Інфомедійна грамотність у педагогічній суб’єкт-суб’єктній взаємодії

Автор статті: Ніна Курмишева – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри менеджменту освіти, Полтавський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені М. В. Остроградського

Досліджено особливості розвитку медіаграмотності у педагогічній суб’єкт-суб’єктній взаємодії. Уточнено поняття інфомедійної грамотності; визначено причини, чому використання медіаресурсів поки що не набуло пріоритетного значення у освітньому закладі; окреслено можливості застосування інфомедійної ресурсів у освітньому процесі; визначено рівні розвитку інфомедійної грамотності суб’єктів освітньої діяльності.

Ключові слова: інфомедійна грамотність, медіаосвіта, медіаграмотність, педагог, медіаресурс, електронний ресурс, освітній процес, освітня діяльність, заклад освіти, суб’єкт-суб’єктна взаємодія.


Постановка проблеми та її зв’язок із важливими та практичними завданнями. Надзвичайно динамічні зміни у розвитку сучасних технологій, що просякнули в усі сфери життєдіяльності людини, не оминули освіти.

Глобальна мережа стала засобом комунікації, пізнання, дозвілля, особистісного розвитку практично кожного. Та найбільш активним користувачем ІКТ є молодь.

Фахівці соціологічної компанії GfK Ukraine за підтримки центру «Нова Європа» та Фонду Фрідріха Еберта у 2017 році опитали молодь 14-29 років з усієї України на предмет інтересів і життєвих цінностей української молоді [4]. Вибірка становила 2000 осіб.

Було встановлено цікаві і водночас такі, що вимагають усвідомлення і замислення факти: на соцмережі «підсів» 91 % респондентів, хоча постійний доступ до Інтернету є у 86 % опитаних. У всесвітній павутині молодь в основному слухає музику, живиться фільми і відеоролики спілкується з друзями і «лайкає» кумедні картинки. Майже по свій Україні новини для молоді залишилися в пріоритетні телепереглядів а кожен п’ятий взагалі не читає книг.

Вільний час молодь приділяє музиці, фільмам і зустрічам з друзями. При цьому дівчата більше цікавляться читанням, спортом і творчістю, тоді як хлопцям цікавіше відеоігри і посиденьки в кафе і барах [4].

Коли говорити про підлітків і дітей шкільного віку, найчастіше відвідування ними світової павутини відбувається поза контролем дорослих, і відбувається цей процес стихійно, як правило, без особливого «фільтрування» великих потоків інформації.

Дитиноорієнтований процес навчання та освітній процес, організований на засадах дитиноцентризму сприяв зміні цінностей та ставлень усіх суб’єктів освітнього процесу: учнів, вчителів, батьків дітей.

ЮНЕСКО визнала інфомедійну освіту пріоритетним напрямом розвитку освіти ХХІ століття. І недарма: щороку об’єми інформації у мережі подвоюються, зростаючи у геометричній прогресії. І розібратися у цій лавині «правди і брехні» досить складно навіть дорослій особистості із розвиненим критичним мисленням.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У вітчизняній науковій думці питання інформаційної грамотності і медіаосвіта почало розглядатися відносно недавно.

Теоретичні і світоглядні засади медіаосвіта розглядалися Ю. Доброгосовою, О. Зізенко, Ю. Казаком, М. Коропатником, І. Ладикою, Г. Старковою, О. Федорович, Ю. Ярославцевою. Медіаосвіта та медіаграмотність у ЗДО та початковій школі стали предметом вивчення В. Голощапової, Г. Дегтярьової, І. Іваново, Т. Комінарець; у ЗЗСО – В. Блогури, В. Казимір, В. Коваленка, А. Лозіцької. Медіаграмотність як наскрізна компетентність досліджувалася І. Бєлан, І. Заворотнюк, І. Земелько, О. Ігнатенко, Г. Сенкевичем. Як педагогічна компетенція медіаграмотність розглядали Л. Дух, А. Кожевников, О. Кравченко, С. Луценко, О. Мокрогуз, Г. Онкович, Л. Остапенко, О. Соловйова, І. Шепенюк. Із позицій упровадження засад медіаграмотність і медіаосвіти у вищій школі представлені праці О. Зими, Т. Шроль; у позакласній та позашкільні діяльності – А. Бондаренко, Т. Євтухової, С. Стерденко. Технологіям, що вирішують низку проблем інформатизації освіти присвятили свої праці В. Биков, Р. Гуревич, І. Захаров, І. Роберт, О. Співаковський, О. Спірін. Застосування ІКТ у освітньому процесі та їх вплив на зміст і особливості підготовки майбутніх фахівців – Б. Гершунський, М. Жалдак, Н. Морзе; використання хмарних технологій – Е. Аблямінова, В. Биков, Д. Бодненко, М. Кадемія, С. Литвинов, Л. Меджитова, Н. Морзе, В. Олексюк, З. Сейдаметова, С. Сейтвелієва, С. Семеріков, О. Спірін, В. Темненко, М. Шишкіна.

Напрями включення елементів медіаосвіти в освітній процес ЗЗСО досліджені Є. Бондаренко, С. Пензін, Г. Полічко, Ю. Рабиновичем, Т. Свістельніковою, Ю. Усовим, А. Федоровим, А. Шариковим.

Виділення нерозв’язаних частин загальної проблеми, які розкриває ця стаття. Проте варто зазначити, що у більшості досліджень увагу зосереджено на упровадження і застосування сучасних медійних та інформаційних технологій, а не інфомедійній грамотності у педагогічній суб’єкт-суб’єктній взаємодії.

Мета статті – дослідити особливості розвитку медіаграмотності у педагогічній суб’єкт-суб’єктній взаємодії.

Завдання:

• уточнити поняття інфомедійної грамотності;

• визначити причини, чому використання медіаресурсів поки що не набуло пріоритетного значення у освітньому закладі;

• окреслити можливості застосування інфомедійних ресурсів у освітньому процесі;

• визначити рівні розвитку інфомедійної грамотності суб’єктів освітньої діяльності.

Викладення основного матеріалу дослідження. ЮНЕСКО вказує, що медіаосвіта є правом кожного громадянина будь-якої країни світу на свободу самовираження і право на інформацію, і є інструментом підтримки демократії [5].

Оксфордська енциклопедія тлумачить це поняття (media literacy) як процес підготовки громадсько-відповідальної медіаграмотної людини, яка буде володіти розвиненою здатністю до сприйняття, аналізу, оцінки медіатекстів, до розуміння культурного та політичного контексту функціонування медіа в сучасному світі, кодових і репрезентаційних систем у використовуваних медіа [6].

Медіаграмотність (медіана грамотність) у WikipediA подана як сукупність знань, навичок та умінь, які дозволяють людям аналізувати, критично оцінювати і створювати повідомлення різних жанрів і форм медіа, а також розуміти і аналізувати складні процеси функціонування медіа в суспільстві, та їхній вплив [3].

У цій праці автором вживається поняття інфомедійної грамотності у наступному розумінні. Інфомедійна грамотність – це вміння сприймати на основі критичного мислення і створювати медіапродукти, враховуючи динамічність подій навколишнього світу та спираючись на аналіз і оцінку медіатекстів відповідно до контексту функціонування медіа, а також до використання кодових і репрезентаційних систем.

Медіаресурси нині стали засобом розвитку, виховання і соціалізації особистості (що, власне, є метою освіти). Вони також мають потужний вплив на формування інтересів своїх споживачів. У той же час використання медіаресурсів не набуло пріоритетного значення у освітніх процесах закладів дошкільної та загальної середньої освіти. Автор вбачає у цьому кілька причин.

По-перше, вік учителів. Нині вік середньостатистичного педагогічного працівника становить близько 50 років. Це вік, коли людина уже має вагомий досвід, вибудувану систему цінностей, окреслене коло інтересів (і добре, якщо там є місце критичному мисленню і роботі з медіа), сформовану самооцінку і певний соціальний статус; майже 30-річний досвід педагогічної діяльності. З одного боку, досвід – це дуже добре, адже напрацьовані власні методики, техніки і технології роботи, а з іншого – треба розуміти, що в школі навчається не просто нове покоління дітей: для школяра учитель ближче до покоління рідної бабусі / дідуся, з абсолютно іншими поглядами на навколишню дійсність і з абсолютно іншою картиною світу. З іншого боку, широко використовувати медіа як засіб освітньо-пізнавальної діяльності може лише той вчитель, який сам має навички роботи з медіаресурсами та ІКТ. Педагог, який сам не володіє потрібними навичками не може їх виробити у своїх учнів. Тому так важливо володіти навичками когнітивної гнучкості [2].

По-друге, інтерес. Скільки людей – стільки й наборів цінностей особистості. Щоб з’явився пізнавальний інтерес, необхідно принаймні дві умови: щоб відбувалося розуміння предмету пізнання і щоб виник емоційний відгук. Іншими словами, щоб учителеві було цікаво займатися інфомедійної грамотністю самому і з своїми учнями, необхідно зрозуміти її основоположні засади і отримувати якісь емоції (звичайно, краще позитивні). І, подібно до попереднього випадку, пізнавальний інтерес в учнів може викликати тільки вчитель із високим рівнем розвитку професійного і пізнавального інтересу.

По-третє, час. Часто, щоб взяти, робити щось нове, необхідно вийти із зони комфорту, забути свої стереотипи, досвід і відпрацьовані до автоматизму шаблони діяльності. Окрім того, мислити критично, аналізувати, систематизувати, ще й с воювати абсолютно нові (медіа-) продукти – це реально надзвичайно ресурсозатратно. Маючи повне навантаження, вчитель не завжди може знайти достатньо часу для розвитку своєї особисто медіаграмотності та свої учнів.

По-четверте, складність / динаміка. ІКТ та інструменти, що використовуються у медіа, не стоять на місці. Учителю, який володіє ІКТ-компетентністю не на надто високому рівні, буває важко розібратися у стрімкому вирі засобів, ресурсів, інформації. Життя медіа настільки динамічне, що учитель, який тільки час від часу цікавиться технологічними новинками, «випадає» із інфомедійної життя. Принцип «на канікулах матиму час розібратися» не працює в умовах, коли життя новини часто в межах 6 годин.

Треба визнати, що більшість вчителів живуть у ногу з часом, цікавляться життям не тільки своїх учнів, але і науки і техніки, готові працювати 16 годин на добу і є когнітивної гнучкими.

Учительська платіжеспроможність спонукала педагогів до читання навчальної, методичної, науково-популярної, нормативної літератури (як вітчизняної, так і закордонної) у електронному форматі. Сьогодні світ став набагато тіснішим, а інформація та комунікації більш динамічними та доступними. Тому можна говорити про розширення інформаційного забезпечення освітнього процесу. Нині вільно можна знайти будь-яке джерело відповідно тієї чи іншої теми і читати його мовою оригіналу, не виходячи з дому. Новітні бібліотечні фонди, електронні бази даних, репозитарії стали доступними. Окрім того, майстер-класи, вебінари, семінари, тренінги, коворкінги, відеолекції тощо дають можливість у зручний час і в зручному темпі підвищувати свою професійну компетентність, аналізувати отриману інформацію, оцінювати ефективність методів, методик, прийомів, технік, технологій тощо.

Останнім часом інтернетресурси педагоги використовують для професійного розвитку, комунікації з колегами та іншими суб’єктами освітнього процесу (учнями, батьками). Ідеться не тільки про блоги, сайти, чати, форуми; створюються групи і спільноти у соцмережах. Звичайно, у цьому є свої плюси і мінуси. Консультування / отримання консультацій колег, батьків, дітей губляться у часі і просторі. З одного боку, це оперативна допомога у потрібний момент, з іншого – зменшення особистого часу.

Значну частку роботи вчителя займає онлайн діяльність: електронне листування, все зростаючи документообігу, спільна робота з колегами одночасно над одним документом за просторової віддаленості тощо.

Особливої уваги заслуговує використання програмних засобів навчання, у т. ч. хмароорієнтованих освітніх ресурсів. Можливості використовувати застосунки провайдера як через інтерфейс (програми чи веббраузера), так і з різних гаджетів. Платформи як послуги блоги і вікі, форми для опитувань, мережні інструменти для графічного моделювання, електронні таблиці, інформаційні плакати, динамічні презентації – далеко не повний перелік сучасних інфомедійної продуктів, що використовують у освітньому процесі. Їх вибір залежить від поставленого завдання, доступності того чи іншого засобу, форм і методів організації навчання.

Висновки. На основі викладеного вище робимо висновок про те, що у суб’єкт-суб’єктній взаємодії інфомедійна грамотність відбувається поетапно. За первинного рівня розвитку інфомедійної грамотності здійснюється повідомлення теоретичних основ, репродуктивної знань і технологічних умінь з проблеми. Наступний етап розвитку інфомедійної грамотності характеризується передачею і мотивуванням професійних знань та умінь педагога; освоєнням нових технік, технологій, методів та методик із застосуванням ІКТ.

За ще вищого рівня здійснюється концептуальна інфомедійна підготовка, відбувається формування організаційно-управлінського рівня професійної компетентності вчителів, виходячи із мотиваційно-вольової складової та можливостей організовувати й управляти процесом розвитку інфомедійної грамотності інших суб’єктів освітньої діяльності.

За найвищого рівня відбувається ефективна педагогічна суб’єкт-суб’єктна взаємодія, участь у партнерстві усіх учасників освітнього процесу, колективно у процесі професійного розвитку педагога.

Перспективи подальших досліджень. Висвітлена праця не претендую на повноту розкриття піднятого питання. Подальшого розгляду потребують проблем и інформаційного захисту та безпеки, а також дотримання академічної доброчесності суб’єктів освітнього процесу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Збірник статей Шостої міжнародної науково-методичної конференції «Практична медіаграмотність: міжнародний досвід та українські перспективи». – Київ : Центр Вільної Преси, 2018. – 244 с.

2. Курмишева Н. Організація навчання впродовж життя як необхідна умова розвитку когнітивної гнучкості педагога [Електронний ресурс] / Ніна Курмишева // Імідж сучасного педагога. – 2019. – № 5 (188). – с. 35-37. Режим доступу: http://isp.poippo.pl.ua/article/view/178906/183933

3. Медіаграмотність [Електронний ресурс] // ВікіпедіЯ. Вільна енциклопедія. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B5%D0%B4%D1%96%D0%B0%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D1%82%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C

4. Портрет покоління: чим живе українська молодь? [Електронний ресурс] // EtCetera. Інтернет-газета. – Режим доступу: https://uk.etcetera.media/portret-pokolinnya-chim-zhive-ukrayinska-molod.html

5. Education for the Media and the Digitge Age Vienna: UNESCO, 1999. p. 273-274. Reprint in: Outlook on Children And Media. Goteborg: UNESSCO&NORDICOM, 2001, p. 152

6. International Encyclopedia of the Social & Behavioral Sciens. Vol. 14 / Eds. N. K. Smelser & P. B. Baltex. Oxford, 2001, p. 9494.

The peculiarities of development of media literacy in pedagogical subject-subject interaction are investigated. The concept of information literacy has been clarified; identified the reasons why the use of media resources has not yet become a priority in educational institutions; possibilities of using information resources in the educational process are outlined; the levels of development of information literacy of the subjects of educational activity are determined.

Keywords: information literacy, media education, media literacy, teacher, media resource, electronic resource, educational process, educational activity, educational institution, subject-subject interaction.


Партнери конференції

Міністерство освіти і науки України головний орган у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов’язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Академія Deutsche Welle провідна організація Німеччини для розвитку міжнародних засобів масової інформації. Консультанти і тренери підтримують вільні і незалежні медіа з 1965 року. Організація пропонує міжкультурні та професійні навчальні семінари, програми і стажування для майбутніх журналістів. DW Академія також розробила магістерську програму «Міжнародні Медіа Студії», яка поєднує у собі навчання з розвитку ЗМІ, управління медіа, журналістики та комунікації. За фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.

«Медійна програма», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID), покликана надати місцевим медіа засоби й можливості для того, щоб розширити доступ громадян до високоякісних новин та інформації. Ця програма, виконавцем якої є МГО Internews, працюватиме з 2018 до 2023 рр. та є найбільшим проектом із розвитку медіа в історії України. 

Організація IREX – міжнародна неприбуткова організація, заснована в 1968 році, яка створює справедливий, процвітаючий та інклюзивний світ шляхом розширення можливостей для молоді, культивації лідерів, зміцнення інституцій та розширення доступу до якісної освіти та інформації.  З 2015 року в Україні  IREX впроваджує проєкти з медіаграмотності, а з лютого 2018 року організація реалізує масштабний проєкт «Вивчай та розрізняй: інфо-медійна грамотність» для освітян середньої та вищої школи. Проєкт розрахований на 650 шкіл, 20 ІППО та 20 ЗВО, які в свою чергу нададуть навички критичного сприйняття інформації (КСІ) принаймні 45 000 учнів, 4000 вчителів та 2000 студентів-педагогів для усвідомлення ними цінності високоякісної інформації в контексті шкільної освіти.


Збірник статей Восьмої міжнародної науково-методичної конференції «Критичне мислення в епоху токсичного контенту»>>>

Титульне фото: https://ru.freepik.com/free-photos-vectors/school, School вектор создан(а) freepik – ru.freepik.com

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.