Досвід інтегрування інструментів медіаграмотності у навчальний процес технічного ЗВО

Автори статті: Олена Аксьонова - кандидат технічних наук, доцент кафедри хімії, мікробіології та гігієни харчування, Харківський державний університет харчування та торгівлі;

Олена Зіненко - старший викладач, аспірант кафедри медіакомунікацій соціологічного факультету, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна.

В мережі Інтернет можна знайти інформацію з будь-якої області знання: від кулінарії до ядерної фізики. Між тим значна частина медіаконтенту науково-популярної тематики, присвяченого питанням дієтології, нутриціології і, взагалі, здорового способу життя містить «міфи» та недостовірну інформацію. Тому інтеграція медіаграмотності у навчання майбутніх фахівців-дієтологів є необхідною і актуальною. Існує проблема, яка полягає у тому, що з одного боку серед населення є зацікавленість у питаннях пов’язаних із можливостями здорового харчування, дієтичного харчування, схуднення, але з іншого боку. відчувається брак достовірної інформації щодо цих тем в медіа. Експеримент з фактчеку щодо міфів про здоровий спосіб життя було проведено під час підготовки магістрів за спеціалізацією «Дієтичне харчування та харчова безпека», колективом кафедри хімії, мікробіології та гігієни харчування ХДУХТ, чому присвячено дану статтю.

Ключові слова: медіаграмотність, нутріціологія, фактчек, здоровий спосіб життя.

Освіта на сьогоднішній день вже не є чимось недосяжним, чимось, про що говорять із пієтетом. Більш того, ми звикли до виразу “освітні послуги». Тобто маючи час, натхнення, та певний бюджет кожна людина може отримати освітні послуги – тобто чомусь навчитися. І медіа відігравали, відіграють та будуть відігравати в цьому процесі визначну роль. Зокрема у соцмережах зараз можна знайти відео з будь-якої області знання: від кулінарії до ядерної фізики. Суспільство активно використовує освітні ресурси медіа – це бюджетно, це модно, це дозволяє планувати гнучкий графік навчання тощо. Між тим, скільки існує наука, існує потреба в її популяризації. І в інформаційному суспільстві про біохімічні процеси можна дізнатися, наприклад, із коміксу, а можна прочитати підручник, виданий академічним видавництвом.

Під час підготовки магістрів за спеціалізацією «Дієтичне харчування та харчова безпека», колективом кафедри хімії, мікробіології та гігієни харчування ХДУХТ було відзначено, що магістранти готуючись до семінарських та практичних занять, наряду із науковими виданнями, статтями в академічних журналах знаходять величезну кількість інформації, яка містить не зовсім коректні факти, а деякий процент медіаконтенту, присвяченого питанням дієтології, нутриціології і, взагалі, здорового способу життя містить «міфи» та недостовірну інформацію. Як зазначав соціолог П’єр Бурдьє, ще досліджуючи телебачення минулого століття, “журналістика народжується поспіхом, а наука потребує часу”, і треба враховувати, що те, що на телебаченні говорять про науку не відноситься до істини речей [1, с. 51, переклад — авт.] Тому розгляд інструментів запобігання поширення подібних міфів та виховання вмінь грамотно перевіряти та у подальшому використовувати інформацію є метою роботи.

Медіа поширюють міфи, не завжди коректно використовуючи інформацію. І якщо деякі факти, про які йдеться в медіа, можливо перевірити, звернувшись до відкритих джерел, то такі складні наукоємні теми, як фізіологія, гігієна харчування, нутриціологія, потребують більш глибоких знань, на здобуття яких у журналіста не завжди є час. Таким чином, стає зрозумілим, що є потреба виховання медіаграмотних спеціалістів в галузі дієтології, тому інтеграція медіаграмотності у навчання майбутніх фахівців-дієтологів є необхідною і актуальною.

Людство хоче отримувати інформацію швидко, зручно та не докладаючи зусиль, можна сказати «на бігу». І, слід відзначити, саме ця інформація сприймається, як дуже надійна. Саме тому в українській мові з’явилося та заскрипілося, наприклад, поняття «самолікування». Тому під час підготовки майбутніх фахівців дуже актуальним є озброєння їх «протиотрутами» щодо існуючих міфів та фейків. Дієтолог, який консультує людей, несе відповідальність за їх здоров’я, тому він має бути готовим до подібних викликів.

