Оксана Волошенюк
Медіаграмотні стратегії для тих, хто лише випустив з рук чашку-непроливайку або як запросити дракончика на народини: огляд ресурсів Академії української преси для дошкільнят
Діти завжди були головними споживачами медіа, отже, медіаграмотність завжди архіважлива для них. Медіаграмотність охоплює всі медіа, разом з друкованими, але найбільше уваги нині зосереджено на цифрових медіатехнологіях. В останні десятиліття технологічний прогрес привів до того, що цифрові медіапристрої дедалі зручніші для дітей, сенсорні можливості смартфонів та планшетів вибудовуються навмисно для маленьких дітей, разом з дитячими телевізійними програмами та інтерактивними іграми.
Але загальноприйняте поняття медіаграмотності як здатності аналізувати, отримувати доступ та продукувати медіа здається абсолютно недосяжним для дошкільнят.
Фейз Рогоу – засновниця та президентка Національної асоціації освіти з медіаграмотності, консультантка з питань освіти, що спеціалізується на дитячих освітніх медіа так пояснила сугестивність цієї проблеми: «Трирічна Ганна відриває очі від телевізора й оголошує, що хоче запросити Кассі (наймолодшого дракона з мультфільму «Казки про драконів») на свій майбутній день народження. Її мати, вчителька, яка нещодавно пройшла курс з медіаграмотності, випробовує всі найкращі стратегії, щоб переконати Ганну в тому, що Кассі нереальний, але незалежно від того, що вона робить, Ганна, схоже, не розуміє.
Так сталося тому, що значна більшість матеріалів та стратегій медіаграмотності розроблена для учнів середнього та старшого шкільного віку та рідше для учнів початкового рівня. Часто ці ресурси не є доцільними, виходячи з розвитку дошкільнят. Тож зусилля мами могли б чудово спрацювати щодо учнів четвертого класу, але у випадку з Ганною вони вимагали навичок, які були недоступні її трирічній доньці з огляду на її рівень розвитку». https://www.medialit.org/reading-room/abcs-media-literacy-what-can-pre-schooolers-learn
Експертна думка
Валерій Іванов, президент Академії української преси
«У наш час пропаганда намагається вразити кожного. Не є винятком і діти. Важливо дати їм зрозуміти, що привабливість не завжди дорівнює чесності, що слід дивитися не тільки на мотиви, а й на наслідки вчинків. І успіхи аватарів, під якими вони виступають в комп’ютерних іграх, не завжди означають успіхи в реальному житті».
В Україні викладання медіаграмотності в школах (під назвою «Медіакультура») розпочали 2011 року для учнів 10-х класів кількох десятків експериментальних шкіл. Тож, зрозуміло, що лише тепер дійшла черга до формування медіаграмотності дошкільників – надзвичайно складного і сугестивного предмету. Академія української преси опікується освітою дошкільнят вже декілька років. Спільно з експертами створила декілька навчальних програм і посібників https://www.aup.com.ua/mediaosv/navchalni-programy/
Офіційних досліджень викладання медіаграмотності дошкільнятам не існує, тому поки ніхто не може запропонувати остаточної відповіді, як їх навчати медіаграмотності, але вже можна підказати деякі початкові апробовані стратегії.
Коли діти досягають дошкільного віку, їхня пізнавальна здатність опрацьовувати інформацію значно покращується. Як результат, дошкільнята можуть учитися з високоякісних освітніх телевізійних програм, проявляти емпатію, здатність розпізнавати емоції та впевненість у соціальній ситуації, але лише тоді, коли дорослі розмовляють з ними про медіатексти, які вони споживають.
Тому спочатку ми дали слово дітям і запитали у вихованців дитячих садків м. Черкас
Що таке медіа?
Відповіді дітей віком 6 років
Для чого потрібно медіа?
Відповіді дітей віком 4 роки
Медіаосвіта і «Я хочу і все!»
Діти дошкільного віку живуть ніби у двох світах: зовнішньому матеріальному і внутрішньому психологічному світі власних фантазій. Один з найулюбленіших їх жанрів – реклама. Але кількість реклами, невідповідної до віку вміст та інформація, впливові яких вони піддаються, робить їх вразливими до маніпуляцій. І хто з дорослих не пасував у магазині перед «Я хочу і все». Вони ще нездатні зрозуміти мотив, тому не вирізняють «програми» та «рекламні ролики». Під час навчання дошкільнят навичкам медіаграмотності, можна використовуючи контент рекламних роликів.
Вправа від Ірини Ковач, завідувачки медіацентру КЗ «Херсонська обласна бібліотека для дітей ім. Дніпрової Чайки» Херсонської обласної ради з посібника АУП «45 ідей як викладати медіаграмотність» https://www.aup.com.ua/45-idey-yak-vikladati-mediagramotnist-d/
Інтерактивна медіагра «Купуємо солодощі»
Мета: сформувати розуміння реклами дітьми, навчити розрізняти різні види реклами.
Запитання для бесіди:
Потім ведучий знайомить дітей з різними видами медіа, де може бути розміщена реклама про солодощі, та демонструє приклади.
Приклад 1. Реклама на телебаченні
Дітям демонструється 1–2 відеоролики реклами солодощів (шоколаду, кіндеру, соків).
Реклама кіндеру: https://www.youtube.com/watch?v=DfEL-nNBtsc.
Реклама орео: https://www.youtube.com/watch?v=H51UKCIovvw.
Реклама соку: https://www.youtube.com/watch?v=d8uldIGmwuc.
Запитання для бесіди:
Ставте такі питання:
Рекламні ролики: "Ви впізнали когось із "друзів»»? (персонажів, яких вони знають); "Що вони вам сказали?".
Приклад 2. Реклама в друкованих медіа (газетах, журналах)
Дітям демонструється кілька видів газет і журналів, як для дорослих, так і для дітей, з розміщеною в них рекламою солодощів. Ведучий звертає увагу дітей на розмір зображення реклами та яскравість кольорів.
Запитання для бесіди:
Чи різниться зображення солодощів від інших зображень – фото тощо?
Чим воно різниться?
Вихователька/вихователь звертає увагу дітей на розмір зображення реклами та яскравість кольорів.
Приклад 3. Вулична реклама
Дітям демонструється кілька видів вуличної реклами: бігборди, мініщити на зупинках, айсстопери, реклама на транспорті.
Запитання для бесіди:
Де ми можемо побачити таку рекламу?
Вихователька/вихователь звертає увагу дітей на розмір зображення реклами та яскравість кольорів і те, що вона розміщена на вулиці, тому й зветься вуличною рекламою.
Приклад 4. Реклама на радіо
Дітям пропонується прослухати кілька авдіозаписів радіореклами.
Реклама піци: https://urd.com.ua/images/stories/NR_Radio/Turbo%20Pizza_1.MP3.
Реклама води: https://urd.com.ua/images/stories/NR_Radio/tm_Aizberg.mp3.
Запитання для бесіди:
Чи звук гучний?
Чи супроводжує музика?
Чи звучать вірші?
Після демонстрації всіх прикладів реклами, вихователька/вихователь:
Запитання для бесіди:
Який вид реклами найбільше запам’ятався, сподобався?
Чому?
Де ж справжнє?
Річ не в тому, що дошкільнята не розуміють різниці між «справжнім» і «вигаданим», а в тому, що вони означують «справжнє» інакше, ніж дорослі. Медіапсихолог Любов Найдьонова вважає, що фантазії дають дитині відчуття власної сили, яка контрастує з реальністю фізичного світу, де речі ще не підкоряються волі невмілої дитини. Якщо не розвивати контакт дитини з реальним світом у цьому віці, не підтримувати її самооцінку, в неї виникає велика спокуса втекти у світ фантазії, де все легко виходить.
Якщо переживання героя справжні для дітей, якщо вони співставляють себе з ним емоційно, то вважатимуть його реальним. Тож, замість того щоб намагатися переконати дитину, що дракончик не може прилетіти, краще обговорити, які з переживань або почуттів персонажа здаються їм більш справжніми. Любов до вигадки та емоційний зв’язок із персонажами робить навчання навичкам медіаграмотності захоплюючим.
Вправа від Тетяни Чашки, медіапедагога з Куп’янська «Дидактична гра «Справжнє – несправжнє»
Мета: формувати навички розрізняти за певними ознаками зображення реальних тварин (фото) від намальованого (малюнка); розвивати спостережливість, увагу, мислення; вчити ототожнювати предмети з довкілля зі світлиною.
Матеріали та обладнання: фотозображення тварин (коня, корови, кішки, собаки, свині) та малюнки цих тварин з теки «Демонстраційний матеріал: свійські тварини».
Дітям пропонується гра, у якій треба розглянути зображення та розкласти на два столи: на одному столі покласти справжнє зображення тварини, яке зробив фотограф (фото), а на другий стіл покласти картинку, на якій художник намалював тварину.
Потім педагог запитує:
– Чому саме це зображення ви вважаєте справжнім (тому що це – фото)?
– Чим малюнок відрізняється від фото?
Педагог пояснює дітям, що таке фотографія, як вона створюється і чим відрізняється від малюнка.
Медіавихованці медіацентру КЗ «Херсонська обласна бібліотека для дітей ім. Дніпрової Чайки» Херсонської обласної ради
Хто ж розповідає історію?
Один зі звичних роздумів над історіями – їх обговорення. Дошкільнята мають власну думку щодо того, що вони бачать, читають і чують.
Коли ми ставимо дітям запитання про те, що вони бачать, то заохочуємо думати та говорити про медіа. А коли просимо дошкільнят повторити ще раз, то вони вже і самі стають медіумом-оповідачем.
Вправа «Що далі?»
Ведуча/ведучий (вихователька/вихователь) застосовує метод «Постав на паузу». Вмикаємо мультфільм «Доставлення» (Режисер: Тіль Новак, 2006)
Ставимо на паузи
Зупинка. 0:18 сек.
Зупинка 0:24 сек.
Зупинка 0:40 сек.
Перегляньте цілком фільм – продовження історії (https://www.youtube.com/watch?v=TsHLFEVd26Q).
Підсумуйте: ці два мультфільми – це історія про несподівані пригоди, подорожі та дружбу.
Вчимо мову зображень
Як письменники використовують слова, так виробники візуальних творів використовують кадри. Дошкільнятам доступна азбука медіа на основі зображень, нові споживачі починають ідентифікувати знімки, почати розуміти перспективу.
Існують вісім основних методик з декодування рухомих зображень. Ці методики дозволяють урізноманітнити способи використання рухомих зображень на заняттях.
Метод 1. «Постав на паузу», концентрується на візуальній мові рухомих зображень. Діти повинні усвідомлювати, що кожен елемент медіатексту має певне значення, як візуально, так і в оповіді.
Опис методики
Використовуйте кнопку паузи, щоб допомогти обговорити кожен кадр короткого відео.
Запитайте:
Нещодавно ми говорили як повномасштабне вторгнення Росії змінює програму шкільної освіти. https://ms.detector.media/mediaosvita/post/31682/2023-04-15-mediaosvita-u-viyni/
Дошкілля також переживає зміни. Так медіапедагогині Юлія Зоря та Ксенія Ванько з Черкаського ОІППО в посібнику «Медіосвіта дітей дошкільного віку в умовах інформаційного суспільства» https://www.aup.com.ua/mediaosvita-ditey-doshkilnogo-viku-v/ показують на прикладі короткометражного мультфільму «Небезпечні знахідки», як можна застосувати цю методику, щоб формувати навички поведінки в воєнний час
Переглядаємо: https://www.youtube.com/watch?v=vVVICc46XCo
Зупинка 1. (0.18, відео) Як ви думаєте, як будуть розвиватися події? (діти висловлюють свої припущення стосовно розгортання подій).
Зупинка 2. (0,28, відео) Подумайте, як може закінчитися мультфільм? (діти висловлюють свої припущення стосовно закінчення).
Після перегляду з дітьми проводять бесіду.
Запитання для бесіди:
Юлія Зоря та Ксенія Ванько
Особливий і дуже цікавий вид медіаосвітньої діяльності – створення коміксів. Діти обожнюють не лише розглядати, а й малювати їх, тож комікси – зручна форма комунікації, вони відкривають якісно новий підхід до роботи з інформацією.
Вони також продовжуючи тему, на жаль актуальну нині, формування навичок безпечної поведінки, пропонуючи створити власний комікс «Небезпечні предмети».
Детектор медіа вже писав про адаптаційний комікс «Ми скоро повернемося» з медіаосвітніми елементами https://www.aup.com.ua/komiks-mi-skoro-povernemosya/, який у художній формі показує вимушену імміграцію родини під час війни. Команда АУП, яка створювала комікс, вважає, що важливо малювати, створювати та актуалізувати розмови про дім, про почуття, про втрату та відновлення разом з дітьми. І до речі там є комікс в коміксі, який намалювала дівчинка 4 років.
Мета. Вчити дітей створювати маленькі оповідки про небезпечні предмети та передавати їх зміст за допомогою коміксів; розвивати мовлення, творчість, працювати в команді, аргументувати та відстоювати свою думку, розподіляти ролі, презентувати напрацьований продукт. Закріпити правила поведінки під час виявлення небезпечних предметів.
Підготовча робота: перегляд з дітьми різних коміксів.
Хід виконання
Вихователь: ми з вами переглядали відео про небезпечні предмети та вивчали правила поводження з ним. Сьогодні я пропоную вам закріпити здобуті знання, створивши комікс. Вихователь пропонує дітям пригадати комікси, які вони розглядали.
Запитання до дітей:
Для закріплення знань вихователь пропонує дітям такі вправи:
Вихователь: ми пригадали що таке комікс, як він створюється, тож запрошую створити власні комікси про небезпечні предмети (робота зі складання коміксів проходить поетапно).
На першому етапі кожен вихованець складає власну розповідь про правила поводження з небезпечними предметами.
На другому етапі вихователь пропонує дітям проілюструвати свою розповідь. Кількість картинок у кожного дошкільника може бути різна.
На третьому етапі вихованці розкладають картинки по порядку, згідно з розповіддю, та створюють свій комікс про небезпечні предмети та правила, яких слід дотримуватися при їх виявлені.
(Другий та третій етапи можна запропонувати батькам для спільної діяльності з дітьми).
Коли комікси створені, діти презентують їх одне одному. Після цього розміщують в осередку книги.
Заклади дошкільної освіти є той майданчик, де можливо з ранніх етапів сформувати елементи медіаосвіти і медіаграмотності, а в педагогів закладів дошкільної освіти є всі можливості, щоб:
Головна мета цих дій – виховати покоління свідомих медіаспоживачів, здатних орієнтуватися в суспільстві, вимогливих користувачів медіа
Сьогодні йшлось лише про два ресурси, які підготовлено практиками:
Посібник «45 ідей як викладати медіаграмотність дітям 3–4 років» 45 ідей як викладати медіаграмотність дітям 3–4 років/ Навчально-методичний посібник / за редакцією О. В. Волошенюк, Г. А. Дегтярьової, В. Ф. Іванова. Київ. АУП, ЦВП. 2021. — 72 с., іл. https://www.aup.com.ua/45-idey-yak-vikladati-mediagramotnist-d/
Авторки: Оксана Волошенюк, Галина Дегтярьова, Олена Качура, Ірина Ковач, Світлана Лисенко, Олена Тарасова, Світлана Фролова; Тетяна Чашка.
Посібник містить 45 вправ-ідеї, що апробували вихователі закладів і бібліотекарі дитячих бібліотек серед дітей 3–4 років. Книжка розрахована на вихователів та бібліотекарів, що прагнуть урізноманітнити свої заняття, зробити їх цікавішими, розвивати медіаграмотність у дітей 3–4 років.
«Медіосвіта дітей дошкільного віку в умовах інформаційного суспільства»/ Ванько Ксенія, Зоря Юлія, Шаповал Олександра, Волошенюк Оксана. За редакцією Волошенюк Оксани, Іванова Валерія, Євтушенко Раїси — Київ: Академія української преси, Центр вільної преси, 2022. — 75 с. https://www.aup.com.ua/mediaosvita-ditey-doshkilnogo-viku-v/
У виданні запропоновано три основні методичні способи, які сприяють розвиткові критичного мислення в дітей дошкільного віку: «перегляд із зупинками», «бесіда за результатами перегляду» та «створення коміксів» як закріплення навчального матеріалу.
Ще один розділ – медійний блог авторки, яка читає книжки з донькою та вкраплює медіаосвітні акценти.
Видання створені за підтримки проекту Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Медійна програма в Україні», що реалізується міжнародною організацією Internews. Ця програма зміцнює українські медіа та розширює доступ до якісної інформації.
І декілька стислих порад Common Sense Media, організації місія якої забезпечити цифрове благополуччя дітей
Розмовляйте про відмінність між медіа та реальністю. Коли ви читаєте разом або дивитеся телевізор, запитайте, що сталося б, якби хтось справді зробив те, що є в книзі чи в шоу.
Запитайте про:
Телепрограми: "Про що це?"; «Що саме з того, що ви побачили та почули, змусило вас так думати?»
Рекламні ролики: "Ви впізнали когось із "друзів"(персонажів, яких вони знають)?"; "Що вони вам сказали?"
Збірки оповідань: «Хто розповідає історію?»; "Звідки ти це знаєш?"
Фільми: "Що сталося в історії?"; "Що ти про це думав?"
Інтернет-ігри: "Що сталося, коли ти клікнув на це?"; "Ти почув звук натискання?"
Упаковання товару: «Який малюнок на коробці?»; "Це саме те, що і всередині коробки?"
Все вищезазначене: "Чи показували вони персонажа/іграшку/предмет близько або здалеку?"; «Чому?»
Все вищезазначене: «Що ви при цьому відчули?»; "Що змусило вас почуватися саме так?"
