Маніпуляції, від яких не захиститися фактчекінгом та стандартами BBC

Автор статті: Артем Захарченко - кандидат наук із соціальних комунікацій, доцент кафедри мультимедійних технологій і медіадизайну Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка директор з досліджень Центру контент-аналізу

В епоху пост-правди фактчекінг і стандарти BBC вважаються ключовими інструментами для боротьби з маніпуляціями в медіа [10]. Дотримання стандартів точності, безсторонності, балансу думок, вважається найкращим запобіжником проти маніпуляцій. Тим не менше, навіть так звані «якісні» видання, які дотримуються зазначених норм, часто наражаються на критику. Зокрема, так було з передвиборчим розслідуванням BIHUS.info про друзів Петра Порошенка, яке спричинило в медіапросторі дискусію щодо того, чи є воно передвиборчим «вкидом» [9]. Результати цього розслідування могли вплинути на рейтинги кандидатів у президенти за механізмом встановлення порядку денного другого рівня: коли у свідомості читачів встановлюється асоціація між двома явищами, скажімо, прізвищем політика та корупцією. А отже, є маніпуляцією.

Під терміном «маніпуляції» ми розуміємо прихований навмисний вплив, який реципієнт зазвичай не може розпізнати. У такому разі, ми можемо розташувати різні види маніпуляцій за зростанням складності та ефективності. Серед них фейкові новини – найпростіший і найбільш масовий вид. Його ефективність тримається на низькому рівні медіаосвіти в аудиторії та на її непризвичаєності до фактчекінгу. Так, існують дослідження, що доводять: люди, що звикли споживати і поширювати новини таблоїдів, з більшою імовірністю роблять те ж саме і з фейковими новинами [2]. Для більш складних маніпуляцій, таких, як логічні помилки, психологічні, соціальні або організаційні маніпуляції, які часто використовуються для підсилення пропаганди [3], простого фактчекінгу недостатньо: для їх уникнення необхідне дотримання професійних стандартів.

Обмежені можливості фактчекерів у протидії маніпуляціям дослідники почали зауважувати лише в останні роки. У свіжій роботі лондонського центру Demos стверджується: «більшість інформації, поширюваної під час інформаційних операцій, була не «фейками», а вибірковим поширенням повідомлень поважних мейнстрімних медіа для впливу на порядок денний» [5, с. 7]. Однак маніпуляції з порядком денним складніші конструкційно, і виявляються складніше. Наразі вчені розрізняють порядок денний трьох рівнів. На першому рівні передбачається, що частота, з якою медіа згадують певний об’єкт – проблему або персону – впливає на те, наскільки важливим цей об’єкт здається аудиторії [7]. Другий рівень стосується атрибутів цих об’єктів: якщо їх згадувати неодрноразово в контекстній близькості, то об’єкти отримують відповідні «ярлики» в свідомості аудиторії [6]. Нарешті, третій рівень встановлює зв’язки між об’єктами у певній когнітивній структурі, що має мережеву форму [4].

Всі ці рівні встановлення порідку денного можуть бути піддані маніпуляціям. Наразі дослідники виявили два таких рівні. По-перше, це порядок денний, що встановлюється фейковими новинами [8]. По-друге, на прикладі ірландської політичної системи місцеві дослідники {Formatting Citation} виділяють окремий тип заангажованості – заангажованість порядку денного, на ряду з заангажованою помітністю та тональністю. Згаданих проблем можна уникнути, завдяки стандартам ВВС. Проте загрози на рівні ньюзмейкерів та їх навмисних намірів впливу своїми діями на порядок денний досі не були вивчені в медіадослідженнях.

Відтак, метою нашого дослідження стала перевірка гіпотези про можливість для ньюзмейкерів маніпулювати навіть якісними медіа шляхом створення інфоприводів, які ті не зможуть проігнорувати. За нашим припущенням, медійники не звертають уваги на імовірну піарну мету теми, яка з’явилася в інформаційному просторі, і, провівши фактчекінг, створюють цілком збалансований журналістський текст, який впливає на порядок денний. Ми запроваджуємо окремий вид маніпуляції – фейковий інфопривід, який є підвидом маніпуляцій з порядком денним.

Для виконання нашої мети ми простежили за поширенням восьми тем, щодо яких можна було припустити, що вони були запущені винятково або зокрема для піару. Ми обмежилися діями, які не мали настільки великого впливу на долю країни або світу, що могли викликати інтерес у редакторів попри усвідомлення їх піарності. Відбиралися реальні, неспонтанні, навмисні дії: кримінальна справа, реєстрація законопроекту, з’їзд тощо, а не, скажімо, заяви або аварії. Піарність цих дій не мала бути очевидною, передбаченою їх характером. Скажімо, мітинги, пікети, публікація книжок чи пісень також не підходять для цього дослідження.

У підсумку, ми отримали такий список:

– Позови Андрія Портнова проти Петра Порошенка (період аналізу, який ми обрали: 20 травня – кінець серпня);

– Собор, проведений Філаретом, щодо нібито відновлення УПЦ (КП) (1 червня – 25 червня);

– «Дематюкаційний закон» Ольги Богомолець (2 – 15 липня);

– Ініціювання Росією обговорення мовного закону в ООН (2 липня – 18 липня);

– Рішення Баришівського райсуду про заборону на польоти компанії SkyUp (10 червня – 10 липня);

– Заява міністра охорони здоров’я Зоряни Скалецької з посиланням на виявлення СБУ порушень при закупівлі «швидких» (27 вересня – 2 жовтня);

– Позов Тетяни Чорновол проти Андрія Портнова щодо створення злочинної організації (10 серпня – 20 вересня);

– Ухвалення закону про імпічмент (29 серпня – 25 вересня).

Ми опитали 8 компетентних українських експертів: піарника, політолога, медіаменеджера, фактчекера, редактора та журналіста. Попросили їх визначити піарність кожної із тем, а також оцінити певну вибірку медіа, які фігурують в різних українських рейтингах, як «якісні». Ми виходили з припущення, що кількість публікацій у темі залежить щонайменше від трьох параметрів: від того, скільки інфоприводів з’явилося у рамках цієї теми, від того, наскільки дійові особи є вагомими для цієї категорії медіа, а також від того, наскільки серйозні зміни відбуваються із зазначеними дійовими особами. Відчуття журналістами піарності теми, вочевидь, має знижувати третій із указаних показників. Тому нашою метою було з’ясувати, чи «якісніші» медіа менше реагують на більш маніпулятивні теми ньюзмейкерів, чи не замислюються про це.

Деталі методики описані в публікації [11]. Якщо коротко, то ми підрахували, скільки публікацій кожне видання присвятило кожній із досліджуваних тем. Окремо ми рахували публікації, в яких медіа наголошують на піарній природі події. У двох із досліджуваних тем був також третій тип публікацій: коли опоненти ініціатора теми, а робили свою асиметричну дію, аби перекреслити плани ініціатора. Так, Україна використала інспіроване РФ слухання в ООН про мовний закон, щоб актуалізувати тему українських моряків. А юристи Порошенка подали позов про завідомо неправдиве повідомлення про злочин.

Рис. 1. Кореляції між рейтингом медіа та висвітленням ними досліджуваних тем.

Наше припущення про те, що чим «якісніше», на думку експертів, медіа, і чим вища, на їхній же погляд, піарність теми, тим менше новин першого типу вони цій темі присвячують, зовсім не справдилася. Так, коефіцієнти кореляції на Рис.1 нібито показують, що зі зростанням визначеної експертами «якості» медіа скорочується кількість новин, які вони присвячують досліджуваним темам (коеф. кореляції – 0,582). Але ще більше скорочується кількість новин з констатацією піарності і новин про асиметричні відповіді (коеф. – 0,811). Це можна пояснити тим, що в нашій вибірці «якісніші» медіа просто в середньому рідше публікують будь-які новини, а не лише присвячені піарним темам. Якщо ж врахувати поправку на те, яку частку публікацій створює кожне медіа нашої вибірки в інших, непіарних темах, то бачимо цілковиту відсутність кореляції (коеф. 0,043).

Схожа картина – і щодо рейтингу піарності тем. На Рис.2 ми бачимо, що, чим більш піарна тема, тим менше про неї написано публікацій як без констатації піарності, так і з нею, але цей зв’язок дуже слабкий. Іще слабший він між «якістю» теми та кількістю новин на один інформпривід. Іншими словами, виходить, що коли достатньо вагомий ньюзмейкер запускає певну тему, йому достатньо генерувати якомога більше інфоприводів, а також провокувати своїх опонентів на відповіді – і порядок денний медіа, навіть якісних, буде зазначати впливу.

Рис.2. Кореляції між піарністю теми та увагою до неї медіа з вибірки.

Іншими словами, у випадку, коли достатньо «розкручений» ньюзмейкер робить певну цікаву для суспільства дію, йому достатньо продовжувати створювати якомога більше інфоприводів, наприклад, ініціювати відповіді своїх опонентів, і йому вдасться вплинути на порядок денний навіть «якісних» медіа. Це працює навіть у випадку, якщо дія, що розпочала тему, є «фейковою», тобто, його задекларована і справжня мета не збігаються. Адже у більшості випадків принаймні українські журналісти самі не роблять висновків про те, що тему запущено для піару. Щоправда, якщо хтось із учасників дискусії робить для них такий висновок, говорячи, що тема запущена «лише для піару», то цей меседж добре транслюється, активніше за більшість інфоприводів у таких темах. Так само, як і контратаки – асиметричні піарні дії опонентів ініціатора тем.

Інша справа, що якісні або майже якісні медіа майже ніколи не нагадують про піарну природу теми в бекграундах повідомлень, написаних з нагоди нових інфоприводів. Для прикладу, за тиждень після подачі першого з позовів Портнова проти Порошенка, команда п’ятого президента України спочатку назвала дії екс-заступника голови АП юридичним тролінгом, а потім подала зустрічний позов, де звинуватила його у завідомо неправдивих обвинуваченнях. Якісні медіа з увагою поставилися до обох заяв. Але потім ці меседжі майже зовсім не зустрічалися у бекграунді про нові подальші позови Портнова.

У висновку зазначимо, що, для уникнення піарності, медіа, які прагнуть бути максимально незаанґажованими, варто зважати на мотивацію ньюзмейкерів. Корисним буде ставити такі запитання: навіщо ініціатор теми зробив певну дію? Чи не варто цю тему проігнорувати як таку, що не матиме жодних наслідків, окрім встановлення порядку денного? Або ж чи не варто хоча б знайти спікера, який підтвердить піарну природу теми, і цитувати його не лише в одному матеріалі?

Цей висновок стосується і піарників: якщо їх опонент скликає непотрібні слухання, подає безглуздий позов, реєструє дивний законопроєкт, безперспективно добивається певних ухвал у суді тощо, не варто просто критикувати його дії – це лише допомагає опоненту роздувати скандал, який працює на його порядок денний. Більш ефективною буде асиметрична відповідь, яка допоможе, використовуючи його медійну вагу, просувати власні меседжі атакованого.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Brandenburg, H. Political bias in the Irish media: a quantitative study of campaign coverage during the 2002 general election. Irish Political Studies. 2005. Vol. 20, No. 3. C. 297–322.

2. Chadwick A., Vaccari C., O’Loughlin B. Do tabloids poison the well of social media? Explaining democratically dysfunctional news sharing. New Media and Society. 2018. Vol. 20, No. 11. C. 4255–4274.

3. Hart C. Argumentation meets adapted cognition: Manipulation in media discourse on immigration. Journal of Pragmatics. 2013. Vol. 59. C. 200–209.

4. Guo L., Vu, H. T., McCombs M. An expanded perspective on agenda-setting effects. Exploring the third level of agenda setting Una extensión de la perspectiva de los efectos de la Agenda Setting . Explorando el tercer nivel de la Agenda setting. Revista de Comunicación. 2012. Vol. 11. C. 51–68.

5. Krasodomski-Jones A., Smith J., Jones E., та ін. Warring Songs: Information Operations in the Digital Age / London: 2019.

6. McCombs M. New frontiers in agenda setting: Agendas of attributes and frames: Mass Communication Review, 97. C. 32–52.

7. McCombs M. B. E., Shaw D. L. THE AGENDA-SETTING FUNCTION OF MASS MEDIA / Oxford University Press, 1972.

8. Vargo C. J., Guo L., Amazeen M. A. The agenda-setting power of fake news: A big data analysis of the online media landscape from 2014 to 2016. New Media and Society. 2018. Vol. 20, No. 5. C. 2028–2049.

9. «Армія. Друзі. Емоції», або Чому бомба від Bihus.info вибухнула з такою силою: URL: https://detector.media/kritika/article/164341/2019-03-22-armiya-druzi-emotsii-abo-chomu-bomba-vid-bihusinfo-vibukhnula-z-takoyu-siloyu/ Детектор медіа, (дата звернення: 21.11.19).

10. Журналісти проти фейків: рецепти ВВС та українських ЗМІ: BBC News Україна. 2017.

11. Захарченко А. Як маніпулювати аудиторією за допомогою «якісних медіа»: дослідження – Центр контент-аналізу: URL: https://ukrcontent.com/blog/yak-manipulyuvati-auditorieyu-za-dopomogoyu-yakisnih-media-doslidzhennya.html Центр контент-аналізу, (дата звернення: 21.11.19).