Конвергентність та мультмедійнісність медіа в ХХІ столітті

Автори статті: Вікторія Чуркіна – кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри виховання й розвитку особистості, Комунальний вищий навчальний заклад «Харківська академія неперервної освіти»;

Вікторія Федоренко – професор кафедри тележурналістики та майстерності актора, заслужений діяч мистецтв України, Київський національний університет культури і мистецтва.

У статті розглядаються феномени конвергентності та мультимедійності медіа. Досліджуються процеси формування медіатекстів та новин. Охарактеризовано поняття новин, «рюкзачної журналістики», загальнокультурної компетентності, медаосвіти.

Ключові слова: медіа, конвергентність, мультимедійність, медіаосвіта.


У ХХІ столітті наука і література, освіта та культура інтегруючись до публіцистики та журналістики, породжують сучасну есеїстику та єстетику, забезпечують впровадження ідей нової журналістики та людського сприйняття медіа у ХХІ ст. Бо людське око бачить більше, ніж камера [1, с. 5].

Уже у ХХ ст. основою інтеграції було втілення ідеалів повсякденності, це відзначають Т. Вулф, Д. Дідіон, Р. Голштейн, Х. Томпсон, Т. Капоте, Т. Саутерн. Конвергенція стосується поєднання різних видів мовлення, різних контентів та аудіовізуального матеріалу. Ряд текстів створюються на замовлення і розповсюджуються через медіа.

Одним з перших текстів, написаних в стилі повсякдення – стаття ідеолога течії Т. Вулфа, надрукована в журналі «Есквайр» [5, c. 18].

Так само інтеграцію простежуємо в літературі, зокрема в праці викладача англійської мови з міста Канзасу Майкла Джонсона, який впроваджував поняття «літературний журналізм». Він підкреслював, що це поняття дуже широке, поєднує феномени ЗМІ і мистецтво одночасно. Він відзначав значущість гуманістичних ідеалів в культурі кінця ХХ століття, підкреслював існуючі «недоліки традиційної журналістської практики (the shortcomings of traditional journalistic practice)» [10, p. 19].

Конвергентність всіх сучасних медіа, є важливим складником розвитку телекомунікаційного та інформаційного суспільства в цілому. «Конвергентність» в медіа – це злиття різних каналів передачі інформації, а «мультимедійність» – спільне використання кількох засобів передачі інформації (media), таких як текст, звук, зображення, відео.

В понятті «мультимедійність» корінь «мульти», підкреслює різноманітність контенту. «Мульти» – це коли новина має різноманітні формати носіїв та контенти для сайту, для телепередачі, для радіопрограм, для статей в журналі чи газеті тощо. Для «мультимедіа», значущою є маклюєнівськая формула «the medium is the message» («середовище це повідомлення») [13].

Для всієї української медіасистеми, освіти, культури настав час фундаментальних трансформацій у зв’язку з розвитком цифрового мовлення та інтернет-телебачення. Змінюється і професійна свідомість журналістів і вчителів, які сьогодні освоюють нові технологічні платформи та комунікаційні стратегії, створюють новинний контент, є борцями із фейками.

Термін конвергенція походить з латини convergo – «зближаю» [2].

Процесуально зближення – конвергенція (взаємопроникнення, взаємодія, узгодження) відбувається в різних площинах [6, c. 15–21].

Формування сучасних медіа відбулося під впливом ідей «макрейкерства» (розгрібання бруду) [8–14], які виникли в США в середині 1960-х – 1970-х рр. Вони також мали вплив на освіту та культуру, американську прозу і журналістику.

М. Джонсон зазначав розквіт молодіжної преси в умовах андеграунду у ХХ столітті в роки зневіру в ідеях «Американської мрії» [10, р. 85].

У західній традиції медіа – це присутність, це певна точка зору журналіста для цільової аудиторії. У медіа важливим є зворотний зв’язок, бо головне для журналіста новин знати, що відбувається з цільовою аудиторією. На цьому наголошує Вульф у статті «Робота репортера» [5, с. 41]. Він підкреслює значущість понять «подієвості» та сенсаційності. Відзначає наявність тенденцій: медиатизації прози (відтворення діалогів та текстів, подібних репортажу), естетизації медіа (використання «третьої особи», розповіді про людину «з середини» і доскональний опис обставин, за яких відбувається дія. Тому фактична основа отримує художнє обрамлення, отже створюється особлива форма авторської присутності в тексті і за його межами у вигляді «медійної», публічної фігури [5, с. 21].

