Уміння запобігати інтернет-загрозам як складова критичного мислення учнів

Автори статті: Ольга Сирцова – доцент кафедри філософії та суспільно-гуманітарних дисциплін, кандидат історичних наук, доцент, комунальний заклад «Запорізький обласний
інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької міської ради;

Марина Дашко – вчитель історії та правознавства, Запорізька гімназія № 25 гуманітарного профілю Запорізької міської ради Запорізької області.

Стаття присвячена проблемі формування уміння учнів запобігати інтернет-загрозам. Проаналізовано статистичні дані щодо кількості учнів, які є користувачами Інтернету. Визначено протиріччя між неконтрольованістю змісту інтернет-контенту, який містить шкідливі для психологічного та фізичного здоров’я дітей матеріали, та необхідністю забезпечення їх інформаційної безпеки. Звернено увагу на формування уміння запобігати таким інтернет-загрозам як можливість зіткнення школяра з неетичною, деструктивною, суперечливою та хибною інформацією.

Описано психолого-педагогічні умови та ефективні методи навчання, які дозволяють сформулювати уміння учнів запобігати інтернет-загрозам. Доведено, що основним способом запобігання таких інтернет-загроз є розвиток критичного мислення учнів засобами медіаосвіти, що продемонструємо прикладами з досвіду роботи над зазначеною педагогічною проблемою вчителя історії та правознавства Запорізької гімназії № 25 гуманітарного профілю Запорізької міської ради Запорізької області.


Актуальність та ступінь розробки теми. Однією із складових формування інформаційного суспільства є процес інтернетизації, який охопив майже всі сфери життя сучасної людини. Безмірні інформаційні потоки створюють умови для перегляду «меж» реального та віртуального. В інтернет-просторі з’явилась безліч комбінацій нових норм, цінностей, моделей поведінки, що має вплив на самоідентифікацію користувачів «світового павутиння». При цьому є наявним протиріччя між якістю контенту (що містить в собі і небажані інформаційні блоки, які можуть нашкодити психічному чи фізичному здоров’ю дітей) та неконтрольованістю Інтернету як джерела інформацій.

Ми приєднуємося до науковця Н. Кухарської, яка під небажаним контентом розуміє нелегальні та шкідливі матеріали, що не відповідають віковим особливостям дітей і негативно впливають на стан їх фізичного та психічного здоров’я. Контентні загрози в Інтернеті – це матеріали (тексти, зображення, аудіо, відеофайли, посилання на сторонні ресурси), які містять насильство, агресію, еротику і порнографію, нецензурну лексику, інформацію, що розпалює расову ненависть, пропаганду анорексії і булімії, суїциду, азартних ігор, наркотичних речовин та інше [4, с. 172].

Підлітки виявляються неготовими до таких загроз, хоча щоденно стикаються з ними. Одним із способів формування в учнів уміння запобігати інтернет-загрозам є розвиток їх критичного мислення. Критичне мислення у сфері медіа – це не лише операціональні дії, а й когнітивна аналітично-синтетична здатність особистості до поетапного аналізу, відстеження, логічно аргументованого судження щодо змісту й форми медіатекстів, а також самостійність, свідоме унезалежнення мислення від стереотипів, результатом чого є формування власної позиції щодо будь-яких медіатекстів [5, с. 98].

В Україні на державному рівні відзначається усвідомлення зазначеної проблеми. Її вирішення знаходиться в площині формування в учнів інформаційно-цифрової компетентності, про що зазначено в Концепції Нової української школи. В цьому документі визначено, що інформаційно-цифрова компетентність передбачає критичне застосування інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) для створення, пошуку, обробки інформації та її обміном, інформаційну та медіаграмотність, навички безпеки в Інтернеті та кібербезпеки, розуміння авторського права, інтелектуальної власності тощо [3].

Різні аспекти проблеми формування уміння запобігати інтернет-загрозам досліджувалися як закордонними, так і вітчизняними науковцями. Сутності інформаційного суспільства загалом та інтернет-загроз і їх класифікації, зокрема, присвячені роботи Barry M. Leiner, Vinton G. Gerf, David D. Clark, В. Голубєва тощо. В роботах А. Беляєвої, М. Берсона (M.Berson), Т. Козак, Н. Саттарової представлені правила безпеки школярів в Інтернеті.

