НЕВДАЛА ПРОЕКЦІЯ

Виховання дитини чимось нагадує вирощування рослини. А майбутня рослина залежить від ґрунту, у який було кинуте зерно, від зовнішніх показників. Якщо для рослини такими показниками є сонце, вода, добриво, то для дитини – правильно підібране та сказане слово.

Згадаємо себе у дитячі роки. Ми вірили у Діда Мороза, у Бабу Ягу, у вовчка, який може вкусити «за бочок» – вірили без жодних сумнівів. Коли дорослі казали, що Дід Мороз не принесе подарунки, якщо ти протягом року погано поводишся – ми вірили. Ми не могли замислитися над тим, яким чином один казковий персонаж міг дізнатися про поведінку всіх дітей планети. У нас не вистачало для цього знань, нас обмежували, щоб контролювати, щоб створити мотивацію.

Давайте подумаємо, чи можливе у теперішній Україні виникнення ситуації, коли батьки лякають дитину терористом чи сепаратистом? Чи можлива ситуація, коли дитині розповідають про казкове королівство, де все було добре, поки там не з’явився злісний дядько-сепаратист?

Як би скептично це не лунало, є підстави вважати такий сценарій одним із найвірогідніших. Під час роботи з дітьми розумієш декілька речей. Перша – діти завжди кажуть, що думають. Немає дитини, яка подумає, що ви жахливо виглядаєте, а скаже: «Як ви чудово виглядаєте!» Друга – діти не приховують емоції. Третя – діти вірять словам дорослих, тому що ці слова є авторитетними. Дитина може не знати слова «досвід», але при цьому цінувати ваші слова, оскільки ви більші, сильніші та розумніші.

Колись у мого знайомого, який займався йогою пальців за Аюрведою, чому малій дитині вправа для зняття болю допомагає за п’ятнадцять хвилин, а дорослий скільки не сидить, жодного ефекту не отримує. І відповідь була очевидною: ти кажеш дитині, що треба зробити для зупинення болю, і вона це робить, тому що вірить тобі та твоїм словам, дитині не потрібні докази – твої слова вже є доказами. Все, що каже доросла людина, маленька людина сприймає як інформацію, що не ставиться під сумнів у жодному разі.

Метою цього матеріалу було показати наскільки небезпечними наші байки (зокрема, перекази і пояснення новин, обговорення новин у сім’ї навіть під час вечері) є для дітей, для їхнього оточення, наскільки байки можуть впливати на життя конкретних людей і які стереотипи можуть виникати на їх основі.

Той, хто переселяється

Проведене онлайн-опитування серед дорослих, віком від 18 до 62 років, показало, що досліджувані слова мають приблизно однакові визначення, сформульовані різними словами. Наприклад, переселенець, на думку громадян України, це людина, яка переселяється із одного місця в інше за певних обставин, вимушено або за власним бажанням. Однак деякі відповіді ототожнювали слово «переселенець» зі словом «зрадник». Потрапляємо у небезпечну ситуацію, коли певний відсоток людей через відсутність інформації, досвіду спілкування із вимушеними переселенцями або через недовіру до медіа, вважає невідоме ворожим. Утім, можна стверджувати, що у більшості випадків дорослі ототожнюють поведінку однієї особи із поведінкою усіх представників певного регіону.

Яскравим прикладом такого ототожнення був коментар до нещодавно опублікованого посту в мережі Фейсбук з приводу злодіїв у метро[1]. Сама назва спільноти – Клуб Коренного Киевлянина – дещо насторожує: ділить людей на своїх і чужих, позбавляє віри у можливість стати одним із членів такої спільноти. Є ще одна суперечність: назва, опис подаються російською мовою. Зауважимо, що більшість переселенців говорить російською. Деякі підписники дозволяють собі необгрунтовані звинувачення на адресу представників Луганска та Донецька (у приведеній нижче цитаті – «Лугандона»).

Сторінка авторки коментаря наповнена патріотичними зображеннями та цитуваннями україномовних виконавців.

На противагу мові ненависті у першому коментарі, авторці ставлять запитання щодо її висновків: звідки у неї інформація, що ці люди із Луганська або Донецька, а не з інших міст України. Це справедливе зауваження залишилося без уваги.

Але для загального результату це дуже важливо. Аудиторія розділяється на людей, які повністю втратили віру в представників Східних областей країни і усіх вважають поганими, та на людей, які впевненні, що погані люди можуть бути скрізь.

Тепер погляньмо на схему щодо ситуації у зоні АТО. Справа у тому, що потік людей є двосторонній. Люди їдуть як зі Сходу, так і на Схід. Але у першому випадку чужий залишається чужим: людина, яка приїхала зі Сходу до Центру чи Заходу, залишається чужою для тамтешніх мешканців. Так само, як і людина з Центру чи Заходу, яка приїхала до Сходу. «Свої» залишаються «своїми» для  знайомих, але залишаються «чужими» для представників зони АТО. Яскравий приклад – подзвоніть родичам у Луганськ чи Донецьк, вони вам неодмінно скажуть: «Ваші знову будуть намагатися нас визволяти». Українська національна гвардія вже не сприймається як «своя», вона стає «чужою».

Що стосується переселенців, вони залишаються «чужими» у місці, куди прибувають, але також стають «чужими» у місці, звідки тікають. Самий статус переселенця є дуже суперечливим і закріплює за собою певні умови співіснування у новому середовищі.

Отже, дорослі дають опосередковане визначення поняття «переселенець», конкретно не вказуються причини переселення людини, не вказуються мотиви і якості такої людини. Переважно, із цим словом не вживаються означення або вживаються нейтральні. У деяких випадках, переселенця визначають як зрадника.

Дії для зради

Інше яскраве слово, яке прикрашає новини останнім часом – сепаратист. Більшість відповідей дорослих віком від 18 до 62 років визначають сепаратиста як зрадника, особу, яка схиляє до дії, що порушують цілісність держави, або виконує такі дії сама. Варто наголосити на тому, що жоден опитуваний не вказав причину цих дій, не були вказані також засоби, мотиви та результати.

Звідки беруться такі визначення? Зокрема, в одному із матеріалів на популярну нині тему сепаратизм, «ватна» хвороба і подібні визначення можна виділити одразу. У подібних матеріалах[2] сепаратизм – проросійське явище, організовані угруповання, керовані Москвою. Мало хто дає визначення слова «сепаратизм», чи може бути сепаратистом людина із Східних областей України і найстрашніше – доходить до того, що сепаратистів ототожнюють із терористами.

Результати онлайн-опитування серед дорослих показали, що терорист – це людина, яка посягає на права і свободи інших людей вбивця, злочинець. Приблизно у 15% відповідей визначення сепаратиста і терориста збігається.

Якщо для визначення переселенця використовуються слова «людина», «люди», то для визначення сепаратиста і 90 % відповідей використовується слово «особа».

Ті, кого ненавидить Ляшко

Метою проведення опитування серед дорослих було знайти точки перетину із визначеннями, що давали діти. Для дітей віком від 10 до 17 років з м. Києва та Київської області були обрані слова «переселенець» і «сепаратист» як слова, що найбільше з’являються у новинах.

Близько 70% відсотків дітей визначили переселенця як «людину, що (часто) переселяється». Решта вказували причину – переселення через війну. Слово «сепаратист»  половина опитуваних визначили як «людина, що воює». При цьому не було вказано з ким, через що і з якою метою. 2% опитуваних дітей зазначили, що сепаратисти – це ті, кого ненавидить Ляшко. Таким чином, діти беруть інформацію від батьків та телебачення (новини, ток-шоу, розважальні програми).

У опитуванні дорослих основною умовою було дати визначення своїми словами. Це було зроблено для того, щоб зрозуміти, як саме доросла людина буде пояснювати (або вже пояснила) своїм дітям поняття «з новин». Уявімо собі ситуацію, коли у школі, у класі вашої дитини з’являється новий учень із Донецька або Луганська. Вчителька під час знайомства класу із новим учнем згадує, що цей учень переселенець. Припустимо, що це третій або четвертий клас загальноосвітньої школи. Дитина повертається додому і запитує, чому вчителька назвала нового учня переселенцем. Як зможе дорослий пояснити дитині поняття, якщо сам не знає правильного визначення?

Казка про дядька-сепаратиста

Як було згадано на початку, у дитинстві нас часто лякали, щоб ми слухалися і не порушували правила. Припустимо, трирічна дитина прийшла до батьків і запитала, хто такий переселенець, хто такий сепаратист і чому іде війна. Яким чином вони будуть це пояснювати? У найкращому випадку змінять тему, тому що дитині таке знати начебто не треба, бо ще мала. Але може бути інший розвиток такої історії: дорослий може вигадати цілу казку про те, що колись давно було велике королівство, де всі були щасливі і ніхто не скаржився. Аж ось раптом король сусіднього королівства послав своїх служників аби зруйнувати мир і спокій. І називалися ті служники сепаратистами.

Смішно лунає? А якщо у більшості випадків так і є? Дитина починає боятися. Якийсь дорослий дядько із сусідньої держави посилає своїх найманців до нас, щоб ми були сумними і постійно сварилися одне з одним. Але як тоді пояснити слово «переселенець»? А дуже просто – ті, хто підтримує сепаратистів або самий є сепаратистом.

Такі невинні казочки можуть мати дорослі наслідки. Всі ми навчалися у школі. І хоча не всі знають слово «булінг» (цькування, залякування), усі так чи так із ним зіштовхувалися. Діти-переселенці змушені навчатися у школах регіону, до якого потрапили. Вони можуть зіштовхнутися із:

  • Упередженим ставленням вчителів.
  • Упередженим ставленням учнів.
  •  Цькуванням.
  • Ігноруванням.
  • Порушенням прав.

Не слід забувати про те, що всі слова дитини є проекцією власної думки дорослих, що її оточують. Зокрема, в одній сім’ї може бути декілька точок зору. У результаті, думка дитини буде поєднанням точок зору дорослих. З огляду на досвід роботи з дітьми, варто зазначити, що такий сценарій найактуальніший для дітей до 15 років (8-9 клас загальноосвітньої школи).

Зокрема, у школі дитина-переселенець потенційно може стати учасником:

  • Бійок – «ти проти України, мама сказала, що таких, як ти, треба гнати звідси якнайдалі» – яскравий приклад подібної цитати був наведений у цьому матеріалі.
  • Сварок – небажання ділитися, розділення класів на компанії на тлі отриманої інформації.
  • Пліток – жартівливих і негативних, направлених на приниження дитини-переселенця.

Маємо вже декілька шляхів дискримінації дитини-переселенця серед дітей лише через проекцію власної думки дорослих.

Подібна проекція, результатом якої є дискримінація,  відбувається через:

  • Незнання – як ми переконалися після проведення опитування, дорослі самі не можуть дати визначення понять «переселенець» і «сепаратист».
  • Небажання знати – людина через свою ненависть і злість відмовляється сприймати позитивне знання на вказану тему.
  • Маніпуляцію – простий і, на перший погляд, смішний приклад: «Будеш погано поводитися, забере тебе дядько-сепаратист». Дитина вже переконана, що сепаратист – це щось погане, адже її цим лякають.

Для того, щоб подолати дискримінацію серед дітей і через дітей, потрібно подолати основні причини. Діяти в таких випадках потрібно не він джерела, а від носія. Оскільки у цьому випадку джерелом інформації є дорослі, а з дорослими працювати складніше, оскільки їхня точка зору сформована, залишаються носії інформації – діти, точка зору яких може бути скорегована.

З чим воювати

Зі стереотипами. Найпростішим способом, схему виникнення стереотипів можна зобразити таким чином:

Незнання (інформація у медіа відсутня, немає фактів і статистики, новини на задану тему не створюються) – Я не знаю, хто, де і коли щось зробив. Я не маю уявлення про ситуацію чи подію.

Нерозуміння (викликана відсутністю інформації власна інтерпретація проблеми) – Оскільки я не знаю, я не можу зрозуміти. Якщо я не розумію, то починаю домислювати.

Страх (інтерпретація проблеми не приводить до розуміння, виникає страх перед невідомим) – Не можна довіряти невідомому. Невідоме – загроза мені й моєму оточенню.

Стереотипи (страх призводить до надання невідомому якостей, якими той не володіє) – Невідоме – погане, відрізняється від нас, агресивне тощо.

Найпроблемнішими стереотипами для нас у цій ситуації є три:

  • Сепаратист = Терорист.
  • Сепаратист = Переселенець.
  • Переселенець = Зрадник.

Ототожнення сепаратиста із терористом є дуже цікавим. У більшості випадків, поняття «терорист» втрачає своє початкове значення. Згадаємо вираз, яким ми іноді користуємося: «Нащо ти мене тероризуєш?» Отже, виходить, що сепаратист – це особа, яка тероризує мирне населення. Повільно, але впевнено сепаратист став терористом через нерозуміння.

Сепаратиста прирівнюють до переселенця, оскільки обидва мають спільне місце перебування. Переселенець набуває рис сепаратиста і сприймається як проросійськи налаштована особа. Це відбувається через страх.

Останньою сходинкою стає ототожнення переселенця зі зрадником. Оскільки попередній стереотип свідчить про те, що всі переселенці – сепаратисти, а сепаратисти – зрадили країну, значить, переселенці – зрадники.

Медіа мають боротися із цими стереотипами. Втім, не слід зосереджуватися на дорослій аудиторії. Марно боротися із авторитетними медіаконцернами. Треба шукати вирішення з іншого боку: об’єднатися із вчителями загальноосвітніх шкіл і вихователями дитячих садків задля виправлення шкоди, спричиненої інформацією медіаконцернів. Співпраця може включати в себе проведення медіаосвітніх уроків, організацію екскурсій до місць проживання переселенців, тощо.

Матеріал створений за підтримки Центру інформації про права людини

[1] Клуб Коренного Киевлянина  / Ехала с института. – Режим доступу : https://m.facebook.com/kiev.klab/photos/a.811901695505484.1073741827.811897972172523/933906026638383/?type=3

[2] Чи з’явиться Сумська Народна Республіка? / depo.ua. – Режим доступу : http://www.depo.ua/ukr/politics/de-v-ukrayini-pohovalisya-separatisti-29092015220000

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *