Дизайн мислення як інструмент розвитку креативності педагогів у практиці курсу «Медіаосвіта» в системі післядипломної педагогічної освіти

Автор статті: Лариса Мельник - старший викладач кафедри теорії та методики викладання соціогуманітарних дисциплін, Хмельницький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

Актуальність розвитку критичного мислення пов’язана зі створенням відкритої платформа для поглибленого дослідження ідей та проблем в різних сферах освіти науки, управління, медіа, культури в контексті світових тенденцій розвитку розуміння і критичного усвідомлення як потенційних можливостей для рішення питання медіа – культури освітньої спільноти. Зміни в підходах щодо моделей використання й доступу інформаційних джерел все більше актуалізує медіаграмотність, яка виступає запобіжником маніпуляцій, являється інноваційним інструментом розвитку критичности та креативности, що підвищує якість комунікацій, забезпечуючи продуктивні зміни в процесах трансформації суспільства, реформи в освіті.

Ключові слова: медіаграмотність, критичне мислення, конвергентний медіапростір, дизайн – мислення, інноваційний продукт, просування медіаграмотности, людиноцентричний інформаційний дизайн, комунікація.

В нашому складному конвергентному медіапросторі критичне мислення необхідне для кожної людини. Адже взаємопроникнення медіа все більше і більше означає, що люди самі собі стають власними редакторами інформації. Це покладає значну відповідальність на особу аналізувати й оцінювати, наскільки цінними, цілісними, об’єктивними, неупередженими можуть бути інформаційні продукт, його контент, особливо час, коли все складніше ідентифікувати походження, автентичність інформації й особливо його знаковість, цінність та трансформація в креативний продукт.

Також люди щодня оперують із все більшими масивами інформації, впливом нових підходів в інформації, реклами. Тож для того, щоб зробити усвідомлену оцінку змісту і послуг, необхідне розуміння економіки інтернету і того, як особисті дані можуть бути використані для націлювання конкретних повідомлень на комфортність. Це також актуально як у світі реклами з «натисніть приманку» і «вірусним» контентом, так і стосовно «фейкових новин», інтернет-пропаганди, мови ворожнечі та екстремізму, як зазначила у своєму виступі Мартіна Чепмен із британського регулятора медіа Офком. встановивши низку навичок, які допомагають людям орієнтуватися у нових та нових формах засобів масової інформації, включаючи навички «мати критичну обізнаність щодо запиту новин». Політика є першим кроком до запропонованої мережі медіаграмотності, яка об’єднує освітян, регуляторів та інших для вирішення деяких питань.

Це непросте завдання. Традиційні програми медіаграмотності вперше з’явилися в 1970-х роках і мали на меті дати молодим людям знання та критичні інструменти для деконструкції ідеологічних та комерційних повідомлень, що лежать в основі редакційного змісту та реклами в ефірі чи друкованих ЗМІ. Актуальним в сучасних дослідження постає розуміння загальної картину і контекст для міжсекторального просування медіаграмотності, розглядаючи низку ініціатив / важливих проектів, що проводяться різними зацікавленими сторонами щодо зміни моделей у використанні й доступі до засобів масової інформації, які підкреслюють все більшу актуальність медіаграмотності в креативному застосуванні і спричиняє позитивні соціальні зміни. Ключовою темою постає зрушення в сторону розвитку критичного мислення як противаги деяким із проблем, що виникають у секторі медіа та комунікацій.

Під час роботи було представлено стислу доповідь про основні дані проекту Європейської аудіовізуальної обсерваторії. Також заслухано інформацію про дослідження Офкому з медіаграмотності, де акцент зроблено на критичному мисленні. В Звіті Європейської аудіовізуальної обсерваторії, який був опублікований 12.02.2018 «Відображення практичних дій та заходів у сфері медіа-грамотності», (ЄС-28) висвітлені теми, за якими європейське товариство організовує та поширює медіа освітні процеси, що пов,язані з практикою формування медіа-грамотності в євро спільноті, що набуває актуальності в зв’язку з інформаційною безпекою Світу. Головна увага в звіті(далі – ЄС-28) зосереджена на підходах, пов’язаних із організацією медіа-освіти та послуг через електронні комунікаційні мережі. Дане дослідження було підтримано Європейською комісією та реалізовано ЄАО під управління Мартіни Чапман, директоркою компанії «Mercury Insights», яка працює у Великобританії та спеціалізується у сфері медіаіндустрії.Методологія, що була використана при підготовці ЄС –28, формувалася на підходах, завдання яких –об’єктивно описати реалізовані проекти, які найбільш значимі як національні проекти Методологія, що була використана при підготовці ЄС-28, формувалася на підходах, які мали максимально об’єктивно описати реалізацію, 20 найбільш значимих національних проектів з питань медіа-грамотності і представити детальну аналітичну інформацію про 5 найефективніших програм, які обумовили підвишення обізнаності в сфері критичного ставлення до медіа продукту та критичного осмислення в користуванні інформаційними потоками.

