Проблема вимірювання наслідків поширення дезінформації в українському інформаційному просторі

Автор статті: Віктор Голобородько – директор ТОВ «Інформаційне агентство «Новий громадянин» керівник громадської організації «Сучасні громадські ініціативи».

Вимірювання наслідків дезінформаційних кампаній показує рівень їх впливу на економіку і соціальне, політичне життя країни. Досвід таких вимірювань вказує на масштаби таких впливів у матеріальній і нематеріальній площині. Ці показники можуть слугувати вагомим аргументом для активізації громадянської позиції серед тих громадян, хто не вбачає загроз внаслідок інформаційних атак та дезінформаційних кампаній, направлених проти України.

Ключові слова: дезінформація, вимірювання, оцінка, досвід, збитки, моделювання, критерії.


Дезінформація долає межі підрозділів пропаганди та контрпропаганди. Частина цього інформаційного «вірусу» дезінформування, зачіпає державні інститути, економічні галузі і суспільство вцілому, впливає безпосередньо на місцеві громади, конкретних споживачів дезінформації, створюючи індивідуальні території ворожнечі. Токсичний світ пропаганди та дезінформації, спричиняє негативні наслідки, які народженні порушенням нормального обігу інформації – її отримання, осмислення та ухвалення на цьому ґрунті справедливих, обґрунтованих та виважених рішень. Оцінка таких дій, їх вимірювання – на часі, оскільки ці дії мають не тільки моральний, етичний вимір, але й конкретні економічні збитки, втрати у вигодах держави і конкретного громадянина.

Щоб розібратися у тому, які наслідки має дезінформація, варто зупинитися хоча б побіжно на визначенні того, що є дезінформацією. У відповідності до саморегулівного Кодексу практики Європейського Союзу щодо протидії дезінформації, її визнають очевидно неправдивою або такою, яка вводить в оману, інформацією, яка має дві характерні ознаки. По-перше, вона має бути створена, представлена і поширена з метою економічної вигоди або умисного введення в оману громадськості. Друга ознака – дезінформація може заподіяти шкоду суспільству через загрозу демократичним політичним процесам і процесам вироблення політики, а також таким суспільним благам, як захист здоров’я громадян, довкілля і безпека [3, с. 1]. Схоже визначення міститься у проектних змінах до українського законодавства щодо поширення дезінформації, хоча запропоноване тлумачення має спірні позиції і критикується медіа-спільнотою України [5, с. 1].

Цікавою є спроба визначити поняття дезінформації експертами Національного інституту стратегічних досліджень через її ключову ознаку – умисність поширення [7, с. 168-169].

Обґрунтовано і найбільш точно, на нашу думку, поняття «дезінформації» окреслено у спільній заяві європейських інформаційних агентств [2, с. 1]. Дезінформація, на думку представників інформагентств, включає «всі форми неправдивої, неточної чи недостовірної інформації, створеної, поданої і розповсюдженої з метою цілеспрямованого нанесення шкоди чи здобуття вигоди».

Отже, дезінформація має суттєві відмінності від інших видів викривлення інформаційного простору за допомогою цілеспрямованих маніпуляцій із метою отриманням вигоди. Питанню вирізнення та протидії дезінформації присвячено багато розгорнутих публікацій як у Європі та США, де цими проблемами опікуються ще з початку XX століття і особливо активно з початку 90-их років минулого століття. Однак проблема економічних та суспільних наслідків дезінформації почала цікавити дослідників лише декілька років тому. Вперше оцінку фейковим новинам та дезінформаційним кампаніям у грошовому еквіваленті спробував зробити дослідник Роберто Кавазос. За його підрахунками, один рік дезінформаційних кампаній призвів до прямих збитків економіки у розмірі, еквівалентному 70 мільярдам доларів. Ці збитки стосуються майже всіх сторін життя сучасного суспільства. Найбільше втратили від цього токсичного прояву інформаційного простору фондові ринки, фінансові інституції – майже 40 мільярдів доларів. Таким чином мова йде про більше 50% облікованих втрат [8, с. 13].

Чи можна оцінити за схожою схемою шкоду, яку заподіює дезінформація, спрямована проти України? Пошук відповіді вказує на те, що у площині оцінки дезінформації та протидії їй, успішно діє чимало провідних громадських організацій та проектів, які ефективно розрізняють фейки та дезінформацію, пропагують медіаграмотність, працюють у напрямку навчання педагогів і спеціалістів непедагогічних напрямків, лідерів громадського сектору, щодо медіаграмотності. Проте питання оцінки наслідків дезінформації спрямованої проти України, окремо не розглядається, імовірно тому, що це не є основним напрямком діяльності згаданих антифейкових та антидезінфомраційних громадських об’єднань і проектів.

На нашу думку, вирішення цієї проблеми полягає не у діяльності громадського сектору, який взяв на себе проблему швидкої протидії фейк-новинам та завдання утримання першої лінії інформаційної оборони. Ефективним суб’єктом діяльності у оцінці наслідків дезінформації, спрямованої проти країни, має бути державна інституція. Системна робота спеціалізованих державних установ та закладів з розв’язання цієї проблеми, мала б наслідком справедливу, якісну оцінку збитків від дезінформаційних атак. Разом з тим, Доктрина інформаційної безпеки України не містить положень щодо необхідності дослідження економічних, політичних, соціальних наслідків дезінформаційної політики сусідніх держав чи внутрішніх викликів щодо таких повідомлень [6, с. 1].

Комплексна чи точкова оцінка наслідків дезінформації для українського суспільства та держави вцілому, поки що, на нашу думку не запропонована. Проте наявність такої інформації дала б можливість збалансувати економічні показники країни, співвідносячи їх з поточними статистичними данними. Таким чином можна вирішити проблему обчислення конкретних показників щодо наслідків впливу дезінформації на економічну спроможність країни. Це дасть змогу об’єктивно оцінити те, які втрати має економіка держави і бюджети домогосподарств громадян України, внаслідок дезінформаційних кампаній.

Цікавим прикладом оцінки збитків, які завдані внаслідок дій країни-агресора були запропоновані прокуратурою Автономної Республіки Крим. За підрахунками експертів, внаслідок окупації півострова Крим, розмір збитків завданих Україні, складає 1 трильйон 80 млрд 352 млн грн. Не дивлячись на те, що згадана оцінка не стосується виключно дезінформаційної кампанії, вона має причинно-наслідковий зв’язок із окупаційними діями, які супроводжувались активними і тривалими дезінформаційними та пропагандистськими діями агресора [1, с. 1].

Оцінити наслідки дезінформації в Україні можна за допомогою багатьох критеріїв використовуючи вже відпрацьовану модель дослідження Роберта Кавазоса. Створюючи українську модель такої оцінки, що є без сумніву завданням кваліфікованих експертів або експертних груп, варто враховувати як економічні показники у вигляді збитків, так і наслідки, пов’язані із нематеріальними наслідками дезінформаційного впливу. Розмір збитків має вимірюватись у грошовому еквіваленті, оскільки це є економічною категорією. До складу таких збитків має бути враховано збитки від незаконного відчуження майна, збитки від використання на користь нових псевдовласників майна та ресурсів (як державних так і приватних), отримання потенційних та реальних вигод від їх використання.

Критерієм оцінки наслідків має слугувати і тиск на громадянське суспільство за допомогою дезінформації. Це може відбуватись, наприклад як різниця між поточними витратами для забезпечення протидії інформаційним кампаніям країни-агресора та тими ресурсами, які могли б бути витрачені без додаткових витрат для здійснення функцій держави – організації проведення виборів, захист у напрямку кібербезпеки, виконання соціальних завдань, забезпечення внутрішньо-переміщених осіб, тощо. Виокремлення впливу агресивних інформаційних дій за межами країни та всередині неї, є досить складним процесом, оскільки ініціатори дезінформаційних кампаній чи фейк-сплесків, використовують складні для розпізнавання механізми втручання. Окрім того, вони мотивуються як внутрішніми, так і зовнішніми інформаційними тезами, тому навіть за зовнішніми ознаками такі дії розрізнити без ґрунтовного і тривалого аналізу, є проблематичним. Однак на сьогодні набагато важливішим є саме спроба обліку таких впливів вцілому, а не їх деталізація, яка стане можливою після налагодження механізму обліку наслідків дезінформаційних кампаній.

Серед об’єктивних оцінних критеріїв впливу дезінформації варто вказати рівень розрізнення інформації та дезінформації, населенням країни. Для України цей рівень є критично низький. Більше половини громадян України не схильні до критичного мислення, а відрізнити фейк від реальної новини можуть лише 11% опитаних [4, с. 37].

Напрацювання реальної моделі у оцінці наслідків дезінформації і її застосування на практиці, допоможе більш обґрунтовано переконати громадян, що у демократичному і розвиненому суспільстві володіння медіаграмотністю, є життєво необхідною навичкою. Це – не тільки інтелектуальний тренд. Протидія фейк-новинам та стійке несприйняття дезінформації, медіаграмотність – є матеріально вигідними компетенціями людини. Оприлюднення конкретних економічних втрат внаслідок дезінформації, спонукатиме громадян, зорієнтованих на цінності виживання, активно шукати відповіді на питання джерела ланцюгу тиску на їхній економічний добробут.

Саме тому, на межі дезінформації – медіаграмотності, відбувається конвертація нематеріальних навичок та вмінь у матеріальну забезпеченість та соціальну прогнозованість, як елементів свідомого громадянського суспільства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. В прокуратурі Криму підрахували збитки від окупації півострова. УНН. Українські національні новини: Інформаційне агентство. URL: https://www.unn.com.ua/uk/exclusive/1822207-v-prokuraturi-krimu-pidrakhuvali-zbitki-vid-okupatsiyi-pivostrova

2. Інформагентства об’єднують зусилля для боротьби із загрозами фейкових новин. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2598344-informagentstva-obednuut-zusilla-dla-borotbi-iz-zagrozami-fejkovih-novin.html

3. Кодекс практики Європейського Союзу щодо протидії дезінформації. URL: https://www.nrada.gov.ua/wp-content/uploads/2019/09/Kodeks-praktyky-YES-shhodo-protydiyi-dezy_pereklad.docx.

4. Опитування USAID-Internews «Ставлення населення до ЗМІ та споживання різних типів медіа у 2019 р.». С. 37. URL: https://drive.google.com/file/d/1Oi2Edvl5Srk4hS-D2KoxoKkamCarUX7f/view

5. Почему проект закона «О медиа» вызвал в Украине споры политиков и юристов. URL: https://www.dw.com/ru/%D0%BF%D0%BE%D1%87%D0%B5%D0%BC%D1%83-%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B5%D0%BA%D1%82-%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0-%D0%BE-%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D0%B0-%D0%B2%D1%8B%D0%B7%D0%B2%D0%B0%D0%BB-%D0%B2-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%B8%D0%BD%D0%B5-%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%8B-%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%B2-%D0%B8-%D1%8E%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%B2/a-52120371

6. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 грудня 2016 року «Про Доктрину інформаційної безпеки України» : Указ Президента України від 25.02.2017 р. № 47/2017. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/47/2017

7. Фейки як інструмент впливу на вибори: Аналітична доповідь. Київ, 2020. С. 168-169. URL: https://niss.gov.ua/sites/default/files/2020-01/dopovid-dubov-1.pdf

8. The economic cost of bad actors on the internet. Fake news.2019. С. 13. URL: https://s3.amazonaws.com/media.mediapost.com/uploads/EconomicCostOfFakeNews.pdf

Measuring the effects of misinformation campaigns shows the level of their impact on the country’s economic and social, political life. The experience of such measurements indicates the extent of such impacts in the material and intangible planes. These indicators can serve as a valid argument for stepping up citizenship among those citizens who do not see threats as a result of information attacks and misinformation campaigns against Ukraine.

Keywords: misinformation, measurement, evaluation, experience, losses, modeling, criteria.


Партнери конференції

Міністерство освіти і науки України головний орган у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов’язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Академія Deutsche Welle провідна організація Німеччини для розвитку міжнародних засобів масової інформації. Консультанти і тренери підтримують вільні і незалежні медіа з 1965 року. Організація пропонує міжкультурні та професійні навчальні семінари, програми і стажування для майбутніх журналістів. DW Академія також розробила магістерську програму «Міжнародні Медіа Студії», яка поєднує у собі навчання з розвитку ЗМІ, управління медіа, журналістики та комунікації. За фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.

«Медійна програма», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID), покликана надати місцевим медіа засоби й можливості для того, щоб розширити доступ громадян до високоякісних новин та інформації. Ця програма, виконавцем якої є МГО Internews, працюватиме з 2018 до 2023 рр. та є найбільшим проектом із розвитку медіа в історії України. 

Організація IREX – міжнародна неприбуткова організація, заснована в 1968 році, яка створює справедливий, процвітаючий та інклюзивний світ шляхом розширення можливостей для молоді, культивації лідерів, зміцнення інституцій та розширення доступу до якісної освіти та інформації.  З 2015 року в Україні  IREX впроваджує проєкти з медіаграмотності, а з лютого 2018 року організація реалізує масштабний проєкт «Вивчай та розрізняй: інфо-медійна грамотність» для освітян середньої та вищої школи. Проєкт розрахований на 650 шкіл, 20 ІППО та 20 ЗВО, які в свою чергу нададуть навички критичного сприйняття інформації (КСІ) принаймні 45 000 учнів, 4000 вчителів та 2000 студентів-педагогів для усвідомлення ними цінності високоякісної інформації в контексті шкільної освіти.


Збірник статей Восьмої міжнародної науково-методичної конференції «Критичне мислення в епоху токсичного контенту»>>>

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.