Вправа "Чому зебра смугаста?" є вправою-учасницею конкурсу "Медіаграмотна вправ для широкого загалу".
Авторка: Валентина Обуховська.
Тривалість виконання: 3 – 5 діб
Аудиторія та її вік:
Учні початкової школи, 9 – 10 років.
Які навички формує, для чого вправа:
Критичне мислення- здатність самостійно аналізувати і оцінювати інформацію:
- вміння аналізувати інформацію, розбирати дані на частини для глибшого розуміння;
- оцінювати джерела інформації, визначення достовірності та об»єктивності джерел;
- вміння ставити питання та шукати відповіді, які не можуть бути очевидними;
- рефлексія над власними думками та поглядами.
Критичне мислення потрібне майже у всіх сфорах життя:
Вміння критично мислити допоможе дитині пізнавати навколишній світ, об»єктивно сприймати інформацію та самостійно приймати рішення.
Що потрібно для виконання вправи з (не) підручних матеріалів:
Комп'ютер, принтер, проектор.
Послідовність виконання, опис вправи:
Діти об»єднуються у групи. Кожна отримує завдання прочитати казку про те чому зебра смугаста.
Одного разу гуляла вона в джунглях і зустріла мавпочку.
- Гей, зебра, а чому ти не вибрала собі ошатне коричневе плаття? Подивися не мене, я легко можу сховатися в кронах дерев, тобі терміново потрібно йти, у мудреця залишилося ще пара нарядів! - сказала мавпочка і весело перестрибнула з ліани на ліану.
Зебра подивилася нам свій білосніжний наряд, її шубка була такою білою, чистою і вирішила, що ніяка небезпека їй не загрожує. «До того ж у мене дуже сильні ноги і я легко втечу від будь-якої небезпеки», - подумала зебра і веселих пострибала далі.
Незабаром вона зустріла стару черепаху.
- Здрастуй, юна зебра! - сказала черепаха. - Чому ти не вибрала наряд поскромней? - запитала черепаха. - В такому вбранні ти будеш легкою здобиччю для хижаків.
- Я не боюся нікого, у мене сильні ноги і я зможу втекти від усіх. - відповіла зебра.
Незабаром їй зустрілася муха Це-Це і ґедзь. А вони були комахи, які дуже любили пристати до тварин. Побачили вони зебру і зраділи. Намагалася втекти зебра, але ґедзь і муха Це-Це, слідували за нею по п'ятах. Намагалася вона забратися в воду, але і це не допомагало. Побігла зебра до місця, де мудрець роздавав одяг і попросила: «Мудрець, дай мені плаття, щоб мене не могли побачити муха Це-Це і ґедзь, а ще, щоб, якщо я біжу у хижаків боліли очі. І, будь ласка, якщо можливо, нехай воно буде хоч трохи білим ».
Подумав мудрець і запропонував зебрі плаття біле, але в чорну смужку. Одягла його зебра і утворилася! Не страшні їй тепер хижаки, мухи Це-Це і гедзі.
Вже сильно у них в очах рябить від смужок зебри, та й ходять з тих пір зебри табунами.
Тварини жили собі білими і дуже засмучувалися:
здалеку все виглядали схожими один на одного, і тому ніхто не міг легко знайти свою зграю. Всі губилися і плуталися. І вирішили тварини, що треба їм домовитися і розфарбувати в різні кольори. Прийшли вони до художника і попросили їм допомогти. А художник і радий. Все краще, ніж одному сидіти і квіточки з листочками малювати. А тут стільки творчості.
Папуга розповів, що живе в на деревах серед листя, і художник розфарбував його в усі відтінки зеленого, додавши крапельку жовтого і червоного.
Пума розповіла, що живе в сонячних лісах, а полює вдень, і художник зробив пуму бежевій під колір стовбурів дерев.
Крокодил розповів, що живе в річці і любить лежати на березі, і художник зробив його темно-зеленим.
З кожною твариною розмовляв художник, кожного розфарбовував в потрібні йому кольору, і все йшли додому задоволеними.
Самою останньою прийшла до художника зебра, подивилася на художника і каже:
-Мені так подобалося бути біленької! Зі мною все дружили і грали! А тепер у всіх свої кольори, і мене так добре видно вночі, що я боюся: раптом мене з'їдять.
Зроби мене, будь ласка, чорною!
Художник розфарбував зебру в чорний колір, і вона пішла. Але наступного ж ранку повернулася.