В якості однієї із форм вивчення дисципліни «Нутриціологія та харчова безпека» магістрам було запропоновано наступне завдання: кожен із студентів обирав популярний тренд (наприклад, твердження про те, що не важливо що саме ти їси, важливо скільки кілокалорій ти вживаєш). Студент мав опрацювати цю інформацію та на семінарі підтвердити або заперечити це твердження, користуючись достовірною інформацію. На наш погляд подібна форма роботи із майбутніми фахівцями-дієтологами є дуже корисною, оскільки у майбутньому вони будуть консультувати звичайних людей, які перед тим, як звернутися до спеціалістів, здебільшого користуються науково-популярним контентом та, навряд чи читають товсті та нудні підручники.

Питанням здорового способу життя, здорового харчування, поширенню інформації стосовно способів худнення присвячено багато медіаресурсів. На запит «здорове харчування» Google видає приблизно 17500000 результатів, на запит «здоровий спосіб життя» – 19500000, на запит «погані цукри» – 673000, «способи схуднення» – 1230000 результатів. На сайті https://trends.google.com порівняння серед українського сегменту популярності тем «здоровий спосіб життя», «схуднення» та «цукор» показує, що найбільш популярною серед цих трьох є тема «цукор», в той час як теми «здоровий спосіб життя» та «схуднення» за своєю популярністю приблизно однакові, але зацікавленість у них приблизно в три рази менша за тему «цукор» . Слід також зазначити, що тема «цукор» є популярною в усіх регіонах України. Крім Волинської, Івано-Франківської, Рівненської та Тернопільської областей, у яких запитів за темою «здоровий спосіб життя» більше. Світ цікавлять однаково сильно «цукор» та «здоровий спосіб життя», тема «схуднення» не викликає такої зацікавленості, як в Україні так і глобально. Слід також відзначити, що теми «здоровий спосіб життя», «схуднення», «цукор» не є найбільш популярними в світі. Вони не можуть конкурувати із «Game of Thrones» та «iPhone 11» [2].

Тим не менш, певна частина населення України цікавиться питаннями здорового способу життя. Мотивацією щодо бажання розібратися в цій темі з великою вірогідністю можна назвати проблеми наявності зайвої ваги або ожиріння. Мова може йти як про власні зайві кілограми, так і про виникнення надлишкової ваги у людей, що належать до ближнього кола. У роботі [3, с. 1] йдеться про те, що кожний 13 випадок смерті в Євросоюзі пов’язують із ожирінням. При чому ожиріння не є проблемою лише дорослого населення, у кожної сьомої дитини в Україні виявлені або ожиріння або надлишкова вага. За останні роки про збільшення випадків ожиріння серед дітей та підлітків говорять по всьому світу, Україна не є виключенням. Дитяче ожиріння пов’язане з розвитком системних порушень здоров’я, об’єднаних у метаболічний синдром, тобто у майбутньому сьогоднішня дитина з великим відсотком вірогідності матиме проблеми із здоров’ям.

Таким чином, виникає проблема, яка полягає у тому, що з одного боку серед населення є зацікавленість у питаннях пов’язаних, наприклад, із можливостями здорового харчування, дієтичного харчування, схуднення, але з іншого боку відчувається брак достовірної інформації щодо цих тем в медіа. Слід зазначити, що в Україні майже відсутні освітні програми, пов’язані напряму із дієтологією, нутриціологією. Крім того, у населення нашої країни існує звичка вирішувати питання власного лікування звертаючись не до фахівців, а до Google. Попит народжує пропозиції. На сьогоднішній час існує величезна кількість медіаконтенту, який стосується здорового способу життя, тощо. Але, інформація, що міститься на сайтах, у книгах, обговорюється на форумах не завжди є правдивою. Мають місце маніпуляції та навіть залякування.

У книзі нутріціолога Дж. МакКейт «Ви є тим, що ви їсте» [4, с. 14-15 переклад — авт.] обговорюються 12 страв, що найбільш часто вживаються пересічними громадянами. Серед цих страв – піца, спагеті болоньезе, так зване «Бургер меню», «Англійський сніданок». Під кожною назвою наводиться калорійність, кількість білків, жирів, вуглеводів та волокон. А трохи нижче доктор Дж. МакКейт наводить «цукровий еквівалент» цих страв, тобто кількість ложок цукру, які за калорійністю відповідають певній страві. Але авторка не пише, що наводячи «цукровий еквівалент» вона говорить лише про вуглеводи, оскільки цукор – це і є хімічна речовина, яку ми називаємо сахарозою. В той час як всі вище перелічені страви, до яких так погано ставиться Дж. МакКейт містять такі важливі для організму білки, жири та волокна. Розділ, присвячений цьому питанню закінчується фразою «Choose your poison – or as I hope, don`t!» («Обери свою отруту — або, я сподіваюсь, ти не зробиш цього». – переклад авт.). Можливо, авторка має шляхетні цілі оздоровлення своїх читачів, але, на наш погляд – це просто маніпуляція. Оскільки Дж. МакКейт не просто пропонує подивитися на знайомі страви у «цукровому еквіваленті», а свідомо не розкриває питання харчової цінності страв, що обговорюються. Дієтологами вже давно доведено, що їжа є збалансованою, якщо співвідношення білків жирів та вуглеводнів складає 14%:30%:56%. Зрозуміло, що чистий цукор, яким Дж. МакКейт лякає своїх читачів не підпадає під цю формулу, бо він на 100% складається з вуглеводнів.

Взагалі слово «цукор» в медіаконтенті, присвяченому здоровому способу життя вживається з негативною коннотацією. Величезний внесок в це зробив фільм «Цукор» австралійського режисера Деймона Гамо, який вийшов у 2015 році і зібрав лише на youtube мільйони просмотрів. Хоча основною метою був експеримент, який режисер проводив на собі. Експеримент полягав у тому, що протягом 45 днів головний герой вживає лише так звану «healthy food» , тобто знежирені йогурти, протеїнові батончики, мюслі тощо. Результатом експерименту головного героя є збільшення ваги та усі признаки початку цукрового діабету. Але головним злом визнається цукор. Саме його звинувачує автор у своїх проблемах із здоров’ям. Але чому б не акцентувати наприкінці фільму увагу глядача на те, що харчування було в першу чергу незбалансованим! Так, зрозуміло, головний герой вживав таку ж саму кількість калорій, як і до експерименту. Але як він набирав калорії раніше? У фільмі Деймон Гамо сам говорить, що калорійність набиралася за рахунок риби, м’яса, горіхів, овочів та фруктів. Тобто автор фільму вживав достатні кількості білків та жирів, а щодо вуглеводів, то він їх також вживав, але не у вигляді цукру. Тобто складається враження, що декларувалася боротьба із «healthy food», а результатом стало звинувачення всіх цукрі (які у фільмі називають вуглеводами) у розладах здоров’я не тільки головного героя, але й людства у цілому. Крім того, цей фільм взагалі є дуже цікавим матеріалом для обговорення майбутніми дієтологами або нутриціологами. Оскільки, завдяки «Цукру» пана Гамо з одного боку, можна навчитися у дуже зручній та цікавій формі подавати складну інформацію, а з іншого боку на його основі можна розібратися із багатьма «міфами» щодо стилю харчування.

У статті «10 пласких питань про цукор до лікарів» [5] вже не просто маніпуляції, там просто зустрічається недостовірна інформація. Цитата перша «Цукор потрібен для енергії, а кілокалорії для того, щоб організм жив, думав, рухався, ріс. Але енергія є позитивна і якісна, а не швидка і не потрібна». Але енергію саме в кілокалоріях і вимірюють. Не може бути енергії позитивної та негативної. Може бути надлишок вжитих калорій. Може бути незбалансоване харчування, а ось ділити енергію на позитивну та негативну не коректно. Більш того, слід зазначити, що людині інколи необхідно вжити так звані «швидкі калорії», які можна отримати із сахарозою (тобто із цукром). Цитата друга: «Цукрозамінники – це також шкідливі речовини, в основі яких є хімічні речовини аспартати, сластиліни, сахарини, цикламати, тобто, це є хімія, що викликає онкологію підшлункової залози». Всі цукрозамінники, що використовуються у технологічних процесах виготовлення їжі є харчовими добавками. Їх використання в Україні регламентується наказом МОЗ «Про затвердження Санітарних правил і норм по застосуванню харчових добавок» [6]. Мається на увазі, що всі вони пройшли клінічні дослідження перед тим, як були включені до цього переліку. Крім того, слід відзначити, що для хворих на діабет використання цукрозамінників є принципово важливим. Цитата три: «Вся молочна продукція має галактозу». Тут взагалі слід відзначити, що молочні продукти містять молочний цукор – лактозу, яка складається з глюкози та галактози. Галактоза утворюється в наслідок процесів травлення. Але галактоземія, недостатність галактокінази відноситься до вроджених порушень вуглеводного обміну. Тому, чи слід акцентувати увагу саме на цьому сахариді? І взагалі, звідки таке вороже ставлення до цукрів? Як зазначається у статті В. Чарочкіної «Кто здесь сласть: Почему в мире растут продажи заменителей сахара» зазначається: «Споживання штучних цукрозамінників росте – тільки в США з 1999 по 2012 рік стало на 200% більше дітей, які вживають їжу, що містить замінники, і на 54% більше дорослих. Всього такі продукти вживають 25% дітей і 41% дорослих. Не дивно – зараз цукрозамінники містяться в 74% упакованих продуктів харчування і напоїв – їх використовують у виробництві коли, випічки, жуйок, цукерок, льодяників і т. п» [7, переклад — авт.]. Тобто, на перший план виходять цукрозамінники. А чи не є тотальний наступ на цукор спланованою акцією, яку фінансують виробники цукрозамінників? Можливо, на цей час ми спостерігаємо війну між світовим цукровим лоббі та активними гравцями ринку штучних замінників цукру.

Всі вищенаведені факти свідчать про те, що критичне мислення поєднане із інструментами медіаграмотності як споживачів так і фахівців, що працюють в області дієтології, нутриціології є важливим для з’ясування істинності тих чи інших повідомлень у медіа. Фахівцям спеціальних галузей знань базові основи із медіаграмотності допоможуть бути готовими до подолання «міфів» та «страхів», що існують у суспільстві.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Бурдье, П. Поле политики, поле социальных наук, поле журналистики. Б : О телевидении и журналистике. Фонд научных исследований «Прагматика культуры». Институт экспериментальной социологии. Москва. с. 107–109.

2. Trends. URL: https://trends.google.com. (результати отримані 29.01.2020)

3. Огнєв В. А., Помогайбо К. Г. Аналіз та оцінка справжнього рівня поширеності надмірної ваги та ожиріння серед дітей шкільного віку м. Харкова Україна // здоров’я нації. 2016. № 4/1 (41), с. 172-176.

4. Gillian McKeith . You Are What You Eat : The Plan that Will Change Your Life // Penguin books Ltd, England, first published 2004, 224p

5. 10 пласких питань про цукор до лікарів. Конкурент. 02 липня 2019. URL: https://konkurent.in.ua/publication/42685/10-plaskih-pitan-pro-tsukor-do-likariv/

6. Верховна рада. Закон про затвердження Санітарних правил і норм по застосуванню харчових добавок. Редакція від 15.09.1998. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0715-96.

7. Чарочкіна В. «Кто здесь сласть: Почему в мире растут продажи заменителей сахара. Secretmag. 02 березня, 2017. URL: https://secretmag.ru/trends/whatsup/sugar.htm.

On the Internet, you can find information from any area of expertise, from cooking to nuclear physics. Meanwhile, much of the media content of popular science topics on nutrition and, in general, healthy lifestyles contains «myths» and false information. Therefore, integrating media literacy into the training of future nutritionists is necessary and relevant to the current situation. Problem is that, on the one hand, the public is interesting in issues such as healthy eating, dieting, weight loss, but on the other hand, there is a lack of credible information on these topics in the media. An experiment to fact check on myths about healthy lifestyles was conducted during the preparation of Masters in the specialty «Dietary Nutrition and Food Safety», the staff of the Department of Chemistry, Microbiology, and Hygiene of KSUFTT , which is dedicated to this article.

Keywords: media literacy, nutriciology, fact check, healthy life style.