Автор статті: Ліна Анищенко - старший викладач кафедри педагогіки та психології Чернігівський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені К. Д. Ушинського
Обґрунтовано актуальність дослідження типів медіатравматизації педагогів. Визначено медіатравму, спеціфічною ознакою якої є задіяність медіа як засобу або джерела траматизації педагогів та профілактика медіатравматизації.
Ключові слова: медіа, травма, педагоги, сприймання інформації, профілактика, медіактивність.
Медіатравматизація педагогів, інформаційні, комунікативні, емоційні перевантаження, виснаження адаптивних ресурсів, актуалізують проблему збереження їх фізичного та психічного здоров’я.
Чинниками, що посилюють питому вагу наслідків медіатравми на педагогів можуть виступати: висока відповідальність, покладена на них з боку суспільства та родини за життя й здоров’я, виховання і навчання дітей, психічні перевантаження, дисбаланс між затратами та винагородою тощо. Окрім того, професія вчителя – з «жіночим обличчям», тому вплив цих наслідків посилюють домашні обов’язки, дефіцит часу для родини, що вимагає компромісного балансування між роботою та сім’єю і призводить до зростання психоемоційної напруги, фізичного та психічного виснаження тощо.
Актуальності дослідженню додають і негативні наслідки медіатравми педагогів для дітей, з якими працюють вчителі: діти перебувають у стривожено-напруженому стані, невротизуються, гальмується їх розумова та фізична активність тощо.
Поняття травми, запозичене з медицини, досить швидко знайшло застосування в психології, а вже звідти увійшло в науки гуманітарного циклу, ставши важливим елементом інших дискурсів. У цьому сенсі українська традиція вивчення травм є відображення загальносвітової тенденції, оскільки можна констатувати певне розмаїття дослідницьких підходів і трактувань процес травматизації в т.ч. в медіа.
Психологічний зміст трактування травми, бере початок з теорії З. Фрейда і найбільш чітко сформульована К. Карут, що акцентує увагу на загальних механізмах переживання травматичного минулого [1, с. 562].
Ця гіпотеза, що була вироблена в 70-ті роки минулого століття в США в якості реакції на так званий «в’єтнамський синдром» і отримала згодом поширення в психології та психотерапії. Основою вивчення психічних травм є теорія З. Фрейда, а саме – становлення специфіки травми як зацикленості свідомості на певних подіях індивідуального минулого.
Фрейд вказує, що термін «травматичний »передбачає, що« синдром викликаний саме нещасним випадком» [19, с. 17].
До цієї ж теми в 1900 році звертався і Е. Крепелін. Він розглядав проблематику психічної травми з тих же позицій, що і Фрейд, у своїй роботі «Введення в психіатричну клініку» [8]. У цьому дослідженні Крепелін говорить про існування двох категорій травми: «Невроз страху» і власне «травматичний невроз», хоча відмінності між ними невеликі.
Властиво, травма перешкоджає переміщенню будь-якого факту із сьогодення в минуле, травмована людина знаходиться у «вічному сьогодні», постійному переживанні подій, що зафіксувалися лише в її свідомості, в тому числі побачене в медіа (катастрофи, бойові дії, поховання померлих бійців).
На думку української медіапсихологині О. Вознесенської, медіатравма – це психічна травма, що виникла під інтенсивним впливом медіа-повідомлень,медіа-контенту,отримана з використанням медіа-засобів, як шкідлива для психіки реакція на емоційно значущу подію, що зачіпає значущі сфери існування людини, і яка пов’язана із сильними, стресовими впливами на психіку, загрозою (чи така, що сприймається загрозливою, порушує відчуття безпеки) для життя.
В одній з останніх праць А. Еткінд безпосередньо звертається до проблематики травми, акцентуючи увагу на різних механізмах звернення до травматичного минулого. В якості таких механізмів розглядаються «травма» і «горе», яким надається навіть не стільки психологічне, скільки культурне значення. Спорідненим для обох механізмів є періодичне звернення до минулого, яке призводить до неможливості адекватного сприйняття дійсного. «Травма є відповіддю на стан, в якому опинилося Я; горе є відповіддю на стан іншого» [9, с. 27]. Якщо травма передбачає неможливість репрезентації, оскільки людина не в змозі відрізнити власне стан від зміненого біографічного і культурного контексту, то відчуття горя якраз будується на історичності часу, розриві між минулим і сьогоденням, який не тільки усвідомлюється, а й потребує відповідної репрезентації. При цьому горе потребує створення певних ритуалів, які дозволяють примиритися з тим, що сталося, вибудувати не лише тимчасову, але і символічну дистанцію, по відношенню до травматичних подій, що дозволяє спільноті існувати далі, зберігаючи і відтворюючи колективну пам’ять як джерело спільної скорботи, а не фрустрованих емоцій.
Згідно з класифікацією, прийнятою в тілесно-зорієнтованій психотерапії, в напрямку бодинаміки, психічна травма може виникнути як наслідок безпосереднього насильства над людиною (terror trauma), так і через переживання нею жаху та безпорадності, коли вона спостерігає за якимись страшними подіями, не будучи залученою до них (horror trauma). Медіа, що висвітлюють травматичні події, особливо трагічні – війни, теракти, катастрофи, природні катаклізми тощо, викликають у глядачів психологічну напруженість, створюють враження,що світ надзвичайно небезпечний, тоді як насправді частота, інтенсивність та руйнівна сила зазначених катастроф із плином часу та розвитком цивілізації зменшуються, людство стає гуманнішим, скрізь у світі зменшується смертність та підвищується якість життя [6].
Згідно DSM-IV, вважається, що людина пережила травматичну подію, якщо існують одночасно дві умови:
1) Людина пережила або спостерігала в т.ч. в медіа одну або більше подій, в яких з ним або з іншими людьми відбулося наступне: виникла загроза смерті, потенційна або реальна; отримано серйозне поранення або виникла загроза отримання інвалідності.
2) Людина реагувала на це інтенсивним страхом і почуттям безпорадності [7].
Ситуації, що вимагають сили, які перевищують звичайний адаптивний потенціал, описуються в різних термінах: життєві труднощі, критичні ситуації, негативні життєві події, стресові життєві події. Кожна з цих ситуацій таїть в собі виклик або загрозу життєдіяльності людини, або призводить до непоправних втрат. Кожна з цих ситуацій обмежує активність індивіда, має вимоги, часто перевищують його здібності, моральні та матеріальні ресурси. Тобто, ці ситуації відносяться до факторів, що викликають стрес [8, c. 113].
Почуття, які супроводжують травми і їх наслідки, можуть бути дуже різними:
• образа: «це несправедливо, так не має бути, все проти мене»;
•тривога, страх, які починають проявлятися пізніше як почуття невпевненості в собі, неадекватності, дефіцитарності;
• сором і почуття вини (коли вина спонукає людину не до покаяння, а до переживань);
• ізоляція, розгубленість;
• відчуття безглуздя життя, втрати сенсу в цілому [9, c. 121].
Е. М. Черепанова описує травмовану особистість, як таку, що не лише сформувалася під дією травматичного стресу, але яка стала вважати позитивними патологічні зміни, що відбулися з нею, знаходити психологічні вигоди в цьому, іноді навіть пишатися цим. Травматична особистість, за визначенням Е. М. Черепанової – це більш-менш стійкий набір рис, які формуються під впливом травми, які людина не змогла або не захотіла проаналізувати, та вибудувала на місці зруйнованих базових ілюзій інші [10, с. 50]
За дослідженнями (Якиманська, 2015) педагоги найчастіше реагують на травматичні події переживаннями гіркоти, скорботи, досади, боязні, образи. Трохи рідше зустрічаються реакції у вигляді відчуття безпорадності, ошелешеності, роздратування.
Профілактикою медіа травматизації педагогів може бути формування у них таких якостей як:
1) самомотивація на критичне ставлення до інформації і пріоритет раціонального сприймання різних видів медіапродукції від теленовин, аналітичні програми до політичних ток-шоу тощо;
2) здатність до рефлексії власних емоцій/почуттів щодо споживаного медіаконтенту;
3) критичне осмислення сприйнятого, фокус на здоровий глузд, а не на емоції, аргументоване оцінювання;
4) переосмислення сприйнятого, надання йому нових, власних смислів;
5) медіатворчість як здатність профілактики деструктивним впливам у медіа та інше.
Варто пам’ятати, що медіатравма може мати екзистенцій характер і є прикладом ситуації, в якій є вірогідність увиразнити екзистенціали існування особистості. Медіатравматичний досвід часто дозволяє актуалізувати відчуття страху, який має як конструктивний, так і деструктивний потенціал. Травма у медіа як досвід, пов’язаний з внесенням змін до звичного кола речей і поширенням недовіри, травматичні переживання, пов’язані зі спогляданням видовища смерті інших людей у мас-медіа часто стають заваді подальшій медіатворчості педагога та можуть спровокувати медіа-аскетизм. Водночас медіатравматичний досвід має шанси стати ситуацією, з якої починається посттравматичне зростання. Особа, яка є психологічно і екзистенційно готовою до медіатравмуючих переживань, готова і до такого зростання.
Найближчою перспективою нашого дослідження має бути: розробка критеріїв деструктивних інформаційних впливів і емпірична перевірка засобів медіапсихологічної профілактики педагогів; створення системного комплексу медіапсихологічних засобів, спрямованих на реалізацію медіаінформаційної безпеки у сфері медіа і особистої безпеки у першу чергу для педагогів в Україні.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Карут К. Травма, время и история // Травма: пункты. М.: НЛО, 2009. С. 561-581.
2. Фрейд З. Исследование истерии. СПб.: ВЕИП, 2005. 464 с.
3. Крепелин Э. Введение в психиатрическую клинику. М.: БІНОМ, 2004. 493 с
4. Вознесенська О. Л. Імпліцитна типологія медіатравм в контексті медіаактивності особистості [Електронний ресурс] / О. Л. Вознесенська // Медіатравма в умовах інформаційної війни: психологічний та педагогічний аспекти: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф 20-21 червня 2017 р. – К., 2017. – Режим доступу : http://mediaosvita.org.ua/book/voznesenska-o-l-implitsytna-typologiyamediatravm-v-konteksti-mediaaktyvnosti-osobystosti/
5. Эткинд А. Кривое горе. М.: НЛО, 2016. 328 с
6. Roser M. The short history of global living conditions and why it matters that we know it [Electronic resource] / Max Roser. – 2017. – Access mode :
7. https://ourworldindata.org/a-history-of-global-living-conditions-in-5-charts/.
8. American Psychiatric Association. Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders (4th ed.). Washington, D. C.: American Psychiatric Association, 1994 (http//trevoga.depressii.net, 25.04.2008).
9. Муздыбаев К. Стратегия совладания с жизненными трудностями // Журнал социологии и социальной антропологии. 1998. Т. 1. No 2. С. 100–110.
10. Черняева С. А. Развитие личности и психологическая помощь в свете христианского мировоззрения. СПб.: Речь, 2007. 191 с.
11. Черепанова Е. М. Психологический стресс. М.: Изд. центр «Академия», 1997. 96 с.
12. Якиманська І. С. Социальные представления о детских травмах у специалистов помогающих профессий образования и здравоохранения // Известия РГПУ им. А.И. Герцена. 2015. №177. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/sotsialnye-predstavleniya-o-detskih-travmah-u-spetsialistov-pomogayuschih-professiy-obrazovaniya-i-zdravoohraneniya (дата обращения: 19.02.2020).
The relevance of the study of types of media traumatization of teachers is substantiated. Mediative trauma is defined, the specific feature of which is the involvement of the media as a means or a source of traumatization of teachers and prevention of media traumatization.
Keywords: media, trauma, teachers, information perception, prevention, media activity.
Партнери конференції
Міністерство освіти і науки Ук
раїни головний орган у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов’язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
Академія Deutsche Welle провідна організація Німеччини для розвитку міжнародних засобів масової інформації. Консультанти і тренери підтримують вільні і незалежні медіа з 1965 року. Організація пропонує міжкультурні та професійні навчальні семінари, програми і стажування для майбутніх журналістів. DW Академія також розробила магістерську програму «Міжнародні Медіа Студії», яка поєднує у собі навчання з розвитку ЗМІ, управління медіа, журналістики та комунікації. За фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.
«
Медійна програма», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID), покликана надати місцевим медіа засоби й можливості для того, щоб розширити доступ громадян до високоякісних новин та інформації. Ця програма, виконавцем якої є МГО Internews, працюватиме з 2018 до 2023 рр. та є найбільшим проектом із розвитку медіа в історії України.
Організація IREX – міжнародна неприбуткова організація, заснована в 1968 році, яка створює справедливий, процвітаючий та інклюзивний світ шляхом розширення можливостей для молоді, культивації лідерів, зміцнення інституцій та розширення доступу до якісної освіти та інформації. З 2015 року в Україні IREX впроваджує проєкти з медіаграмотності, а з лютого 2018 року організація реалізує масштабний проєкт «Вивчай та розрізняй: інфо-медійна грамотність» для освітян середньої та вищої школи. Проєкт розрахований на 650 шкіл, 20 ІППО та 20 ЗВО, які в свою чергу нададуть навички критичного сприйняття інформації (КСІ) принаймні 45 000 учнів, 4000 вчителів та 2000 студентів-педагогів для усвідомлення ними цінності високоякісної інформації в контексті шкільної освіти.
Титульне фото: https://ru.freepik.com/free-photos-vectors/background. Background вектор создан(а) rawpixel.com - ru.freepik.com