Питання розробки методики навчання інформаційної безпеки в школі та підготовки непрофільних спеціалістів розробляли М. Абіссова, Л. Астахова, В. Гріцик, І. Кірко, П. Ломаско, В. Поляков, І. Сокол та інші. Педагогічну стратегію медіаосвіти досліджували Б. Вілсон, Дж. Браун, Є. Доннерштайн, Є. Вортелла, М. Берон та ін., а психологічний аспект впливу медіа на особистість – О. Бурім, Л. Найдьонова, Ю. Усов та інші. Проблемам деструктивного впливу ЗМІ на розвиток особистості присвятили свої роботи М. Постер, С. Прус, Т. Уйат, Р. Харрис, В. Моляко, О. Петрунько, Л. Чорна та ін.

Переважна більшість досліджень щодо критичного мислення присвячена виявленню основних його рис (Р. Пауль, В. Руджеро, М. Скривен, С. Терно, Н. Туласинова, О. Тягло, Д. Халперн, П. Фачоне). Також в останні роки набуває популярності й вивчення питання застосування технології розвитку критичного мислення (Д. Курланд, К. Мередіт, С. Терно, І. Ільчук, Н. Харченко, О. Пометун).

При цьому питання методики формування уміння учнів запобігати інтернет-загрозам як складової їх критичного мислення залишилося поза увагою дослідників.

Мета статті полягає у визначенні психолого-педагогічних умов та характеристиці ефективних методів формування уміння учнів запобігати інтернет-загрозам як складової їх критичного мислення на уроках суспільствознавчих дисциплін в умовах інтеграції шкільних курсів історії, правознавства, «Громадянська освіта» з медіаосвітою.

Виклад основного матеріалу. Офіційні дані вибіркових досліджень доступу домогосподарств України до Інтернету свідчать про позитивну динаміку змін кількості населення України, яке користується всесвітньою мережею [1; 2].

Про це під час інтерв’ю у 2016 році зазначили 68,4% опитаних респондентів, у 2017 р. – 71,2%, а у 2018 – 75,1%. При цьому кожна друга дитина віком до 15 років та дев’ять з десяти підлітків віком від 15 до 17 років користуються Інтернетом не рідше одного разу на добу (таблиця 1). Наша молодь має фактично необмежений доступ до всесвітньої мережі: в середньому користуються Інтернетом вдома 91% молоді, в школі – майже 30% та 45% – через мобільний Інтернет.

Таблиця 1

Рівень користування Інтернетом української молоді
за 2017 та 2018 роки (розрізі хлопчики – дівчата)

Роки хлопці дівчата
до 15 років 15-17 років до 15 років 15-17 років
Відсоток користувачів Інтернету 2017 50,2 87,6 50,2 94,8
2018 54,7 89,7 51,7 88,6
Користуються Інтернетом не менше 1 разу на день 2017 78,3 88,7 73,7 94,8
2018 78,7 92,6 75,5 93,4
Користуються Інтернетом вдома 2017 92,3 83 95,2 81,5
2018 93,4 87,2 93,1 9,9
Користуються Інтернетом в закладах освіти 2017 18,2 39,4 18,3 44,4
2018 16,4 34,4 15,8 44,7
Користуються мобільним Інтернетом 2017 27,1 46 22,4 51
2018 33,5 53,5 30,5 51

Різниця у відсотках користувачів Інтернету серед міської та сільської молоді, як показано в таблиці 2, є несуттєвою. При цьому під час освітнього процесу кожен шостий учень віком до 15 років та майже кожен другий віком від 15 до 17 років (тобто старшокласники) користуються Інтеретом для вирішення навчальних завдань.

Таблиця 2

Рівень користування Інтернетом української молоді
(в розрізі типу місцевості)

2018 рік Місцевість хлопці дівчата
до 15 років 15-17 років до 15 років 15-17 років
Відсоток користувачів Інтернету міська
місцевість
56,1 92,6 53,4 90,5
сільська
місцевість
51,7 85,1 47,5 85,3
Користуються Інтернетом не менше 1 разу на день міська
місцевість
80 95,9 73,3 95
сільська
місцевість
75,8 86,8 81,5 90,6
Користуються Інтернетом вдома міська
місцевість
97,4 93,1 95,4 93,5
сільська
місцевість
84,6 76,8 86,7 83,2
Користуються Інтернетом в закладах освіти міська
місцевість
16,2 33,2 13,7 42,1
сільська
місцевість
16,9 36,5 21,4 21,4
Користуються мобільним Інтернетом міська
місцевість
31,1 45,6 30,2 62,8
сільська
місцевість
39,1 67,2 31,3 59,2

Таким чином, основним завданням спільної взаємодії батьків і вчителів в процесі навчання і виховання підлітків є забезпечення їх інформаційної безпеки.

