Діти! Будьте обережні – ви можете чогось навчитися!

Школі слід було би перестати тільки ретранслювати знання – вони множаться дуже швидко. Школа повинна готувати дитину до життя.

Оксана Шклярська

Продовжуємо говорити про шведську освітню систему, а саме початкову школу на прикладі муніципальної початкової школи м. Нешше (Nässjö) із тридцятитисячним населенням. У її світ нас занурив учитель цієї школи Ларс-Ерик Халь, який наполегливо працює не тільки із звичайними дітьми, а й з дітьми з особливими потребами. Водночас, він є правою рукою директора, оскільки обіймає посаду старшого викладача школи – це помічник директора з педагогічних питань (ця посада прирівнюється до посади заступника директора з НВР у нашій українській школі), проте Ларс-Ерик Халь вважає, що краще б ця посада називалася – педагог, який відповідає за розвиток. А ще – він опікується питаннями використання ІКТ у школі.

Ларс-Ерик Халь

Модель шведської початкової школи

У школі 9 класів і 180 учнів від 6 до 13 років.

Персонал школи складається з директора, секретаря, 
4-х учителів групи подовженого дня; 4-х вихователів, які працюють у 2-х групах (38 дітей) дитячого садочка, які працюють на 3 ставки; 6-ти вчителів із 1 по 3 клас; 4-х учителів із 4 по 6 клас; 1 учителя англійської мови; 2-х учителів праці, які вчать працювати з тканиною та деревом; 1 учителя малювання (він же вчитель групи подовженого дня); 1 учителя фізичної культури; 1 педагога по роботі з дітьми з особливими потребами; 1 бібліотекаря; 1 технічного працівника; 1 прибиральниці та працівників їдальні. Є група вчителів, які викладають рідну мову.

Крім того, є група фахівців, яка опікується здоров’ям дітей (вона обслуговує одразу декілька шкіл). Це - шкільна медсестра, шкільний лікар, куратор (соціальний педагог), логопед, шкільний психолог.

Важливо, що у школі є учнівська рада школи, до якої входять по
1-2 учні від кожного класу, а також у кожному класі є власна учнівська рада.

Початкова школа в м. Нешше

Раніше ми вже зазначали, що основним документ для шведської школи є Навчальний план, який адаптується під індивідуальні потреби кожної дитини, оскільки в першу чергу формулюється мета, чого саме має досягти учень у школі. У Плані подаються загальні твердження щодо формування медіаграмотності школярів, а вчитель сам конкретизує їх, зазначаючи над чим саме він буде працювати.

Зміни у План вносилися у 1968, 1981, 1994, 2011 роках.

Із прийняттям нового Навчального плану у 2011 році було введено нову шестибальну систему оцінювання навчальних досягнень учнів, у якій прописано для вчителів, чим мають працювати, як працювати, які оцінки ставити. Для цього з кожного предмета визначено, що повинен знати, уміти учень, а також, які здібності він має розвинути і чого досягти. Система оцінювання різниться для учнів 4-6 класів і для учнів 7-9 класів, а навчальні досягнення учнів 1-3 класів взагалі не оцінюються.

Навчальний план  

Якщо раніше не було єдиних вимог до оцінювання знань учнів в усіх школах Швеції (оцінювалися знання відносно знань інших учнів у конкретному класі – за такою системою у класі могло бути не більше 7 % відмінників, а це не дозволяло іншим учням проявити себе), то введення нової системи оцінювання дозволило більш об’єктивно підходити до навчальних досягнень учнів. Відповідно до нових вимог до оцінювання вчитель повинен допомогти школярам досягти необхідного рівня навченості. Важливими є як якість викладання, так і якість засвоєння предмета.      

Для того щоб батьки краще зрозуміли нові підходи до оцінювання, було знято фільм «Як ставлять оцінки», у якому детально все пояснювалося.

Оцінки у шведській школі

Е прирівнюється до трійки за п’ятибальною системою оцінювання, а F – незадовільний бал, який спонукає вчителя замислитися над тим, як підтягнути учня, який не засвоїв програмовий матеріал, і працювати з ним в індивідуальному режимі. До кожного тексту, завдання у Плані прописані вимоги для трьох оцінок Е, С та А.

Оцінки D і В виставляються, якщо учень за усні відповіді + тестову контрольну роботу протягом вивчення теми отримував оцінки різного рівня і тоді виводиться середнє.

Учитель має 35 годин тижневого навантаження безпосередньо в школі та 10 годин для самопідготовки вдома.

Сучасний учитель має широко застосовувати у професійній діяльності соцмережі. Так, у Ларса-Ерика є кілька груп учителів, об’єднаних за інтересами: одна з цих груп – група тих учителів, яких цікавить застосування ІКТ у школі (4 138 підписчиків), інша група – об’єднала вчителів, які викладають ті ж предмети, які викладає пан Халь (суспільствознавство, географія, історія, біологія, релігія, шведська мова, математика), містить 4 799 підписчиків.

