні функції, оскільки чимало інформаційних каналів забезпечують користувача не тільки популярними загальнодоступними відомостями, а й спеціальними знаннями.

Медіатехнології з кожним роком відіграють все більшу роль у житті людей взагалі, і в освітньому процесі зокрема. За останні роки медіатехнології досить швидко інтегруються в освітній процес, що вимагає відповідного рівня медійно грамотного педагога.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв’язання цієї проблеми і на які спирається автор; виділення нерозв’язаних частин загальної проблеми, які розкриває ця стаття. Дослідженнями в галузі медіаграмотності займаються зарубіжні вчені: Д. Букінгем, К. Ворсноп, Л. Зазнобіна, Д, Консидайн, Р. Кьюбі, Л. Мастерман, Е. Томан, Е. Харт, Ю. Усов, А. Федоров та ін. Значний внесок у розвиток цього напрямку зробили українські дослідники В. Іванов, Л. Найдьонова, Г. Онкович, Б. Потятинник та ін.

Володіння належним рівнем медіаосвіти дає можливість молодій людині активно використовувати інформаційне поле преси, радіо, телебачення, кінематографа, Інтернету.

Позаяк сучасна медіаосвіта тісно пов’язана з інформатизацією освітнього процесу, то теоретико-методологічні та методичні проблеми її впровадження необхідно вирішуватися комплексно, розпочинаючи цей процес з якісної підготовки медійно грамотних педагогів.

Постановка завдань дослідження. Мета статті – на підставі вивчення передового педагогічного досвіду освітньої діяльності закладів загальної середньої освіти гірських регіонів, опрацювання наукової літератури з предмета нашого дослідження, розкрити основні проблеми та шляхи формування медіаграмотності педагогів гірських шкіл регіону Українських Карпат у контексті медійних викликів сьогодення.

Завданнями дослідження є:

- з’ясувати рівень медійної грамотності педагогів гірських шкіл;

- розкрити особливості впровадження медіаграмотності в освітній процес;

- визначити провідні психолого-педагогічні умови підвищення медійної грамотності сучасних педагогів.

Для досягнення мети та вирішення завдань наукового дослідження використано комплекс методів: теоретичні – аналіз та систематизація наукової літератури для виявлення сутності й специфіки становлення і розвитку медіаосвіти та медіаграмотності, зокрема їх змістового наповнення; термінологічний аналіз та метод операціоналізації понять для розкриття понятійно-категоріального апарату дослідження.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Для Карпатського регіону особливо гострою є проблема гірських віддалених та важкодоступних районів, які мають спеціальний статус й за якими на законодавчому рівні закріплені пільги і соціальні гарантії їх жителям.

Гірські школи – особливий феномен як у педагогічній теорії, так і в реальній практиці. Географічне положення й соціально-економічний статус – це ті аспекти, що відіграють значну роль у функціонуванні цих навчальних закладів. І якщо перший із них характеризується виключно місцем розташування школи, то другий залежить від значної кількості чинників: стану соціально-економічного розвитку конкретного регіону, загального духовно-морального рівня населення села чи селища, природного й предметного середовища, особливих умов функціонування навчально-виховного закладу. Все це активно впливає на розвиток гірської школи та на процес розв’язання психолого-педагогічних проблем, що стоять перед нею.

Школа в горах – це не тільки педагогічне, економічне, географічне, чи соціальне поняття. Майже завжди її головною місією було формування людини, яка залишається жити у гірському селі, працювати у сільському господарстві. Проте в нинішніх умовах це завдання школи реалізується недостатньо повно. У зв’язку з цим, постає гостра проблема, як узгодити інтереси суспільства, що повільно перебудовується, з інтересами молодої особистості, яка змалечку бачить невлаштованість сільського життя і на відміну від попередніх поколінь, хоче задовольнити потреби свого розвитку з найбільшими перспективами [11].

Проблеми педагогів гірських шкіл регіону Українських Карпат, їх навчально-методична, цифрова та медійна грамотність набирає особливої значимості за умов реалізації Державної програми розвитку регіону українських Карпат на 2020-2022 роки – з точки зору регіональної політики та вимог Концепції «Нова українська школа» з точки зору освітянської спільноти.

Зазначені проблеми є особливо актуальними для освітян Прикарпаття і повинні перебувати в центрі уваги громадськості краю, оскільки з понад 76о шкіл різних типів – 603 розташовані в сільській місцевості, в тому числі 270 – у віддалених гірських районах, сільські освітні заклади становлять 78,5 % загальної кількості шкіл.

