«Той, хто підготовлений, тому боятися нічого. Тому, давайте разом знову намагатися бути підготовленими до того, як правильно взаємодіяти із інформацією та розвивати критичне мислення», — зазначила на початку онлайн-мосту з Японією модераторка заходу, медіаекспертка АУП, докторка педагогічних наук, професорка, завідувачка кафедри соціальних комунікацій Маріупольського державного університету Тетяна Іванова.
Захід відбувся 22 лютого 2024 року за участі почесних гостей, провідних експертів у галузі медіаграмотності Японії Кьоко Муракамі та Джуна Сакамото.
У своїй презентації професор Джун Сакамото зосередився на так званих «загрозах» (проблемах) та «можливостях» (сильних сторонах) розвитку медіаграмотності своєї країни.
До так званих «загроз» професор відніс тривожний факт, який існує у медіапросторі Японії. Він зауважив, що там зараз розповсюджується багато російських новин.
Японські споживачі все більше стають жертвами кремлівської пропаганди на кшталт того, що нібито «російські ракети б’ють виключно по воєнним об’єктам» і те, що «в Україні при владі — неонацисти на чолі з діючим президентом В. Зеленським». Такі кремлівські наративи створюють хибну картину сприйняття японською аудиторією російсько-української війни. «І наша робота спростовувати ці фейки та показувати правду нашому населенню», – говорить Джун Сакамото.
Прямий ефір можна переглянути на ютуб-каналі АУП:
Виходячи з цього і ми, українські освітяни маємо ще більше замислитися над контрпропагандою та популяризацією іміджу та культури нашої країни, особливо зараз, під час російської агресії.
Ще однією загрозою розвитку медіаграмотності є те, зауважує японський спікер, є те що люди у Японії, зазвичай, вірять в конспірологічні теорії, які розповсюджується, здебільшого, серед ліберально налаштованих людей, особливо антиамериканістів та радикальних правих.
Джун Сакамото зазначив, що медіа у Японії здебільшого маніпулюють громадською думкою. Особливо часто це трапляється у соціальних мережах за допомогою маніпулятивної соціології та під час політичних перегонів.
Японський медіексперт збентежений також тим, що молодь Японії не дуже знається на політичній медіаграмотності. Японська молодь не зацікавлена в політиці, і вона не обговорює такі проблеми зі своїми сім’ями та друзями. Саме тому вона часто стає жертвами пропаганди серед політиків.
Показовим також є факт нагальної потреби медіапедагогів у формуванні громадянській соціалізації молоді.
Японські медіапедагоги запитали у молоді Японії та Індії: «Чи вважаєте ви, що можете самостійно змінити країну та суспільство на краще?»
І отримали наступні відповіді: в Індії відповіли так – 83,4%, але в Японії позитивна відповідь зазначена лише у 18,3%. «Цей факт, звичайно бентежить», — зазначив професор із Японії.
Що стосується позитивних рис медіаграмотності у Японії, то слід зазначити, що формуванням медіаграмотності керує Міністерство зовнішніх справ. І перш за все японські медіапедагоги прийняли політику ЮНЕСКО з медіа та інформаційної грамотності і розробили освітні матеріали для того, щоб протидіяти дезінформації та конспірологічним теоріям.
Міністерство зовнішніх справ також прийняло концепцію цифрового громадянства. Це зроблено для протидії кібербулінгу та розроблення необхідних навичок для участі в громадському суспільстві.
Дуже плідно японські медіапедагоги шкіл працюють з батьками. Цікавим є курс із назвою «батьківська медіапедагогіка».
Другим спікером онлайн-мосту була Кьоко Муракамі, яка приділила увагу штучному інтелекту та формуванням критичного ставлення до нього.
Спікерка зазначила, що розвитку медіаграмотності в країна приділяється значна увага. Кожен рік японські студенти проходять тести на визначення рівня навичок медіаграмотності. Одним з таких засобів тестування є програма міжнародної оцінки студентів.
Відповідно до неї, у 2018 році японські студенти отримали високі показники за індексом знання і індексом пошуку та аналізу інформації, а також індексу оцінки надійності джерел.
Особливістю розвитку медіаграмотності цієї країни є те, що у Міністерстві намагаються просувати медіаграмотність та інформаційну грамотність разом з цифровим громадянством в громадських бібліотеках.
Ще один факт, який українські педагоги можуть взяти до уваги. Це існування у країні так званої Агенції з цифровізації. Ця агенція має посилити середовище для екологічного використання штучного інтелекту та розвиток цифрового контенту в освітній сфері.
Зазначимо, що у Японії побудований дуже чіткий системний ланцюжок формування медіаграмотності. Це — дитячий садок — школа — ЗВО.
Медіаграмотність впроваджується та імплементується скрізь у всіх організаціях та установах країни.
Фахівці регулярно проходять курси для підвищення навичок медіаграмотності з акцентом на їхні професійні сфери та спеціалізацію. Тобто, образно кажучи, медіаграмотність та критичне мислення охопило всю країну.
*Кьоко Муракамі — докторка філософії, директорка та одна із співзасновниць Глобального альянсу партнерства по медійній та інформаційній грамотності, директор Азіатсько-Тихоокеанського освітнього центру медійної та інформаційної грамотності, викладачка Університету Хосей. Її виступ присвячений аналізу поточного стану і проблем політики MIL в Японії.
*Джун Сакамото — професор факультету неперервної освіти та кар’єрного зростання Університету Хосей, Президент Азіатсько-Тихоокеанського освітнього центру медійної та інформаційної грамотності.
