Вправа "Поглиблення медіаімунітету – формування здатності протистояти деструктивній комунікації та кібербулінгу" є вправою-учасницею конкурсу "Медіаграмотна вправ для широкого загалу".
Авторка: Тетяна Омельченко.
Тривалість виконання:
2 години
Аудиторія та її вік:
Здобувачі освіти позашкільного закладу, 15 — 16 років.
Які навички формує, для чого вправа:
Здатність протистояти викликам, нейтралізувати небезпеки та виклики сучасного медіапростору; засвоєння правил безпечного перебування у соціальних мережах; уміння протистояти деструктивній комунікації та кібербулінгу.
Що потрібно для виконання вправи з (не) підручних матеріалів:
Швидкісний Інтернет, Wi-Fi, ПК, планшети, смартфони, картонні картки, папір, фломастери, ручки.
Послідовність виконання, опис вправи:
Організаційний момент: Педагог пояснює, що метою заходу є поглиблення медіаімунітету – здатності протистояти викликам, нейтралізувати небезпеки та загрози сучасного медіапростору. засвоїти правила безпечної комунікації; навчатися протистояти кібербулінгу. Розказує про методи та прийоми роботи: індивідуальна та колективна робота, «вільний мікрофон», «мозковий штурм», сенкан, конкурс кластерів, дискусія, мотиваційні, або провокаційні запитання. Нагадує правила дискусії: активність, толерантність, дотримання принципу «коли ти говориш, я мовчу»; аналіз ідей, а не особистості їх автора;, конструктивна, тобто, аргументована, критика, а не критиканство. Пояснює, що сенкан – це п’ятирядковий неримований вірш, у якому дається характеристика відповідного поняття, дає схему, за якою складається сенкан; нагадує, що кластер – це графічне зображення характеристик поняття.
Актуалізація проблематики: Керівник гуртка називає основні тенденції розвитку сучасного суспільства: розширення медіапростору, цифровізація суспільства, перетворення індивіда із споживача інформації на творця медіапродукту. Визначає базові поняття цифрового суспільства; характеризує роль та специфіку впливів медіа на особистість, на зміни у сприйнятті суспільством об’єктивної реальності. По завершенні учасники отримують на електронні носії інформаційні матеріали для ознайомлення.
Дискусія: Обговорення деяких складних процесів трансформації сучасного суспільства.
Постановка провокаційного запитання: «Чи ви почуваєте себе безпечно у сучасному медіапросторі?»
«Вільний мікрофон»: Учасники дають відповіді та пояснення, на дошці заповнюється таблиця: «безпечно» – «небезпечно». Педагог за необхідності теж бере участь, доповнює, коментує роздуми учасників про те, чому важливо думати про безпечне перебування у медіапросторі, спонукає до висновків, що люди стикаються з деструктивною комунікацією, кібербулінгом, шахрайством тощо. Негативні впливи можуть бути нейтралізовані, та не усі підлітки здатні до протистояння цьому злу. В умовах, коли іде інформаційна війна, дезінформація є страшною зброєю ворога, як ракети та танки, тому протидія кожного є важливою.
Постановка провокаційного питання: «Згадайте, чи страждали ви колись через відсутність комунікації, зможете обходитися без Інтернету?»
«Вільний мікрофон»: Роздуми учасників зводяться до того, що повноцінно існувати у повній ізоляції від інших людей неможливо. Без спілкування обходитися можна, але недовго. Інтернет, соціальні мережі задовольняють потреби у інформації та комунікації. Педагог звертає увагу на те, що комунікація постійно змінюється. В старі часи, наприклад, для передачі важливих повідомлень розпалювали вогнища на вежах. У Ватикані досі інформацію про обрання Папи віряни отримують через появу диму над його резиденцією. Комунікація у кіберпросторі – це нова, віртуальна реальність, створена комп’ютерними технологіями. Педагог пропонує більш детально розглянути особливості комунікації у медіапросторі.
Індивідуальне завдання: ознайомлення з інформацією, яка надійшла на електронні носії: характеристикою деструктивної комунікації, моделей деструктивної комунікації.
Гра: «Відгадай сенкан»: Педагог пояснює правила гри «Відгадай сенкан».Учасники діляться на групи по чотири особи, кожен отримує картку, з однієї сторони якої написана назва однієї з моделей деструктивної комунікації: спам, флуд, тролінг, флейм; а з іншої – схема, за якою слід скласти сенкан:
Один іменник:
Два прикметники.
Три дієслова.
Фраза – висновок з чотирьох слів.
Один іменник – синонім, або ж слово асоціація.
Кожен учасник складає сенкан однієї з моделей деструктивної комунікації. По завершенні картки розкладаються на столі назвою моделі деструктивної комунікації вниз. Учасники по черзі беруть чужі картки, вголос читають сенкан і відгадують модель деструктивної комунікації. Інші учасники бачать назву моделі, яку відгадує учасник. Вони слідкують за його роздумами, реагують на правильну чи неправильну відповідь. Потім кожна четвірка складає спільний сенкан «Моделі деструктивної комунікації».
Рефлексія: Діти пояснюють, що в результаті вивчення інформації та гри «Відгадайсенкан» вони зрозуміли, яка комунікація є деструктивною, якими є її прояви, чому слід уникати такого небезпечного спілкування. Педагог спрямовує висновки дітей на те, що уникнути деструктивної комунікації буває важко, що необхідно критично ставитися до інформації, яка розповсюджується засобами масової інформації. Пропонує уточнити, що діти вважають засобами масової інформації. Добивається, щоб був створений повний перелік, який один із учасників фіксує на дошці: преса (газети, журнали, книги), телебачення, радіо, мережа Інтернет, кінематограф, звукозаписи та відеозаписи, рекламні щити й панелі. Долучає до переліку домашні відео центри, смартфони та планшетні комп’ютери, що поєднують телевізійні, телефонні, комп’ютерні й інші лінії зв’язку, які підлітки, як правило, не називають, зазвичай сумніваються, що для цього є підстави. Педагог пропонує разом знайти переконливі аргументи. Добивається, щоб підлітки зрозуміли, що джерелом деструктивної комунікації можуть бути навіть вони самі та їх близьке оточення. Іноді діти не усвідомлюють, що стають учасниками невинної, як їм здається, гри у медіапросторі, яка насправді є важким злочином проти особистості, як, наприклад, кібербулінг.
Колективна робота: «мозковий штурм». Педагог пропонує знову звернутися до отриманої учасниками інформації про кібербулінг. Проводить «мозковий штурм» з метою з’ясування сутності, проявів, форм кібербулінгу, умов та правил запобігання. Учасники по черзі називають характеристики кібербулінгу, які записуються на дошці.
Індивідуальна робота: Складання кластеру «Кібербулінг». Всі учасники складають індивідуальні кластери «Кібербулінг» на папері, або у ПК, презентують їх. Організується обговорення кожного представленого кластера. Педагог орієнтує дітей, що при аналізі кластеру вони мають звертати увагу на зміст, графічне зображення, визначення логічних зв’язків у кластері. Діти відмічають, чи знайшли втілення у кластері загрози, шляхи запобігання та нейтралізації різних форм кібербулінгу.
Конкурс: кращий кластер «Кібербулінг». Після обговорення та аналізу кластерів з врахуванням змісту, графічного оформлення спільно обираються найбільш вдалі варіанти, або визначається найкращий. На завершення разом складається спільний кластер «Кібербулінг: загрози та запобігання», у якому застосовуються ідеї найяскравіших та найдетальніших кластерів.
Рефлексія: Спільними зусиллями формулюються висновки. Педагог підкреслює, що психологічно руйнівний, травматичний, небезпечний зміст повідомлення або форми передавання можуть завдати шкоди здоров’ю, розвитку та психологічному здоров’ю людини. Посилається на наукові дослідження, у яких до негативних наслідків впливу на інтелектуальну сферу відноситься: зниження інтелектуальних здібностей при вирішенні примітивних завдань; зниження гнучкості пізнавальних процесів; звуження кола пізнавальних інтересів; відволікання від реального життя, навчання, природних дитячих інтересів та обов’язків; інертність психіки.
Педагог спонукає дітей до думки, що кібербулінг – це вид кібернасильства, який містить загрозу здоров’ю та життю. З будь-якими проявами цього злочину необхідно вести боротьбу. Свідкам кібербулінгу не можна стояти осторонь, втрутитися, підтримати жертву, виступити проти агресора, в деяких випадках повідомити дорослих, звернутися до правоохоронних органів.
Осмислення сутності та небезпеки кібербулінгу дозволяє підліткам не тільки протистояти йому, але і назавжди відмовитися від спокуси проявляти будь-яке насильство до інших як у віртуальній, так і у об’єктивній реальності.
Ключова фраза для закріплення знань (висновки до вправи):
Захистом від загроз та викликів кіберпростору є індивідуальний імунітет, набуття медіакомпетентностей: розуміння медіа, використання медіа, комунікація за допомогою медіазасобів та вміння досягати власних цілей, застосовуючи медіа. Весь цей комплекс компетентностей формується в процесі медіаосвіти і поглиблюється у практичній діяльності.
Джерела, які були використані:
Шатирко Л.О. Психологічні виміри деструктивної взаємодії суб’єктів освітнього простору у проявах залякування та цькування /Л.О. Шатирко / Психологія: теорія і практика: збірник наукових праць / ред. кол. : І.О. Корієнко (гол. ред.) та ін. – Мукачево : РВВ МДУ, 2019. – Вип. 1(3). – С.199-211. URL: https://core.ac.uk/download/pdf/267806665.pdf
Профілактика деструктивної поведінки підлітків. Навчально-методичний посібник. Схвалено для використання в освітньому процесі (Рішення Експертної комісії з психології та педагогіки Інституту модернізації змісту освіти МОН України від 04.05.2022 року (протокол №1). URL: https://www.unicef.org/ukraine/media/21421/file/destructive_behavior.pdf
Організаційно — масовий захід гуртка «Цифрова фотографія»
Керівник гуртка:
Омельченко Тетяна Іванівна, «Цифрова фотографія» Комунального закладу «Центр дитячої та юнацької творчості №6 Харківської міської ради»
«Медіаімунітет — умова безпечного та комфортного перебування у медіапросторі цифрового суспільства»
Тривалість заходу: 2 години.
Обладнання/матеріали:
Швидкісний Інтернет, Wi-Fi, ПК, планшети, смартфони, картонні картки, папір, фломастери, ручки.
Мета:
Поглиблення здатності учасників протистояти викликам, нейтралізувати небезпеки та загрози сучасного медіапростору.
Завдання:
Актуалізація проблематики.
Керівник гуртка: міні лекція: «Цифрове суспільство – парадигма розвитку цивілізації 21 століття». Розкриваються основні тенденції розвитку сучасного суспільства: розширення медіапростору та цифровізація суспільства, перетворення індивіда із споживача інформації на творця медіапродукту. Визначаються базові поняття цифрового суспільства; характеризується роль та специфіка впливів медіа на особистість, на зміни у сприйнятті суспільством об’єктивної реальності. По завершенні учасники отримують на електронні носії інформаційні матеріали для ознайомлення.
Дискусія.
Педагог запрошує учасників обговорити більш детально деякі складні процеси трансформації сучасного суспільства. Нагадує правила дискусії: учасники мають дотримуватися принципу «коли ти говориш, я мовчу», аналізувати ідеї, а не особистість автора, бути толерантними, поважати чужу думку, вдаватися до конструктивної, тобто, аргументованої, критики, а не до критиканства. Наголошує, що думка кожного буде почута, закликає бути активними учасниками, а не пасивними слухачами. Розказує про методи та прийоми роботи: «вільний мікрофон», «мозковий штурм», сенкан, конкурс кластерів. Для розгортання та спрямування дискусії у необхідному напрямку, педагог використовує прийом постановки мотиваційних, або провокаційних запитань.
Постановка провокаційного запитання:
«Чи ви почуваєте себе безпечно у сучасному медіапросторі?»
Прийом «вільний мікрофон»:
Учасники дають відповіді та пояснення, на дошці заповнюється таблиця: «безпечно» - «небезпечно». Педагог, за необхідності, теж бере участь, щоб картина була більш повною.
Рефлексія
Педагог доповнює, коментує роздуми учасників про те, чому важливо думати про безпечне перебування у медіапросторі, спонукає до висновків, що люди стикаються з деструктивною комунікацією, кібербулінгом, шахрайством тощо. Негативні впливи можуть бути нейтралізовані, та не усі підлітки здатні до протистояння цьому злу. В умовах, коли іде інформаційна війна, інформація є такою ж страшною зброєю ворога, як ракети та танки, протидія кожного є важливою.
Постановка мети та завдань.
Педагог пояснює, що метою заходу є поглиблення медіаімунітету - здатності протистояти викликам, нейтралізувати небезпеки та загрози сучасного медіапростору. Завданням є не тільки осмислення небезпеки, але і засвоєння правил безпечної комунікації; навчання, як протистояти кібербулінгу.
Постановка провокаційного питання:
«Згадайте, чи страждали ви колись через відсутність комунікації, зможете обходитися без Інтернету?»
Прийом «вільний мікрофон»: Роздуми учасників зводяться до того, що повноцінно існувати у повній ізоляції від інших людей неможливо. Без спілкування обходитися можна, але недовго. Інтернет, соціальні мережі задовольняють потреби у інформації та комунікації. Педагог звертає увагу на те, що комунікація постійно змінюється. В старі часи, наприклад, для передачі важливих повідомлень розпалювали вогнища на вежах. У Ватикані досі про обрання Папи сповіщають саме таким чином, тому віряни чекають появи диму над резиденцією Папи. Комунікація у медіапросторі – це нова реальність. Педагог пропонує більш детально розглянути особливості комунікації у медіапросторі.
Індивідуальне завдання:
Педагог пропонує учасникам ознайомитися з інформацією, яку вони отримали на електронні носії: характеристикою деструктивної комунікації, моделей деструктивної комунікації. Пояснює правила гри «Відгадай сенкан».
Гра: «Відгадай сенкан».
Педагог нагадує, що сенкан – це п’ятирядковий неримований вірш, у якому дається характеристика відповідного поняття. Пояснює, як складається сенкан.
Учасники діляться на групи по чотири особи, кожен отримує картку, з однієї сторони якої написана назва однієї з моделей деструктивної комунікації: спам, флуд, тролінг, флейм; а з іншої – схема, за якою слід скласти сенкан:
Кожен учасник складає сенкан однієї з моделей деструктивної комунікації. По завершенні картки розкладаються на столі назвою моделі деструктивної комунікації вниз. Учасники по черзі беруть чужі картки, вголос читають сенкан і відгадують модель деструктивної комунікації. Інші учасники бачать назву моделі, яку відгадує учасник. Вони слідкують за його роздумами, реагують на правильну чи неправильну відповідь. Потім кожна четвірка складає спільний сенкан «Моделі деструктивної комунікації».
Рефлексія:
Діти пояснюють, що в результаті вивчення інформації та гри «Відгадай сенкан» вони зрозуміли, яка комунікація є деструктивною, якими є її прояви, чому слід уникати такого небезпечного спілкування. Педагог спрямовує висновки дітей на те, що уникнути деструктивної комунікації буває важко, тож необхідно критично ставитися до інформації, яка розповсюджується засобами масової інформації. Пропонує уточнити, що діти вважають засобами масової інформації. Добивається, щоб був створений повний перелік, який один із учасників фіксує на дошці: преса (газети, журнали, книги), телебачення, радіо, мережа Інтернет, кінематограф, звукозаписи та відеозаписи, рекламні щити й панелі. Долучає до переліку домашні відео центри, смартфони та планшетні комп’ютери, що поєднують телевізійні, телефонні, комп’ютерні й інші лінії зв’язку, які підлітки, як правило, не називають, сумніваються, що для цього є підстави. Педагог пропонує разом знайти переконливі аргументи. Добивається, щоб підлітки зрозуміли, що джерелом деструктивної комунікації можуть бути навіть вони самі та їх близьке оточення. Іноді діти не усвідомлюють, що стають учасниками невинної, як їм здається, гри у медіапросторі, яка насправді є важким злочином проти особистості, як, наприклад, кібербулінг.
Колективна робота: «мозковий штурм».
Педагог пропонує знову звернутися до отриманої учасниками інформації про кібербулінг. Проводить «мозковий штурм» з метою з’ясування сутності, проявів, форм кібербулінгу, умов та правил запобігання. Учасники по черзі називають характеристики кібербулінгу, які записуються на дошці.
Індивідуальна робота: складання кластеру «Кібербулінг».
Всі учасники складають індивідуальні кластери «Кібербулінг» на папері, або у ПК, презентують їх. Організується обговорення кожного представленого кластера. Педагог орієнтує дітей, що при аналізі кластеру вони мають звертати увагу на зміст, графічне зображення, визначення логічних зв’язків у кластері. Діти відмічають, чи знайшли втілення у кластері загрози, шляхи запобігання та нейтралізації різних форм кібербулінгу.
Конкурс: кращий кластер «Кібербулінг»
Після обговорення та аналізу кластерів з врахуванням змісту, графічного оформлення спільно обираються найбільш вдалі варіанти, або визначається найкращий. На завершення разом складається спільний кластер «Кібербулінг: загрози та запобігання», у якому застосовуються ідеї найяскравіших та найдетальніших кластерів.
Рефлексія:
Спільними зусиллями формулюються висновки. Педагог підкреслює, що психологічно руйнівний, травматичний, небезпечний зміст повідомлення або форми передавання можуть завдати шкоди здоров’ю, розвитку та психологічному здоров’ю людини. Посилається на наукові дослідження, у яких до негативних наслідків впливу на інтелектуальну сферу відноситься: зниження інтелектуальних здібностей при вирішенні примітивних завдань; зниження гнучкості пізнавальних процесів; звуження кола пізнавальних інтересів; відволікання від реального життя, навчання, природних дитячих інтересів та обов’язків; наступає інертність психіки.
Педагог спонукає дітей до думки, що кібербулінг – це вид кібернасильства, який містить загрозу здоров’ю та життю. З будь-якими проявами цього злочину необхідно вести боротьбу. Свідкам кібербулінгу не можна стояти осторонь, треба втрутитися, підтримати жертву, виступити проти агресора, в деяких випадках повідомити дорослих, звернутися до правоохоронних органів.
Осмислення сутності та небезпеки кібербулінгу дозволяє підліткам не тільки протистояти йому, але і назавжди відмовитися від спокуси проявляти будь-яке насильство до інших як у віртуальній, так і у об’єктивній реальності.
На завершення педагог звертає увагу, що захистом від загроз та викликів медіапростору є індивідуальний імунітет, набуття медіакомпетентностей. Це є розуміння медіа, використання медіа, комунікації за допомогою медіазасобів та вміння досягати власних цілей, застосовуючи медіа. Весь цей комплекс компетентностей формується в процесі медіаосвіти, яка здійснюється на заняттях гуртка і поглиблюється у практичній діяльності творчого об’єднання «Т – студія KIDS».
Додаток
Моделі деструктивної комунікації
Спам (англ. spam) – масова розсилка інформації особам, які не проявляли бажання її отримувати.
Флуд (англ. flood - повінь) – розміщення однотипної інформації, повторюваних фраз, символів, букв, слів, однакових графічних файлів або просто повторюваних коротких повідомлень на різних гілках одного форуму, різних форумах, чатах і блогах.
Тролінг – розміщення в Інтернеті (на форумах, в дискусійних групах, в вікі-проектах, блогах тощо) брутальних або провокаційних повідомлень, образ на адресу учасників обговорення. Термін «тролінг» походить зі сленгу учасників віртуальних спільнот і не має прямого відношення до сфери наукового дискурсу. У дослівному перекладі англ. «trolling» означає «рибалити на блешню». Очевидно, слово набуло популярності в силу етимологічного зв’язку із назвою потворних і неприємних героїв скандинавського фольклору. Слово «тролінг» може характеризувати одне конкретне повідомлення, або розміщення таких повідомлень загалом. Поняття «тролінг» також використовується, щоб описати діяльність «тролів» взагалі.
Флейм (від англ. Flame – вогонь, полум'я) – «суперечка заради суперечки», обмін повідомленнями у мережевому спілкуванні (інтернет-форуми, чати тощо), що є словесною війною, що нерідко втрачає зв'язок із приводом до дискусії та набуває відверто деструктивного характеру з використанням образ, іронії чи глузування. Користувачі навмисно вживають грубих, вульгарних, стилістично знижених слів і висловів з метою принизити опонента, сформувати сприйняття об'єкта як підозрілого та небажаного, який викликає ворожість і навіть ненависть.
Додаток
Сутність, форми та типи кібербулінгу
Кібербулінг – це новітня форма агресії, що передбачає жорстокі дії з метою дошкулити, нашкодити, принизити людину з використанням сучасних електронних технологій: Інтернету (електронної пошти, форумів, чатів, ICQ) та засобів електронної техніки – мобільних телефонів чи гаджетів.
Персоніфікована форма передбачає переписку або розсилку інформації безпосередньо жертві.
Не персоніфікована форма полягає у поширенні інформації жертві та деякому колу осіб, якими можуть бути певні референтні групи, такі як клас, школа тощо.
Тип 1: Перепалки, або флеймінг – обмін короткими гнівними та запальними репліками між учасниками з використанням комунікаційних технологій. Часто зустрічається на форумах або чатах. Це улюблений метод «тролів» (провокаторів).
Тип 2: Нападки – регулярні висловлювання образливого характеру на адресу жертви (багато СМС повідомлень, постійні дзвінки) аж до перевантаження приватних каналів. Часто використовуються в онлайн іграх.
Тип 3: Наклеп або обмовлення. Передбачає поширення неправдивої, принизливої інформації. Може бути у формі текстового повідомлення, а також фото.
Тип 4: Самозванство. Особа використовує особисті дані жертви (логіни, паролі до акаунтів в мережах, блогах) з метою здійснення від її імені негативної комунікації.
Тип 5: Ошуканство. Виманювання конфіденційної особистої інформації для власних цілей або передачі іншим особам.
Тип 6: Відчуження. Он-лайн відчуження в будь-яких типах середовищ, де використовується захист паролями, формується список небажаної пошти або список друзів.
Тип 7: Кіберпереслідування. Один з найнебезпечніших видів. Жертву приховано вистежують для скоєння нападу, побиття, зґвалтування.
Тип 8: Хепіслепінг – відносно новий вид кібербулінгу, який передбачає реальні напади, які знімаються на відео для розміщення в інтернеті, може закінчитись летально. У зв’язку з цим з’явилось поняття буліцид – загибель жертви внаслідок булінгу.
Правила запобігання кібербулінгу
При реєстрації на різних сайтах не вказувати особисту інформацію (номер телефону, фото тощо).
Створювати надійні паролі.
Використовувати веб-камеру тільки при спілкуванні з друзями або близькими.
Одиничні випадки агресії в Інтернеті ігнорувати, тоді найчастіше кібербулінг завершується на початковій стадії, або блокувати агресорів.