Характерними ознаками подачі інформації на інтернет-сторінках є наступне: 1) її кількість переважає кількість інформації, яка подається в друкованих виданнях, телебаченні, радіопередачах; 2) так як поряд з текстовою інформацією містяться відео-, аудіо-, фотоматеріали, відзначається додаткове емоційне навантаження на користувача; 3) більший рівень її доступності (минає кордони та цензуру) тощо. При цьому дітям та підліткам досить легко ухилятися від виконання певних правил, що встановлені адміністраторами інтернет-ресурсів (наприклад: реєстрація на окремих поштових сервісах дозволена з певного віку, як і перегляд певного контенту). З чим виникає потреба у цілеспрямованих діях щодо формування у школярів знань щодо сутності інтернет-загроз та уміння запобігати ним: визначати загрози та приймати правильні рішення; бачити шляхи їх уникнення; встановлювати додаткові програмні засоби, які здатні відслідковувати несанкціоноване втручання в роботу комп’ютера; визначати корисність додаткових модулів, які нав’язуються при завантаженні інтернет-сторінок тощо.

В нашій статті ми звернемо увагу на формування уміння запобігання таким інтернет-загрозам як можливість зіткнення школяра з неетичною, деструктивною, суперечливою та хибною інформацією. Основним способом запобігання таких інтернет-загроз ми вбачаємо у розвитку критичного мислення учнів засобами медіаосвіти, що продемонструємо прикладами з досвіду роботи над зазначеною педагогічною проблемою вчителя історії та правознавства Запорізької гімназії № 25 гуманітарного профілю Запорізької міської ради.

За думкою О. Пометун, критичне мислення можна визначити як окремий тип мислення, який характеризується активністю, цілеспрямованістю, самостійністю, дисциплінованістю і рефлективністю та передбачає розвиток у процесі навчання здатності людини: визначати проблеми чи формувати власну позицію щодо неї й обґрунтовувати свої погляди, робити свідомий вибір і діяти, аналізувати, синтезувати, оцінювати інформацію з будь-яких джерел, висувати альтернативи й оцінювати їх, обирати спосіб розв’язання проблеми [6, с. 94].

У сфері медіа критичне мислення розглядається не лише як операціональні дії, а й як когнітивна аналітично-синтетична здатність особистості до поетапного аналізу, відстеження, логічного аргументованого судження щодо змісту й форми медіатекстів, а також самостійність, свідоме унезалежнення мислення від стереотипів, результатом чого є формування власної позиції щодо будь-яких медіатекстів [5, с. 98].

Дослідник С. Терно зазначає, що в процесі пізнання мислення має кілька рівнів: 1) загальне мислення; 2) предметне мислення (історичне, математичне тощо); 3) критичне мислення. Кожний наступний рівень включає в себе попередній: загальне мислення – це загальний процес обробки інформації; предметне мислення – це процес обробки інформації з певного предмета за допомогою методів наукового дослідження, збагачений предметними та методологічними знаннями; критичне мислення – це процес контролю за перебігом загального та предметного мислення, їх вдосконалення [7, с. 30].

В той же час дослідник О. Федоров [8, с. 55] визначає побутове та критичне мислення, а також порівнює їх між собою [Таблиця 3].

Таблиця 3

Порівняння ознак побутового та критичного мислення

Характерні ознаки побутового мислення Характерні ознаки критичного мислення
Довіра до інформації. Допущення різних правок інформації.
Об’єднання понять по асоціації. Розуміння принципів, механізмів.
Припущення без достатніх підстав. Побудова гіпотези.
Випадкове групування фактів, явищ. Обґрунтована класифікація фактів, явищ.
Висловлювання неаргументованої думки, і / або судження на основі інтуїтивної здогадки. Висловлювання аргументованої думки.
Стихійна перевага. Зважене, оцінювальне судження.
Формулювання суджень без опори на критерії. Формулювання суджень на основі критерій.
Спонтанне формулювання висновків. Спонтанне формулювання висновків.

Враховуючи вище сказане, важливо щоб учні в процесі навчання перейшли від рівня побутового до рівня критичного мислення (за О. Федоровим) або від загального та предметного до критичного мислення (за С. Терно). Тому головне завдання сучасного вчителя – навчити учнів самостійно здобувати знання та сприяти формуванню їх мислення. Акцент потрібно робити не на знаннєвому компоненті, а на обізнаності та відповідальності за власне пізнання та мислення.

Для вирішення цього завдання на уроках необхідно створити певні психолого-педагогічні умови: безпечне освітнє середовище, ясність пояснення матеріалу та завдань, структурованість навчального матеріалу, комфортність психологічного клімату, підтримка з боку вчителя розвитку навчальних навичок учнів, заохочення та підтримка свободи вибору та свободи думки учнів, наявність ефективного зворотнього зв’язку тощо. Особлива уваги має приділятися вчителем формуванню в учнів навичок цілепокладання та рефлексії, які є запорукою розвитку критичного мислення. Урок, на якому відбувається формування уміння запобігання інтернет-загрозам, має бути змодельованим на засадах глибинного навчання, синергетичного та діяльнісного підходів, з використанням активних та інтерактивних методів навчання. Це в свою чергу сприятиме формуванню в учнів таких умінь ХХІ століття, як критичне мислення, креативність та уяву, вміння спілкуватися та співпрацювати, цифрову грамотність тощо.

Щоб учні навчалися, потрібно сформувати у них уміння цілепокладання, що має мотивувати їх до цього. Тому бажано застосовувати проблемний підхід викладу освітнього матеріалу, інтеграцію матеріалу курсу із іншими курсами, показати учням, яким чином вони зможуть використати в своєму житті набуті знання, вміння та навички. Отримані інформацію та вміння, діти мають пов’язувати зі своїм досвідом та досвідом інших.

Працюючи з інформаційними потоками (здебільшого з текстами), під час викладання вчитель має сформувати в учнів навичку усвідомленого читання. Саме на цьому тримається подальша робота з формування критичного мислення учнів. При цьому необхідною умовою вирішення зазначеної педагогічної проблеми є поєднання в освітньому процесі педагогічної дидактики з медіадидактикою та медіаосвітою.

Сьогодні в медіаосвіті активно використовуються такі способи навчальної діяльності: дескриптивний (переказ медіатексту, перелік персоналій та подій); особистісний (опис відносин, емоцій, спогадів, що викликає медіатекст); аналітичний (аналіз структури медіа тексту, мовних особливостей, точок зору); класифікаційний (визначення місця твору в історичному контексті); пояснювальний (формування суджень про медіавитвір у цілому чи про його частину); оціночний (висновок про його переваги на основі особистісних, моральних чи формальних критеріїв) [5, с. 299]. Зазначені способи навчання поєднуються з когнітивними методами навчання.

Застосовуючи науковий метод навчального пізнання, можна навчити учнів аналізувати статті. Вчитель добирає статті, формулює завдання, виконання яких дозволить учням навчитися бачити структуру тексту, взаємозв’язок між блоками інформації в середині статті, вирізняти наведені аргументи та аналізувати їх якість, а як наслідок – формулювати власну думку щодо наведеної інформації, проблеми, позиції. Наведемо приклад системи запитань, на які учні мають дати відповідь під час роботи зі статтею: Хто автор статті? Коли її опубліковано? Де це опубліковано? Які ключові слова статті? Про що дана стаття? Чи відповідає заголовок змісту статті? На які проблеми звертає увагу автор? Для кого написана стаття? З якою метою? Чи посилається автор на джерела інформації? Чи подають ці джерела інформації різні позиції? Чи можна довіряти даній інформації? Наступним етапом учні мають визначити ступінь переконливості матеріалів статті та збалансованості в ній представлених різних точок зору. Висловити власне аргументоване судження щодо публікації. Слід зауважити, що запитання мають формулюватися як система (тобто виходити один з одного, бути взаємопов’язаними) та від простого до складного (наприклад, відповідно до рівнів Б. Блума). Також наведений метод роботи із текстом дозволяє сформувати в учнів навичку усвідомленого читання.

Ще одним методом навчання, який сприяє формуванню критичного мислення учнів, є підготовка інтерв’ю з історичною особистістю. Цей метод вимагає від учнів дослідження біографічних даних, здійснення перевірки на достовірність інформації за допомогою різних джерел. Робота організовується в парі. Один учень виступає в ролі респондента, а інший – інтерв’юера. Для того щоб інтерв’ю було цікавим, потрібно мати гарні знання з історії даного періоду, правильно сформулювати питання та відповіді, разом готуватися до презентації власної роботи.