Для журналістів актуалізується прийом Scene by sсene construction «сюжетних конструкцій дій», якщо треба вибудовувати епізод за епізодом, спираючись на побачене особисто. Важливо описувати звички людей, особливості характеру, інтер’єр будинку, одяг, та приділяти увагу деталям.

У ХХ столітті «макрейкери» письменники і журналісти, репортери, що спеціалізуються на викриттях злочинів у країнах Європи та США. Вони викривали представників влади, вади суспільства, спиралися на можливості соціальної сатири. Їх розслідування допомагають зрозуміти логіку пошуку потрібних фактів і документів, методику суб’єктивного, але чесного репортажу про реальні біди людей у ХХ –ХХІ століттях [2].

Медійні події нерідко організуються поза прямим зв’язком із реальністю. Результатом стає ряд медійних псевдоподій, подій-симулякрів як їх описує сучасна комунікативістика. Відсутність прямих відповідностей з життям, нікчемність доказів і зовнішніх фактів не завжди гарантують істинність суджень. Виникає проблема суб’єктивного відбору фактів, проте щирість, емоційність висловлювання, завжди цінувалася в суспільстві.

Особливістю сучасної журналістики – відтворення поверхні життя, фіксація дрібниць буття, та взаємообумовленість подіями щоденності.

Сьогодні для успішної комунікації важливо, щоби адресат був добре знайомий із засобом комунікації, який використано для передачі інформації, щоб міг її розшифрувати. Розуміючи сутність висловлювання, міг сам створювати новину та при цьому враховувати контекст, підтекст, особливості засобів комунікації.

Конвергентні медіа сприяли появі «рюкзачної» мультимедійної журналістики. Для її існування необхідні засоби: нетбук, камера, штатив тощо, тому що журналіст або репортер може інтерактивно зібрати і обробити матеріал, сьогодні це може зробити будь-хто [6].

Поява конвергентних медіа зумовила розвиток того що людина може створити газету, розмістити новину, вплинути на думки інших в соціальних мережах і стає поширювачем новин. Багато людей споживають контент медіа, читаючи чи переглядаючи, клікаючи в Інтернеті. Наприклад, сьогодні актуальною є новина «Коронавірусна евакуація»: у Нових Санжарах перекрита дорога, поліція закликає мешканців до спокою [7].

Новини – це естетичний феномен, який зберігає у своїй основі риси документалізму, в них, як правило, представлено історію повсякдення. Новини, які свідчать про проблеми та досягнення, чи набутки людського суспільства.

Новини сьогодні транслюються на радіостанціях, Інтернет-порталах, сайтах, телепередачах.

Сучасні мультимедійні інструменти дозволяють зробити матеріал більш повним, інформативним і доступним для читача. Сьогодні використовують можливості медіатекстів (заголовки, емоції, джерела, факти, думки експертів, коментарі та свідчення очевидців, що були присутніми на місті події). Замість довгого пояснення тексту часто публікують інфографіку, а інтерв’ю є основою відеосюжету.

Медійний дискурс сьогодні не вимагає від реципієнта особливого наукового або естетичного заглиблення, але має відповідати очікуванням аудиторії. Текст часто отримує статус уявної реальності, журналіст чи звичайна людина свідомо створюють суб’єктивно-емоційні образи [6].

«Конвергентність» та мультимедійність в медіа дозволяє уявити, що соціальна реальність – це світ конкретного соціального суб’єкта, взаємини з Всесвітом. Соціальна реальність створюється за допомогою інструментів медіа в процесі взаємодій соціальних суб’єктів і є результатом їх життєдіяльності.

Загальним показником соціальної реальності в медіа є культура, де особливе значення має система соціальних норм життя, цінностей, традиції і звичаїв, мови, характеру комунікацій, зразків поведінки тощо.

Таким чином соціальна реальність завдяки конвергенції медіа опосередкована смислами і значеннями, створюваними не тільки соціальними суб’єктами, індивідами в ході проживання їх повсякденному житті, а й образами, що продукують медіа.

Разом з тим реальність не може бути тільки суб’єктивною, оскільки вона висловлює об’єктивний характер системи суспільних взаємин.

