Деформації світогляду дитини дошкільного віку засобами художніх творів

Автор статті: Наталія Дев’ятко – кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії, Комунальний заклад вищої освіти «Дніпровська академія неперервної освіти» Дніпропетровської обласної ради.

У статті досліджено найбільш розповсюджені моделі системних світоглядних деформацій, реалізованих через культуру та художні твори для дітей. Особлива увага приділена мультфільмам, оскільки саме у дошкільному віці починається масований маніпулятивний вплив на ціннісну та естетичну сфери особистості. Для кращого розуміння дій цих моделей порівняні «життєствердний» і «маргінальний» типи світогляду. Означені сюжетні і жанрові маркери, описуються характеристики персонажів, які допоможуть у виборі якісних художніх творів.

Ключові слова: світогляд, особистість, маніпуляції, світоглядні коди, світоглядні деформації.


Тема моральних норм, естетичних категорій та систем моральних цінностей актуальна для суспільства в усі часи, оскільки ці системи динамічні і піддаються постійній трансформації. Проте, суспільні зміни у світі, які мають глобальний характер, надають розумінню принципів змін моральних норм та естетичних категорій нового значення. Світоглядний аспект стає основним для усвідомлення цих суспільно важливих процесів.

Основною світоглядною проблемою глобалістичного суспільства називається технізація розуму та життя. Особистість і культура не встигають розвиватися відповідно до швидкого вдосконалення інтелектуально-технічної сфери. Зростає розрив між науково-технічним прогресом та внутрішнім, моральним, розвитком людини. Особа потерпає від інтелектуальної та емоційної самотності, гальмується її розвиток, збіднюється внутрішнє життя.

Вплив глобалізації на ціннісну сферу особистості частково розглядається у наукових роботах українських вчених: у контексті дослідження національного і національної самоідентифікації (М. Козловець [8], Т. Лильо [12], А. Рубан [17]); взаємодії національного з глобальним у межах культури та соціальної інтеграції (І. Загрійчук [4], Л. Ороховська [15]); як філософське і ціннісне осмислення сучасних феноменів (Т. Андрущенко [1], К. Іл’янович [5], І. Кадієвська [6], О. Фурса [19]).

Метою статті є дослідити найбільш розповсюджені моделі світоглядних деформацій, проявлених у художніх творах для дітей, у контексті глобалізації сучасної світу.

Для того визначаються головні завдання: а) дослідити взаємопов’язаність світоглядних кодів з естетичними категоріями та ціннісною сферою особистості; б) описати кодові основи «життєствердного» і «маргінального» світоглядів; в) визначити базові світоглядні деформації системного типу у художніх творах для дітей дошкільного віку.

Вважається, що упродовж десятиліть естетичне виховання в Україні перебувало в занепаді, набуло формалізованих ознак. Внаслідок соціально-економічних процесів і постійної зайнятості батьків значно зменшується авторитет родини, вона мало впливає на формування моделі поведінки та світоглядну і моральну системи дитини. Таким чином, особа стає ще більш залежна від світоглядних тенденцій, наявних у суспільстві. Моральна ситуація в Україні ускладнюється ідеологічно-комерційною установкою засобів масової інформації та їхньою неупорядкованою діяльністю з тиражування інформації негативного характеру і тих категорій, які навряд можуть бути зразками позитивної поведінки.

Протягом останніх десятиліть відбулася серйозна корекція інформаційно-культурного простору. Знецінюються поняття добра, совісті, милосердя, найбільш бажаним стає багатство, яке асоціюється з успішністю, виправдовуються агресія, жорстокість, підлість та ін. заради досягнення мети збагачення чи успішності. Усе це також має своє художнє відображення у культурному продукті та через рекламну діяльність, яка апелює до нерозвиненої, ущербної особистості заради досягнення психологічної підміни, коли продаються не товари, а мрії і почуття, що значно збільшує продажі та уніфікує масового споживача.

Зазвичай моральне виховання розглядається у позитивному аспекті. Справедливо вважається, що у моральному вихованні слід спиратися на гуманістичну ідею, згідно з якою людині властиве прагнення до добра, правди і краси. Моральні норми конкретизуються в моральних цінностях, моральному ідеалі, моральних принципах та підтримуються авторитетом громадської думки, прикладом, звичкою. Але не варто забувати, що мораль – система ідей, принципів, законів, норм та оцінок, що регулюють стосунки між людьми, і сама по собі не містить назавжди усталених оціночних характеристик. Потрібно усвідомлювати, що мораль, яка лежить в основі морального виховання, по суті є певним «зразком», суспільною домовленістю, і може змінюватися під впливом часу, розмиватися і деформуватися. Те саме стосується і системи цінностей, які визнаються легітимними у суспільстві. Саме суспільство виробляє зразок моральної поведінки – моральний ідеал, до якого повинні прагнути всі, хто знаходиться у соціумі, вважаючи такий ідеал єдиним розумним, гарним і корисним для досягнення успіху.

Можна говорити про дві базові світоглядні системи, які на сьогодні знаходяться у постійному світоглядному конфлікті між собою, оскільки є основами абсолютно різних суспільств і мають цілком відмінні моральні норми та естетичні категорії, моделі поведінки, також вони різні у розумінні соціальної ролі та принципів життя особистості. Умовно їх можна назвати відповідно до їхньої головної відмінності як «життєствердний» та «маргінальний» («смертєствердний») типи світогляду.

Існує різні погляди на негативні тенденції і фактори, які впливають на формування систем моральних норм та естетичних цінностей. Один із цих впливів можна умовно назвати «зовнішнім». У цьому контексті стверджується, що суспільне життя не відповідає позитивному аспекту моральних законів, в інформаційно-культурному просторі багато негативної інформації, сама особистість апріорі є життєствердною, але змінюється під цим зовнішнім впливом «не в кращий бік». Вважається, що у XX столітті відбулося багато соціальних потрясінь (революції, війни, голод, терор), технічних катастроф та економічних катаклізмів. Усе це у сукупності призвело до руйнування краси навколишнього світу і насамперед краси людського духу та деформації моральних норм й естетичних категорій, оскільки змінилися самі світоглядні системи, легітимні у суспільстві.

Іншу тенденцію негативного впливу можна умовно назвати «внутрішньою», оскільки вплив такого типу – це поступове стадіальне викривлення вже існуючої світоглядної системи у дорослого і деформація формування світогляду у дитини, починаючи із дошкільного віку. Подібна деформація існуючих моральних норм та естетичних категорій непомітна, проте, як наслідок, можемо спостерігати унормування нових моральних принципів, скерованих на руйнування особистості, придушення творчого начала, віртуалізацію і стереотипізацію свідомості тощо.

В обох випадках така деформація сприяє маргіналізації індивіда та його самовиключення з активного суспільного життя, коли особа виконує виключно роль споживача матеріальних ресурсів у вигляді товарів та інформаційно-культурного продукту.

Деформування особистості у будь-якому віці проходить три традиційні етапи, які визначаються особливостями впливу на неї та діють за принципом інформаційного вірусу свідомості. Спочатку з’являються прогалини і спотворення у морально-вольовій сфері особистості, у поле зору людини потрапляє інформація негативного характеру. Коли кількість такої інформації, інтенсивність і систематичність її оновлення досягають критичної позначки (різної для кожної людини), ці прогалини перетворюються у відносно стійкі погляди і звички особистості, відбувається усвідомлення норми відповідних явищ та моделей поведінки для суспільства. На останньому етапі формуються мотивації поведінки відповідного типу, відбувається прийняття на особистому рівні поданих моделей поведінки і світоглядних уявлень.

Потрібно зазначити, що за тією самою технологію відбувається і зворотній процес, змінюється лише характер інформації. Проте, зважаючи на домінування інформації негативного характеру і пропагуванні різноманітних варіантів маргінальної поведінки в інформаційно-культурному просторі, досягнення формування в особистості «життєствердного» типу світогляду є можливим, але важким і малоймовірним.

Дослідження «життєствердного» і «маргінального» типів світогляду потребують різного наукового інструментарію, що пов’язане із їхньою світоглядною специфікою та визначенням важливості особистості і ролі колективного несвідомого. Тому, якщо у «життєствердному» світоглядному типі бачимо втілення колективного несвідомого і розвиненої особистості (за К. Г. Юнгом [21]), то «маргінальний» тип може бути якнайкраще описаний завдяки теоріям З. Фрейда [18] із урахуванням психологічних комплексів і травм особистості. Дослідженню художніх творів у цій парадигмі допомагає перехід, зокрема, в архетипну сферу, про особливості чого можна прочитати в роботах К. Воглера [3] і В. Проппа [16], та залучення методів психолінгвістики [10].

Говорячи про «життєствердний» тип світогляду, мова насамперед буде йти про архетипи (світові і національні), їхню «архетипну енергію», яка сакралізує час, простір, діяльність особистості; творче начало, соціальну активність, самоусвідомлення, цілісність світосприйняття, широкий емоційний спектр, психологічну ініціацію особистості, яка має багато етапів і є дуже складним процесом. Зокрема, цікаво почитати про ініціацію у такому розумінні в роботах М. Еліаде [20]. Життя естетично буде представлене у його найрізноманітніших проявах.

Розглядаючи «маргінальний» тип світогляду, насамперед будемо говорити про шаблонізацію і стереотипізацію свідомості; нерозвиненість емоційної сфери, зниження творчої активності; віртуалізацію свідомості, залежність, спрощення; уповільнений розвиток особистості; еротизацію свідомості, коли світ сприймається виключно в еротичних категоріях незалежно від віку; і як наслідок – потяг до жорстокості, некрофілії, агресії, самозвеличення за рахунок приниження інших. Як провідні ознаки такого типу будуть маргінальна естетика смерті та звеличення негативних проявів життя як у поведінці, особистих світоглядних установках, так й у культурних «взірцях» та продуктах. Самі принципи і механізми стереотипізації свідомості людини досить докладно описані у роботах М. Бутиріної у контексті дослідження медіа [2] та С. Кара-Мурзи в політичному полі [7].

Маючи в основі різні світоглядні типи, суспільство рухається різними шляхами і будується за різними законами. «Маргінальний» тип світогляду тоталітарний та ієрархічний за своєю природою, активна людина з таким типом світогляду прагне до розширення свого впливу, але не за рахунок самоусвідомлення та самовдосконалення, а завдяки чіткій тоталітарній ієрархії, в якій вона намагається зайняти високий щабель. У своєму маргінально-естетичному прояві таке суспільство буде тоталітарним, у своєму стереотипно-шаблонному прояві сформується як суспільство споживання, в якому придушене творче начало і не розвинена особистість, бо інакше вся продукція мала б не масовий, а індивідуальний характер, а це не вигідно економічно.

«Життєствердний» тип світогляду насамперед національний, і його основна мета – це розкриття внутрішніх сил особистості, народу, людства, бо чим сильніша особистість, тим вона активніша соціально і творчо, тим більший потенціал у того суспільного життя, яке вона формує своїми вчинками і думками. Людина, яка керується такою світоглядною матрицею, терпима до інших особистостей, її статус визначається виключно власними здобутками, а не традицією суспільної ієрархії, бо всі розвинені особистості різні і не можуть бути окреслені за певним шаблоном. Цей статус може змінюватися протягом життя в залежності від того, чи розвивається та самовдосконалюється людина, оскільки припинення процесів розвитку спричиняє поступове зниження статусу особи у такому суспільстві. Хоча цьому типу світогляду і не властива агресія, але він може мати войовничий характер задля захисту особистості і місця її комфортного проживання, народу, державності, захисту сакрального простору. За своїми світоглядними установками така людина буде керуватися демократичними принципами. Зокрема, можна розглядати у контексті такого світогляду козацький суспільний устрій, підкріплений сильними світоглядними категоріями і традиціями суспільного життя.

Таким чином, суспільство, яке керується «життєствердним» світоглядом, розвивається, а таке, що керується «маргінальним», поступово деградує, оскільки не змінюється якісно.

Основне формування світоглядної системи відбувається у підлітковому віці і надалі може бути деформоване у дорослий період життя, але саме у дошкільному віці закладається основа подальшого вибору світоглядної системи, розвивається здатність до емпатії, необхідної для існування гармонійної особистості, набуття широкого емоційного спектру. Велике значення має розвинення різних каналів сприйняття світу, коли дитина отримує інформацію не лише візуально чи аудіально, але й на логічному, емоційному, кінетичному рівнях, що дає їй базовий захист від подальших маніпуляцій і негативних впливів і світоглядних деформацій, оскільки фактично неможливо здійснювати маніпулятивний вплив одночасно всіма засобами і на всіх рівнях сприйняття.

Саме на цьому початковому етапі у дошкільному віці можливо здійснювати найбільш ефективний вплив на особистості та деформувати її розвиток. Досліджуючи сучасний інформаційно-культурний простір та його потенційний вплив на розвиток особистості дитини, можливо виділити базові деформації, які здійснюються засобами культури, особливо через мультфільми.

Викликає велике занепокоєння те, що наявність проблеми й актуальності розробки критеріїв для розуміння потенційного впливу мультфільмів на дітей практично не відображена у наукових публікаціях. Здебільшого бачимо невеликі статті, де цьому питанню приділяється увага, як то авторства М. Корешкової [9] та А. Лалетиної [11], або й взагалі електронні публікації на популярних інтернет-ресурсах (Д. Мацуганова [13], А. Овада [14]).

У літературі і мультиплікації стереотипні і шаблонні твори здебільшого представлені різноманітними детективними і фантастичними мультфільмами і книжковими серіалами, створеними за комерційним шаблоном. Наприклад, більшість культурного продукту, який показується на «дитячих» каналах, належить саме до такого типу.

Інший різновид таких стереотипних творів – продовження або обігравання вже існуючих відомих творів та образів. Таким чином, усі сучасні продовження пригод Буратіно, Попелюшок чи Дюймовочок та інших персонажів працюватимуть на закладання у підсвідомість дитини саме шаблонної світоглядної системи, в якій надалі проявлятимуться маргінальні тенденції, оскільки ці взірці є неоригінальними. Для дитини оригінальний твір і «продовження» або «версія» стоятимуть на одному рівні, оскільки обидві книги опубліковані чи мультфільми показані по телебаченню. Інколи продовження навіть може потрапити до дитини раніше за оригінал. Таким чином, нівелюється цінність оригінальної творчості і нав’язується думка, що можна взяти чужу ідею і на ній зробити собі ім’я, бути успішним за рахунок чужої творчості і фантазії.

Вище сказане не стосується костюмованих постановок і використання подібних образів у грі чи навчанні, оскільки у даному випадку дитина наповнює образ власним емоційним досвідом, а у випадку офіційних продовжень вони стають на один рівень з оригінальними творами, що неприпустимо для формування здорової світоглядної системи.

Третій різновид стереотипних маргінальних творів для дітей є найбільш небезпечним, оскільки вони стереотипні не за подачею і можуть бути цілком оригінальні за своєю формою, а за своєю етичною, естетичною чи взагалі світоглядною матрицею. Такі твори формують власний світоглядний канон, де деформовані моральні та естетичні категорії подаються як норма.

У контексті власних досліджень мною були виділені п’ять найбільш розповсюджених деформацій, які працюють в якості моделей і можуть бути системно досліджені на прикладі багатьох художніх творів. Ці моделі також у вигляді стереотипів активно транслюють медіа, додатково їх легітимізуючи.

1. Модель «Знецінення розуму».

У рамках цієї деформації більшість персонажів творів, в яких вона присутня, не вирізняються високим рівнем інтелекту, а розумні персонажі зазвичай належать до ворожого табору. Оскільки дитина асоціює себе здебільшого із головним героєм і прагне бути в центрі уваги, хоче бути успішною, то ця успішність у випадку цієї деформації пов’язується для неї із відсутністю інтелекту. Часто негативні персонажі такого типу – це божевільні, психологічно неврівноважені вчені, чаклуни або просто розумники, ображені на весь світ, які хочуть знищити людство або панувати над ним. Психологічно ці персонажі не розкриваються і виконують виключно функцію негідників, яких потрібно перемогти.

Завдяки подібному протиставленню деформується розуміння інтелекту та знецінюється його значення. Деформація працює виключно в межах системи, коли наявні позитивний і негативний персонажі з відповідними ознаками.

2. Модель «Заперечення гармонійного розвитку людини».

Ця деформація також працює на протиставленні, заперечує можливість гармонійного розвитку інтелектуальної, емоційної і фізичної сфери. Наявні у творах персонажі мають якусь яскраво виражену домінанту і повну нерозвиненість усіх інших сфер.

Отже, персонажі з фізичним розвитком не розвинені емоційно або розумово, а розвинені розумово чи емоційно не розвинені фізично. Фізично сильний герой не є розумним, а розумний – худенький і слабенький; у гарної панночки немає нічого, окрім її емоцій, які часто проявляються гіпертрофовано, у вигляді істерики. Часто персонажі не мають розвиненої емоційної сфери або взагалі психічно нездорові (приклад – «Губка Боб квадратні штани»). Їхні емоційні реакції шаблонні, а дії передбачувані.

Таким чином, деформується розуміння, що особистість може бути гармонійною, і цього треба прагнути. Дитину підштовхують до вибору у власному розвитку, що є докорінно неправильно для повноцінно розвиненої особистості.

Як і перша модель, ця деформація працює через підсвідоме асоціювання себе з персонажами за принципом переходу кількості в якість. Особливо сильно ця модель впливає при наявності в одному творі кількох деформованих різнопланових персонажів.

3. Модель «Естетизація смерті».

Відповідно до світоглядних основ, світогляд може базуватися або на естетиці життя, або на естетиці смерті. Ці естетичні парадигми створюють різні ціннісні системи. Життєствердна естетична система базується на ідеї «Життя – найбільша цінність», що створює базову модель «Усе живе є цінним і гарним». Життя відповідно до цих ідей сприяє розвитку емпатії, людина значно менше використовує моделі поведінки, які б могли зашкодити іншим людям, вчиться знаходити красу в усьому світі. Естетична система з протилежною до життя ідеєю – ідеєю смерті, бачить красу зовсім в іншому, сприймаючи її десакралізовано, не визнаючи нічого святого і забороненого. Вона може знаходити красу у смерті, вмиранні, приниженні інших. Краса оцінюється відповідно до вартості або до складності створення витвору мистецтва. Таким чином, навіть інкрустований дорогоцінним камінням людський череп, різьблені кістки чи абажури зі шкіри будуть, на думку такої людини, значно ціннішими, ніж краса, створена природою.

У творах ця деформація реалізується через нав’язування маргінальної естетики; як позитивні показані смерть, темрява, вампіри, людожери, перевертні та ін. Твори мають відповідну «темну» атмосферу, у них багато «смертельних метафор», постійно використовується відповідна «смертельна» символіка та атрибутика, як то черепи, домовини, цвинтар та ін.

Персонажі, з якими пропонується себе асоціювати, – жорстокі, агресивні, проливають кров, постійно відчувають біль або завдають болю іншим, і це все сприймається як норма життя (приклад «Шрек», «Кароліна у світі кошмарів», серіал «Монстри Хай»). При цьому всі ці персонажі дуже гарно намальовані або прописані, можуть бути психологічно розкритими і цікавими дітям. Вони знаходяться в центрі уваги, у них багато пригод, що робить їх ще привабливішими. У тому випадку, якщо ця деформація спрацьовує, відбувається повна перебудова світогляду на архетипному рівні, що згодом дуже важко подолати.

4. Модель «Відмова від причинно-наслідкових зв’язків».

Цю деформацію можна описати тезою «Не треба вчитися!», хоча насправді вона значно глибша. Весь світ – це переплетення причинно-наслідкових зв’язків і взаємовпливів. Кожна дія або думка не з’являються нізвідки, мають свої наслідки, які проявляються в емоційній, духовній, фізичній та інших сферах життя. Чим раніше людина усвідомить, наскільки складно побудований світ, і почне відслідковувати ці взаємозв’язки, тим краще зможе пізнати себе і навчитися керувати своїми діями та емоціями. Під час навчання у школі і далі у дорослому житті це усвідомлення існування причинно-наслідкових зв’язків стає основою успішності, оскільки людина може сприйняти велику кількість послідовно отриманої інформації.

Якщо цей зв’язок розірвати у ранньому віці, то як наслідок отримаємо «кліпове мислення», коли людина сприймає інформацію непослідовно і фрагментарно, за рахунок чого стає надзвичайно маніпульованою, не може відрізнити брехню від правди, втрачає навички критичного та аналітичного мислення.

Зазвичай у творах ця модель реалізується через головних героїв, які взагалі не мають психологічного розвитку, для яких не існує причинно-наслідкових зв’язків. Що би з ними не відбувалося, вони нічому не навчаються. Події, які трапляються в їхньому житті, ніяк на них не впливають. Заперечуються навіть фізичні та соціальні закони, наприклад, герой падає з великої висоти, абсолютно не відчуваючи болю від падіння. У реальності так не буває, бо неможливо жити і нічому не вчитися, але подібні деформовані твори у цьому питанні заперечують саму реальність. Натомість головні герої мають кілька стереотипних моделей поведінки, які визначають їх успішність, і всі ці моделі побудовані на егоїзмі та приниженні інших.

Таким чином, нав’язується думка, що названих моделей, що роблять головного героя або героїню успішними, цілком достатньо для успішного реального життя. Потреби навчатися чомусь або пізнавати себе у цих персонажів немає, тому на подібне непотрібно даремно витрачати час глядачам і читачам. Яскравим прикладом такого твору у нашому інформаційно-культурному просторі є мультиплікаційний серіал «Маша і Ведмідь».

5. Модель «Вторгнення дорослих смислів у твори для дітей».

Ця деформація найчастіше проявляє себе в тому, що у твори для дітей свідомо вміщується інформація, сприйняття якої для дитини є передчасним. Наприклад, політика, неадаптована релігія, натуралізм, невиправдана жорстокість, хтивість та ін. Таким чином, у дитини «відбирається» казка, завдяки особливим структурам якої відбувається зчитування важливої архетипної інформації. Надалі ця архетипна частина взагалі може бути втрачена для окремо взятих дітей, що суттєво вплине на їхній психологічний розвиток.

Окрім того, у межах цієї деформації закладаються стереотипи, пов’язані з соціальними і гендерними ролями, суспільним устроєм тощо. Позиціонування при цьому типове для стереотипів: або відповідай «ідеалу», або будеш виключений з суспільного життя. Останнє надалі дуже часто використовується у різноманітних маніпулятивних технологіях.

Цю деформацію можна проілюструвати десятками творів, особливо це стосується мультиплікації. Багато того, що виходить у національний прокат і зроблено за технологією «3D» (майже все до 2006-го року), буде належати до цієї категорії. На вигляд дитячий мультфільм просякнутий не лише еротичними смислами, у ньому багато низькопробних дорослих жартів, релігії, політики, ринкової економіки та інших дорослих світоглядних категорій, часто перекручених і з негативним знаком. Немало нині й книжок такого роду, що реалізується не лише за рахунок сленгу і мови маргінальних верств, використаної у книзі для дітей, але і завдяки прямому змалюванню в тексті моделей поведінки маргінального типу в якості успішних.

Окремо треба відзначити сексуальні деформації у творах для дітей. Відбувається еротизація тексту або еротизація кадру, так більшість героїнь схожі на ляльок барбі, їхній одяг не відповідає уявленням про одяг для дітей, але зроблений таким чином, щоб стимулювати сексуальний потяг. З іншого боку, завдяки тим же мультфільмам, як єдиний правильний спосіб життя успішної людини пропагується відмова від родини, що можна побачити на прикладі низки мультфільмів виробництва студії Диснея (приклад «Красуня і Чудовисько»). Можна бачити й протилежну негативну тенденцію, коли основні персонажі завдяки тому ж візуальному ряду та одягу подаються як старі, асексуальні, неприродні, не схожі на дитину, хоча й людського роду. Деякі твори взагалі побудовані таким чином, щоб розбалансувати сексуальні сферу і передчасно запустити сексуальний потяг (наприклад, серіал «Том і Джері»).

Окрім того, ця деформація ще реалізується через іронізацію цінностей, я б навіть сказала, використання такого мистецького прийому як «стьоб» (категорія молодіжного сленгу), коли висміюється абсолютно все, немає нічого величного, сакрального, змінено значення пафосу, який стає або об’єктом насмішки, або ознакою несмаку.

Гумор сміється з невідповідності (при цьому гумор може бути і чорним), іронія і сатира висміюють якусь, на думку автора, неправильну систему (зазвичай соціального характеру), але завжди пропонують свою систему, кращу за ту, над якою сміються. «Стьоб» не має власного кращого проекту, він існує лише у насмішці над усім на світі. Будь-яка розумна думка у його світоглядній системі може бути знівельована, якщо її повторити і розсміятися. Це теж закладає чітку світоглядну матрицю «маргінального» типу.

На цю складну деформацію останньої моделі може працювати вся система твору, а не лише відповідні образи персонажів.

Зважаючи на специфіку сучасного світу, всі популярні твори мають своє продовження у різноманітних товарах і послугах. Цей процес спричиняє своєрідний ефект брендування взірців, образів та культурного продукту.

Образи з мультфільмів і книжок оточують дитину звідусіль. Вони сходять зі сторінок та екранів, надалі дитина бачить їх на своїх олівцях, ручках, зошитах, одязі, а тоді сумках, портфелях, щоденниках тощо. Дітям пропонують грати з персонажами у віртуальному світі та реальних квестах. Навіть якщо сам культурний взірець міг не вплинути на дитину, то переходячи в реальність, він набуває нового значення, оскільки кожна річ із його зображенням є приватною власністю дитини, і тому цінна для неї, викликає позитивні емоції. А кожна роль – пережита на особистому рівні пригода. Бренд, сприйнятий емоційно через культуру, стає маркером ідентифікування себе з відповідною образною і світоглядною системою, що відбувається підсвідомо. Таким чином, бренд стає провідником у світ, він має авторитет і беззаперечний вплив на дитину.

Оскільки описане явище є системним, потрібно сприяти можливостям альтернативного життєствердного впливу на дитину, бо ризик повного негативного «перепрограмування» особистості є дуже великим і збільшує ризики для суспільства, яке у такому стані значно краще піддається різноманітним маніпуляціям.

Якщо дитина постійно бачить у вигляді взірців твори «маргінального» типу й у її полі зору знаходяться лише «Губка Боб», «Маша і ведмідь», «Шрек», «Льодовиковий період», «Панда-кунфу» та інші подібні твори, то зростає ймовірність, що надалі ця дитина прийме «маргінальний» світогляд, розвиток її особистості буде пригальмований, емоційна сфера збіднілою, а творче начало поступово зникне.

З іншого боку, якщо відірвати дитину від сучасного інформаційно-культурного простору і надати їй доступ виключно до «взірців» минулого, наприклад, мультфільмів радянського зразка, то також можна спровокувати негативну тенденцію. Дитина, яка виховуватиметься лише на такому культурному продукті, може не навчитися сприймати сучасний світ у його багатогранності і складності, не зможе налагодити адекватну комунікацію з іншими людьми, оскільки світ змінюється, і змінюється суспільство, а це відображається насамперед у культурі.

На мою думку, єдиний вихід з цієї ситуації – це пошук психічно здорових, цікавих, емоційно складних і захоплюючих мистецьких творів незалежно від жанру, щоб нівелювати вплив маргінальних тенденцій на дитину, починаючи вже з дошкільного віку. А також створення переліків якісних життєствердних творів для їхнього подальшого розповсюдження серед дорослої і дитячої аудиторії.

Підказкою у такому пошуку часто можуть бути саме персонажі: «живі» герої та героїні, які психологічно змінюються протягом твору, значно рідше стають об’єктами усіх названих деформацій; натомість герої стереотипні, які зовсім не розвиваються психологічно, цілком можуть стати знаряддям маніпулятивних технологій. Сюжетна складність, насиченість та неоднозначність також працюють проти маніпулятивних технологій, оскільки такі твори сприймаються індивідуально і тому в них значно важче вкладати стереотипи та інформаційні віруси для кращої реалізації описаних моделей.

Також на сучасному етапі більшість творів, при описі марковані як «комедія» або «гумор», на жаль, є виразниками однієї або й більше деформованих світоглядних моделей. Тому до творів із гумористичним компонентом треба бути особливо уважними.

Навчившись завдяки власним емоціям і переживанням відрізняти якісний культурний продукт і психічно здорові «взірці» від шаблону та «маргінальних взірців», дитина у більш старшому віці краще сприйматиме якісний культурний продукт і шукатиме твори, які відповідають основам морального виховання і моральній культурі, сама діятиме відповідно до моральних принципів і проектуватиме свою поведінку на суспільство. Також, якщо дитина від самого початку життя матиме доступ до альтернативної інформації «життєствердного» типу та його культурних й естетичних «взірців», керуватиметься відповідними моральними нормами, то надалі, не зважаючи на загальний негативний інформаційний фон, значно зменшується імовірність обрання людиною «маргінального» типу поведінки й світогляду у старшому віці. У розвиненої особистості розвивається прагнення до активних дій по зміні інформаційно-культурного простору та суспільства відповідно до життєствердних принципів та соціальної справедливості.

Ця тема потребує подальших ґрунтовних досліджень художніх творів у контексті їхнього сприйняття аудиторією та відповідної трансляції паралельних смислів і світоглядних кодів у медіа. Також важливою є розробка механізмів аналізу світоглядних структур художніх творів відповідно до можливостей втручання у них або свідомого прописування маніпулятивних смислів і різноманітних світоглядних моделей, які можуть деформувати особистість.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Андрущенко Т. І. Естетичне як соціокультурний феномен (філософсько-історичний аналіз) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора філософ. наук : 09.00.03 / Т. І. Андрущенко ; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – Л., 2008. – 32 с.

2. Бутиріна М. В. Стереотипи масової свідомості : особливості формування та функціонування у медіа середовищі : моногр. / М. В. Бутиріна. – Дніпропетровськ : Слово, 2009. – 368 с.

3. Воглер К. Путешествие писателя : Мифологические структуры в литературе и кино / К. Воглер. – М. : Альпина нон-фикшн, 2015. – 439 с.

4. Загрійчук І. Д. Космополітизм і маргінальність у національній культурі : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора філософ. наук : 09.00.04 / І. Д. Загрійчук ; Харк. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. – Х., 2010. – 36 с.

5. Іл’янович К. Б. Антропологічна криза в умовах сучасної техногенної цивілізації : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філософ. наук : 09.00.04 / К. Б. Іл’янович ; Тавр. нац. ун-т ім. В. І. Вернадського. – Сімф., 2008. – 16 с.

6. Кадієвська І. А. Цінності освітнього гуманізму в контексті глобалізації : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора філософ. наук : 09.00.10 / І. А. Кадієвська ; Південноукр. нац. пед. ун-т ім. К. Д. Ушинського. – О., 2011. – 36 с.

7. Кара-Мурза С. Г. Манипуляция сознанием / С. Г. Кара-Мурза. – М. : Эксмо, 2005. – 832 с.

8. Козловець М. А. Національна ідентичність у контексті глобалізації : соціально-філософський аналіз : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора філософ. наук : 09.00.03 / М. А. Козловець ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2010. – 36 с.

9. Корешкова М. Н. Влияние современных мультфильмов на культуру поведения дошкольников / М. Н. Корешкова, М. В. Королева, О. А. Кузовлева // Молодой ученый. – 2014. – № 21.1. – С. 179-182.

10. Куранова С. І. Основи психолінгвістики : навч. посіб. / С. І. Куранова. – К. : ВЦ «Академія», 2012. – 208 с.

11. Лалетина А. Ф. Анализ воспитательного потенциала мультипликационных фильмов / А. Ф. Лалетина // Начальная школа плюс ДО и ПОСЛЕ. – 2010. – № 8. – С. 82-87.

12. Лильо Т. Я. Глобалізація комунікаційного простору і процеси національної ідентифікації у посткомуністичному світі : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : 10.01.08 / Т. Я. Лильо ; Київ. нац. ун т ім. Т. Шевченка. Ін-т журналістики. – К., 2001. – 21 с.

13. Мацуганова Д. Влияние мультфильмов на психику детей [Електронний ресурс] / Д. Мацуганова. – Режим доступа : http://mam-sovet.ru/category/deti/vlijanie-multfilmov-na-psihiku-detej.html.

14. Овада А. Влияние мультфильмов на формирование и развитие психики дошкольного возраста [Електронний ресурс] / А. Овада. – Режим доступа : http://www.maam.ru/detskijsad/vlijanie-multfilmov-na-formirovanie-i-razvitie-psihiki-detei-doshkolnogo-vozrasta.html.

15. Ороховська Л. А. Світова спільнота в контексті глобалізаційних процесів : філософсько-історичний та соціокультурний аспекти : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : 09.00.03 / Л. А. Ороховська ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2008. – 18 с.

16. Пропп В. Я. Исторические корни волшебной сказки. / В. Я. Пропп. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1986. – 364 с.

17. Рубан А. О. Світоглядні особливості українського національного характеру (філософсько-антропологічний аналіз) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : 09.00.04 / А. О. Рубан ; Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. – К., 2008. – 20 с.

18. Фрейд З. Тотем и табу. Психология первобытной культуры и религии / Зигмунд Фрейд ; [пер. с нем.]. – СПб. : Алетейя, 2000. – 222 с.

19. Фурса О. О. Феномен глобалізму : український контекст : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філософ. наук : 09.00.03 / О. О. Фурса ; Класич. приват. ун-т. – Запоріжжя, 2011. – 20 с.

20. Элиаде М. Аспекты мифа / Мирча Элиаде ; пер. с фр. В. Большаков. – М. : Инвест-ППП, 1996. – 240 с.

21. Юнг К. Г. Психология бессознательного / Карл Густав Юнг ; пер. с нем. В. М. Бакусев, А. В. Кричевский. – М. : Канон, 1994. – 320 с.

The article examines the most common models of systemic worldview deformations implemented through culture and works of art for children. Particular attention is paid to cartoons, since it is at preschool age that the mass manipulative influence on the value and aesthetic spheres of the individual begins. The «viable» and «marginal» types of outlook are compared for a better understanding of the actions of these models. In the text of this article plot and genre markers marked, the characteristics of the characters described. That all will be help in the selection of quality works of art.

Keywords: worldview, personality, manipulations, worldview codes, worldview deformities.


Партнери конференції

Міністерство освіти і науки України головний орган у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов’язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Академія Deutsche Welle провідна організація Німеччини для розвитку міжнародних засобів масової інформації. Консультанти і тренери підтримують вільні і незалежні медіа з 1965 року. Організація пропонує міжкультурні та професійні навчальні семінари, програми і стажування для майбутніх журналістів. DW Академія також розробила магістерську програму «Міжнародні Медіа Студії», яка поєднує у собі навчання з розвитку ЗМІ, управління медіа, журналістики та комунікації. За фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.

«Медійна програма», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID), покликана надати місцевим медіа засоби й можливості для того, щоб розширити доступ громадян до високоякісних новин та інформації. Ця програма, виконавцем якої є МГО Internews, працюватиме з 2018 до 2023 рр. та є найбільшим проектом із розвитку медіа в історії України. 

Організація IREX – міжнародна неприбуткова організація, заснована в 1968 році, яка створює справедливий, процвітаючий та інклюзивний світ шляхом розширення можливостей для молоді, культивації лідерів, зміцнення інституцій та розширення доступу до якісної освіти та інформації.  З 2015 року в Україні  IREX впроваджує проєкти з медіаграмотності, а з лютого 2018 року організація реалізує масштабний проєкт «Вивчай та розрізняй: інфо-медійна грамотність» для освітян середньої та вищої школи. Проєкт розрахований на 650 шкіл, 20 ІППО та 20 ЗВО, які в свою чергу нададуть навички критичного сприйняття інформації (КСІ) принаймні 45 000 учнів, 4000 вчителів та 2000 студентів-педагогів для усвідомлення ними цінності високоякісної інформації в контексті шкільної освіти.


Збірник статей Восьмої міжнародної науково-методичної конференції «Критичне мислення в епоху токсичного контенту»>>>

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *