Сучасний підліток і художній твір: комунікація крізь призму медіа

Автор статті: Олеся Слижук – доцент кафедри української літератури, Запорізький національний університет.

У статті розкривається проблема осучаснення змісту шкільної літературної освіти й пов’язана з нею розробка методики використання медіатехнологій і медіапродуктів в освітньому процесі. Визначено переваги використання медіатехнологій, які більшою мірою, ніж художні книги, входять до кола захоплень сучасних підлітків. Зазначається, що для осучаснення змісту шкільної літературної освіти, яке є одним із завдань її реформування, необхідна розробка методики використання медіатехнологій і медіапродуктів в освітньому процесі. Формування читацької компетентності й медіаграмотності виконують подібні завдання – вчать критично мислити й сприймати дійсність крізь призму власного бачення, яке часто не збігається зі сприйняттям інших людей. На цьому й ґрунтуються основні завдання індивідуальної інтерпретації підлітками художніх творів. Літературні твори нині втрачають переважання своєї інтенційної функції й переходять у площину комунікації з реципієнтом-підлітком, який розшифровує ту інтенцію, яка, насамперед, для нього має прагматичне значення. Проаналізовано дослідження з філології, соціальних комунікацій, психології, педагогіки, методики викладання літератури. Обґрунтовано, що художню книжку відносять до візуальних медіа. Але чим більше рецепторів беруть участь у сприйнятті художнього твору, тим ефективнішою буде комунікація з ним. Доповнення процесу літературної комунікації підлітків з художніми творами різними засобами передачі змісту можливе на різних його етапах. Доведено, що використання різних медіазасобів для знайомства й спілкування сучасних підлітків з художніми творами дозволяє комплексно реалізувати завдання літературної й медіа-освіти.

Ключові слова: література для підлітків, художній твір, медіазасоби, комунікація, рецепція.


Постановка проблеми та її зв’язок із важливими науковими та практичними завданнями. Література для дітей та юнацтва, існуючи в соціумі, виконує специфічні функції. Вони зазнавали змістових перетворень у різні історичні епохи, що були пов’язані із розвитком самого суспільства тієї чи тієї країни й нації, до культурного спадку яких і належав цей пласт літературної творчості. Натепер ієрархія функцій літератури для юних читачів в українському суспільстві докорінно змінюється. Учені вважають основними з них естетичну, дидактичну, морально-етичну, пізнавальну, комунікативну. Остання розкривається відповідно до вікових особливостей читачів, доступності їхньому сприйняттю й розумінню. Через уявний «діалог» (термін М. Бахтіна) з автором художнього твору підлітки формують власне уявлення про твір, співвідносять зображене в ньому з власним життєвим досвідом, вчаться критично оцінювати вчинки літературних персонажів, дискутувати, відстоювати свою думку щодо прочитаного. Читання художніх творів входить у коло інтересів сучасних підлітків, але, у зв’язку з інтенсивним розвитком цифрових технологій, воно часто відбувається через посередництво інших медіапродуктів. Для осучаснення змісту шкільної літературної освіти, яке є одним із завдань її реформування, необхідна розробка методики використання медіатехнологій і медіапродуктів в освітньому процесі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Спостерігається увага науковців до психолого-педагогічних аспектів підліткового віку, а також впливу цифрових технологій на розвиток читацької компетентності покоління, що перебуває в стані дорослішання. Цим питанням присвячені наукові праці з психології (О. Коханова [7], О. Немеш [8]), педагогіки (О. Дем’яненко [3], Г. Онкович [10]), соціальних комунікацій (О. Біличенко [1], О. Гогуленко [2], В. Іванов [12], Е. Огар [9]), філології (О. Дубініна [4], Б. Шалагінов [13]), методики викладання літератури (О. Ісаєва [5], Ж. Клименко [6], О. Орлова [11]) та ін. Більшість учених вважають, що спостерігається зміщення сфери інтересів підлітків та зміна їхніх психологічних характеристик. Характеризуючи «нове покоління Z», Ж. Клименко зазначає, що «нинішні школярі не люблять читати вже не лише великі за обсягом тексти, а й навіть ті, які відносять до середніх жанрів. Учні масово надають перевагу візуальному мисленню» [6, 2]. Це пов’язане із зміною їхніх інтересів, захоплень і мотиваційних складників.

На думку О. Гогуленко, «психологічні особливості сприйняття підлітками художніх творів обумовлені специфічними рисами цієї вікової категорії читачів. Сучасні підлітки менше сприймають читання як художньо-естетичну діяльність. Вони схильні сприймати художню літературу, зокрема у шкільному вивченні, як інформаційний ресурс, що деформує відношення до неї юного читача. Це призводить до широкого використання школярами різних посібників із коротким викладом сюжетних подій, використання текстів підручників замість художнього тексту, заміни читання переглядом екранізації» [2, 42]. Спостерігаємо, що процес сприйняття художніх творів підлітками відбувається здебільшого за посередництвом різноманітних медіапродуктів, як споріднених із літературними творами, так і тими, які лише віддалено з ними пов’язані.

У посібнику [12] представлені практичні рекомендації і вправи з розвитку медіаграмотності, які можуть використовувати бібліотекарі, зокрема «Ірина Срібна з Херсонської обласної бібліотеки ім. Дніпрової Чайки пропонує створити максимально реалістичну подію – «Вибори до парламенту Фентезі», яка занурить учасників у виборчу кампанію та без-посередньо у виборчий процес. Літературна основа гри-імітації – твори Дж. Р. Р. Толкіна «Гобіт» і «Володар перснів» – щоб розвивати в учасників заходу вміння працювати в групі, розвивати навички критичного мислення, уміння аналізувати інформацію, розпізнавати фейки, джинсу, пропаганду, дезінформацію та маніпуляції в медіа.

Тетяна Іванова, тренер із медіаграмотності із винятковим досвідом та Олег Власюк (Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти) впорядкували «Завдання, ігри та вправи в арсеналі тренера з медіаграмотності», позаяк сьогодні – одна з ключових основ сучасної освіти, зокрема дорослих, – її інтерактивність, тобто залучення в освітній процес кожного з учасників через різні види практичної діяльності. Така діяльнісна та, головне, практикоорієнтована залученість може бути досягнута через виконання вправ, розгляд та аналіз випадків із власного життя тренера або учасників, через ігрову діяльність у вигляді ігор-симуляторів, рольових ігор, ігор-розминок …» [12, 3].

Г. Онкович визначає медіадидактику однією з найбільш актуальних нині педагогічних технологій: «Масова медіаосвіта в сучасному світі розглядається як процес розвитку і саморозвитку особистості за допомогою і на матеріалі засобів масової комунікації (медіа) з метою формування культури спілкування з медіа, розвитку творчих, комунікативних здібностей, критичного мислення, умінь повноцінного сприйняття, інтерпретації, аналізу й оцінки медіатекстів, навчання різних форм самовираження за допомогою медіатехніки» [10, 101]. Відповідно, медіапродукти, за умови ефективного їх використання у процесі знайомства підлітків з художньою літературою, сприяють їхньому літературному розвитку. Тому постає необхідність узагальнити досвід передових учителів літератури та науковців й виробити методичну модель використання медіа в літературній освіті підлітків, які вважаються найбільш активними з точки зору набуття ключових компетентностей, що будуть використовуватись впродовж усього життя особистості. Спроби розробки таких моделей знаходимо в актуальних публікаціях О. Ісаєвої [5] та Ж. Клименко [6], які презентують найсучасніші досягнення в цій галузі.

Мета нашого дослідження полягає в систематизації та синтезі уявлень сучасних учених про можливості використання медіа для сприйняття й розуміння сучасними підлітками художніх творів. Для цього виділяємо основні завдання, які слід виконати:

– узагальнити уявлення психологів про роль читання у розвитку особистості в підлітковому віці;

– з’ясувати інтермедіальні особливості художніх творів для підлітків;

– виділити основні види медіа, за посередництвом яких підлітки можуть краще зрозуміти інтенції художньої літератури;

– розглянути способи їх використання у літературній освіті.

Виклад основного матеріалу. Читання художньої літератури останнім часом не входить до кола захоплень підлітків. Зовсім мала частина дітей середнього шкільного віку вважає його своїм хобі. Між тим, у більшості психолого-педагогічних досліджень саме читання літературних творів займає провідні позиції, які сприяють розвитку особистості впродовж усієї її життєдіяльності. Водночас О. Коханова зауважує: «Прагнення знайти власну індивідуальність змушує підлітка шукати способи самовираження, що дуже часто може відображатися в тому чи іншому типі захоплення. Проте підліткові вподобання розкриваються не лише через прагнення досягти престижного статусу у своєму середовищі, вони можуть стати способом відходу від дійсності, конфліктних взаємовідносин у родині та школі. І хоча інтереси хлопців та дівчат цього віку часто відзначаються швидкоплинністю і поверховістю, у виборі захоплення підліток все ж виявляє свою самостійність та здійснює пошуки способів і сфер самореалізації. Навіть більше, як зазначили самі підлітки, захоплення можуть бути пов’язані з майбутньою професією і є корисними для них у плані зміцнення здоров’я і розвитку фізичних якостей, отримання приємних емоцій і творчого розвитку» [7, 201]. Зацікавлення літературою, прагнення до читання й зумовлює приємні емоційно-естетичні переживання та сприяє розвиткові власних творчих здібностей підлітків. Для цього спілкування з книгою повинне бути постійним і відповідати індивідуальним психологічним особливостям дитини, а також рецептивному принципові художності.

О. Орлова, порівнюючи власне психологічне сприйняття довкілля з мистецькою рецепцією, вказує на їхню принципову різницю: «Мистецьке сприйняття (або сприйняття мистецтва), на відміну від психологічного, орієнтоване не стільки на впізнання, скільки на бачення. Завдання письменника, художника, музиканта полягає у зображенні звичних предметів і явищ у нових якостях і зв’язках. Авторське сприйняття світу, втілене у творі мистецтва, слугує руйнуванню автоматизму мислення і поведінки людини» [11, 83]. Разом з тим, формування читацької компетентності й медіаграмотності виконують подібні завдання – вчать критично мислити й сприймати дійсність крізь призму власного бачення, яке часто не збігається зі сприйняттям інших людей. На цьому й ґрунтуються основні завдання індивідуальної інтерпретації підлітками художніх творів.

Літературні твори нині втрачають переважання своєї інтенційної функції й переходять у площину комунікації з реципієнтом-підлітком, який розшифровує ту інтенцію, яка, насамперед, для нього має прагматичне значення. Відповідно, важливим для нього залишається зміст, а не канал передачі. Говорячи про компаративні зв’язки літературного твору з його екранізацією, О. Дубініна наголошує на цьому: «Умовно мову мистецтва можна виразити наступною формулою: первинна мова+структурна модель. Другий компонент тут, власне, і є відповідальним за зміст художнього твору і водночас збігається із традиційним розумінням форми як внутрішньої та зовнішньої структури, певного співвідношення елементів і процесів у часі та просторі. А отже, переклад художнього твору відбувається на двох рівнях: переклад на рівні первинної мови і переклад на рівні структурної моделі. Переклад на рівні первинної мови – це пошук відповідних матеріальних еквівалентів; переклад на рівні структурної моделі –це пошук засобів передачі цієї структури незмінною» [4, 431]. Вона також вважає, що «під час інтермедіального перекодування відбувається пошук матеріальних відповідників – аспект дослідження, близький до перекладознавчих студій» [4, 431]. Дослідниця наголошує на тому, що у процесі екранізації художнього твору відбувається своєрідне «перекодування» як інтермедіальний тип взаємодії. Можемо зауважити, що подібне перекодування відбувається й у разі використання інших медіа, але, чим ближчий до літератури вид медіа використовується в процесі комунікації «художній твір – читач-підліток», тим ефективнішою буде взаємодія.

Художню книжку відносять до візуальних медіа. Якщо ця віднесеність є майже абсолютною для дитячої книги, яка, крім тексту, містить ще й ілюстрації, що відображають бачення художника, то поступово вона стає нечіткою, і тому можемо говорити про використання в літературній освіті підлітків різних каналів передачі інтенцій художнього твору. Вибір їх залежить від психологічних особливостей рецепієнтів-підлітків. Однак чим більше рецепторів беруть участь у сприйнятті художнього твору, тим ефективнішою буде комунікація з ним.

Б. Шалагінов доводить: «Досліджено, що письменник може вільно придумати будь-який невірогідний, далекий від буденної реальності сюжет; але він не може придумати моральних мотивувань вчинків, думок та переживань. Правдоподібність навіть казкових і фантастичних сюжетів читач оцінює не з погляду реалій власного оточення (бо він тут легко приймає всі умовності), а з точки зору того, чи знаходить він у цих творах універсальні і загальнозрозумілі норми поведінки, спрямовані на захист людини та її гідності, а зрештою й самого світу. Вони можуть бути глибоко закорінені в психіці й в історичній пам’яті читача, можуть дрімати у підсвідомому у вигляді архетипів протягом тисячоліть нашої цивілізації, нарешті – в ментальному коді нації» [13, 58]. Пробудження підсвідомих почувань індивіда-читача й виховання універсальних цінностей у підлітковому віці – чи не найважливіші завдання сучасної літературної освіти. У цьому випадку сучасні медіазасоби й можуть стати тим допоміжним каналом комунікації між автором і читачем-підлітком, який сприяє глибшому «розшифруванню» цих цінностей в процесі «перекодування» або доповнення. Подібні думки висловлюють і фахівці із соціальних комунікацій. Зокрема, О. Біличенко вважає, що «літературна комунікація містить сприймання не тільки смислу художнього твору, але і його цінності, яка розкриває себе як значення твору для людства» [1, 31].

