Новини-ігри – порівняно нова тенденція в світових медіа, але, тим не менш, дуже перспективна. В 2014 році індустрія відеоігр зростала в чотири рази швидше за економіку США – багато в чому завдяки стрімкому зростанню продажів смартфонів. А медіаіндустрії, в якій редакції щодня борються за виживання, відеоігри можуть серйозно допомогти втриматись на плаву.
Коли щодня сотні сайтів пропонують інтернет-користувачу дізнатись чергові «5 способів схуднути», подивитись вірусний відеоролик, переглянути нові фото однокласників та знайти улюблений фільм, медіа стає все важче й важче втримати увагу юзера та розповісти йому про щось справді важливе.
Як результат – користувачі все рідше дочитують статті до кінця, хай навіть тема видалась їм цікавою. Тому журналісти змушені шукати оригінальні підходи до подачі новин та діставатись нової аудиторії. Один з таких підходів перетворився вже на справжню світову тенденцію – гейміфікацію новин. Його суть полягає в тому, щоб додати до медіа ігровий елемент, тим самим забезпечивши кращу взаємодію читача та контенту.
Кожне видання експериментує з ігровими методами по-своєму: хтось роздає читачам бейджі за прочитання статей, хтось нагороджує призами за певний час перебування на сайті, а хтось перетворює новини та розслідування на онлайн-ігри – саме про цей вимір гейміфікації сучасних медіа і піде мова.
The New York Times, The Guardian, Washington Post та інші провідні світові видання вже повним ходом ламають стереотип щодо виключно розважальної ролі ігр. Вони переконані: як і, приміром, кіно, онлайн-ігри мають не лише розважальну функцію, а й можуть привертати увагу до дуже важливих проблем, розповідати, вчити та спонукати.
Новини-ігри – не просто забавки, створені за мотивами певної події – вони мають на меті особливим чином пояснити її читачеві. З огляду на це, такі новини мають суттєві переваги:
Вони втримують читача. Якщо юзер вирішив взяти участь в грі – шанси на те, що він вийде з неї раніше часу, набагато менші.
Вони дозволяють читачеві краще відчути тему. Адже ми вчимось набагато краще, коли робимо щось, аніж коли просто про це читаємо. Вони перетворюють пасивного читача на активного діяча, який повинен по ходу гри робити той чи інший вибір і спостерігати наслідки цього вибору.
Але новини-ігри тянуть за собою й безліч труднощів: їх виготовлення потребує поєднання роботи журналіста та гейм-дизайнера. Така гра повинна не лише зацікавити юзера, а й якнайбільш повно розкрити тему. Якщо завдання традиційної журналістики – найбільш адекватно та точно описати стан справ дійсності, то завдання дизайнера ігор – створити окрему реальність та продумати усі ходи наперед.
І хоча більшість видавців сходяться на тому, що новини-ігри ніколи не витіснять традиційну журналістику, а лишаться лише одним з мультимедійних інструментів журналіста, таким як відео чи фотографії, все-такий цей новий формат здатен освіжити медіа.
Ми пропонуємо вам зіграти у декілька цікавих новин-ігор, які дозволять зрозуміти їхню механіку та мету.
механіку та мету.
Найбільший інноватор у світі західних медіа – The New York Times – був одним з перших, хто спробував привертати увагу читачів до важливих проблем за допомогою онлайн-ігор. В 2009 році на сайті журналу з'явилась гра Gauging your Distraction, яка наочно показує, чому водіям не варто користуватись мобільним телефоном за кермом свого автомобіля.
Тут юзеру пропонують керувати машиною і час від часу відповідати на смски, які приходять на ваш уявний телефон. Ви переможете, коли відповісте на усі смски. У перші ж секунди гри стає зрозуміло, наскільки водії переоцінюють свою здатність займатись декількома справами водночас за кермом авто – дуже важко слідкувати за дорогою, коли щось постійно вас відволікає. В будь-якому разі, навіть якщо вам вдасться успішно пройти гру, користуватись телефоном за кермом в реалі все ж не варто.
Щороку в Узбекистані як дорослі, так і діти змушені збирати бавовну, яку уряд експортує до західних країн для пошиття одягу. В період польових робіт школи закривають, а дітей примусово відправляють на плантації. Щодня кожен з них повинен збирати 50 кг бавовни. Якщо дитині не вдається зібрати необхідну кількість або ж вона збирає бавовну низької якості, її можуть побити чи навіть не допустити до шкільних занять.
Декілька років тому журналіст The Guardian написав велику статтю про те, як уряд Узбекістану експлуатує дітей, а для того, щоб показати, наскільки важкою та монотонною є робота зі збору бавовни, видання запустило невеличку гру. Тут вам пропонують збирати бавовну за допомогою кліків. Коли вам набридне, а станеться це дуже швидко, ви легко можете припинити займатись цією справою та вийти з гри. Натомість у дітей Узбекистану такої можливості немає.
В 2010 році на шахті Сан-Хосе в Чілі відбулося обвалення породи, в результаті чого 33 гірняки лишились під землею на глибині більш як 700 м. Їм довелось провести під завалами 69 днів. Рятувальна операція виявилась дуже складною – шахтарів довелось дуже обережно діставати з-під землі за допомогою спеціальних капсул, аби уникнути нових обвалів.
Врешті усіх 33-х гірників вдалось врятувати, а для того, аби кожен міг хоча б трохи відчути, наскільки важкою та тривалою була рятувальна операція, агенція інтерактивного дизайну Root 33 створила гру «Juego Los 33», у якій гравцю пропонують витягнути шахтарів. Тут також можна дізнатись імена та вік кожного постраждалого.
«1000 Днів Сирії» – це гра на основі тексту, що розповідає про перші 1000 днів Сирійського повстання – від початку протестів проти уряду Башара Аль-Асада 15 березня 2011 до 9 грудня 2013 – за допомогою інтерактивної історії.
Ідея створення такої гри виникла у журналіста Мітча Свенсона, який під час візиту до Сирії в вересні 2013 зрозумів, наскільки серйозний вплив заворушення в Сирії справили на кожного громадянина країни. Ще більше він здивувався по поверненні до США, коли побачив, наскільки байдужим є американське суспільство до звірств сирійського уряду щодо звичайних людей.
За допомогою особливого ігрового сторітелінгу, журналіст вирішив допомогти американцям відчути на собі те, що відчували звичайні сирійці. Він пропонує подивитись на ситуацію очами матері двох дітей, повстанця та іноземного журналіста та по ходу викладу історії пропонує читачеві обирати ті чи інші рішення, базуючись на політичній, емоційній та економічній ситуації, до якої потрапляє його герой.
Саме так, на переконання журналіста, люди з усього світу зможуть справді зрозуміти трагедію сирійського народу і це не залишить їх байдужими.
В 2014 році розслідування журналістки Аль-Джазіри Джуліани Руфус нелегальної риболовлі на берегах Сьєрра-Леоне привело на сайт більше 80% нових юзерів. Все завдяки грі Pirate Fishing, яка пропонувала читачам відчути себе безпосередніми учасниками розслідування.
В ході гри вам пропонують переглянути серію інтерв'ю, доказів та свідчень та на їх основі спробувати визначити місце розташування нелегальних рибальських траулерів. Вся гра містить реальні історії людей та факти і заснована на однойменному фільмі-розслідуванні журналістки Аль-Джазіри.
Творці гри переконані, що вона здатна не лише розповісти людям про проблеми нелегальної риболовлі, а й відкрити у звичайних людях таланти журналістів-розслідувачів.
Після 7-бального землетрусу, який зруйнував Гаїті в 2010 році, міжнародні організації надали країні більше 10 мільярдів доларів на ліквідацію наслідків землетрусу та відбудову інфраструктури. Та, попри грошову допомогу, навіть через 5 років після катаклізму, більшість соціальних та економічних проблем лишились невирішеними, що потягнуло за собою хвилю невдоволення серед гаїтян.
Тому компанія The Pixel Hunt спільно з журналістами вирішила створити гру, яка дозволить кожному відчути себе в шкурі працівників уряду та спробувати прийняти рішення щодо того, які саме потрібно зробити кроки, аби усунути наслідки землетрусу.
Тут вам необхідно розставити пріоритети: що краще – побудувати житло для бездомних чи зробити систему охорони здоров'я доступною для всіх, а може спершу відбудувати школи? Мало того, що ви повинні зробити вибір, вам ще доведеться боротися з наслідками своїх рішень, адже досвід Гаїті показав, що є безліч змін, які видаються розумними в короткостроковій перспективі, але в довгостроковій перспективі виявляються шкідливими для країни. Тому розробники гри та журналісти вирішили дозволити юзерам самостійно приймати рішення та робити помилки, аби зрозуміти, що реформи та розвиток країни – набагато більш комплексна штука, ніж може здатись на перший погляд.