-Художник, допоможи мені, будь ласка. Я зовсім чорна, і мене ніхто не бачить. На мене вночі мало не наступив слон, а жирафа вчора вдень сказала, що я схожа на тінь від хмаринки. Я хочу з усіма дружити і хочу бути білою, то чорної. Як мені бути?
І художник намалював зебрі смужки. З тих пір вона чорно-біла, ніхто на неї не настає ночами і не дражнить тінню від хмаринки.
Жило-було Лоша. Вродилося воно білим і дуже гарним. Та одного дня йому здалося, що білий колір не досить виразний й взагалі якийсь негарний, і що чорний колір йому пасуватиме набагато більше. Кожного ранку Лоша приходило на берег річки і уважно роздивлялося своє відображення у воді. Від побаченого настрій у Лошати псувався з кожним днем все більше і більше.
Одного ранку Лоша прийшло до річки, щоб поглянути на своє ненависне відображення і біля самої води побачило найсправжнісінького чарівника. Він так приязно привітався з Лошам, що те наважилось попросити чарівника про послугу – змінити його бридкий білий колір на чорний. Чарівник одразу погодився і виконав бажання.
Чорне і щасливе Лоша побігло додому. Але дорогою його ніхто не впізнавав. Лоша казало всім, що це саме воно, просто його мрія стати чорненьким нарешті здійснилася, але йому ніхто не вірив. Всі тільки й говорили, що те лоша було біленьким, а ти – чорне і незнайоме.
Лоша так засмутилося від того, що його ніхто не впізнає, що мерщій чкурнуло назад до чарівника. Чарівник уважно вислухав сумну розповідь Лошати і погодився повернути йому біле хутро. Бажання Лошати здійснилося миттєво. Біленьке і радісне воно знову побігло додому.
Дорогою Лоша всім розповідало, що те, чорне лоша, якого ніхто не впізнавав, насправді й було ним. У відповідь всі його співрозмовники дивувалися, навіщо ж Лоша стало знову біленьким, якщо так мріяло стати чорним. Лоша і собі замислилося, чи варто було від своєї мрії відмовлятися.Тож знову гайнуло до чарівника.
Мудрий і розважливий чарівник терпляче все вислухав і перетворив Лоша ще раз на чорне. Знову щасливе Лоша побігло додому, але думки оточуючих розділилися. Одні казали, що Лошаті краще було бути біленьким, а інші, що чорний йому пасує більше. Невпевнене Лоша завагалося, чи дійсно чорним бути ліпше, ніж білим. І вкотре побігло до чарівника. Розгнівався тоді чарівник і вирішив вкрити хутро Лоша чорними і білими смугами до тих пір, поки воно остаточно не вирішить, якого кольору хоче бути.
Відтоді минуло багато часу, але зебри й досі смугасті, бо ніяк не можуть вирішити, який колір їм пасує більше. Вони радяться з усіма, кого зустрічають на своєму шляху, та кожен радить різне. Бачите друзі, як іноді важливо знати, чого ти насправді хочеш, мати свою думку і власну точку зору.
Далі всі команди отрмують завдання : знайти інформацію у різних джерелах і обгрунтувати свою думку : Чому зебра смугаста? і Якого кольору зебра : чорна у білу смужку, чи біла у чорну смужку ?
Інформація із інтернету:
Смугастих тварин на Землі, м'яко кажучи, небагато, а серед ссавців родини конячих зебра взагалі одна така. Загадка її смугастості мучила багатьох, висувалися різні версії, що жодним чином не були підкріплені науково. Але в останні роки дослідники вирішили взятися за це питання серйозно, із застосуванням останніх досягнень науки.
Редьярд Кіплінг у казці "Як леопард отримав свої плями" висунув свою, казкову версію появи смужок на зебрі: "Від того, що на них падали рухливі тіні від дерев, жирафа стала плямиста, а зебра стала смугаста".
Однак чи далекі від подібних припущень сучасні вчені?
Надзвичайно цікавий експеримент провели в лютому 2019 року на одному кінному дворі у Великій Британії. Група еволюційних біологів з Каліфорнійського університету (Девіс) та їхні британські колеги досліджували те саме вічне питання: чому зебра смугаста.
В ім'я науки вони переодягли кілька домашніх коней: накинули на них попони зі смужками як у зебри, помістили їх в загін зі справжніми зебрами і почали за ними спостерігати.
Ідея маскувати коня під зебру спала на думку не лише еволюційним біологам: на знімку - кінь, вкритий смугастою попоною, на шоу в Керкбіморсайд (Англія) в серпні минулого року
У власниці кінного двору Террі Гілл живе стадо зебр, яких вона викупила у різних британських зоопарків.
Пані Гілл - активна прихильниця збереження диких непарнокопитних, її стадо зебр - один із способів зупинити зникнення цих тварин.
Отже, зебри з кінного двору Гілл потрапили до Тіма Каро, еколога з університету Сент-Ендрюса (Шотландія), що вивчає зебр майже 20 років.
"Люди понад століття обговорюють смугастість зебр, а треба просто провести низку добре продуманих експериментів, щоб розібратися у феномені", - говорить він.
Протягом останніх ста років вчені висували безліч причин (щонайменше 18!) появи смуг на шкірі зебр - від маскування і загрози до унікального для кожної тварини маркування, подібного до відбитків пальців людини.
Зебри, як і осли, належать до родини конячих. Серед них три види зебр, що пасуться в саванах східної та південної Африки, - єдині смугасті тварини з білими непігментованими смужками вовни на чорній шкірі.
Малюнок смуг та їхня насиченість залежать від виду та ареалу проживання. Зазвичай ми намагаємося зрозуміти сенс смугастості зебр, ґрунтуючись на цій різниці в забарвленні й труднощі, з якими зебри стикаються в дикій природі.
Походження смуг і їхня функція - як і раніше, предмет наукових суперечок. Але останні дослідження загалом сконцентровані лише на трьох причинах: захист від комах, терморегуляція і захист від хижаків.
Комахи завдають багато прикрощів тваринам Африки
Комахи, які кусають і п'ють кров, - головний біль для тварин Африки. Крім того, ґедзі та мухи цеце переносять такі захворювання, як сонна хвороба (летаргічний енцефаліт), африканська чума коней і потенційно смертельний кінський грип.
Тонка й коротка шерсть зебри погано захищає від укусів комах. Але ось що дивно: аналізи мух цеце не виявили в їхньому організмі слідів крові зебр.
Протягом майже ста років усні свідчення й експерименти з неживими моделями раз по раз демонстрували: мухи зазвичай не сідають на смугасту поверхню.
Серйозне підтвердження цьому отримали 2014 року, під час дослідження Каро і його колег. Вони зібрали дані про погоду, присутність левів і розміри стада зебр і порівняли ці фактори зі смугастістю зебр, що мешкають в тій чи іншій місцевості.
Як свідчить пан Каро, смугастість була більш помітною там, де було більше ґедзів.
"Це дослідження підтвердило дещо дійсно важливе, - розповідає науковець. - І, до речі, ми не знайшли жодних підтверджень інших гіпотез".
Дослідження на кінному дворі пані Гілл, що провели на початку 2019 року, пролило нове світло на здогади Каро і його колег.
Вони спостерігали за поведінкою ґедзів в присутності коней і зебр. На деяких коней наділи чорні, білі та смугасті попони. На зебр і коней у смугастих попонах сідало набагато менше ґедзів.
Комахи намагалися сісти на смугасту поверхню, але у них не виходило пригальмувати перед посадкою - вони просто вдарялися об поверхню і відскакували від неї.
За словами науковця, він з колегами працює над великим масивом неопублікованих відеоданих, де знято, як комахи наближаються до тієї чи іншої поверхні. Вчені намагаються зрозуміти, як смужки впливають на характер посадки комах.
Тим часом у Принстонському університеті еволюційний біолог Деніел Рубенстайн з колегами вивчає у віртуальній реальності, що бачать комахи.
Однак деяких інших дослідників зебр, зокрема британців Елісон Кобб і Стівена Кобба, не задовольняє таке пояснення. Вони вважають, що смуги потрібні зебрі здебільшого для терморегуляції.
І хоча Елісон Кобб схвалює дослідження Каро, вона вважає, що кусючі комахи дуже незначним чином вплинули на розвиток смугастості зебр.
"Зебрам потрібно уникати перегрівання, а кусючі комахи з'являються у певні періоди року і в певних районах, але не такі небезпечні, як перегрівання", - говорить пані Кобб.
АВТОР ФОТО,
Ідея полягає в тому, що чорні смужки зебри поглинають тепло вранці, зігріваючи тварину, а білі смужки краще відбивають сонячне світло і допомагають зебрам не перегріватися, поки ті пасуться на сонці.
Така, здавалося б, проста логіка переконує далеко не всіх.
Каро і його колеги виявили слабку взаємодію забарвлення зебр і максимальних температур.
Рік по тому змодельоване територіальне дослідження саванних зебр (які загалом мешкають у східній і південній Африці) дозволило Бренді Ларісон з Каліфорнійського університету (Лос-Анджелес) зробити такий висновок: більш яскраві малюнки смуг, здається, більш властиві зебрам, що мешкають у тепліших регіонах або в регіонах з більш інтенсивним сонцем.
Однак поки експерименти не прояснили ситуацію повністю. Дослідження 2018 року показало, що вода в діжках, пофарбованих у смужку, не охолоджується сильніше, ніж в однотонних.
Але це не переконало Деніела Рубенстайна. Він вважає, що в тому експерименті було занадто мало зразків і забагато суперечливих даних.
За словами пана Рубенстайна, він з колегами проводить дослідження з більшою кількістю пляшок з водою, і ці експерименти показують, що смужки допомагають охолоджувати їхній вміст.
Ці дані ще не опубліковані, але він каже, що його колеги перевіряли температуру на поверхні тіла тварин у змішаних стадах і виявили: у смугастих зебр температура була на кілька градусів нижча, ніж у тварин, що не мали смуг на шкірі.
Однак діжки й пляшки не можуть повністю імітувати механізм охолодження зебри. Підхід подібних досліджень надто спрощений, щоб повністю пояснити сенс смугастості зебр.
АВТОР ФОТО,GETTY IMAGES
Зебри, як люди і коні, охолоджують власне тіло, пітніючи. Піт випаровується і виводить надлишки тепла, проте випаровування має відбуватися доволі швидко, щоб піт не накопичився і не створив для тваринного подобу сауни.
У червні Елісон і Стівен Кобби написали в Journal of Natural History, що у теплішу пору доби темні смуги на тілі зебри мають температуру на 12-15 °C вищу, ніж білі.
Науковці Коббе припускають, що така стала різниця температур може створювати легкий рух повітря.
Вони також виявили, що шерсть на чорних смугах підіймалася в ранковий час та опівдні. Тобто, вона зберігає тепло холодним ранком і допомагає випаровуванню поту опівдні.
Щодо ще однієї гіпотези - про те, що смужки допомагають зебрам захиститися від хижаків, - то тут пан Каро налаштований скептично.
В монографії "Смужки зебри", що вийшла 2016 року, він перераховує численні докази, які спростовують те, що зебри нібито використовують свою смугастість для відлякування хижаків, або для того, щоб збити їх з пантелику.
Зебри проводять більшу частину часу на відкритих просторах савани, де їхні смужки дуже помітні, і зовсім мало часу - в лісах, де смужки могли б слугувати камуфляжем.
Крім того, цим тваринам властиво тікати від хижаків, а не ховатися від них. І леви, судячи з усього, не мають жодних проблем з тим, щоб закусити смугастими тваринами.
АВТОР ФОТО,GETTY IMAGES
Деніел Рубенстайн, однак, все ще працює над цією гіпотезою, визнаючи, що з трьох вона - найважча для перевірки.
Він підкреслює, що в попередніх дослідженнях перевірялося, чи можуть смужки ввести в оману людини, а не лева.
"Коли йдеться про конкретний напад на зебру, ми не знаємо, наскільки він був вдалим". Він з колегами наразі вивчає, як леви нападають на смугасті й несмугасті об'єкти.
Як бачите, питання про те, чому у зебри є смужки, виявилося дуже важким і ризикованим - Стівена Кобба вже кусали за руку, і він двічі потрапляв до лікарні.
Попри всю ретельність і наполегливість останніх досліджень, відповідь залишається не до кінця переконливою. Цілком можливо, що смужки еволюціонували, щоб вирішувати відразу кілька проблем.
Доведено, що вони захищають тварин від комах. Можливо, вдасться остаточно довести, що вони - важливий інструмент у боротьбі з перегріванням тіла зебри.
Складність полягає в тому, що кусючих комах зазвичай багато там, де тепло й волого.
"Як розділити два цих чинники? Це найскладніша частина дослідження, - підкреслює Деніел Рубенстайн. - Я не буду заперечувати, якщо мені скажуть, що вони працюють одночасно".
--
Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою можна на сайті BBC Future.
ЧОМУ ЗЕБРА СМУГАСТА? 0 1.06.2015.
