«Суспільний мовник — один зі стовпів демократичного суспільства, він має протидіяти зловживанню політичною владою, а не навпаки. Зараз ми як ніколи близькі до того, щоби насправді почати процес створення суспільного мовлення. Не можна більше втрачати час — треба діяти», — Давід Стулік, прес-аташе представництва ЄС в Україні.
ЄС закликає українських депутатів підтримати новий законопроект про суспільне мовлення. Представництво ЄС 16 березня видало заяву з чітким меседжем українській владі: суспільне мовлення — міжнародне зобов’язання України перед ЄС та Радою Європи, і відкладати питання далі вже немає куди. Про це Представництво ЄС написало у своїй заяві:
Представництво ЄС нагадує: «…створення суспільних медіа, яким довіряють, відіграє важливу роль у консолідації демократичних реформ та є ключовим стовпом демократичних спільнот»
Однак в Україні питання суспільного мовлення відкладається роками: обіцянки західним партнерам створити його лунають ще з 1996 року, тож це далеко не перша влада, яка затримує прийняття остаточних рішень і гальмує процес.
«Робота над цим [законом суспільного мовлення. — Ред.] ведеться вже багато років, — розповідає Давід Стулік. — ЄС витратив великі фінансові й експертні ресурси, щоби допомогти Україні ухвалити відповідний закон і трансформувати державні ЗМІ на суспільні. Це європейська практика, європейський стандарт — мати суспільні ЗМІ, а Україна сама задекларувала, що хоче бути європейською країною».
Верховна Рада має розглядати проект закону вже 19 березня. Однак досі не відомо, чи збере він достатню кількість голосів. Одностайності серед депутатів немає, а Блок Петра Порошенка, від якого значною мірою залежать результати голосування, своєї позиції й досі публічно не озвучив.
Зміни до закону про суспільне мовлення мали всебічну підтримку з українського та європейського боків: їх схвалили українські медіаексперти та громадські організації, Комітет Верховної Ради з питань свободи слова та інформаційної політики, а також Рада Європи.
Пан Стулік наголошує, що тепер рішення лише за політиками: «Ідею створення суспільного мовника в Україні обговорюють вже багато років. За цей час неодноразово озвучувалися всі її плюси і мінуси. У людей, які стоять за створенням суспільного, є чітке бачення, яким воно має бути. Національний консенсус давно знайдено».
Більш того, пан Стулік переконаний, що при бажанні закон про суспільне мовлення Україні можна ухвалити дуже швидко:
Проти ухвалення законопроекту виступають обласні державні телерадіостанції. Вони відмовляються входити до складу Національної суспільної телерадіокомпанії України й хочуть функціонувати автономно, в якості регіональних суспільних мовників, що фінансуються місцевою владою. Частина депутатів їх підтримують.
До законопроекту Миколи Томенка [позаштатного радника Президента України, депутата Блоку Петра Порошенка. — Ред.] з пропозицією не включати обласні канали в загальну структуру суспільного мовлення пан Стулік поставився скептично: «Це ставить під сумнів саму логіку реформи. Не можуть в областях і надалі діяти державні канали, які лишатимуться інструментом інформування або власними засобами інформації місцевих політичних еліт. Суспільний мовник — один зі стовпів демократичного суспільства, він має протидіяти зловживанню політичною владою, а не навпаки».
Схожої думки дотримується і Бйорн Еріксен, данський медіаексперт та екс-директор Європейської мовної спілки, що вже понад 10 років працює над реформуванням пострадянського медіасередовища і який зараз за ініціативи MYMEDIA — данської програми розвитку незалежних ЗМІ в Україні, країнах Східного партнерства й Туреччині — консультуватиме керівництво Першого національного щодо необхідних внутрішніх реформ. На його думку, суспільне мовлення допоможе в боротьбі з корупцією.
Опір ОДТРК реформі Давід Стулік пояснює насамперед страхом керівництва втратити власні робочі місця та небажанням скорочувати штат працівників. Однак останнє в перспективі виглядає неминучим: «В Європі немає такого телеканалу, який би мав стільки співробітників, як державні телеканали в Україні. Робота, яку може виконувати одна людина, у вас виконується десятьма».
Ухвалення змін до закону дозволить завершити юридичну частину трансформації державного мовлення на суспільне. Паралельно з цим відбуватиметься фактичний перехід колишніх державних теле- і радіоканалів до стандартів і принципів роботи європейських суспільних мовників.
Бйорн Еріксен приїхав в Україну допомагати НТКУ розробляти формат нового мультимедійного ньюзруму, принцип роботи якого буде докорінного відрізнятися від старої моделі. «У мультимедійному ньюзрумі одна й та ж історія публікується одразу на всіх платформах, тож за одну годину вона дістається понад мільйона осіб: хтось почує її на телебаченні, хтось по радіо, сидячи в машині, хтось на студентському радіо в університеті або у стрічці новин на фейсбуці чи на сайті».
Але процес цей — тривалий і нелегкий.
Першим і головним викликом для новоствореного суспільного мовника стане завоювання довіри аудиторії, стверджує пан Еріксен: «Нині Перший національний має лише 0,9% аудиторії [тоді як у Данії частка аудиторії суспільного мовлення становить 67%]. Фактично він знаходиться поза ринком. Головний спосіб повернутися на нього — виробляти якісний новинний продукт. Якщо не маєте якісних новин, про запуск розважальних чи дитячих програм можете забути — у вас не буде достатньо аудиторії».
Відсутність довіри аудиторії пояснив Девід Стулік:
Але останнім часом ситуація дещо змінилася. Ще влітку з проханням допомогти реформувати Перший національний на повноцінного суспільного мовника до пана Еріксена звернулися прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк та генеральний директор НТКУ Зураб Аласанія. «Звісно, Данія не може брати на себе відповідальність за реформування всього НТКУ. Тому ми шукали конкретні речі, з якими можемо допомогти. Так народилася ідея створення на базі Першого національного мультимедійного ньюзруму»,– розповідає Еріксен.
Фактично в Данії суспільні мовники виробляють новини настільки добре, що комерційні канали майже відмовилися від їх виробництва — конкурувати занадто складно. Тож створення сильного новинного контенту — саме той досвід, який Україна може перейняти в Данії.
Цю ініціативу MYMEDIA погодилося підтримати Міністерство закордонних справ Данії, і вже почалася робота над її реалізацією.
Спочатку данські експерти, які мають досвід роботи в мультимедійних редакціях, вивчать інфраструктуру НТКУ, обладнання, людські ресурси. Опісля спільно з представниками Першого національного розроблять структуру і принципи роботи майбутнього ньюзруму. Заключний етап — двотижневе стажування редакторів українського суспільного мовника в Данії.
Крім цього, за сприяння MYMEDIA Данія разом з іншими європейськими країнами планує безкоштовно надати суспільному мовнику України приблизно 600 годин високоякісного медійного контенту: дитячі програми, документальне кіно, репортажі, мистецькі та історичні програми. Ці програми протягом двох років транслюватимуть на Першому національному українською.
Бйорн Еріксен розповів, як саме збирається залучати європейські країни до допомоги Україні: «Ми розуміємо, що в Україні йде війна, коштів, аби купувати програми на ринкових умовах, ви не маєте. Тому я поїду в Швецію і запитаю, чи вони приєднаються до ініціативи Данії. Гадаю, погодяться. Потім у Норвегію і скажу: “Швеція і Данія приєднались, чому б і вам не долучитись?”. Потім прийду в Європейську мовну спілку і скажу: “Три маленькі скандинавські країни надали триста годин контенту, може, і Німеччина, Франція та Великобританія долучаться?”».
Тож зі свого боку європейські країни готові максимально долучатися до впровадження суспільного мовлення, але без сприяння української влади всі ці намагання залишаться безплідними.
У заяві ЄС підкреслює, що Україна не може марнувати час. Вона — одна з останніх європейських країн, що запускає суспільне мовлення, і додає: «У чинному важкому контексті [постреволюційна непередбачуваність та напад Росії — Ред.], у якому знаходиться Україна, особливо важливим є те, що Київ створює незалежного, добре фінансованого та якісного суспільного мовника, якому довіряють громадяни по всій країні». .
