Автор статті: Ольга Зима - доцент кафедри управління соціальними комунікаціями, Харківський економічний університет імені Семена Кузнеця.
Стаття присвячена проблемам формування компетентностей у студентів-журналістів. Зокрема йдеться про відповідальність сучасного журналіста під час створення контенту й комунікації зі споживачами інформації. У статті виділені журналістські стандарти, які впливають на якість журналістського матеріалу.
Ключові слова: журналіст; інформація; відповідальність; компетентності; журналістські стандарти.
Сучасні ринкові відносини потребують підготовки висококваліфікованих фахівців у кожному виді діяльності, зокрема пов’язаною зі створенням та розповсюдженням інформації. Формування інформаційного простору потребує наявність високого рівня професіоналізму фахівців – журналістів. Причому формування компетентностей таких фахівців має здійснюватися під час отримання журналістської освіти студентами у закладах вищої освіти.
Серед головних завдань, які поставлені в Концепції [1], яка розроблена для впровадження медійної освіти в Україні, можна виділити такі складові як: медіаінформаційна грамотність; медіаімунітет особистості; рефлексія і критичне мислення; здатність до медіатворчості; спеціалізовані аспекти медіакультури, зокрема візуальна, аудіальна і музична медіакультури, розвинені естетичні смаки щодо форм мистецтва, опосередковані мас-медіа, сучасні напрями медіа-арту тощо.
У дослідженні [2, с. 180] наголошується що, застосування певних медіаосвітніх елементів у закладах вищої освіти сприяє формуванню медіакомпетентностей і медіакультури, запобіганню вразливості людини до медіаманіпуляцій і медіанасильства, втечі від реальності, у профілактиці поширення залежностей від медіа. “Медіаграмотність дозволяє протистояти агресивному медіасередовищу і деструктивним медіа-інформаційним впливам, забезпечує психологічне благополуччя при споживанні медіапродукції, що передбачає медіаобізнаність, уміння обирати потрібну інформацію, оминати інформаційне “сміття”, захищатися від потенційно шкідливої інформації з урахуванням прямих і прихованих впливів” [2, с. 180].
Тобто, отриманні під час навчання знання, уміння і навички, сприятимуть формуванню грамотного й соціально відповідального журналіста.
Дослідженням аспектів медіаосвіти та формування медіаграмотності присвятили свої роботи Л. Баженова, О. Волошенюк, К. Ворсноп, В. Іванов, Ю. Казаков, С. Лівінгстон, А. Литвин, Л. Найденова, Г. Онкович, М. Слюсаревський та інші науковці. Але потребують додаткового дослідження процесів формування компетентностей у студентів-журналістів щодо аналізу інформації та створення контенту.
Метою статті є обґрунтування необхідності формування у студентів-журналістів медіакомпетентностей, медіакультури та соціальної відповідальності під час створення контенту для підвищення довіри до інформації з боку читачів.
Законом України “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів” [3] закріплені основні ознаки поняття “журналіст” – це творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для засобів масової інформації, виконує редакційно-посадові службові обов’язки в засобі масової інформації (в штаті або на позаштатних засадах) відповідно до професійних назв посад (роботи) журналіста, які зазначаються в державному класифікаторі професій України.
У Класифікаторі професій [4] доведено, що журналіст може мати такі посади як: інокореспондент; коментатор; кореспондент; кореспондент власний; кореспондент спеціальний; літературний співробітник; оглядач; оглядач політичний. Причому, посадові службові обов’язки журналіста, який має будь-яку з наведених посад, включають відповідальність за порушення ділової етики та надання недостовірної інформації.
Тобто, студент – майбутній журналіст, має розуміти, що несе відповідальність за створення контенту.
Існування людей у суспільстві неможливо без отримання та обміну інформацією. Причому сутність будь-якої інформації може змінюватися під час її отримання та у процесі розуміння читачем. Інформація також вважається таким продуктом, за допомогою якого суспільство може розвиватися, вирішувати нагальні проблеми, здійснювати комунікацію тощо. Також треба враховувати те, що інформація як первинний продукт має бути перероблена для отримання наступного контенту.
Важко не погодитися з науковцями [5, c. 95], які у своєму досліджені доводять, що “людина не може охопити й частки того потоку, який проходить різними інформаційними каналами щодня. Цю проблему можна розв’язати лише через упорядкування інформації, її сортування і спеціалізацію, внутрішню селекцію людиною”.
Також треба враховувати думку науковців [5, c. 96], що сучасний студент повинен розуміти, що для журналістики поняття “інформація” дуже й дуже важливе, бо саме через збирання, обробляння та розповсюджування інформації здійснюється професійна журналістська діяльність.
Країні потрібна незалежна та якісна журналістика. Але такою вона стане, коли буде професійною та відповідальною. І студенти під час навчання і формування компетентностей мають розуміти, що відповідальність, як соціальне явище, охоплює практично усі без винятку види діяльності як їх якісного показника, тому вимір відповідальності притаманний будь-якому явищу суспільного життя. Окрім цього, доцільно стверджувати й про відповідальність конкретної особистості за власні вчинки зокрема, а не лише про відповідальність суспільства чи держави загалом. Отже, саме відповідальність особистості становить стержневий еквівалент вимірювання рівня сучасних суспільно-соціальних і державотворчих процесів [6, с. 47].
У процесі створення журналістського матеріалу студентам пропонується замислюватися на філософією Г. Сковороди, який наголошував на відповідальності людини під час здійснення вибору між добром і злом, правдою і облудою [7].
Що стосується соціальної відповідальності людини, то, на думку достатньої кількості науковців [8; 9, с. 20], вона пов’язана з наявністю в структурі її “особистісного потенціалу таких цінностей, як совість, довіра, толерантність, чесність, співучасть, обов’язковість, співчуття, почуття справедливості, правдивість, любов до ближнього, доброта та виявлення їх у соціально відповідальній поведінці. Вищим орієнтиром соціальної відповідальності людини є ведення такого способу життя, використання таких способів досягнення особистих цілей, які не завдають шкоди ані їй самій, ані іншим людям, ані природі, ані суспільству”.
Як доводять науковці [9, с. 24], правомірним є твердження, що відповідальність – це єдність об’єктивних і суб’єктивних її аспектів, зокрема – це одночасно взаємодія складових, що наведені на рис. 1.
Тобто, під час створення будь-якого контенту, студент – журналіст повинен враховувати наведені на рис. 1 аспекти. При цьому треба враховувати й те, що на діяльність сучасної людини впливають також і зовнішні фактори, а це породжує зовнішню відповідальність і передбачає обмеження свободи вибору. Отже, науковці наголошують [9, с. 26], що “зовнішня форма соціальної відповідальності постає як міра несвободи, що регламентує поведінку людей, обмежує їхню свободу, однак надає вчинкам вектора, за якого не утискаються інтереси соціуму або це утискання мінімізується”.
Рис. 1. Аспекти щодо формулювання поняття “відповідальність”
Студенти під час навчання професії мають знати, що права й обов’язки журналіста закріплені Законами України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, “Про інформацію” та іншими законодавчими актами. Також журналіст несе відповідальність в межах чинного законодавства за перевищення своїх прав і невиконання обов’язків.
Умовно соціальну відповідальність поділяють на нормативну (юридичну) та фактичну (соціальну).
Нормативною підставою соціальної відповідальності як негативної (ретроспективної), так і позитивної (перспективної), є система наявних чинних соціальних норм, що функціонують у даному суспільстві [6, с. 63].
О. Охріменко та Т. Іванова [8, с. 13] пропонують розрізняти такі види соціальних норм як: звичаї, традиції, норми моралі, релігійні (канонічні) норми, етичні норми, політичні норми, корпоративні норми, норми громадських організацій, технічні норми, норми культури, норми права тощо.
Головними нормативними джерелами, де відображені стандарти якості журналістського матеріалу є Кодекс професійної етики українського журналіста, Етичний кодекс українського журналіста, Декларація принципів поведінки журналістів (Міжнародної федерації журналістів), та міжнародні стандарти та принципи журналістської етики [10, с. 11–13].
Основними журналістськими стандартами [11], якими повинен керуватися журналіст у своїй професійній діяльності є такі, що наведені в табл. 1.
Таблиця 1
Основні журналістські стандарти якості матеріалу [5; 11; 12, с. 281–282]
| Стандарт якості матеріалу | Умови виконання стандарту |
| Баланс думок і точок зору | Мають бути представлені різні погляди на подію, яка розглядається. Тобто демонструється неупередженість журналістів, здійснюється відображення та аргументація позиції різних сторін. |
| Своєчасність, оперативність | Новини та інформація мають бути актуальними для аудиторії в момент її споживання. |
| Достовірність (посилання на джерела) | Новинний матеріал має містити посилання на компетентне джерело отримання інформації. Журналіст не має використовувати незаконні або недостойні методи збирання інформації. Анонімне джерело допускається тільки, якщо передається виключно важлива для суспільства інформація. |
| Відокремлення фактів від коментарів | Журналіст повинен бути нейтральним, коли працює в інформаційному жанрі. Завданням журналіста має бути саме збирання фактів, робота з інформацією, а не висловлювання власних міркувань та інтерпретація фактів. |
| Точність | Журналіст має здійснювати ретельну перевірку назв, імен, цифр, понять; виправлення своїх помилок (за наявності). |
| Повнота представлення фактів та інформації по проблемі | Під час підготовки матеріалу передбачається вичерпне подання ключових фактів з теми матеріалу, новини. Інформація має відповідати на чотири головні питання: Що за інформація? Де відбуваються події? Коли подія виникла? Як сталася подія? |
Треба враховувати те, що наведені вимоги щодо дотримання журналістських стандартів, які впливають на якість журналістського матеріалу, ставляться, в основному, до інформаційно-новинних матеріалів. Саме під час створення новин журналісти мають дотримуватися не тільки журналістської етики, а і норм і положень, що закріплені законодавством.
При зіткненні конфліктних точок зору журналіст не може виступати на боці одного з опонентів. Завдання сучасного журналіста полягає в іншому – повідомляти громадськість про конфлікт, подаючи збалансовано різні думки.
Таким чином, сучасний студент – майбутній журналіст, має розуміти, що його незалежність та свобода передбачають відповідальність перед власною аудиторією. Причому, відповідальність за сформований контент розглядається як обов’язкове дотримання журналістських стандартів та етичних принципів. Тільки на цьому базується якісна журналістика, і тільки якісна журналістика спроможна викликати довіру у читача.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Концепції впровадження медіа-освіти в Україні. Схвалено постановою Президії Національної академії педагогічних наук України 20 травня 2010 року, протокол № 1-7/6-150 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ispp.org.ua/news_44.htm.
2. Зима О. Обґрунтування застосування медіаосвітніх елементів у вищій школі // Збірник статей Шостої міжнародної науково-методичної конференції «Практична медіаграмотність: міжнародний досвід та українські перспективи». – Київ. : Центр Вільної Преси, Академія української преси, 2018. – 240 с.
3. Закон України “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540/97-вр.
4. Класифікатор професій ДК 003:2010. Національний класифікатор України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/va327609-10#n4.
5. Медіаосвіта та медіаграмотність: підручник / Ред.-упор. В. Ф. Іванов, О. В. Волошенюк; За науковою редакцією В. В. Різуна. – Київ: Центр Вільної Преси, 2013. – 352 с.
6. Грищук В. К. Соціальна відповідальність: навчальний посібник. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2012. – 152 с.
7. Сковорода Г. Разговор пяти путников о истинном щастіи в жизни [Разговор дружескій о душевном мире] / Григорій Сковорода // Григорій Сковорода. Твори: в 2 т. / упор. І. А. Табачников. – К.: Вид-во АН УРСР, 1961. – Т. 1. – С. 207–248.
8. Охріменко О. О., Іванова Т. В. Соціальна відповідальність. – Навч. посіб. – Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут». – 2015. – 180 с.
9. Соціальна відповідальність: теорія і практика розвитку : монографія / [А. М. Колот, О. А. Грішнова та ін.] ; за наук. ред. д-ра екон. наук, проф. А. М. Колота. – К. : КНЕУ, 2012. – 501 с.
10. Практикум із журналістської етики [Текст]: Навчальний посібник / Передм. В. П. Мостового. – В. Ф. Іванов, С. В. Штурхецький. – Під ред. проф. В. Ф. Іванова. – К. : видавець О. Зень, 2012. – 320 с.
11. Чоповський Д. Журнстандарти: огляд-2011. Інститут масової інформації [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://imi.org.ua/monitorings/jurnalistski-standarti-normativna-dovidka-i28622.
12. Практична медіаосвіта: авторські уроки. Збірка / Ред. – упор. В. Ф. Іванов, О. В. Волошенюк; За науковою редакцією В. В. Різуна. – Київ: Академія української преси, Центр вільної преси, 2013. – 447 с.
The article is devoted to the problems of formation of competencies among students-journalists. In particular, it is the responsibility of the contemporary journalist to create content and communicate with consumers of information. The article highlights journalistic standards that affect the quality of journalistic material.
Keywords: journalist; information; responsibility; competence; journalistic standards.
Партнери конференції
Міністерство освіти і науки Ук
раїни головний орган у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов’язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
Академія Deutsche Welle провідна організація Німеччини для розвитку міжнародних засобів масової інформації. Консультанти і тренери підтримують вільні і незалежні медіа з 1965 року. Організація пропонує міжкультурні та професійні навчальні семінари, програми і стажування для майбутніх журналістів. DW Академія також розробила магістерську програму «Міжнародні Медіа Студії», яка поєднує у собі навчання з розвитку ЗМІ, управління медіа, журналістики та комунікації. За фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.
«
Медійна програма», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID), покликана надати місцевим медіа засоби й можливості для того, щоб розширити доступ громадян до високоякісних новин та інформації. Ця програма, виконавцем якої є МГО Internews, працюватиме з 2018 до 2023 рр. та є найбільшим проектом із розвитку медіа в історії України.
Організація IREX – міжнародна неприбуткова організація, заснована в 1968 році, яка створює справедливий, процвітаючий та інклюзивний світ шляхом розширення можливостей для молоді, культивації лідерів, зміцнення інституцій та розширення доступу до якісної освіти та інформації. З 2015 року в Україні IREX впроваджує проєкти з медіаграмотності, а з лютого 2018 року організація реалізує масштабний проєкт «Вивчай та розрізняй: інфо-медійна грамотність» для освітян середньої та вищої школи. Проєкт розрахований на 650 шкіл, 20 ІППО та 20 ЗВО, які в свою чергу нададуть навички критичного сприйняття інформації (КСІ) принаймні 45 000 учнів, 4000 вчителів та 2000 студентів-педагогів для усвідомлення ними цінності високоякісної інформації в контексті шкільної освіти.
Титульне фото: https://ru.freepik.com/free-photos-vectors/business. Business вектор создан(а) macrovector - ru.freepik.com