Комунікація і навчання педагогів

Якщо раніше для обговорення педагогічних питань учителі з’їжджалися в якесь місце, витрачаючи час на дорогу, то зараз місце зустрічі – соцмережі, а конкретніше – структури (групи) в соцмережах (Kollegialt lorande), де вчителі можуть поділитися знаннями із певних питань. Перед такими онлайн-зустрічами, які проводяться один раз на тиждень і тривають 90 хвилин, учителі вивчають наукову літературу з питання, якому вона присвячується (не більше 10-15 сторінок), під час неї дискутують, обговорюючи прочитане. Обов’язково є модератор. Після зустрічі кожний учасник використовує прийоми, що обговорювалися, у себе в класі. Через тиждень під час наступної онлайн-зустрічі кожен із учасників ділиться враження від застосування цих прийомів: дав таке завдання, виникли такі проблеми, такі позитивні сторони, результати. Модератор слідкує, щоб не було відхилення від теми, наприклад, покращення викладання математики, розвиток здібностей до читання у дітей, особливості навчання дітей із сімей біженців тощо.

Учень, текст і медіатекст

Так, ще однією з важливих тем для обговорення є написання текстів: починаючи з першого класу, учні мають набути навичок створення як художніх текстів, так і текстів, заснованих на фактах, бо сьогодні важливим умінням для кожної сучасної людини є вміння аргументувати, а також знати, як написати листа в газету, у блог, як проводити дебати.

Значна увага приділяється і покращенню письма. Учням запропонували дати відповідь на питання: «Якщо ви пишете тексти або читаєте їх, то де саме?» Учителі очікували отримати відповіді: «У щоденнику», «У зошиті», проте, ні. Фактично всі відповіли, що читають і пишуть у Facebook, Instagram. І обсяги текстів, які сучасні учні пишуть і читають у 3-4 рази більші, ніж ті, які були ще кілька років тому.

Цьогорічна інспекція шкіл після перевірки викладання окремих предметів зробила зауваження вчителям шведської мови, що вони на уроках мало використовують текстів із соцмереж.

Соцмережі: медійна рада, батьки, школярі

Ларс-Ерик наголосив, що соцмережі дають сучасному вчителю дуже багато корисної інформації, проте звернув увагу на те, що саме до них зі шкільного подвір’я перемістилося цькування (Mobbning) учнів і впливає на стосунки у школі. Важливо, що у школі вже є педагоги, які готові до розв’язання таких конфліктів між учнями, проте цього недостатньо, тому на часі питання підготовки на рівні держави таких педагогів, і для них медіаосвіта є дуже важливою. Медіаконсультанти намагаються звернути увагу органів освіти на необхідність створення структури, яка би могла розв’язати цю проблему.

Для запобігання конфліктів у соцмережах має проводитися кропітка робота з учнями (слід обговорити, що можна робити в мережі, що не варто), а також із батьками (що робити, якщо у дитини виникли проблеми).

У Швеції існує медійна рада, на сайті якої можна отримати конкретну допомогу (від загальних питань до конкретних: людина онлайн, критика джерела інформації, юридичні питання, медіа (тоді і зараз), медіа та комунікації для мене, цифрове навчання, дані в галузі медіаосвіти та інформації тощо). Крім того, існує сайт (Föräldrarna), де дають відповіді на питання батьків щодо безпеки в Інтернеті, а у Facebook є така ж група для батьків.

Шведські педагогічні досвіди

Якщо ми пропонуємо учням якесь завдання, то обов’язково треба їм дати 1-2 хвилини для роздумів (що нового почули), потім озвучити сусіду і лише потім – класу.

Ефективним прийомом активізації діяльності учнів на уроці є «Правило непіднятої руки», завдяки якому ми спонукаємо тих, хто найчастіше відсиджується під час роботи в класі, до відповіді.

Ще таким же ефективним прийомом є використання непрозорої склянки із паличками, на яких написані прізвища учнів класу. Учитель або хтось з учнів бере зі склянки паличку і називає прізвище учня. Якщо відповів, то паличку можна поставити назад, якщо, ні, то вона залишається в руках педагога. За урок учень може відповідати кілька разів, якщо пощастить.

Цікаво, що батьківські збори не проводяться. Класний керівник мінімум один раз на півріччя має поспілкуватися з батьками (опікунами), які приходять на зустріч із дитиною. Для цього він збирає у вчителів, які викладають у його класі, повну інформацію про досягнення дитини з усіх предметів. Якщо школяру не даються якісь предмети, то дитину не сварять, а батькам говорять, що їхня дитина не схильна до вивчення цих предметів. Учитель також пояснює батькам, які цілі поставлені перед дитиною, чого саме треба досягти.

Щодо використання медіа у викладанні шкільних предметів, то це вимагає від учителя і від його учнів певних умінь, у першу чергу – уміння читати медійний текст, а це потребує набуття медіакомпетентності і щоб був постійний доступ до різноманітних медіа.

Наприклад, під час зустрічі з журналістом школярі бачать, як він працює. Після виходу статті відбувається її обов’язкове обговорення з учнями: чи правильно їх зрозумів журналіст, чому відбулася помилка (ти не так щось сказав). Це поштовх до наступної бесіди про те, що не все, що друкується в газетах, відповідає дійсності. Звертається увага на те, що матеріали, що друкуються у шведських газетах, не проходять цензуру.

Можна запропонувати обговорити різницю між інформацією на сайті та рекламними банерами; замислитися над тим, чому в медіа є комерційні повідомлення, яка їхня мета.

Так, звертаючи увагу на оголошення в газетах «Хотіли би Ви стати прийомною родиною?», варто попросити дітей дати відповідь на питання: «Хто замовник цього оголошення?» (замовник – фірма, яка займається влаштуванням дітей із неблагополучних сімей у прийомні родини). Запропонувати з’ясувати. Скільки грошей отримує така родина? (18 тис. крон на кожну дитину щомісяця + щомісячна допомога, яку родина отримує на кожну свою дитину (5 тис. крон,)). Це багато чи мало? Якщо так багато платять (аж 23 тис. крон), проте не всі бажають це зробити. Чому? Скільки родин погоджується прийняти до себе в родину таку дитину? Небагато. Чому? Чи знаєте, скільки неблагополучних родин? (Багато). Чи може така дитина повернутися до батьків?

Або реклама Volvo. Ставимо питання: «Чому банер із рекламою розташовано згори сторінки газети?» Тому що концерн «Volvo» добре заплатив за це, а гроші, які отримала газета, підуть на її розвиток.

Такі завдання примушують школярів замислитися над роллю інформації і комунікації, над тим, яким чином розповсюджується інформація, над роллю реклами і формуванням суспільної думки через медіа.

Створення газети – цікава і корисна справа. Учитель – головний редактор, учні – співробітники газети, які отримують від нього редакційні завдання, потім звітують про їх виконання (якщо впоралися, то отримують бали). Відбувається змагання команд. Мета такої діяльності – навчитися працювати разом і отримати знання про роботу газети, її співробітників.

Відомий у Швеції учитель Макс Хермансон пропагує застосування сучасних гаджетів на уроках у початковій школі (для молодших школярів
(1-3 класи) призначені IPadи, а для учнів 4-6 класів – ноутбуки.

Так, у початковій школі м. Нешше 60 IPadів і 16 ноутбуків (у минулому році було 24, їх кількість зменшилася за рахунок збільшення IPadів).

IPadи готові до роботи      

  Макс Хермансон  

Макс Хермансон, звертаючись до вчителів, говорить: «Не бійтеся використовувати ІКТ, у класі завжди відшукається експерт у цій галузі, передайте відповідальність учням!»

Поради від Ларса-Ерика Халя, як педагогу сформувати медіаосвіченого учня

1.   Місцеві газети (якщо це цікаво учням).

2.  Новинні програми, зокрема для дітей (Lilla aktualt skola)

3.  Газети для дітей. Наприклад, Minibladet.se – газета для дітей і про школу, її можна передплатити в електронному вигляді, а у друкованому вона виходить тільки для м. Мальме. Ця газета містить різноманітні завдання, питання тижня (учні можуть дати відповіді й отримати статистику, як до них відповідали на це запитання; прослухати будь-який текст, розміщений у газеті, навіть у повільному темпі для кращого сприйняття). Макс Хермансон для роботи з матеріалами газет запропонував такий прийом, як «Штука дня», який дозволяє щодня обговорювати якусь новину (минулого року ми про нього розповідали). Питання на кшталт: «Що ти дізнався завдяки місцевій газеті? Передплата на неї коштує... Невже це забагато для того, щоб дізнатися стільки цікавого?» спонукають дітей бути постійними читачами періодики. До речі, в Україні існує 70 періодичних видань для дітей.

4.    Блоги.

5.  Соцмережі. Наприклад, якщо вам треба прикрасити клас до Нового року, то можна скористатися відеороликами зі створення сніговиків у YouTube. Показати всьому класу і запропонувати, використовуючи свої IPadи і переглядаючи ці ролики, зробити щось власними руками.

Коли Ларс-Ерик Халь пропонує дітям різноманітні завдання, які передбачають роботу з медіа, він часто жартує: «Діти! Будьте обережні – ви можете чогось навчитися!»

Вся система шведської освіти обертається навколо дитини, її інтересів і спрямована на задоволення її потреб шляхом реалізації завдань Навчального плану.