Майже всі школярі є користувачами соціальних мереж. Багато людей на своїх сторінках посилаються на авторитетів чи історичних діячів, використовуючи цитати, які їм не належать. Як правило, ніхто не перевіряє авторство. Тому важливо спрямовувати учнів на те, що все написане варто піддавати сумнівам та перевіряти. Сьогодні перевірка цитат може бути складною навіть для фахових істориків. Тому, використовуючи на уроках різні форми роботи, маємо формувати поведінкову звичку в учнів – постійно перевіряти майже всю інформацію.

Оцінюючи діяльність історичних осіб, учитель має враховувати, що школярам досить важко уникнути спрощення картини подій, оскільки часто діячів лише поділяють на хороших чи поганих. Унаочнити проблеми вибору, відповідальності та поведінки в обставинах, що склалися, можливо за допомогою постановки дилем.

Працюючи над написанням історичних портретів відомих особистостей доречно застосовувати метод помилок. Учні визначають помилки, допущені діячами при проведенні внутрішньої чи зовнішньої політики та їх наслідки. Для цього вони мають знайти інформацію про даних діячів, проаналізувати історичні документи, мемуари свідків подій тощо.

Аналізуючи медійні продукти, які учні використовують під час підготовки освітніх проектів, історичних портретів тощо, потрібно навчити їх відрізняти факти від суджень та розрізняти їх. Тому на етапах актуалізації знань, узагальнення та систематизації знань, рефлексії вчитель може запропонувати учням визначити із викладених в завданні тверджень, що є фактом, фейком, судженням. Виконуючи це завдання, учні мають наводити аргументи, які підтверджують їх думку.

За допомогою методу змістового бачення є можливим активізувати пізнавальну діяльність учнів. На етапі цілепокладання діти самостійно визначають питання, на які мають отримати відповіді в рамках теми, що вивчається.

У процесі отримання нових знань учні самостійно можуть визначити з тексту передумови, причини, наслідки, інше. Надважливо навчити учнів ставити запитання до будь-якого медійного продукту. Наприклад, перегляд документального чи науково-популярного відео має одразу викликати запитання: Де розміщено дане відео? Хто автор? Чи можна перевірити інформацію про автора? З якою метою створено? Які використано історичні джерела, чи є посилання на першоджерела? Хто виступає експертом? Чи можна перевірити інформацію про експерта? Чи можемо повністю довіряти інформації, яка міститься в даному відео?

Не менш важливо навчити учнів аналізувати фотографії. Діти мають розуміти різницю між постановочним та репортажним фото, вирізняти фотографії з пропагандистським змістом. Перевіряти, чи справжні фото чи оброблені за допомогою програми Photoshop. З цією метою вчитель може знайомить учнів з платформами, наприклад, FotoForensics, де вони мають можливість здійснити перевірку фотографій.

Сьогодні, як ніколи, актуальним є метод компаративістики. Важливо, щоб учні самостійно навчилися розробляти критерії для порівняння, визначати спільне та відмінне. Порівнювати можна, використовуючи діаграму Венна і таблиці. При виконанні окремих завдань можна запропонувати учням заповнити таблицю Дони Огл (Знаю / Хочу дізнатись / Дізнався). Це один із прийомів критичного мислення.

Розглядаючи відносини між державами, доречним буде застосування контекстного аналізу, який допоможе виявити та порівняти зовнішні позиції держав, справжні інтереси та дії. Міждержавні угоди зручно аналізувати за допомогою методу SWOT-аналізу. Учні визначатимуть сильні та слабкі сторони, можливості при реалізації та загрози, пов’язані з укладенням конкретного договору.

Розвиваючи критичне мислення школярів, важливо розвивати вміння будувати зв’язки між об’єктами та їх символами. Тобто застосовувати такий когнітивний метод, як символічне бачення. Прикладом може слугувати скетчноутінг, коли учні перетворюють інформацію у візуальні карти, виділяючи та структуруючи основну інформацію. Також діти можуть створювати шпаргалки, зашифровані в символах і малюнках.