Експертною групою вивчалася медіа-грамотность ЄС (MLEG – Media Literacy Expert Group), вивчалися пріоритетні напрямки Проектів, які обиралися країнами – учасниками для підвищення медіакомпетентностей своїх громадян. Серед 939 основних учасників, що долучені були до дослідження, більше як 1/3 були віднесені до категорії «громадянське суспільство» (305), «представники державних органи» (175) та «науковий осередок» (161). Понад 2/3 із загальної кількості учасників не мають обов’язкової юридичної компетенції у цій сфері й брали участь у дослідженні з різних мотивацій. Під час вивчення тематик проектів з'ясувалося, що були орієнтовані на рівень активності, який в різних країнах достатньо різниться, із максимальної кількості – 580 проектів (20 можливих проектів для кожної із 29 країн, проте не всі країни змогли виявити актуальність, лиш 547 з них були чітко ідентифіковано з потребою розвитку критичного мислення та формуванні навичок, що пов'язані з медійною грамотністю та медійною функціональністю. Можливо в українському просторі медійної професійної індустрії теж актуально зорганізуватися щодо важливості в необхідних концентрованих ресурсах, що сприятимуть становленню репутації медіа.ресурсамиресурсів. Найбільш поширені тип проекту – «ресурси» (173), на другому місці – «взаємодія з кінцевим користувачем» (107). Індикатор «навички у сфері медіа-грамотності, що стосується «критичного мислення» є очевидним переможцем, з яким пов’язано 403 проекти із 547, актуальною виступає опція – «користування медіа» (385 проектів). Масштаб проектів, яких більше ніж 1/3 проаналізованих (228 із 547) були результатом міжсекторального співробітництва і переважна більшість із них мали національне значення (409), при цьому 95 були зараховані до регіональних, а 43 – до масштабів європейських. Ступінь важливості: 145 найкращих проектів мали цільову аудиторію «підлітки та студенти» і тільки 7 – були спрямовані на цільову аудиторію «особи похилого віку». Мета дослідження Офкому полягала в представленні відображення та огляду найбільш значимих проектів (а не всіх наявних) щодо заохочення медіа – грамотності в країнах-членах ЄС із січня 2010 року на національному й регіональному рівнях.

Ми взяли до уваги прикладу до розгляду підхід Національного аспекту Австрію і як показано в звіті: «Відображення стану медіа грамотності в Австрії є досить важким завданням через «мікро» рівень багатьох проектів в основному регіонального та місцевого характеру, що викликало певні труднощі при визначенні найбільш актуальних. В країні декілька установ та організацій приймають участь в проектах медіа грамотності, але поряд з іншими повноваженнями. Присутні лише декілька «масштабних гравців», і найбільш важливі з них – це Міністерство освіти Австрії та Saferinternet.at 1. Було прийнято декілька спроб створити національну мережу розповсюдження медіа грамотності, під час яких лише одна стала дійсно успішною – Medienbildung JETZT. Хоча ця мережа для викладачів всієї країни, насправді вона зосереджена на медіа грамотності у Відні.

Саме ознайомлення з підходами в розгортанні освітнього процесу в Австрії у формуванні критичного мислення засобами медіаграмотности спонукало нас розробити регіональний Проект створення МЕДІА ХАБУ. Зокрема нас зацікавив досвід Бельгії з медіаграмотності, який розпочався ще з 1980-х років, в основному як ініціатива декількох громадських організацій, вчителів та викладачів. У результаті в 2008 році було створено Вищу раду медіа освіти французької громади Бельгії (CSEM) для забезпечення розробки та координації ініціатив з метою сприяння медіа грамотності не тільки в школах, а й починаючи з дошкільного віку і закінчуючи особами похилого віку, як процесу безперервного навчання. В результаті досліджень виявлено близько 22 основних зацікавлених сторін. Цим досвідом скористалися, коли на платформі громадського руху «Освітній Форум Хмельниччини» ми започаткували інформування освітян Хмельниччини щодо подій, що створені на площадці Хмельницького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