Конкретні рекомендації з використання медіазасобів на уроках зарубіжної й української літератур знаходимо у працях учених-методистів Т. Бабійчук, О. Дем’яненко, О. Ісаєвої, Ж. Клименко та в практичних розробках передових учителів-словесників В. Кравець, Л. Сич, Т. Панченко, Н. Рудніцька та ін.

Найбільш популярним на уроках літератури, і української, і зарубіжної, є різні види візуальних засобів. Наприклад, Т. Бабійчук розробила методичну систему використання відеофрагментів. Ж. Клименко пропонує використовувати візуалізацію, яка «не зводиться до ілюстрування навчального процесу вчителем, а передбачає, щоб учні видобували зі свого внутрішнього плану мислеобрази, які й представлятимуть їхні уявлення в зоровому вигляді» [6, 3]. До її засобів вона відносить Метафоричні схеми, інфографіку, інтерактивні плакати, кроссенси, хмари тегів, GIF-анімацію, фотореконструкцію тощо. У своєму блозі «Методичні родзинки уроків зарубіжної літератури» Л. Сич пропонує шаблони сторінок літературних героїв у соціальних мережах, цікаві відеопрезентації, відеообговорення, ментальні карти, фотоквести, фанфіки тощо.

Цікавим видом медіа, який активно використовується вчителями літератури, особливо на уроках позакласного читання сучасної української літератури для підлітків, є буктрейлери. Під час виконання буктрейлера може бути використана анімація, комп’ютерна графіка, відеокліп, ігровий ролик, рекламний ролик та ін. Сюжети можуть супроводжуватись звуком або титрами. Тривалість буктрейлера 2-3 хвилини. Обов’язковим елементом роботи є ім’я автора і назва книги.

Доповнення процесу літературної комунікації підлітків з художніми творами різними засобами передачі змісту й ціннісних характеристик – візуальними, аудіальними та змішаними – можливе на різних його етапах, як на початковому – «занурення» в текст і його смисли, так і в процесі інтерпретації і під час узагальнення, обговорення змісту твору.

Висновки. Отже, використання різних медіазасобів для знайомства й спілкування сучасних підлітків з художніми творами дозволяє комплексно реалізувати завдання літературної й медіа-освіти – формування компетентного читача з розвиненим критичним мисленням, здатного до засвоєння універсальних норм поведінки в соціумі й поціновування загальнолюдських цінностей.

Перспективи подальших досліджень полягають у практичній розробці, апробації й теоретичних узагальненнях способів використання медіазасобів та медіатехнологій у процесі організації комунікації сучасних підлітків з художніми текстами, особливо сучасної літератури, яка ближча їм і за змістовим наповненням, і за формою передачі думок.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Біличенко О. Л. Літературна комунікація як об’єкт загальної теорії соціальних комунікацій. Вісник ХДАК. – 2015. Випуск 46. С. 26–33.

2. Гогуленко О. П. Вплив засобів масової інформації на формування читацької культури підростаючого покоління. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Філологія. – 2019. № 38, том 3. С. 41–44.

3. Дем’яненко О. О. Еволюція наукових розвідок у галузі медіаосвіти: критичне мислення особистості як основна компонента сучасної медіаосвіти. Електронне наукове фахове видання «Народна освіта». – 2017, Випуск №1(31). URL : http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/NarOsv_2017_1_12.pdf

4. Дубініна О. Екранізація літературного твору: специфіка інтермедіального перекодування. Література на полі медій. Збірка наукових праць відділу теорії літератури та компаративістики Інституту літератури ім. Т. Г.Шевченка НАН України / Ред. Гундорова Т. І., Сиваченко Г. М. – Київ, 2018. С. 415–444.

5. Ісаєва О. О. Вивчення літератури в цифрову епоху: про реалії сьогодення і перспективи в майбутньому. Всесвітня література в школах України. – 2016. № 1 (415). С. 3–8.

6. Клименко Ж. Дива візуалізації, або як зробити знання видимими, а уроки літератури – незабутніми. Всесвітня література в школах України. – 2019. № 3 (453). С. 2–11.

