Маленькі джерела коректних історій

У доповнення до нашого матеріалу, 15 листопада 2015 року ми провели медіаосвітній урок для дітей від 10 до 15 років. Учасниками стали учні загальноосвітніх шкіл м. Києва та Київської області.

Урок був проведений для того, що зрозуміти такі речі:

• Наскільки діти розуміють поняття, які чують у новинах.
• Наскільки діти розуміють принципи роботи медіахолдингів України.
• Яким чином діти можуть представити певну подію.

На початку ми провели опитування, в якому поставили два запитання:

• Хто такий переселенець?
• Хто такий сепаратист?

Головною умовою відповіді було пояснити поняття своїми словами максимально лаконічно. Учасники не користувалися мобільними пристроями та планшетами під час цієї частини уроку, не мали доступу до інтернету.

У наступній частині уроку діти були поділені на три групи:

• Перша група представляла громадське телебачення.
• Друга група представляла проукраїнський телеканал, власник якого вважає усіх переселенців сепаратистами (попередньо дітям пояснили, що таке інформаційна політика і як вона впливає на контент медіа).
• Третя група представляла проросійський телеканал, власник якого підтримує сепаратистів і бажає відділення Сходу України у окрему республіку.

Для подальшої роботи учасникам була запропонована така ситуація: переселенець вдарив киянина у обличчя за те, що той назвав його сепаратистом.

Завдання було таке: представити подію залежно від спрямованості телеканалу. Діти могли використовувати мобільні пристрої та планшети для зйомки «сюжету».

Результати нас вразили. Діти були обізнані про власників українських медіахолдингів і принципи їх роботи. Це дозволило їм зрозуміти, що думка однієї людини може впливати і впливає на контент медіа. Однак, про громадське телебачення і принципи його роботи учасники не мали жодного уявлення.

Таким чином, у результаті ми отримали три «сюжети»:

1)  У першому була знята сама ситуація – бійка. На запитання, звідки взялося відео події, якщо журналіст не був присутнім на місці події, школярі зауважили, що їм до редакції надійшло відео, зняте на мобільний телефон очевидцями.

2) У другому випадку, переселенець був представлений у сюжеті у негативному світлі. Згідно зі сценарієм він відмовився давати коментарі після коментаря киянина.

3) У третьому випадку, переселенець був представлений жалісно, він говорив про те, як його образив киянин.

У двох випадках із трьох сюжети були зроблені українською мовою.

Проведенням подібних медіаосвітніх уроків із чітким планом і структурою дає нам розуміння того, які проблеми існують у нашому суспільстві і яким чином ми маємо їх вирішувати. Діти – це наше майбутнє. Виховання починається із дитинства, навчання формує розуміння, розуміння відштовхує дискримінацію.

Медіа та навчально-виховні заклади мають об’єднатися заради забезпечення майбутнього країни.

Авторка: Катерина Соколова

Матеріал створений за підтримки Центру інформації про права людини