Якщо говорити про синхронізацію в процесах підвищення медіаграмотности, розвитку критичного мислення членів суспільства, то в сьогоденні актуалізується – виявлення принципів свідомого проектування майбутнього та їх інтеграція на рівні стратегічного менеджменту компаній, в яких робота з контентами будь-то інформаційно – візуальними, текстовими, графічними орієнтують займатися аспектами ідентичності візуальної культури, формалізацією її «кодів». Спеціалізація на аспектах розвитку креативного, інноваційного мислення – design thinking створює сучасне розуміння дизайну як синоніму слова «інновації». Компанії, яка прагне до успіху в умовах «розумної» економіки, необхідно опановувати навичками дизайн-мислення – визнаного інструменту формування «блакитних океанів», під якими розуміється весь ланцюжок створення нового продукту (New Product Development).

Поки що ж, і в Бельгії, і в Україні ми фокусуємо свою увагу медіаграмотности, як тотальній необхідности розвивати критичне мислення, щоб бути розумним споживачем інформації, а не сприймати інформацію, для нового конструювання продукту, що використовує дизайн – мислення, який вивершує естетику людського Буття. Найважливіші проекти в галузі медіа грамотності зорієнтовані на дітей та молодь, яка виступає уже носієм нових якостей середовища ХХІ сторіччя: започатковані кейси «Журналістика в класі», «Діти та застосування ІКТ», «Широкий Світ на дошці», «Створи свою історію».

Як бачимо, зусилля кожної країни демонструють критичний та креативний підхід у вирішенні питання медіаграмотности в різних вікових групах, водночас освіта педагогів, викладачів займає пріоритетне місце, оскільки виклики сьогодення пов'язані зі зміною парадигми ставлення до потоків інформації, продукування інформації та якісного використання інформації мінімізує маніпуляцію та орієнтує на критичне та креативне використання та створення медіапродуктів, підвищує сенсовіть комунікацій, в якій людина, дитина виступає цінністю, а не засобом. Якщо звернути увагу щодо розгортання потужних дієвих освітньо-просвітницьких проектів, то слід відмітити Проект «Академія Української Преси», який в своїй філософії не змінює курс-медіаосвіта – це інструмент демократизації держави. Водночас існує проблема на законодавчому рівні повноважень щодо медіаграмотности, а також відсутности Закони про медіа, розробки стандартів, що виводять сучасне медіа з поля «маніпуляцій» в простір вбереження Планети Земля.

Наприклад, «Розвиток медіа освіти» в Чехії (повнота та ефективність медіа комунікації) концентрована на меті – підтримка конкурентоспроможності учасників додаткової освіти в сфері медіа шляхом створення програми медіа освіти для дорослого населення. А ось в Проекті «Діти і медіа» в 2011 році Радою з питань радіомовлення і телебачення Чехії (національний регуляторний орган) був запущений веб-сайт «Діти і медіа» (www.deti-a-media.cz), метою якого була поява платформи для представлення та обміну думками експертів та як джерело інформації для батьків, вчителів, які зацікавлені в припиненні негативного впливу медіа на власних дітей. Якщо звернути увагу на підходи організації в інституціях післядипломної педагогічної освіти в Україні, то, на превеликий жаль, ми ще знаходимося на інструментальному рівні в користуванні інформації, де оволодіння навичками комп’ютерної грамотности пов’язано з розвитком компетентностей на рівні користувача «компьютерною грамотністю», а не актуалізоване функціональне користування медіапродуктом, як розумінням призначення потоками інформації та їх контетами, контекстами, підтекстами, контініумами.