Соціальна реальність є основою свідомості суб’єкта. Конвергентність медіа дозволяє відтворити прагнення людини, її цілі, емоції, норми, правила, установки тощо. Віртуальна реальність в процесі конвергентності та мультимедійності медіа є симуляцією. Таким чином, будь-яка реальність відбувається з досвіду, що є актом свідомості, переживання подій, сенсів [8].

Простір, що створюється новітніми цифровими та телекомунікаційними технологіями є новітнім типом соціальної реальності, який створюють медіа. Все це має вплив на громадське соціальне життя людини [4].

Соціальна реальність інформаційного суспільства у ХХІ столітті є штучно створеною, містить величезну кількість міфів, ілюзій, утопій, фейків і часто відображає не реальні соціальні факти, а вигадані події.

Таким чином, характеристиками конвергентності медіа є створення нового простору, нової соціальної реальності інформаційного суспільства. Її особливостями є дискретність (переривчастість), фрагментарність, ілюзорність.

Конвергентність та мультимедійність медіа сприяють тому, що саме поняття простору як форми існування об’єктивної реальності зазнало змін, відбулося розширення просторової структури суспільства. Час в умовах сучасного інформаційного суспільства є нелінійною системою.

Конвергентнсть та мультимедійність медіа сприяють тому, що матеріальність і речові набутки соціального світу позначають знаком, символом, образом, цифровою заданістю.

Тому, сучасна медіаосвіта передбачає формування цифрових та ІКТ компетентностей, що обумовлені віртуалізацією культури. Сьогодення пов’язано з формуванням вміння тлумачення текстів медіа різних видів і жанрів [9]. Виникненням інноваційних способів сприйняття та тлумачення інформації, актуалізацією інфо-медійної грамотності в сфері освіти та культури. Вплив віртуальної реальності дозволяє забезпечити різні рівні комунікації та формувати загальнокультуну компетентність.

Важливим складником загальнокультурної компетентності є загальнокультурні знання, уміння та навички, до яких належать знання системи універсальних культурних цінностей, уявлення про наукову картину світу, уявлення про художню картину світу, уявлення про мовну картину світу, знання основних наукових і художніх досягнень, уявлення про художні цінності, знання фактів всесвітньої та національної історії, фонові знання, фонові культурні знання тощо.

До змісту загальнокультурної компетентності входять узагальнені способи діяльності, які дозволяють особистості привласнювати культурні зразки та створювати нові. Уявлення про ці способи дії формується в межах компетентнісного підходу. Практика свідчить, що несформованість загальнокультурної компетентності гальмує особистісний ріст особистості та негативно впливає на ефективність усього освітнього. Складниками загальнокультурної компетентності є інфомедіа-компетентність та медаграмотність що забезпечують особистості сприйняття, інтерпретацію, аналізі пізнавальної, емоційної, естетичної, етичної , недійної інформації. Погоджуємось з висновками Potter W. J. що медіа грамотність дозволяє людини на вищому рівні розуміти, управляти інформаційним полем, здійснювати оцінку медійного світу» [14, p. 12].

Таким чином, створені моделі комунікації ґрунтувались спочатку на розширенні можливостей людини, зокрема розумових здібностей, а сьогодні зріс потенціал комунікацій, що збудовані на спільності інтересів та взаєморозумінні. Відбувається впровадження нових моделей спілкування за допомогою медіатекстів, технологій поширення новин, зміна принципів споживання повідомлень та інформації, поширення медаграмотності, зміна ставлення людей до медіа.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Абетка візуальної грамотності / Баликін І., Волошенюк О., Чорний О., Федченко О. / За редакцією Волошенюк О., Іванова В., Євтушенко Р. — Київ : АУП, ЦВП, 2019. – 80с.

2. Больц Н. Азбука медиа. Москва, Издательство «Европа». 2011. – 136 с.

3. Добросклонская Т. Г. Вопросы изучения медиатекстов (опыт исследования современной английской медиаречи). Изд. 2-е. – М., 2005. – 283 с.

4. Бурдье П. Практический смысл / П. Бурдье. Пер с фр., отв. ред., послесл. Н. А. Шматко. – М.: ИЭС; СПб.: Алетейя, 2001. – 562 с.

5. Вулф Т. Новая журналистика и Антология новой журналистики.– М.: «Амфора», 2008. – 574 с.

6. Кросмедіа: контент, технології, перспективи: колективна моногр. / за заг. ред. д. н. із соц. ком. В. Е. Шевченко; Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. — К. : Кафедра мультимедійних технологій і медіадизайну Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2017. — 234 с. URL: https://www.academia.edu/35581441/Шевченко_ВЕ_Конвергентність_як_основна_ознака_сучасних_медіа

7. Коронавірусна евакуація»: у Нових Санжарах перекрита дорога, поліція закликає мешканців до спокою URL: https://www.radiosvoboda.org/a/news-koronavirus-evakuatsiya-politsiya/30444905.html

8. Фолькер Вольфф Журналістика газет і журналів / Видання 2-е, перероблене / Пер. з нім. В. Климченко. Київ: Центр вільної преси, 2017. — 377 с.

9. Чуркина В. Г., Косенко Е. О. Аудиовизуальное искусство и коммуникация в беспрерывном медиаобразовании. Как развивать медиаграмотность студента и преподавателя университета: стратегии и техники [Эл. ресурс] : сб. ст. Вып. 10 / редкол.: Д. И. Губаревич (отв. ред.); под общ. ред. В. В. Самохвала. – Минск : БГУ, 2017. – (Современные технологии университетского образования) URL: http://elib.bsu.by/bitstream/123456789/193184.pdf

10. Bignell J. Postmodern media culture. Edinburgh. – 2008. – 291 р.

11. Hofstede G. Cultures and Organizations: Software of the Mind /Geert Hofstede. – New York.: McGraw Hill, 1996. – 276 p.

12. Johnson M. L. The New Journalism. Kansas UP, 1971. – 172 p.

13. McLuhan M. Introduction // Kenner H. Paradox in Chesterton. – New York: Sheed and Ward, 1947. – Р. XI–XXII; McLuhan M. Introduction // Kenner H. Pound Era. – Berkeley: Univ. of California Press: Faber and Faber, 1971. – p.24.

14. Potter W. J. Media literacy. Los Angeles: Sage, 2011. – 463 p.

The article deals with the phenomena of convergence and multimedia of the media. The processes of formation of media texts and news are investigated. The concept of news, “backpack journalism”, general cultural competence, and media education are characterized.

Keywords: media, convergence, multimedia, media education.


Партнери конференції

Міністерство освіти і науки України головний орган у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов’язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Академія Deutsche Welle провідна організація Німеччини для розвитку міжнародних засобів масової інформації. Консультанти і тренери підтримують вільні і незалежні медіа з 1965 року. Організація пропонує міжкультурні та професійні навчальні семінари, програми і стажування для майбутніх журналістів. DW Академія також розробила магістерську програму «Міжнародні Медіа Студії», яка поєднує у собі навчання з розвитку ЗМІ, управління медіа, журналістики та комунікації. За фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.

«Медійна програма», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID), покликана надати місцевим медіа засоби й можливості для того, щоб розширити доступ громадян до високоякісних новин та інформації. Ця програма, виконавцем якої є МГО Internews, працюватиме з 2018 до 2023 рр. та є найбільшим проектом із розвитку медіа в історії України. 

Організація IREX – міжнародна неприбуткова організація, заснована в 1968 році, яка створює справедливий, процвітаючий та інклюзивний світ шляхом розширення можливостей для молоді, культивації лідерів, зміцнення інституцій та розширення доступу до якісної освіти та інформації.  З 2015 року в Україні  IREX впроваджує проєкти з медіаграмотності, а з лютого 2018 року організація реалізує масштабний проєкт «Вивчай та розрізняй: інфо-медійна грамотність» для освітян середньої та вищої школи. Проєкт розрахований на 650 шкіл, 20 ІППО та 20 ЗВО, які в свою чергу нададуть навички критичного сприйняття інформації (КСІ) принаймні 45 000 учнів, 4000 вчителів та 2000 студентів-педагогів для усвідомлення ними цінності високоякісної інформації в контексті шкільної освіти.


Збірник статей Восьмої міжнародної науково-методичної конференції «Критичне мислення в епоху токсичного контенту»>>>

Титульне фото: https://ru.freepik.com/free-vector/illustration-of-social-media-concept_2808032.htm

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.