Нові підходи до організації і здійснення освітнього процесу в школі гірського регіону вимагають якісної перебудови системи підготовки вчителя. Спрямованість на особистісно орієнтовану модель навчання, впровадження сучасних медійних технологій потребують від фахівця відповідного рівня медійної грамотності.

Спробу вирішити окреслену проблему зробив Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника. В контексті реалізації ідей Міжнародного проєкту програми ЄС Еразмус+ «Модернізація педагогічної вищої освіти з використання інноваційних інструментів викладання – MoPED» (№ 586098-EPP-1-2017-1-UA-EPPKA2-CBHE-JP) до освітньої програми підготовки майбутніх педагогів введено інноваційний курс «Медіадидактика початкової школи» (Автор І. Червінська) [12]. Навчальна дисципліна проходить апробацію серед студентів спеціальності «Початкова освіта».

Медіаграмотність покликана виробити у споживачів інформації, авторів та читачів, активну позицію щодо особистісного сприйняття та написання медіатекстів та медіаповідомлень. При цьому вони повинні знати як знаходити баланс між теоретичними знаннями та практико-зорієнтованими вміннями для формування необхідного рівня медіакомпетентності. На думку зарубіжних дослідників С. Шейбе й Ф. Рогоу, «йдеться про те, як формувати навики створення відеозаписів, уміння обирати й записувати теле – радіопередачі, готувати типові медіатексти та аналізувати уже готові матеріали» [13].

Проблема мідіаграмотності та медіаосвіти педагога гірської школи посідає належне місце і у тематиці курсових, дипломних і магістерських робіт. З метою підвищення рівня медіаграмотності майбутніх учителів до організовуються різні види практико-зорієнтованих занять, що значно покращує медійну грамотність педагогів гірських закладів освіти.

За таких умов базовими цілями медіаосвіти у ЗВО стають: «розвиток комунікативних здібностей студентів, формування критичного мислення; навчання сприйманню інформації, перекодуванню візуального образу у вербальну знакову систему; оцінювання якості інформації, вироблення вмінь обирати під час «споживання» інформації з мас-медіа; підвищення загальнокультурного рівня особистості» [7, c. 14].

У зв’язку з цим слід констатувати, що проблема підготовки підростаючого покоління до повноцінного життя в інформаційному суспільстві не зовсім реалізована в контексті шкільної освіти. Позаяк випускник сучасної школи не завжди виявляється підготовленим до успішної інтеграції в світове інформаційне співтовариство.

Актуальність медіаграмотності визначається також положеннями Концепції «Нова українська школа», де окреслено вимоги до особистості учня та вчителя як до креативних, поінформованих постатей, відкритих новаторським ідеям та здатних відповідати викликам сьогодення. Так, зокрема, у законі України «Про освіту» [8] стверджується, що «метою повної загальної середньої освіти є різнобічний розвиток, виховання і соціалізація особистості, яка усвідомлює себе громадянином України, здатна до життя в суспільстві та цивілізованої взаємодії з природою, має прагнення до самовдосконалення і навчання впродовж життя, готова до свідомого життєвого вибору та самореалізації, трудової діяльності та громадянської активності.

Світ за останні декілька десятиліть якісно змінився. Орієнтуватися у величезному масиві інформації, як зазначається у законодавчих актах ПАРЄ (ПАРЄ, № 8753, від 6 червня 2000 р.), стає все дедалі складніше. Адже для більшості дітей та молоді медіа виступають необхідною умовою життєдіяльності, перетворивши їх світ у віртуальну реальність, де найкращі та найгірші речі можна як створити за лічені хвилини, так й знищити за незначний проміжок часу [9].

Медіатехнології з кожним роком стають важливою частиною суспільного життя, відповідно, залишатися осторонь цього процесу вже просто неприпустимо. Однак, це зовсім не означає, що потрібно ізолюватися від інформаційних потоків. Завдання педагогів – навчити молодих людей якісно і грамотно працювати з інформацією, здійснюючи таким чином їх підготовку до успішного освоєння навколишнього світу.

Ситуація дещо покращилася із затвердженням у 2010 році «Концепції впровадження медіаосвіти в Україні» [3], основною метою якої визначено: «сприяти розвитку в Україні ефективної системи медіаосвіти для забезпечення всебічної підготовки дітей і молоді до безпечної та ефективної взаємодії із сучасною системою медіа, формування у них медіаобізнаності, медіаграмотності і медіакомпетентності, відповідно до їх вікових та індивідуальних особливостей». Вказана Концепція передбачає реалізацію експериментального етапу, з поступовим внесенням медіаосвіти, узагальненням вимог до неї з метою ї подальшого розвитку та впровадження в освітню систему України.

Формування медійної грамотності надає додаткові можливості щодо самореалізації і соціалізації молоді, викоренення девіантної поведінки через практично-орієнтовану творчість у закладах шкільної та позашкільної освіти. Така діяльність педагогів впливає на розвиток їх медіакомпетентності.

На початку ХХІ століття науковці розглядають медіакомпетентність як одну з провідних характеристик педагога, поряд з педагогічною майстерністю, професійною мобільністю, дослідницькою компетентністю та іншими ключовими показниками.

А досягнуті особистісні результати трактують з дещо інших позицій, здобуваючи новий статус «у складній системі координат компетентнісного підходу» (Л. Іванова) [1]. Як зазначає відомий медіадослідник О. Федоров, «цілі медіаосвіти можуть змінюватися в залежності від конкретної тематики і завдань занять, від віку аудиторії, від тієї чи іншої теоретичної бази медіаосвіти. Однак практика показує, що так чи інакше, в силу тих чи інших причин багато медіапедагогів можуть досить чітко виділити найбільш важливі для них цілі» [10. с. 29].

Поява нових інформаційних технологій, глобальне поширення інноваційних медіаресурсів, зростаючий інтерес молоді до медіа, змістовна специфіка сучасних медіатекстів та інші чинники сприяють появі та творчому розвитку вітчизняних концепцій медіаосвіти, їх інтеграції і синтезу в освітній процес.

Відповідно до зазначеної Концепції, впродовж 2017-2020 рр. відбувається поступове укорінення медіаосвіти на всіх зазначених рівнях, стандартизація її змісту, розширення змістового наповнення, розробка інформаційно-технологічного супроводу, та нормативно-правового забезпечення.

Для реалізації окреслених завдань, дослідниця Л. Найдьонова розробила інноваційну модель медіакультури (ІАММ), що складається з чотирьох взаємопов’язаних блоків [5]:

• «реакції» (пошук інформації, її читання / сканування, ідентифікація / розпізнавання потрібних знань у медіатекстах);

• «актуалізації» (асиміляція, інтеграція нових знань, необхідних для оволодіння виклику, пов’язаних з медіа, співвіднесення їх з наявними ресурсами);

• «генерації» (інкубація, творча конвертація, трансформація медійних знань і умінь, всі аспекти ініціації творчості завдяки медіавпливу);

• «використання» (передача інформації, інноваційна діяльність, дослідження в галузі медіа).

Модель реалізації медіаграмотності майбутніх педагогів у закладах вищої освіти може складається з наступних компонентів: цільового, змістовно-гностичного, процесуального, операційного, критеріально-оцінного.

Однак, проведений аналіз існуючих моделей здобуття майбутніми вчителями основ медіаграмотності, дає підстави стверджувати про дещо однобічний підхід до її розв’язання.

Так, у більшості випадків їх мета полягає в тому, щоб навчити студентів застосовувати у практичній діяльності медіаобладнання, вивчення технічної будови медійної техніки і формування практичних умінь для створення власних медіатекстів для повідомлень до студентської газети, ведення блогу, сторінки в Instagram, FB та інших медійних продуктів навчального характеру.

Відповідно, до провідних педагогічних умов формування медіаграмотності майбутніх педагогів відносимо:

- якісні характеристики освітнього простору закладу вищої освіти;

- змістове наповнення освітніх програм підготовки фахівця;

- наявність у навчальних програмах змістових модулів з медіаосвіти та медіаграмотності педагога;

- наявність розроблених цифрових медіаресурсів для реалізації програми підготовки майбутнього фахівця;

- підготовка методичного інструментарію дидактичного супроводу освітньої діяльності викладача та студента;

- створення сприятливих умов для організації медіатворчості майбутнього педагога (медіафестивалі, медіастудії, медіаквести, медіаблоги, медіащоденники та ін.).

Стрімкий розвиток у сучасному світі інформаційно-комунікаційних технологій та системи мас-медіа вносить принципові зміни у загальну філософію освіти, визначаючи ширші завдання і водночас відкриваючи нові горизонти для психолого-педагогічного пошуку у царині медіаграмотності.