Засобами медіаосвіти виступають різноманітні онлайн-сервіси. Їх застосування дозволяє візуалізувати результати мисленнєвої діяльності учнів щодо визначення ключових слів, головних позицій, рис тощо. Наприклад, створення «хмаринки» слів (за допомогою таких сервісів як Tagul), є можливим навчити учнів бачити ключові слова та ранжувати їх за значимістю, тобто аналізувати. І навпаки, розшифровуючи таку «хмаринку» слів, учні навчаються синтезувати інформацію.

Виходячи з тенденції гейміфікації освіти, вчитель може створити систему завдань для учнів за допомогою платформ Quizizz, Kahoot, PlayBuzz. Цікавим для учнів є проходження інтернет-квестів, яке спонукає їх до пошуку інформації, її аналізу та синтезу.

Через Інтернет/соціальні мережі учні часто отримують інформацію зі шкідливим змістом. Тому потрібно навчити школярів застосовувати спеціальні методи та прийоми, спрямовані як на її уникнення, дистанціювання від неї, так і запобігання її маніпулятивному впливу. Тобто потрібно формувати здатність учнів регулювати свою поведінку в процесі використання таких медіапродуктів, як реклама, меми зі шкідливим змістом та інше.

Ми звернули увагу на дослідження Н. Череповської, в якому вона виділяє три групи методів психологічного захисту: 1) «відсторонення» , що реалізується за допомогою методики «Анти¬реклама», вправ «Біла фарба», «Стоп, образ!»; 2) «критичний аналіз», який здійснюється за допомогою вправ ретельного аналізу форми та змісту рекламного медіатексту; 3) «креативне переосмислення» непотрібної візуальної інформації, коли відбувається реструктурування маніпулятивної візуальної медіаінформації [9, с. 22-23]. Хоча такі вправи найкраще проводити на виховних годинах/ годинах спілкування.

Слід зауважити і на проблеми, з якими стикається вчитель в процесі формування уміння учнів запобігати інтернет-загрозам в розрізі розвитку їх критичного мислення, із застосуванням методів медіаосвіти.

1. Брак часу для застосування вправ з медіаграмотності на уроках через значний обсяг навчального матеріалу.

2. Відсутність технічних засобів навчання (мультимедійна дошка, проектор, принтер, екран тощо).

3. Відсутність необхідних ресурсів – підготовка до уроків вимагає значних часових і матеріальних затрат, наприклад, підготовка роздаткових матеріалів (особливо, якщо вони кольорові). Не кожен учитель може бути меценатом.

Крім того, залишається значна проблема формування в учнів внутрішньої позитивної мотивації для навчання та самоосвіти. Це пов’язано із природною схильністю людини до лінощів. Навіщо витрачати час та докладати зусилля на роботу з великими обсягами інформації (збирати її, узагальнювати, систематизувати, аналізувати, синтезувати та формулювати власну аргументовану думку), коли є можливість звернутися до «товариша Gooole», який дасть готову відповідь. При цьому більшість не зважає на той факт, що така відповідь може містити помилки, фейки, маніпуляції, не розуміючи, які загрози це в собі несе. Ця проблема стосується і дорослих, які є батьками наших учнів. Не всі вони займаються самоосвітою, підвищують культурний рівень, розвивають критичне мислення. Серед батьків є багато медіазалежних, які не переймаються питаннями перевірки інформації чи якості медійного контенту. Демонструючи таку модель поведінки, вони створюють умови для її копіювання власними дітьми.

Виходячи з вище наведеного, ми приходимо до висновку, що в умовах стрімкого зростання інформаційних потоків і безмежного та неконтролюваного доступу до них дітей та підлітків через всесвітню мережу Інтернет, постає проблема формування у них уміння запобігати інтернет-загрозам. В умовах, коли вся медіа продукція є репрезентацією реальності, а не її точним відображення, важливо навчити учнів розуміти зміст її меседжів і критично ставитись до неї. Тому таке уміння сьогодні є складовою критичного мислення.