Чому зебра смугаста? Це питання хвилює вчених-зоологів вже давно. Про незвичайне забарвлення зебр сперечалися ще великі британські натуралісти XIX століття Альфред Рассел Уоллес та Чарльз Дарвін. Теорій було запропоновано дуже багато. Однією з яких було твердження, що смужки – це своєрідний камуфляж, маскуючий тварин на тлі рослинності савани. Відповідно до іншої, таке забарвлення сприяє терморегуляції та рятує зебр від теплового удару. Також, є теорія, що смуги – це розпізнавальний знак, що допомагає відрізняти особин свого виду. Загалом, прийти до якогось висновку вчені того часу так і не могли. Проте, нещодавно американські зоологи з Каліфорнійського університету заявили, що їм вдалося точно встановити, навіщо зебрами потрібні смужки. Виявляється, смугаста шкіра відмінно захищає цих тварин від надокучливих комах. Вчені з США на основі численних дослідів зуміли довести, що мухи, оводи, гедзі, таі інші летючі паразити люблять однотонні поверхні, а смугасті чомусь практично ігнорують. Зоологи нанесли на карті місця проживання семи різних видів зебр. Потім додали туди області поширення їх найближчих «родичів» – коней і ослів. Після цього вчені визначили кількість, розташування, товщину та яскравість смужок на тілі тварин у залежності від регіону проживання. Далі біологи порівняли цю інформацію з іншою: рельєфом місцевості, кліматом, погодою, місцевими хижаками та комахами-паразитами. Пізсумувавши дані, після аналізу всіх зібраних відомостей, дослідники зробили висновок: чим більше кровососних комах мешкає в регіоні, тим більше смужок на шкірі у мешкаючих там тварин. Отже, смугасте забарвлення – це захист від літаючих паразитів. Так що якщо ви відправляєтеся у райони Африки, в яких водиться всяка двокрила капость ніби мухи, надіньте смугастий одяг – він допоможе вам захиститися від докучливих комах. Причому бажано, щоб смуги на тканини були тонкими. Правда, репелентами (засобами від комах) нехтувати не варто: теорія американських вчених, звичайно, гарна, але до кінця ще не доведена.
Учені відповіли на запитання: зебри білі з чорними смугами чи навпаки
22 листопада 2021 в 14:55
6321
Учені дають чітку відповідь на запитання щодо кольору шкіри зебр, але з кольором шерсті все складніше.
У зебр, які мешкають у саванах Східної та Південної Африки, смуги на тілі унікальні в кожної особини. У представників трьох видів зебр, саванної зебри або бурчелової зебри, гірської зебри та зебри Греві, незважаючи на різні візерунки та забарвлення, один і той же колір шкіри, повідомляє Live Science.
За словами Тіма Каро з Каліфорнійського університету в Девісі, у всіх зебр однаковий колір шкіри – чорний. Однак залишається питання: шерсть у зебр чорна з білими смугами чи біла з чорними?
Незважаючи на те, що колір шкіри в зебр чорний, колір їхньої шерсті визначається різними процесами, говорить Каро. У зебр більше білої шерсті, аніж чорної, тому може здатися, що вони білі з чорними смугами. Але це не так.
Уся шерсть у зебр, як біла, так і чорна, росте з фолікула, який заповнений клітинами меланоцитів, які виробляють пігмент – меланін, що визначає колір волосся та шкіри. Чим його більше, значить з'являється темніший колір, і навпаки, чим його менше, з'являється світліший колір.
У чорній шерсті зебр повно меланіну, а в білій шерсті його немає, тому що фолікули, з яких росте біла шерсть, "відключили" меланоцити, і вони не виробляють пігменту. За словами Каро, виробництво меланіну припиняється саме під час росту білої шерсті, тож зебри насправді чорні, із білими смугами.
Діти аналізують інформацію і висловлюють свою думку – висновок : Чому зебра смугаста
Ключова фраза для закріплення знань (висновки до вправи):
Критичне мислення є ключовою компетенцією, яка дозволяє дітям аналізувати інформацію, вирішувати проблеми та приймати обгрунтовані рішення. Розвиток цієї здібності починається з дитинства.
Джерела, які були використані:
https://jak.koshachek.com/articles/kazka-chomu-zebra-smugasta.html
https://jak.bono.odessa.ua/articles/kazka-pro-te-chomu-zebra-smugasta-ruda-vesna.php
https://www.bbc.com/ukrainian/vert-fut-50992008https://senfil.net/index.php?newsid=108