Сприйнявши цю ситуацію як виклик, ми з 2019 року на базі кафедри теорії та методики викладання соціо-гуманітарних дисциплін провели опитування слухачів курсової підготовки, в якому вивчали «ставлення до курсу «Медіаосвіти» як культурологічного явища, яке своїм існуванням вносить модернову рефлексивність, яка не лише викликає критичність в осмисленні, а обумовлює і естетичне переживання. Цьому сприяли організовані та проведені заняття в обласному художньому музеї, метою яких було через твори мистецтва, візуалізацію інтенції художника зрозуміти емпатичність в спогляданні твору, а далі описуючи твір (есе), свої переживання, фіксувати думки, як судження. В цьому дослідженні взяли участь 8 груп – слухачів курсі різних спрямувань (математики, біологи, вчителі початкової школи, завідувачі ДНЗ, директори ЗНЗ). Виступачи фасилітатором на таких заняттях, генерація емоцій слухачів переходила асоціативні судження, за якими виникала потреба до обговорення своїх переживань, спогадів дитинства, бажання поділитися своїми переживаннями, готовими до висловлювань. Цей «катарсис» педагогів спричинив до осмислення пошуку підходів, за якими засобами мистецтва педагог почав виходити за рамки стереотипу «все знаю, ніщо не піддаю сумніву». Так з’явився курс «Дизайн-мислення», в якому вчитель відчув потребу «бути відкритим до світу». Фасилітація під час занять привела до розуміння того, що вчителі через емпатію почали продукувати ідеї, а не відтворювати інформацію, отриману для репродукування, що породжувала іноваційну активність, генерування ідей. Робота з директорами шкіл акумулювалася на проектні діяльности. Ми ж написали проект про створення «Медіа ХАБу», який включений в Стратегію розвитку Хмельницької області (додаток 1) та розробили тренінг «Дизайн – мислення для освітян» (додаток 2). Курс «Медіаграмотність» став основою для формування вмінь та навичок, що пов,язані з м.якими соціальними, емоційними та інтелектуальними навичками сучасного педагога, який не лише розуміє цінности демократії, а й користується ними в професійній та особистісній діяльності.

Дизайн-мислення як концепція виникла наприкінці 80-х років в Каліфорнії у компанії під назвою IDEO. Це спосіб створення інновацій, те, що в науці, в менеджменті називається «ітеративний дизайн». Ітеративний» це не «інкрементний». Хоча, в розробці ПЗ та програмних систем вони часто йдуть пліч-о-пліч. Основна ідея полягає в тому, щоб розробити систему шляхом циклів, що повторюються (ітеративний) та в менші проміжки часу (інкрементний), даючи змогу розробнику скористатися перевагами того, що було вивчено під час розробки попередніх порцій або версій моделі. На кожному кроці (ітерації) виконуються зміни дизайну та додаються нові функціональні можливості. Саме такий підхід допомагає педагогу добирати такі кроки – технології, техніки, прийоми, підходами, тактиками продуктивного управляння освітнім процесом (логкально – індивідуальна траєкторія розвитку учня, модерація уроку, мезо – ресурс сприяння навчанню), де критичність та креативність мислення виступає інструментом – індикатором та тестом, ефективного дизайнерського освітнього продукту (уроком,структурованою інформацією, дидактикою).

Ітерація включає реконструювання та реалізацію завдань з контрольного списку, а також аналіз поточної версії моделі, що дозволяє вносити корекцію, не боячись, що само модель уроку, інформації потерпить «краху», незадовільної оцінки «методистом» або буде викликати невпевненість, тривожний стан. Всі ці явища призводять до розбалансування моделі розвитку та ефективної взаємодії між педагогом та дитиною.

Насправді, дизайн-мислення може бути описано дуже багатьма різними словами: десь називають дизайн-спринтом, десь дизайн-мисленням, десь людиноцентричним дизайном.

Agile (англ. Agile software development, agile-методи) — клас методологій розробки програмного забезпечення, що базується на ітеративній розробці, в якій вимоги та розв’язки еволюціонують через співпрацю між багатофункціональними командами, здатними до самоорганізації.

Все це складається в один достатньо зрозумілий фреймворк роботи над створенням нового досвіду для користувачів чого завгодно: чи це урок, проект, інформаційна модель, яка спонукає до критичного осмислення та розумінні Світу власного «Я» та навколишнього Світу потребую технологій, що акумулюють потребу в розвитку критичного ставлення до потоків інформації, як формують нашу картину світу та ставлення до процесів навкруги. Це непросте завдання традиційні програми медіаграмотності , які вперше з’явилися в 1970-х роках і мали на меті виконати щодо підростаючого покоління, молодих людей через знання та навички, отримуючи критичні інструменти для деконструкції ідеологічних та комерційних інформаційних потоків, що лежать як «продукування» різних змістів та реклам. Які наповнюють ефір з різною метою.

Змісти і сенси без критичного осмислення не можливі. Постіндустрійна епоха перетворила науку в безпосередню виробничу силу, і формула «освіта – наука – виробництво» складає основу економічного розвитку як в масштабах держави так і між державами відбувається жорстока конкуренція. Медійний інформаційний простір стає засобом вже нових викликів і загроз, в яких нас може лише спасти освіченість, гуманізм та естетична екологічність людини, яка здатна креативно поєднати високі технології з високою відповідальністю перед майбутніми поколінням, яка має плекати свою творчість і безпечність.

Отже, розвиток, розробки нових підходів і плани реалізації курсу цифрової медіаграмотності в рамках реформ включає прагнення допомогти всім людям робити усвідомлений вибір, творити стійкіше суспільство, освіченою людину. Мартіна Чапман – експерт із європейської політики медіа грамотності, яка консультувала БАІ щодо нових рамок в сфері медіа грамотності висловилася: «Десять років тому це стосувалося захисту дітей, тоді це було цифрове включення та надання доступу старшим людям. Навички, які нам були потрібні 30 років тому, були набагато простішими. Зараз нам потрібен цілий набір нових». Вона також вказує, що, хоча освіта, очевидно, орієнтована на захист дітей, «ми не повинні забувати про широку громадськість, до яку важче досягти».

Саме одним із шляхів включення дорослих у креативний світ змін може стати застосування інноватики, який в собі несе курс «Дизайн-мислення» – метод розкриття творчого потенціалу особистості педагога, який підтримує зміни, який творить зміни та проявляє, розвиває креативний потенціал у дітей.

Актуальність впровадження цього методу пов'язана з переходом нашого суспільства, в якому людина виступала засобом, в Світ творення креативного класу, діяльність якого стає естетично корисна Світу змін, що не руйнує Планету Земля, а вберігає її для прийдешніх поколінь. Саме метод «дизайн-мислення» здійснює вплив на різні суспільні та державні інституції з ціллю модернізації в підходах, що впливає на активність людини, людства ХХІ століття.

Висновок: методологія освіти дорослих потребує актуального осмислення: від недовіри щодо професійної неспроможності, невмінь до критичного мислення, орієнтир в навколишньому інформаційному просторі, що не дезорієнтує, а створює потребу до дії та креативних змін. Погляд гна звичні речі «притупляє» активність людини, зневіра, що пов’язана зі стилями рабовласництва, закріпачення, феодального ставлення до людини дискредитує потенціал людини, а отже робить людини заручниками обставин. Курс «Медіаосвіти», який в Україні був ініційований командою сподвижників на чолі з Українською Академією Преси створює нові погляди на світ інформації та її можливості. Саме дизайн мислення в розумінні «іншого погляду «на звичні речі, став спонукальною потребою до змін в організації підвищення компетентностей педагогів. Багатоаспектний підхід до інформації породив ідеї, що спонукає мультидисциплінарних спеціалістів змінювати уяву на звичні речі та явища. Настав час і в освітній сфері поглянути «через лінзи» та іншим кутом зору на процеси, які з людини – інструмента преходять до сприйняття людини – творця. Саме дизайн мислення підтримує віру в педагога, налаштовує його на сприйняття відомих речей з модернового, креативного погляду. Дизайн мислення як інструмент охопив велику кількість професій. Які раніше були виокремленні. Оскільки штучний інтелект не «креативить», а людська природа пізнання нескінченна і надійна щодо творчого погляду на явища та звичні речі, в якій дитяча природа спонтанної допитливості і інтересу безмежна – українському вчителю настав час створювати фундамент креативного класу нації, яка ще не втратила потенціал для інновацій. Методи дизайн-мислення дозволяють збирати інформацію таким чином, що рано чи пізно ми абсолютно чітко починаєте не тільки розуміти, а й відчувати свого персонажа, якого в практиці створення нового продукту прийнято називати «стейкхолдери». Так маса потенційних користувачів поступово перетворюється на осмислених людей і, як автори романів починають жити життям своїх героїв, ми волею-неволею починаєте відчувати їх світ, а, значить і краще розуміти їхні потреби, сенси, вберагіти почуття естетики. Це ж стосується усіх учасників освітнього процесу, які через критичне осмислення реальности, просуваються в світ змін за власної активної потребу в участі у цих змінах.

При цьому, чим більш просунутими і складними стають наш світ, а слідом за ним і економічні взаємини, чим вище по піраміді Маслоу просувається наше суспільство, тим більш витонченими і все реальнішими і очевидними стають потреби. А правильно виявлена потреба – запорука успіху. Взагалі, розроблений дизайнерами інструментарій виявлення потреб і формулювання на цій основі завдання розробки нового освітнього продукту і є, на мій погляд, тією ключовою перевагою, завдяки чому ми звернули в останні роки увагу на дизайн-мислення, як складову критичного ставлення та критичного мислення до потреб індивідуальних, групових, колективних та світових. Інноватика та форми, методи її проявлення – це і є еволюційний процес будь-якої культури через освіту.

Додаток 1

ПРОГРАМА КУРСУ

Освітнє середовища виступає актуальним модератором змін в поглядах, підходах, залучаючи ресурси, що сприяють модернізації освітнього простору, створенню розвивального середовища, який базуючись на методології освіти дорослих привносить нові погляди на актуалізацію людського потенціалу, що сприяє масштабуванню освітніх креативних процесів. Програми зорієнтована на розвиток вмінь, навичок щодо орієнтування в нових умовах, реальності, що сприяє вивільненню потенціалу людини, завдання якої не нищити, а створювати розумну екосистему, в якій синергія всього живого вберігає потенціал Планети від локальних до глобальних викликів.

ПРОТЯГОМ НАВЧАННЯ МИ:

Створюватимемо комфортне та емпатійне середовище для учасників, в якому виклики інтелектуальні не несуть загрози учасникам в оцінці їх знань, а сприяють бажанню об’єднатися в пошуці ідей, які розвиватимуть навички критичного та креативного мислення, що зорієнтовані на актуальні питання змін в освіті в поглядах та підходах. Учасники навчатимуться навичкам командної роботи, де ідеї об’єднують для корисних змін для кожного.

Цільова аудиторія: керівники та менеджери системи освіти, ліжери проектних команд, педагоги, представники освітніх громадських організацій, батьківські об’єднання.

Програма

Модуль 1.1.
Стилі мисленні, образне мислення.
Трансформаційні процеси ХХІ століття.
Креативний клас. Модернізація освітнього середовища.
Культура освітнього закладу.
Інноватика. Думка. Ідея.

Модуль 1.2.
Конкуренція ідей. Співпраця команд.
Принципи та підходи в роботі команд.
Партнерство та конкуренція ідей.
Пошук корисного креативного «продукту» змін.

Модуль 2.1.
Дизайн мислення як метод.
Дизайн мислення як інструмент для генерації ідей.
Дизайн мислення як спосіб в «задоволення думати».
Дизайн мислення і креативне вирішення задачі.
5 етапів дизайну мислення.

Модуль 2.2.
Мета та роль дизайну мислення (Agile and Lean).
Інтеграція методу дизайну мислення в навчальний процес.
Ідеї, масштабування і управління змінами.

Модуль 3.1.
Тенденції та тренди дизайну мислення.
Філософія тренду та тенденцій.
Стереотипи та поведінкові «тренди» українців.
Взаємодія дизайну мислення з проектом-бізнес.

Модуль 3.2.
Тест-драйв дизайн мислення.
Дизайн мислення і освітні проекти.
Фасилітація креативного мислення педагога.
Активна інноваційна діяльність і дизайн мислення.

ФОРМА ПРОПОЗИЦІЇ ІДЕЇ ПРОЕКТУ

до Плану заходів з реалізації Стратегії розвитку Хмельницької області
у 2021-2023 роках

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Білл Барнет, Дейв Еванс – «Дизайн-мислення. Спроектуй своє життя» – Видавництво «Наш формат», Харків, 2018. – 235с.

2. Джозеф Пайн II Б., Джеймс Х. Гилмор Экономика впечатлений. Работа – это театр, а каждый бизнес – сцена / Б. Джозеф Пайн II, Джеймс Х. Гилмор. – М.: ИД «Вильямс», 2005. – 304 с.

3. Ситуація з медіа-грамотністю в Європі – Звіт Європейської аудіовізуальної обсерваторії

4. ОПУБЛІКОВАНО, 12.02.2018 «https://www.nrada.gov.ua/sytuatsiya-z-media-gramotnistyu-v-yevropi-zvit-yevropejskoyi-audiovizualnoyi-observatoriyi/

5. Келлер К. Л. Стратегический бренд-менеджмент создание, оценка и управление марочным капиталом / – 2-е изд., пер. с англ. – М.: ИД »Вильямс», 2005. – 436 с.

6. Пекар В. Введение в экономику впечатлений / В. Пекар // Маркетинг и реклама. – 2008. – № 2. – С. 33–39

7. «Наука повсякденного мислення» – курс на Prometheus

8. https://dubinsky.pro/news/deputat-gerega-vykupaet-krupnye-banki-zemel-i-stanovitsya-odnim-iz-krupneyshih-latifundistov

9. https://eba.com.ua/event/programa-rozvytku-z-dyzajn-myslennya-2019-07-11-11-08/