Висновки та перспективи подальших досліджень у цьому напрямі. З огляду на вищезазначене, якісна медіаграмотність педагога не має бути зосереджена тільки на навчанні школярів та студентів, а повинна бути спрямована на розвиток медіаобізнаності всього суспільства. Адже освічені, всебічно розвинені, українці, відповідальні громадяни і патріоти, здатні до ризику та інновацій, – ось, хто поведе українську освіту й економіку вперед в епоху діджиталізації та сприятиме сталому розвитку регіону Українських Карпат.

Практико-зорієнтований підхід, що застосовується під час навчання студентів медіаграмотності, безумовно, є корисним, проте, як її невід’ємна складова, зумовлена сприяти розвитку творчого мислення майбутніх учителів гірських шкіл, які повинні стати основними фігурантами та носіями інформатизації та цифровізації освіти.

Перспективи подальших наукових розвідок вбачаємо в підготовці вчителів до оволодіння інноваційних медіаосвітніх технологій та варіантів їх застосування в освітньому процесі закладів загальної середньої освіти.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Иванова Л. А. Проблема формирования медиакомпетентности будущего учителя назрела и требует обсуждения. «Magister Dixit» научно-педагогический журнал Восточной Сибири. 2011. № 1 (03). С. 1–22. URL: http://md.islu.ru/sites/md.islu.ru/files/rar/ivanoval.a.

2. Інтерактивні методи навчання: навч. посібник. За заг. ред. П. Шевчука і П. Фенриха. Щецін : Вид-во WSAP, 2005. 170 с.

3. Концепція впровадження медіаосвіти в Україні Редакція 2016 року / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: URL: http://osvita.mediasapiens.ua/mediaprosvita/mediaosvita/kontseptsiya_vpro vadzhennya_mediaosvit%20i_v_ukraini_nova_redaktsiya/.

4. Коропатник М. М. Медійна та інформаційна грамотність – одна із важливих компетентностей, які має формувати нова українська школа: виклики інформаційного суспільства наукові записки НДУ ім. М Гоголя. Психолого-педагогічні науки. 2017. № 3.

5. Найдьонова Л. А. Лабораторія психології масової комунікації та медіа-освіти. Культура народов Причерноморья. 2007. № 120. С. 176-178.

6. Онкович Г. В. МАедіаосвіта як інтелектуально-комунікативна мережа. Вища освіта України. 2008. №3. С.130-137.

7. Основи медіаграмотності: навч.-метод. посібн. для вчителя 8 (9) клас. Плани-конспекти уроків. За ред. В. Ф. Іванова, О. В. Волошенюк, О. П. Мокрогуза. К.: Академія української преси, Центр вільної преси, 2014. 190 с.

8. Проект Закону України «Про освіту» No3491-д від 04.04.2016 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mon.gov.ua/activity/ education/zagalna-serednya/ua-sch-2016/konczepcziya.html

9. Федоров А. В. Медиаобразование и медиаграмотность. Таганрог: Изд-во Кучма, 2004. 340 c.

10. Федоров А. В. Медиаобразование: история и теория. Москва: Информация для всех, 2015. 450 c.

11. Червінська І. Б. Медіапростір гірської школи: змістове наповнення та соціокультурна трансформація Гірська школа Українських Карпат: Наукове фахове видання з педагогічних наук. 2018. №. 17. C.85-90.

12. Червінська І. Б. Медіадидактика початкової школи: концепція та методичні вказівки. Івано-Франківськ: ПНУ, 2019. 72 с.

13. Шейбе С., Рогоу Ф. Медіаграмотність: підручник для вчителів / Перекл. з англ. С. Дьома; за загал. ред. В. Ф. Іванова, О. В. Волошенюк. К.: Центр Вільної Преси, Академія Української Преси, 2017. 319 с.

In Article оn the basis of studying of advanced pedagogical experience of educational activity of mountain school teachers of the Ukrainian Carpathians region and elaboration of scientific literature on the subject of research, the main problems of media education and ways of forming of media literacy of mountain school teachers in the region of Ukrainian Carpathians are revealed.

It is emphasized that media literacy aims to develop an active position in the perception of consumers (authors and readers) regarding its perception and writing of media texts and media messages.

At the same time, the emphasis is placed on the need to balance between theoretical knowledge and practical skills to form an appropriate level of media competence.

The author points out that media literacy of the individual is one of the ways of knowing the world, a tool of reconstruction of objects created with the help of media.

Emphasis is placed on the need for media literacy to be seen as a type of expression of general literacy and as a welcoming need for a growing personality.

Keywords: Ukrainian Carpathians region, media literacy, mountain schools, media competence.