Критичне мислення як ключова компетенція медіаграмотності

Автор статті: Ольга Гарматій – доцент кафедри журналістики та засобів масової комунікації, Національний університет «Львівська політехніка»

Розглядається важливість медіаграмотності і критичного мислення в сьогоднішніх реаліях інформаційного суспільства. З’ясовується рівень опрацювання порушеної проблематики у науковій літературі. Досліджуються основні характеристики і компоненти критичного мислення. Обґрунтовується обов’язковість критичного мислення у структурі сучасної медіаосвітньої діяльності. Зроблено висновок, що уміння критично мислити виступає підґрунтям для забезпечення суспільного прогресу і запорукою самостійної та відповідальної діяльності, сприяє самовдосконаленню.

Ключові слова: медіаграмотність, критичне мислення, медіаосвіта.


Постановка проблеми та її зв’язок із важливими науковими та практичними завданнями. В епоху інформаційного суспільства сучасні ЗМІ, новітні інформаційно-комунікаційні технології здатні активно впливати на громадську думку, формувати суспільну та індивідуальну свідомість, змінювати життя соціуму. Усе це потребує від споживачів інформації здатності орієнтуватися в інформаційних потоках, уміння відбирати й оцінювати все, що надходить ззовні, потребує критичного мислення.

Причому важливість уміння критично мислити постійно зростає. На Всесвітньому економічному форуму у Давосі, де регулярно укладаються переліки актуальних навичок, необхідних для успішної кар’єри, міжнародні експерти серед ключових компетенцій 2020 року на друге місце поставили саме критичне мислення. Дослідники вважають, що через велику кількість й легку доступність інформації зростає необхідність навичок її відбору та правильного переосмислення. До десятки найбільш затребуваних компетенцій майбутнього входять також вміння вирішувати складні завдання (перша позиція), креативність, управління людьми, навички координації та взаємодії, емоційний інтелект, судження і прийняття рішень, клієнтоорієнтованість, уміння вести переговори, когнітивна гнучкість [4].

Уміння критично мислити виступає підґрунтям для забезпечення суспільного і науково-технічного прогресу, запорукою демократичного розвитку, базою самостійної та відповідальної діяльності, сприяє самовдосконаленню. На шляху становлення громадянина як активного члена плюралістичного, толерантного, демократичного суспільства, прищеплення рішучості та впевненості у висловлюваннях і поведінці, готовності аргументувати власну позицію критичне мислення стає обов’язковим і незамінним.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв’язання цієї проблеми і на які спирається автор. Визначення перспектив розвитку критичного мислення та контексту цієї категорії стало предметом зацікавлення багатьох науковців. Огляд літератури та аналіз попередніх досліджень з порушеного і суміжних питань засвідчує, що у вивчення проблематики медіаосвіти зробили значний внесок такі українські науковці, як В. Іванов, Г. Онкович, А. Литвин, Б. Потятиник, Г. Почепцов, В. Різун, В. Робак, А. Сулім, Т. Федорів та інші. Вивчення критичного мислення – один з загальновизнаних напрямів досліджень зарубіжних науковців. Теоретичні та прикладні аспекти медіаосвіти стали предметом наукового зацікавлення багатьох зарубіжних дослідників, зокрема таких як К. Безелгет, Дж. Браун, К. Ворсноп, Дж. Гербнер, Ж. Ґоне, І. Жилавська, Р. К’юбі, М. Ліпман, М. Маклюен, Л. Мастерман, Дж. Пандженте, Дж. Поттер, Ф. Рогоу, К. Тайнер, Ю. Усов, С. фон Файлітзен, І. Фатєєва, О. Федоров, Е. Харт, А. Ша риков, С. Шейбе та інші.

Виділення нерозв’язаних частин загальної проблеми, які розкриває ця стаття. Уміння працювати з інформацією було потрібним в усі часи. А в сьогоднішніх умовах токсичного контенту та перенасичення інформацією таке уміння є особливо затребуваним. Потужний розвиток мас-медіа та інформаційно-комунікаційних технологій нагально потребує вмілого і безпечного користування ними. Відтак, стаття присвячується розгляду критичного мислення як невід’ємної компоненти медіаграмотності впродовж життя.

Постановка завдань дослідження. З огляду на сказане, стаття покликана вирішити такі завдання: розглянути рівень опрацювання порушеної проблематики у науковій літературі; з’ясувати релевантність критичного мислення сьогоднішнім реаліям; дослідити його основні характеристики; обґрунтувати обов’язковість критичного мислення у структурі сучасної медіаосвітньої діяльності.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. М. Ліпман наголошував, що для формування та розвитку критичного мислення у сучасної молоді необхідне чітке розуміння того, чим воно є і чим може бути. Тому, з точки зору ученого, потрібно розрізняти істотні характеристики, ознаки та особливості критичного мислення порівняно з іншими видами мислення, знати результати та фундаментальні умови його становлення та зміцнення. Дослідник виокремлює такі визначальні аспекти критичного мислення: «критичне мислення є відповідальним, майстерним мисленням, що сприяє доброму судженню, оскільки: (а) базується на критеріях; (б) самокоригується; (в) чутливе до контексту» [5].

Як вказував М. Ліпман, інтелектуальне середовище, в межах якого ми знаходимося, часто наповнене крихкими конструкціями. Люди здатні зміцнити їх через навчання міркувати логічніше. Однак це не допоможе, якщо фундамент або підстави міркування є надто плинними чи не досить міцними. Ми повинні обґрунтовувати свої міркування, думки, заяви та всі інші складові мислення міцними основами. Покликання на розумні критерії є одним зі способів розвитку нашого мислення на міцнішому фундаменті. Автор наголошує: «Щоб мислити критично, потрібно – як в оркестрі – диригувати великою кількістю пізнавальних навичок» [5].

Представлений концептуальний каркас є релевантним для осмислення стратегії впровадження критичного мислення у практику освіти, що, на думку М. Ліпмана, завжди мала дві принципові цілі: передавати знання і культивувати мудрість. Перша переважала у традиційних і стабільних суспільствах, в яких знання вважалося множиною вічних істин, безсумнівно прийнятних для незмінного світу. Названі істини постійно передавалися від старшого покоління до молодшого. Однак в умовах соціальних метаморфоз знання можуть швидко втрачати актуальність, різко ставати застарілими. Упродовж подібних періодів люди надають перевагу не усталеним відомостям, а інтелектуальній гнучкості та винахідливості.

Відтак концепція сучасної освіти як дослідження включає вказані цілі. Вона рівною мірою акцентує як на процесі, так і на результаті цього процесу: на дослідженні та на осягненій завдяки йому істині, на мисленні і знанні. Теперішні студенти мають не тільки оволодіти накопиченими ресурсами, а й мислити критично [30]. Критичне мислення, таким чином, є продовженням розвитку напряму традиційної освіти, спрямованого на культивування мудрості та на її активне практичне використання у житті.

Критичне мислення, як каже С. Ганаба, є релевантним у реаліях перманентно динамічної епохи, оскільки воно заперечує будь-які авторитети та є антидогматичним. Критичне мислення виявляється у здатності особистості до об’єктивного оцінювання власних думок і прискіпливої перевірки своїх рішень, не піддаватися впливу чужих поглядів, вмінні бачити і враховувати всі аргументи «за» і «проти» тощо. Критичне мислення не зводиться до певного алгоритму та не просякнуте стандартами і стереотипами. ХХІ століття все більше вимагає не інтелектуала-ерудита, а особистість, яка вміє вчитися, уникати стереотипів та усталених шаблонів, здатна орієнтуватися в потужних інформаційних потоках. Мінливе сьогодення потребує винахідливого та гнучкого критичного осмислення існуючих завдань і проблем. На зміну людині-інтелектуалу приходить людина-винахідник [2].

Відтак критичне мислення, що передбачає здатність і вміння людини самостійно оцінювати явища дійсності, думки і твердження, вміння бачити позитивні й негативні аспекти, а також прагнення до кращого, оптимального розв’язання проблем, перегляду й переоцінки чинних традицій, стереотипів, догм, стало центральним поняттям для медіаграмотності. Критичне мислення – протидія конформізму, духовному рабству. Воно означає розумний розгляд різноманітних підходів для того, щоб ухвалювати обґрунтовані рішення [1, с. 74–75]. Водночас, критичне мислення є значною мірою коректним дотриманням певних процедур, коли цінність конкретного результату і кожної окремої дії підпорядковується загальній правильній поведінці. При цьому критичне мислення не виступає послідовністю окремих правильних дій, навіть якщо щоразу це адекватна реакція на ситуацію, яка потребує ухвалення відповідного рішення. Ідеальною критичною дією за таких умов уже може стати не правильна реакція, а розгортання власного сценарію поведінки, що має проактивний, а не наздоганяючий характер поведінки. Процес критичного мислення передбачає не просто ініціативну позицію особистості, а, передусім, її провідну роль у визначенні ходу та напрямків розвитку подій [3].

Критичне мислення дозволяє створювати нові знання за допомогою використання раніше набутих знань. Знання не є статичним, воно – динамічне. Ми не маємо починати з нуля і винаходити колесо. Для того, щоб продукувати нові знання, ми спираємося на попереднє знання. Ми створюємо нове знання кожного разу, коли знайомимося з новими ідеями та відомостями. Ми використовуємо нову інформацію для формування наших власних структур знань. Знання – це «стан розуміння», властивий лише свідомості конкретної особистості, це те, чим можна поділитися під час спілкування з іншими людьми. Наявні у нас знання ми використовуємо для осмислення нової інформації. Отож, набуття знань – це активний психічний процес [8, с. 8-9].

Знання не є віддзеркаленням того, що дано людині ззовні; це індивідуальна конструкція, якій людина надає сенсу, зіставляючи елементи досвіду і знань з певною організуючою схемою [10, с. 130]. Саме слово «критичне», що вживається у дефініції «критичне мислення», передбачає оцінний компонент. Проте оцінка може і мусить конструктивно відображати як позитивне, так і негативне ставлення. Мислячи критично, ми оцінюємо результати власних розумових процесів, до прикладу, чи правильне рішення ми ухвалили, чи впоралися з виконанням завдання тощо. Крім того, критичне мислення включає оцінку самого процесу мислення – ходу міркувань, які привели до конкретних висновків, чи тих факторів, що бралися до уваги при прийняття рішення.

Критичне мислення здатне допомогти кожному розпізнати пропаганду і тим самим запобігти тому, щоб не стати її жертвою, розглянути помилкові підстави аргументації, визначити можливий обман, з’ясувати надійність джерела інформації та належним чином обдумати кожне завдання і рішення [3; 8, с. 9–10]. Критичне мислення ґрунтується на таких уміннях: здійснювати усвідомлений вибір; оцінювати твердження, факти, дії тощо; аргументувати; визначати критерії аналізу; відділяти факти та коментарі; формулювати адекватні запитання; продукувати нові рішення; встановлювати логічні зв’язки; виявляти докази [3]. Критичному мисленню притаманні усвідомлені дії та навички, завдяки яким можна оцінювати власну та чиюсь інформацію (текстову, звукову, візуальну).

У рамках медіаграмотності ми зосереджуємо увагу на п’яти ключових складниках критичного мислення:

1) Допитливість і бажання досліджувати. Носії критичного мислення хочуть дізнаватися більше, вони відкидають надмірні спрощення та збирають усі відомості перед тим, як робити висновки. У медіадокументах вони знаходять втіху в «глибоких прочитаннях», а не шукають єдину, незаперечну істину.

2) Постійне занурення у процес дослідження. Носії критичного мислення добирають, аналізують та оцінюють інформацію, що дозволяє їм робити висновки, відповідно до яких скеровується поведінка або обґрунтовуються рішення. Вони досліджують речі, з якими вони погоджуються, так само ретельно, як і ті, що викликають у них підозри.

3) Базове скептичне ставлення. Ті, хто мислить критично, завжди відшукують відомості, припущення, мотиви у задекларованих заявах.

4) Поціновування аргументації. Носії критичного мислення здатні розрізняти факти та думки. Вони вміють шукати та оцінювати ймовірні докази, використовувати логіку, щоб робити висновки.

5) Гнучкість і неупередженість. Носії критичного мислення свідомі власних упереджень і вміють піддавати їх сумніву, охоче змінюють власні думки, якщо з’являються відповідні фактичні дані, погоджуються з існуванням невизначеності та непевності у світі й регулярно отримують інформацію з різних джерел [9, с. 66].

Головними характеристиками критичного мислення є здатність самостійно аналізувати інформацію, з’ясовувати її суть, зіставляти з іншими відомостями і робити висновки; переглядати власну позицію, якщо вона не витримує критики; уміти помічати помилки, суперечності й спотворення в аргументації опонента та в іншій інформації; навички розпізнавати пропаганду як цілеспрямоване прагнення певних соціальних груп чи лідерів впливати на масову свідомість; вміння оцінювати суспільно-політичні явища й процеси, дії та вчинки державних і політичних лідерів, конкретних осіб з позицій загальнолюдської моралі; володіти розумною часткою сумнівів і скепсису; намагання шукати оптимальні рішення, дії, висновки в конкретних ситуаціях; мужність, принциповість, сміливість у відстоюванні власних позицій, поглядів, віри; відкритість для інших поглядів, цінностей і позицій, повага до їхнього різноманіття [1, с. 75–76].

Важливими для критичного аналізу медіатекстів стає уміння з’ясувати відмінність між відомими фактами і тими, які слід перевірити; визначити надійність джерела; допустимі і неприпустимі судження; встановити головну та другорядну інформацію; заангажованість тверджень; недостовірні аргументи; логічну суперечність тощо [1, с. 101].

Критичне мислення сформоване двома компонентами: змістовним та операційним. До змістовної складової критичного мислення належать: 1) загальні методологічні принципи – переконання у важливості самокорегування дослідницького методу, увага до дослідницької процедури, готовність критично ставитися і до себе, до інших, врахування усіх точок зору; 2) стратегії – розділити основну проблему на частини; розв’язати простіші завдання, які відображають окремі аспекти загальної проблеми; застосовуючи смислові та графічні організатори, подати проблему різними способами; розглянути окремі випадки в межах проблеми; здійснити аналіз мети і засобів.

Операційну компоненту визначають уміння контролювати розумову діяльність та її самовдосконалення: 1) уміти визначати проблему та розуміти зв’язок між суперечностями; 2) здійснювати доведення, тобто добирати релевантні та прийнятні докази; 3) відшуковувати контраргументи; 4) враховувати факти, які суперечать власним думкам; 5) уміти обґрунтовувати; 6) оцінювати, щоб вибрати один з варіантів, розуміти обмеження, які можуть накладатися на висновки; 7) уміти спростовувати фальсифікацію; 8) здійснювати узагальнення; 9) висувати припущення; 10) робити висновки [7, с. 38–39].

На погляд науковців, ключовими є низка характеристик критичного мислення [6, с. 5–8]. По-перше, критичне мислення – самостійне і має індивідуальний характер. По-друге, інформацію слід розглядати як відправну, але в жодному разі не кінцеву точку критичного мислення. Знання створює базу і дає мотивацію, без якої людина не здатна критично мислити. Для того, щоб створити вагому думку, треба опрацювати багато інформації.

По-третє, критичне мислення виникає зі з’ясування та формулювання проблем, з постановки питань, які слід вирішувати. Для процесу пізнання характерне намагання суб’єкта розв’язувати проблеми і відповідати на питання, які з’являються поряд з його власними потребами й інтересами. Критичне мислення як особливий вид розумової діяльності дає для людини можливість робити об’єктивні оцінки стосовно пропонованої моделі поведінки, думки чи точки зору.

По-четверте, критичне мислення передбачає переконливу аргументацію. Критично мисляча особистість намагається знайти власне розв’язання проблеми і обирає для такого рішення розумні й ґрунтовні докази, а також розуміє, що можливі ще інші шляхи вирішення поставленої проблеми і здатна визначити логічність і раціональність власного рішення. Аргументація міцнішає, коли беруться до уваги усі можливі контраргументи, які або приймаються за істинні, або піддаються спростуванню. Визнання інших поглядів і точок зору завжди підсилює аргументацію. Критично мисляча особистість, яка володіє сильними аргументами, може навіть ефективно протистояти уявленням і переконанням більшості, авторитетам і традиціям. Такою людиною майже неможливо маніпулювати.

По-п’яте, критичне мислення – це соціальне мислення. Кожна думка апробується за умови її обговорення у соціумі. Обмінюючись думками, ми дискутуємо, сперечаємося, осмислюємо та уточнюємо свою позицію [6, с. 5–8].

Критичне мислення будується на законах і правилах логіки, риторики, теорії та практики аргументації, наукової епістемології. С. Терно зазначає, що критичне мислення є здатністю ухвалювати самостійні рішення, формулювати запитання, знаходити різні аргументи.

Критично мислячі особистості ставлять перед собою такі питання:

– У чому полягає проблема?

– Які висновки зробив автор стосовно порушеної проблеми?

– Які фактори спричинили такі висновки?

– На чому базується автор: на фактах чи на поглядах? Факти можна перевірити, натомість погляди – ні.

– Як автор висловлює думки: нейтрально чи емоційно? Критично мисляча людина слідкує за стилем викладу, щоб з’ясувати підґрунтя [6, с. 9–10].

Люди з критичним мисленням відзначаються такими характеристиками: вони чесні перед іншими і собою; ставлять запитання; не вдаються до підтасування фактів і оцінок; долають заплутаність; роблять висновки на очевидних фактах; інтелектуально незалежні; слідкують за зв’язком між подіями і явищами.

У процесі критичного мислення застосовують такі дослідницькі навички:

– визначати (демонструвати або доводити існування об’єкта, розпізнавати його);

– спостерігати (помічати ознаки й властивості об’єкта);

– описувати (з’ясовувати, як виглядає об’єкт);

– асоціювати (встановлювати зв’язок між об’єктами і зіставляти їх за їхньою взаємодією);

– порівнювати (визначати подібності й відмінності між об’єктами, оцінювати об’єкти);

– прогнозувати (робити припущення щодо майбутнього);

– узагальнювати (підсумовувати, робити висновки на базі існуючих відомостей);

– застосовувати (використовувати критичне мислення з практичною користю).

Значення критичного мислення полягає також у протистоянні вірі, яка не піддається поясненню. Це виявляється в орієнтації на пошук правди та у розумінні різноманітності [6, с. 9–10]. Критичне мислення вміщує також оцінку самого розумового процесу, тобто перебігу міркувань, що підвели до висновків, або тих чинників, які враховані при ухваленні рішення.

Висновки та перспективи подальших досліджень у цьому напрямі. Сказане вище дозволяє зробити висновок про те, що критичне мислення виступає ключовою складовою медіаграмотності. Сьогодні його слід розглядати як громадянську компетенцію, життєво необхідну навичку особистості, спосіб «вижити» в сучасних умовах перенасичення інформацією та токсичного медіаконтенту. Критичне мислення є запорукою для того, щоб відрізняти об’єктивну інформацію від інформаційного сміття, політичної джинси, пропаганди. Ідея навчання критичному мисленню є сьогодні затребуваною та популярною, уміння критично мислити стало життєво необхідною здатністю сучасної людини. Перспективи подальших досліджень у зазначеному напрямі пов’язані з напрацюванням і вдосконаленням методичної складової оволодіння критичним мисленням. Критичне мислення має бути обов’язковим компонентом медіаосвіта освіті упродовж життя і, таким чином, сприяти стійкості населення до деструктивних інформаційних впливів. Більш того, тільки критично мислячий медіаспоживач здатен сформувати попит на якісні медіа, без існування яких неможливе функціонування демократичного суспільства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Вчимося бути медіаграмотними / за заг. ред. М. Масютіної. – Бердянськ : Колібрі ; Запоріжжя : Дике поле, 2016. – 200 с.

2. Ганаба С. «Навчати мисленню»: епістемологічний проект Метью Ліпмана / Світлана Ганаба. – Режим доступу : https://scholar.google.com.ua/ citations?user=tpR5dwwAAAAJ&hl=uk.

3. Горохова І. В. Значущість критичного мислення для сучасних суспільства та освіти / Горохова І. В. – Режим доступу : http://oaji.net/articles/2014/1026-1415782468.pdf.

4. Критичне мислення на другому місці найзатребуваніших компетенцій у 2020 [Електронний ресурс] // Освітня платформа «Критичне мислення». – Режим доступу : http://www.criticalthinking.expert/statti/kritichne-mislennya-na-drugomu-mistsi-najzatrebuvanishih-kompetentsij-u-2020/.

5. Ліпман М. Чим може бути критичне мислення? // Освітня платформа «Критичне мислення». – Режим доступу: http://www.criticalthinking.expert/materiali-dlya-samoosviti/eksperti-radyat-pochitati/.

6. Терно С. О. Методика розвитку критичного мислення школярів у процесі навчання історії / С. О. Терно. – Запоріжжя : Запорізький національний університет, 2012. – 70 с.

7. Терно С. О. Теорія розвитку критичного мислення (на прикладі навчання історії) / С. О. Терно. – Запоріжжя : Запорізький національний університет, 2011. – 105 с.

8. Халперн Д. Психология критического мышления /Д. Халперн ; пер. с англ. Н. Мальгиной, С. Рысева, Л. Царук. – СПб : Питер, 2000. – 512 с.

9. Шейбе С., Рогоу Ф. Медіаграмотність: критичне мислення у мультимедійному світі / Сінді Шейбе, Фейз Рогоу ; перекл. з англ. С. Дьома ; за заг. ред. В. Ф. Іванова, О. В. Волошенюк. – К. : Центр Вільної Преси, Академія Української Преси, 2017. – 319 с.

10. Resnick L. B. Cognition and instruction / L. B. Resnick // Psychology and learning: The master lecture series / B. L. Hammonds (Ed.). – Washington, DC: American Psychological Association, 1985. – P. 127-186.

The importance of media literacy and critical thinking in today’s realities of the information society is considered. The level of study of the mentioned issues in the scientific literature is clarified. The basic characteristics and components of critical thinking are investigated. The necessity of critical thinking in the structure of modern media educational activity is substantiated. The author concluded that the ability of critical thinking serves as the basis for development of social progress, independent and responsible activity, and promotes self-improvement.

Keywords: media literacy, critical thinking, media education.


Партнери конференції

Міністерство освіти і науки України головний орган у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов’язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Академія Deutsche Welle провідна організація Німеччини для розвитку міжнародних засобів масової інформації. Консультанти і тренери підтримують вільні і незалежні медіа з 1965 року. Організація пропонує міжкультурні та професійні навчальні семінари, програми і стажування для майбутніх журналістів. DW Академія також розробила магістерську програму «Міжнародні Медіа Студії», яка поєднує у собі навчання з розвитку ЗМІ, управління медіа, журналістики та комунікації. За фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.

«Медійна програма», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID), покликана надати місцевим медіа засоби й можливості для того, щоб розширити доступ громадян до високоякісних новин та інформації. Ця програма, виконавцем якої є МГО Internews, працюватиме з 2018 до 2023 рр. та є найбільшим проектом із розвитку медіа в історії України. 

Організація IREX – міжнародна неприбуткова організація, заснована в 1968 році, яка створює справедливий, процвітаючий та інклюзивний світ шляхом розширення можливостей для молоді, культивації лідерів, зміцнення інституцій та розширення доступу до якісної освіти та інформації.  З 2015 року в Україні  IREX впроваджує проєкти з медіаграмотності, а з лютого 2018 року організація реалізує масштабний проєкт «Вивчай та розрізняй: інфо-медійна грамотність» для освітян середньої та вищої школи. Проєкт розрахований на 650 шкіл, 20 ІППО та 20 ЗВО, які в свою чергу нададуть навички критичного сприйняття інформації (КСІ) принаймні 45 000 учнів, 4000 вчителів та 2000 студентів-педагогів для усвідомлення ними цінності високоякісної інформації в контексті шкільної освіти.


Збірник статей Восьмої міжнародної науково-методичної конференції «Критичне мислення в епоху токсичного контенту»>>>

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.