7. Коханова О. П., Бузніковата О. М. Психологія захоплень сучасних підлітків. Теорія і практика сучасної психології. – 2018. № 3. С. 198–201.

8. Немеш О. М. Вплив спілкування в соціальних мережах на розвиток особистості підлітка. Проблеми сучасної психології. – 2014. Випуск 26. С. 442–456.

9. Огар Е. Мова дитячого літературного дискурсу: функціонально-комунікативні аспекти дослідження. Вісник Сумського державного університету. Серія Філологічні науки. – 2006. № 3 (87). С. 10–17.

10. Онкович Г. В. Медіадидактика як інтенсифікатор освітнього процесу. Медиасфера и медиаобразование: специфика взаимодействия в современном социокультурном пространстве : сборник статей / редкол.: С. В. Венидиктов (отв. ред.) [и др.]. – Могилев : Могилев. институт МВД, 2019. С. 99‒106.

11. Орлова О. Художнє сприйняття як основа медіакомпетентності студентів-філологів. Вища освіта України. – 2014. № 3. С. 82–88.

12. Практична медіаграмотність для бібліотек / Власюк О. В., Іванова Т. В., Потапова В. І., Срібна І. С. / За редакцією Волошенюк О. В., Іванова В. Ф. – Київ : АУП, ЦВП, 2019. 61 с.

13. Шалагінов Б. Література ‒ школа ‒ читач : нові виклики. Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2008. № 9. С. 52‒59.

The article reveals the problem of the correspondence of the content of school literary education to the modern demands of society. It has to do with the need to develop a methodology for the use of media technologies and media products in the educational process. The author points out the advantages of using media technologies. They are, largely, than fiction books, in the fascination of contemporary teenagers. The necessity to develop the methodology of using media technologies and media products in the educational process stated. This is one of the tasks of reforming literary education. Forming readership and media literacy performs similar tasks. They taught to think critically and perceive reality through the prism of their own vision, though the latter often does not coincide with the perception of others. The main tasks of individual teenager’s interpretation of art works based on this. Literary works now lose the dominance of their intentional function. They move into the plane of communication with the teenage recipient. Teenagers first perceive the intent in content and values close to them. Studies in philology, social communications, psychology, pedagogy, methods of teaching literature analyzed. It substantiated that the fiction book referred to as visual media. The more receptors are involved in the perception of artwork, the more effective it will be to communicate with it. Adaptation of the process of literary teenager’s communication with art works through various means of content transmission is possible at different stages of it. It is proved that the use of different media for acquaintance and communication of modern teenagers with art works allows to realize complex tasks of literary and media education.

Keywords: literature for teenagers, artworks, media, communication, reception.


Партнери конференції

Міністерство освіти і науки України головний орган у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов’язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Академія Deutsche Welle провідна організація Німеччини для розвитку міжнародних засобів масової інформації. Консультанти і тренери підтримують вільні і незалежні медіа з 1965 року. Організація пропонує міжкультурні та професійні навчальні семінари, програми і стажування для майбутніх журналістів. DW Академія також розробила магістерську програму «Міжнародні Медіа Студії», яка поєднує у собі навчання з розвитку ЗМІ, управління медіа, журналістики та комунікації. За фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.

«Медійна програма», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID), покликана надати місцевим медіа засоби й можливості для того, щоб розширити доступ громадян до високоякісних новин та інформації. Ця програма, виконавцем якої є МГО Internews, працюватиме з 2018 до 2023 рр. та є найбільшим проектом із розвитку медіа в історії України. 

Організація IREX – міжнародна неприбуткова організація, заснована в 1968 році, яка створює справедливий, процвітаючий та інклюзивний світ шляхом розширення можливостей для молоді, культивації лідерів, зміцнення інституцій та розширення доступу до якісної освіти та інформації.  З 2015 року в Україні  IREX впроваджує проєкти з медіаграмотності, а з лютого 2018 року організація реалізує масштабний проєкт «Вивчай та розрізняй: інфо-медійна грамотність» для освітян середньої та вищої школи. Проєкт розрахований на 650 шкіл, 20 ІППО та 20 ЗВО, які в свою чергу нададуть навички критичного сприйняття інформації (КСІ) принаймні 45 000 учнів, 4000 вчителів та 2000 студентів-педагогів для усвідомлення ними цінності високоякісної інформації в контексті шкільної освіти.


Збірник статей Восьмої міжнародної науково-методичної конференції «Критичне мислення в епоху токсичного контенту»>>>

Титульне фото: https://ru.freepik.com/free-photos-vectors/school. School вектор создан(а) macrovector – ru.freepik.com

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.