Запорукою розвитку критичного мислення учнів та формування у них навичок аналізу та синтезу інформації як засобу запобігання інтерн-загрозам є інтеграція педагогічної дидактики з медіаосвітою. Освітній процес має ґрунтуватись на діяльнісному підході на засадах глибинного навчання. А медіаосвіта має стати обов’язковим елементом навчання дітей та окремим предметом, що вивчається в школі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Доступ домогосподарств України до Інтернету у 2017 році (за даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств України). Статистичний збірник. Київ : Державна служба статистики України, 2018. URL: https://ukrstat.org/uk/druk/publicat/kat_u/2018/zb/06/zb_ddudi_2017.pdf

2. Доступ домогосподарств України до Інтернету у 2018 році (за даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств України). Статистичний збірник. Київ : Державна служба статистики України, 2019. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2019/zb/07/zb_Internet_2018.pdf

3. Концепція Нової української школи. Документ пройшов громадське обговорення і ухвалений рішенням колегії Містерства освіти і науки України 27.10.2016 р. URL: https://www.kmu.gov.ua/storage/app/media/reforms/ukrainska-shkola-compressed.pdf

4. Кухарська Н. П., Кухарський В. М. Загрози безпеці дітей у соціальних мережах // Безпека інформації. 2014. Т. 20. № 2. С. 169–175.

5. Медіакультура особистості: соціально-психологічний підхід : Навчальний посібник / О. Т. Баришполець, Л. А. Найдьонова, Г. В. Мироненко, О. Є. Голубева, В. В. Різун та ін.; За ред. Л. А. Найдьонової, О. Т. Баришпольця. К. : Міленіум, 2009. 440 с.

6. Пометун Олена Іванівна Критичне мислення як педагогічний феномен // Український педагогічний журнал. 2018. № 2 С. 89-98.

7. Терно С. Світ критичного мислення: образ та мімікрія // Історія в сучасній школі. 2012. № 7-8. С 27-39.

8. Федоров А. В. Развитие медиакомпетентности и критического мышления студентов педагогического вуза. М.: Изд-во МОО ВПП ЮНЕСКО «Информация для всех», 2007. 616 c.

9. Череповська Н. Візуальна медіакультура: розвиток критичного мислення і творчого сприймання. Методичні рекомендації до медіаосвітнього курсу «Медіакультура» для старшокласників загальноосвітніх навчальних закладів. К. : «Міленіум», 2014. 116 с.

The article is devoted to the problem of forming students’ ability to prevent online threats. The statistics on the number of students who are Internet users are analyzed. There is a contradiction between the uncontrolled content of Internet content that contains material that is harmful to the psychological and physical health of children and the need to ensure their information security. Attention is drawn to the formation of the ability to prevent such informer-threats as the possibility of collision of the student with unethical, destructive, contradictory and false information.

Psychological and pedagogical conditions and effective teaching methods are described to help formulate students’ ability to prevent online threats. It is proved that the main way of preventing such Internet threats is to develop the critical thinking of students by means of media education. It is demonstrated by examples from the experience of working on the mentioned pedagogical problem of the teacher of history and law of Zaporizhzhya gymnasium № 25 of the humanitarian profile of the Zaporizhzhia city council.


Партнери конференції

Міністерство освіти і науки України головний орган у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов’язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Академія Deutsche Welle провідна організація Німеччини для розвитку міжнародних засобів масової інформації. Консультанти і тренери підтримують вільні і незалежні медіа з 1965 року. Організація пропонує міжкультурні та професійні навчальні семінари, програми і стажування для майбутніх журналістів. DW Академія також розробила магістерську програму «Міжнародні Медіа Студії», яка поєднує у собі навчання з розвитку ЗМІ, управління медіа, журналістики та комунікації. За фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.

«Медійна програма», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID), покликана надати місцевим медіа засоби й можливості для того, щоб розширити доступ громадян до високоякісних новин та інформації. Ця програма, виконавцем якої є МГО Internews, працюватиме з 2018 до 2023 рр. та є найбільшим проектом із розвитку медіа в історії України. 

Організація IREX – міжнародна неприбуткова організація, заснована в 1968 році, яка створює справедливий, процвітаючий та інклюзивний світ шляхом розширення можливостей для молоді, культивації лідерів, зміцнення інституцій та розширення доступу до якісної освіти та інформації.  З 2015 року в Україні  IREX впроваджує проєкти з медіаграмотності, а з лютого 2018 року організація реалізує масштабний проєкт «Вивчай та розрізняй: інфо-медійна грамотність» для освітян середньої та вищої школи. Проєкт розрахований на 650 шкіл, 20 ІППО та 20 ЗВО, які в свою чергу нададуть навички критичного сприйняття інформації (КСІ) принаймні 45 000 учнів, 4000 вчителів та 2000 студентів-педагогів для усвідомлення ними цінності високоякісної інформації в контексті шкільної освіти.


Збірник статей Восьмої міжнародної науково-методичної конференції «Критичне мислення в епоху токсичного контенту»>>>

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *