Ця вправа допоможе учням 10 класу більш ширше поглянути на питання політики «пацифікації», яку здійснювала польська влада в Другій Речі Посполитій стосовно українців, через призму тогочасних друкованих видань.
Використання: на уроці «Українські землі у складі Польщі».
Завдання
Підказки
Факт – подія, яка дійсно відбулась. Факт – об’єктивне явище.
Судження – це думка, яка може бути або істинною, або хибною. Судження – суб’єктивне.
Слова-маркери – допомагають відрізнити факт від оцінки, судження. Це можуть бути однозначні авторські оцінки певного явища; виразні засоби, які формують відповідне ставлення аудиторії до описуваної події.
Додаток 1
Діло. – 1930. – 30 вересня
«Пацифікація»
Дальші ревізії, арештування і карні експедиції в Тернопільщині.
В середу 24. ц. м. була карна поліційна експедиція в Петрикові. Знищені зовсім льокаль читальні «Просвіти» і льокальні кооперативи. Понищено портрети Шевченка і Франка. Знято і знищено вивіски читальні і кооперативи, де розсипано та перемішано всі товари. Побито тяжко кольбами[1] і колами 57-літнього емеритованого[2] вахмайстра[3] бувшої австрійської жандармерії Матвія Мітрінґу, крамаря кооперативи, якого примушувано на подвірю співати сороміцькі протиукраїнські пісні і танцювати, а коли цей схорований старець цього не хотів робити, штовхали його кольбами в полові орґани. Його оглянув судовий лікар і зроблено судово-карне донесення.
… Знищено льокаль читальні, кооперативи «Надія», де понівечено всі книги діловодства (так само і в Купчинцях) і молочарню. У Степана Мельника попорено всі по душки, пір’я розкинено по подвір’ю і змішано зі соломою. У богатьох селян розкинено стіжки. Побиті; Роман Швець (тяжко), Іван Осадчук, Олекса Шуль (тяжко), Петро Брикса …
В ночі з 24. на 25. ц. м. прийшла карна поліційна експедиція до Пронятина. В селі настала велика паніка. Люди втікали до ліса і в очерети, а навіть до Тернополя. Богато побито й арештовано. Шкоди матеріяльні значні. Подробиці пізніше. Бито передовсім тих, на кого вказували місцеві поляки, з котрих деякі також помагали бити.
В полуднє 25. ц. м. була карна поліційна експедиція в Кутківцях. Бито як і деінде а тут навіть деяких поляків. Селянам розшивано стріхи з хат і господарських будинків. Богато селян схоронилося в лісі. Подробиці пізніше.
Карні поліційні експедиції були ще в Мишковичах і в Луці Великій та в Сущині. Поведінка, як всюди. Ближчих відомостей бракує (є це села судового Микулинецького повіту). В четвер 25. ц. м. була депутація від поручників українських повітових установ з Тернополя під проводом д-ра Степана Барана у воєводи п. Мошинського. Розмова делегації тревала понад дві години, а взяли в ній участь воєвода Мошияський, віцевоєвода Дзевултовськяй і начальний виділу безпеченства Жиборський. Про ці розмови обширніше окремо.
Тут коротко скажемо тільки, що урядові чинники вважають за моральних спричинників теперішніх подій українську інтелігенцію, що своїм впливом не зуміла припинити саботажів, які всі в чамбул приписують УВО й ОУН (Організація Українських Націоналістів) з повним виключенням комуністів і інших чинників. Коли підпали триватимуть дальше, тоді для ліквідації будуть приноровлені ще гостріші засоби.
Додаток 2
Діло. – 1930. – 27 вересня
Українське населення криється по лісах.
Вчора подала Польська Агенція Телеграфічна коротку, але дуже вимовну вістку про те, що мешканці села Голячі, Підгаєцького повіту, зі страху перед пацифікаційними поліційнимп відділами покинули село та переселилися з частиною свого дорібку до сумежних лісів. Вістка, як бачимо, лаконічна, але така богата своїм змістом, така проймаюча жахом, що заступав ділі десятки статей і заміток на тему розпочатої пацифікації. По українських селах проводить т. зв. «пацифікацію» поліція, тепер уже в силі двох тисяч поліцаїв (1000 в Брежанщині та Бобреччині, а 1000 в Тернопільщині) і польська кіннота. Куди проходять відділи цієї пацифікаційної експедиції, там піднімається плач, стогін та розпучливий крик сільського населення. В руїну повертається господарський дорібок українського села, у звалища переходять сільські установи як кооперативи й читальні. Тому не диво, що хто може спасається бігством від тієї криється по лісах та очеретах, відрікається своєї тати й добра, щоби тільки минути цього «благословенного успокоювання». Чому це діється? Один з представників місцевої влади в Тернополі заявив українцям, що інтервеніювали в нього у справі цих експедицій, зовсім недвозначно, що все те, що діється, є «щеповою» «відплатою» за підпали та саботажі. Коли про «відплату» пише шовіністична польська преса, коли говорить про неї засліплений ендек, то це ще з бідою можна б зрозуміти. Але коли про неї говорить представник влади то це в найвищій мірі дивне. Коли ж ще до того «відплату» переводять у життя такими засобами зорганізовані чинники державної адміністрації, то це жахливе.
Ми осудили підпали, осудили й реванжі, ми протиставились їм як нерозважним вчинкам запальчивих і засліплених елементів. Але про те, що тепер діється, ми не маємо змоги свобідно висловитись, бо критика вчинків влади не дозволена. Та зате ми повинні мати бодай право висловити свій погляд на цю справу.
Коли невідомі підпольні чинники допускалися чи допускаються протизаконних актів, коли тим нарушують публичний спокій і безпеченство, тоді всяка влада покликана до того, щоби з такими явищами боротися, щоби боронити порядку, щоби винних у його нарушенні потягати до карно-судової відповідальності. Все це в порядку і в повній згоді з льоґікою. Так, у світі все було і так буде. Але коли найвідповідальніші в державі за публичне безпеченство і порядок чинники, чинники, що розпоряджають слідчим апаратом і численними органами безпеченства, проводять ліквідацію саботажів і їх спритивників таким чином, що населення тікає в ліси зі страху перед органами безпеченства, то в такому випадку маємо до діла з якимсь щонайменше небувалим та не чуваним у сучасній добі непорозумінням, яке може стати тільки джерелом великанського лиха, необчислимого у своїх шкідливих наслідках для обох народів: українців і поляків. На нещасній нашій землі відбуваються тепер події, що важким каменем ляжуть на все її життя протягом цілих десятиліть. Старі, старезні рани відживають і збогачуються новими, що будуть ятритись до віку. Хто за все те несе відповідальність?
Додаток 3
The Manchester Guardian. – 1930. – October14
Терор в Україні
Поки Ліга Націй перебувала на Асамблеї в Женеві, поляки «заспокоювали» українців Східної Галичини. Польська «пацифікація», про яку ми публікуємо спеціальну статтю сьогодні вранці, прийняла форму жорстокого побиття невинних чоловіків і жінок і навмисне знищення їх особистих володінь. Жодна фактична ситуація, не могла б виправдати такої поведінки. Права, яких вимагають українці, настільки елементарні, що можна було б подумати, що жодна держава не вагається їх надати. Вони просять права користування та навчання власною мовою та права розвивати власне економічне життя такими мирними установами, як кооперативи, тобто права, гарантовані Договором про меншини, який Польща підписала і який Ліга повинна виконувати. Крім того, вони просять, щоб автономія, яка була обіцяна, коли союзні держави визнали захоплення Польщею територій в цій країні, повинна поважатися і, можливо, розширюватися. Цим правам наполегливо відмовляли, і тому деякі найбільш безвідповідальні українські лідери вдавались до актів саботажу. Телеграфні дроти було перерізано, а польські садиби спалено. Це було неправильно і нерозумно, але зрозуміло – наслідок. Польські методи управління. «Пацифікація», яку зараз здійснили поляки, лише запалить Україну; з більш палкою ненавистю до своїх тиранів у Варшаві. Це змусить їх з тугою повернути очі до кордону, на російську Україну, де їхні родичі мають принаймні дещо більшу міру культурної свободи. У цьому полягає небезпека ситуації. Це небезпека, яку може подолати лише більш ліберальний режим в польській Україні. Польський уряд продемонстрував, що, залишившись вірним самому собі, за будь-яку ціну уникатиме поміркованості, але Ліга має право та зобов'язана втрутитися і перевірити чи Польща виконує зобов'язання, які урочисто взяла на себе, коли підписала Договір про меншини. Розсудливість і людяність вимагають, щоб Рада Ліги не відмовлялася від цього завдання.
Додаток 4
Słowo Polskie. – 1930. – 12 października
АКЦІЯ ПАЦИФІКАЦІЇ В КРАЇНІ
В Тарнопільському та Станіславському воєводствах у ході перевірок виявлено багато обтяжуючих матеріалів, арешти покривачів головних саботажників
Серед саботажників були студенти колишньої руської гімназії в Тарнополі.
Тарнопіль, (тел.). Поліція провела обшуки в учнів колишньої руської гімназії в Тарнополі, які мешкали в Чорткові, і з огляду на результати обшуку арештувала Стефана Олешкова, колишнього учня 6-го класу гімназії. Олешков дав обширні свідчення і визнав свою провину у належності до організації УВО, до якої він був залучений минулого року. Далі Олешков зізнався, що отримав наказ від організації сформувати трійку, до якої він залучив Василя Козачка, учня 6-го класу гімназії та Мирослава Борткевича, учня 5-го класу гімназії в Чорткові. Після обшуку в квартирах двох останніх їх не заарештували.
Арешт головного активіста Бережанського
Бережани. (тел.) Поліція заарештувала місцевого юриста доктора Володимира Вемка, президента всіх легальних та нелегальних русинських товариств у Бережанах. Під час обшуку у нього знайдено багато нелегальної антидержавної літератури, револьвер та патрони.
Ті, хто перерізає телеграфічні дроти
Злочів (тел.). У зв’язку з перерізанням телеграфних та телефонних проводів поблизу Злочова, поліція подала до суду кримінальну скаргу проти 24-річного Мирослава Тарновського, студента Технологічного університету, та Юзефа Гатіса, 21 року, випускника середньої школи із Злочова. Обидва були членами нелегального «Пласту» і підозрюються у належності до УВО. Згадані юнаки були заарештовані 11 серпня слідчим відділом у Злочові у зв’язку з нальотом на поштову карету поблизу Бобрки…
І випускник богословства займався саботажами
Рогатин. (тел.). Поліція заарештувала Василя Баладинського та його сина Стефана, випускника богослов’я, які проживають у Черчах, проти яких були зібрані докази саботажництва.
Підпалили польських поселенців.
Рогатин. (тел.). У зв’язку з підпалом у ніч на 10 вересня трьох ферм польських поселенців у Чорнолозах під Потоком, Рогатинського повіту заарештовано Ярослава Ткачука з П’ядиків та Петра Семківа з Надзейови.
Перевірки та арешти в Жидачівському повіті
Жидачів. (тел.). Під час обшуку був заарештований Василь Швед, командир «Сокола» в Чернцях, Жидачівського повіту. Разом з ним було заарештовано Миколу Кужма, Андрія Данчевського та Миколу Кожанського. Обшуки проведені в 17 гмінах місцевого повіту, виявили багато викривальних матеріалів. Арештовано доктора Лисяка, Володимира Дарновала, Трофима Слободяна та Івана Кічина в Журавному та Миколу Лошина в Монастирці.
Додаток 5
Свобода – 1930. – 24 жовтня
ЛЯХИ ДАЛІ КАТУЮТЬ УКРАЇНЦІВ
та мимо того українське населення тримається бадьоро
Данціґ. – Польські карні загони в Галичині далі роблять своє огидне й кріваве діло, катуючи українських людей та нищащи їх дорібок. Тепер карні загони пересунули свою кріваву діяльність в інші повіти Галичини поза тернопільським воєвідством. В Тернопільщині всеж таки лишаються великі відділи польської жандармерії та уланів, які «пильнують ладу».
Та не зважаючи на страшні ляцькі знущання, українське населення тримається бадьоро, бо бачить у такому поведенню польської влади страх і непевність Поляків, на українських землях. Українці готуються стати активно до виборів, щоби задемонструвати свою силу та симпатії до тих, кого Поляки вязнять та переслідують. Хоч треба признати що ляцькі чекісти значно здезорганізували передвиборчу кампанію, бо багатьох активних виборців позбавили можливости провадити передвиборчу агітацію.
Арештовано бувшого сенатора.
Поляки тримають тепер в арешті 19 бувших українських послів до сойму й сенату. Тим девятнацятим е український сенатор з Самбірщини, о. Татомир. Його арештовано недавно. Влада тримає арештованих послів у берестійській фортеці так ізольовано від світа, що навіть їх оборонці не можуть з арештованими скомунікуватися.
Далі арештують українських священиків.
До кількох арештованих Ляхами українських священиків останніми днями прилучилися ще три. Ними є: о. Іван Пісецький з Корнева в Городенщині, о. Рибицький з Петрова в Городенщині та о. Сохацький з Гаїв біля Львова.
[1] Кольба – приклад вогнепальної зброї (рушниці, карабіна, тощо).
[2] Емеритований – відставний військовий, ветеран.
[3] Вахмайстер – військове звання унтер-офіцерського складу.
Очікувані результати:На завершення варто подискутувати про те, як по-різному зображали одну і ту ж подію друковані органи лояльні до польської влади («Слово Польське»), українців Галичини («Діло»), в тому числі й українське видання в США («Свобода»), найвідоміша газета Великобританії («Манчестер Ґардіан»).
За допомогою фактів, суджень та маркерів можна зрозуміти сторону, яка висвітлює події у статті. Не зважаючи на те, що медіа мають бути об'єктивними на прикладі газетних публікацій 1930-х років , ми бачимо, що ЗМІ слугували потужним засобом для формування ідей, поглядів, суджень у суспільстві. Усі проаналізовані тексти стосувались одних і ти х же подій, але були створені із різною метою для створення відповідних образів серед соціальних груп, на які орієнтувались друковані видання.
У якості домашнього завдання (додаткового завдання на уроці) можна запропонувати учням наступне:
Кожна з груп користуючись доступними технічними засобами (смартфон/планшет) знаходить в інтернеті інформацію про саму газету, у якій була опублікована стаття, яку учні аналізували.
Групи презентують видання у формі короткої інформаційної довідки.
