«Для створення фейку нам не знадобилися значні ресурси: фотоапарат, ноутбук, принтер і фантазія спрацювали…» – переможці конкурсу «Медіаграмотність – must have сучасного українця»

Герої інтерв’ю: Корнієнко Артур, Сосновська Юлія,

Приймаченко Андрій, Anja Stegmajer (Аня Штеґмайєр)

Команда зі Львова – переможці конкурсу «Медіаграмотність – must have сучасного українця» – розповіли про те, як вдалося змусити тисячі українців та представників авторитетних українських видань замислитись над власною медіаграмотністю…

Як ви дізналися про конкурс від АУП? Чому вирішили взяти участь?

Побачили анонс на сайті Mediasapiens. На конкурс, крім іншого, пропонувалося подавати кейс-сторі, а ми на той час уже зробили історію про Рекса, що добре вписувалася в умови. Як це часто буває, довго відкладали, але в останні години перед дедлайном все ж таки відправили заявку організаторам.

 

Чи пов’язана ваша професійна діяльність з медіа? Як?

Так, всі мають чи отримують журналістську освіту: Артур співпрацює з Hromadske.International, Андрій викладає у Школі журналістики УКУ і займається відео, Юля робить програму для Urban Space Radio та дописує до різних видань, Аня працює в австрійських медіа.

Як виникла ідея експерименту? Чи важко було її реалізувати?

Експеримент ми робили в рамках Школи мультимедійної журналістики, що проводилася спільно Школою журналістики УКУ та австрійським університетом FHWien. Темою школи була пропаганда, і ми вирішили перевірити на власному досвіді один з її інструментів – створення фейку. Хотіли побачити, як швидко він зможе поширитися у медіа. Через шість днів після створення сторінки-фальшивки новина справді з’явилася на відомих сайтах, і це довело нашу теорію, що неперевірена інформація здатна легко розповсюдитися. Для цього нам не знадобилися значні ресурси: фотоапарат, ноутбук, принтер і фантазія спрацювали. Так прийшли до ще одного висновку: уявіть, що можна «впарити» людям, маючи багатомільйонне фінансування.

Як ви вважаєте, чому фейк спрацював? Чи є в цьому провина журналістів?

Як писали у коментарях, фейк був зроблений правдоподібно. У журналістів не виникло сумнівів, тож вони просто перепостили новину на свої сайти. У цьому є інша проблема: новинарі змушені оновлювати стрічку дуже часто, аби не втрачати трафік, а зробити за день 20 досконалих новин – неможливо фізично. Крім того, був вихідний, субота, і журналістам доводилося хапатися за будь-який привід, що змусить читача клікнути на заголовок. Тому це питання до редакторів, які між кількістю та якістю обирають перше.

Як ви перевіряєте інформацію?

Звертаємось до першоджерела або людей, що можуть мати стосунок до події. У випадку з Рексом, зайшли хоча б на сайт Міністерства інформації, адже деякі редактори виправдовували відсутність перевірки неможливістю зв’язатися із Міністерством у суботу.

Що потрібно зробити, щоб українці перестали довіряти фейковій інформації?

Це має бути завданням журналіста – не поширювати неперевірену інформацію, аби аудиторії не доводилося задумуватися про її справжність. А щоб рідше потрапляти на фейки радили б отримувати новини від медіа із хорошою репутацією, порівнювати інформацію в різних джерелах і завжди залишати частку сумніву, коли бачите шокуючі дані.

Чи плануєте ви запускати подібні експерименти в майбутньому?

Про таке не попереджають:)

Чи хотіли б ви навчати українців медіаграмотності? Як це можливо, на вашу думку?

Ідея ввести предмет медіаграмотності у школах має майбутнє. Головне, аби цим займалися люди, що розуміються на медіа, а не вчителі інших предметів, яким просто дали додаткове навантаження і підручник.

Автор: Анастасія Дубина

Фото: Олена Зашко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.