ПІБ автора(ки) *: Грисюк Любов Анатоліївна
Повна назва закладу/установи/організації, в якій Ви працюєте*: Тужанівський ЗЗСО І-ІІ ступенів
Ваша посада*: вчитель історії та правознавства
Короткий опис вправи, анотація*: учням пропонують уривки з праці Ярослава Грицака «Подолати минуле: глобальна історія України», опрацювавши які, вони повинні виокремити факти від суджень; навести факти і твердження, які доводять, що Голодомор 1932-1933 років є геноцидом.
Мета вправи/заняття*: удосконалити вміння аналізувати історичні тексти, навчитися встановлювати відмінність між фактами та судженнями; знаходити різницю між загальновідомими фактами і такими, що потребують перевірки, формулювати власні висновки.
Необхідне обладнання/матеріали*: кольорові олівці, гаджети з доступом до мережі Інтернет, картки з текстом для опрацювання.
Детальний опис вправи/уроку*:
1.1 Прочитайте уривки з відомої праці українського історика Ярослава Грицака ««Подолати минуле: глобальна історія України», в яких автор розмірковує на д причинами Голодомору 1932-1933 років.
Підкресліть синім кольором факти, а червоним – судження.
«Селянські повстання проти колективізації проходили по всьому СРСР, особливо в зернових зонах. Але Україна була виразним лідером: на неї припадала майже половина повстань. До того ж бунти в Україні набирали національного виміру. Серед селянських гасел були заклики боротьби за вільну Україну. В окремих селах повсталі співали: «Ще не вмерла Україна». І національний вимір був тим сильніший, що ближче до західного, польського кордону. 1930-31 роках заможні й ініціативні селяни разом із сім’ями були вислані до Сибіру як «куркулі» («кулаки»). Саме поняття «куркулі» більшовики застосовували дуже широко – не лише до тих, хто дійсно мав великі господарства, а й до всіх, хто публічно виказував антирадянські почуття. Окрім того, група найдалекоглядніших селян «саморозкуркулилася», розпродавши майно і виїхавши в міста.
Колективізація обернулася катастрофою для сільського господарства. Селяни не хотіли працювати в чужих для них колективних господарствах (колгоспах), а призначені згори і прислані з міста голови колгоспів часто не мали найменшого поняття про сільське господарство і давали розпорядження, ідіотичні за своєю суттю. Ситуацію особливо погіршувала обставина, що Кремль накреслив завищені плани постачання зерна, а зрив цих планів розглядав як нову форму селянського спротиву. Щоб зламати селян, у них забирали не лише зерно, але й будь-яку провізію. Уже влітку 1930 року в Україні з’явилися перші ознаки голоду. Навесні 1932 року голод почав набирати масового характеру.
Ми не можемо знати, що діялося в голові Сталіна. Логічно, однак, припустити, що в українській ситуації 1930-32 років він побачив повторення революційних подій 1917-20 років, коли більшовикам доводилося декілька разів відступати з українських земель. Для Сталіна це був особистий травматичний досвід. Під час революції він діяв як партійний діяч і воєнний командувач на півдні колишньої Російської імперії, у т. ч. в Україні, а під час польсько-радянської війни його вважали одним із винуватців поразки літа 1920 року. До того ж треба пам’ятати, що Сталін був «людиною з пограниччя». Він походив з Грузії і добре знав, що пограниччя – це територія, яка постійно генерує непокору й бунт. Антибільшовицькі бунти українських селян ще раз про це нагадали. І нарешті, Сталін, як головний більшовицький теоретик із національного питання, був переконаний, що головною базою національного руху є селянство, і поведінка українських селян це підтверджувала. голод 1932–1933 років став найбільшою національною катастрофою України ХХ століття. Загальна кількість жертв становила близько чотирьох мільйонів осіб. У переважній більшості це були українці, але від голоду постраждали й інші групи, які жили з землі, – сільські євреї, німецькі колоністи тощо.
Серед істориків триває дискусія: чи був голод 1932-33 геноцидом? Ті, хто заперечує геноцидний характер голоду, вказують на факт, що він відбувся не лише в Україні, але й у всіх зернових районах СРСР і що пропорційно найбільше від голоду постраждали не українці, а казахи. Ті, хто вважає голод геноцидом (Голодомором), вказують на факт, що в українських селян забирали не лише зерно, але й усі продукти і що вздовж українсько-російського кордону стояли «загороджувальні загони», головною метою яких було не випустити селян з українських територій»
Джерело https://voxukraine.org/uryvok-iz-knygy-yaroslava-grytsaka-polodaty-mynule-globalna-istoriya-ukrayiny/
1.2 Ознайомтесь із уривками «Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього» з Вікіпедії
1.3 Самостійно підберіть кілька фактів та тверджень, які б доводили, що Голодомор – це геноцид українського народу.
Очікувані результати*: набуття компетентностей в сфері медіаграмотності, покращення вміння відрізняти позицію автора від історичних фактів, критичний аналіз історичних текстів.
Підсумок / рефлексія за результатами проведення вправи*:
«Закінчи речення» (самоаналіз своєї роботи)
я навчився…
у мене вийшло…
мені було важко опрацьовувати...
ці знання я зможу використати…
Використані джерела*:
