БУТИ ВІЛЬНИМ - БУТИ ВІДПОВІДАЛЬНИМ. Репортаж з країни, де 81% населення починають ранок з читання газети (або Свобода слова. Зі шведського досвіду)

Друга стаття з циклу «Шведська медіаосвіта: досвід Третього Літнього табору з медіаграмотності»

 

 

10 вересня 2003 рік… Початок шостої вечора, за стокгольмським часом…  По всіх каналах шведського телебачення біжить рядок: «Терміново! Екстрено!». Повідомляється, що на міністра закордонних справ країни Анну Лінд скоєно замах… Невідомий завдав їй кілька ударів ножем, після чого втік. Усе сталося в центрі столиці, в найбільшому супермаркеті Nordiska Kompaniet, куди Лінд зайшла одна без охорони по дорозі зі служби додому. Тяжко пораненого міністра було доставлено до Каролінської лікарні. Трохи пізніше, у щоденній вечірній газеті  «Экспрессен»(Expressen), яку читає майже 900 000 шведів) з’явився репортаж з місця трагедії, він супроводжувався фотознімком. Ось цим.

А наступного ранку 46-річна Анна Лінд, котру дуже любили в країні, і як енергійного державного діяча, і як щиру відверту людину, померла від отриманих ран…

  Цю жахливу історію, яка колись сколихнула не лише Швецію, а й увесь світ, наш  куратор, чільний шведський медіаосвітянин Йоран Андерссон згадує не випадково. Адже сьогодні навички аналізу зображення є життєво необхідними, позаяк 80% інформації ми отримуємо візуально. Він запитує так, як запитував би своїх учнів, яких вчить аналізувати  фотографії: «Чи етичною, на вашу думку, була публікація в одному з авторитетних видань, саме такого фото?» Ми піднімаємо картки (їх Йоран роздав нам заздалегідь) – зелену, якщо  відповідь «Так», і червону, якщо ми вважаємо дії журналістів неприпустимими. Думки розділяються. Андерсон коментує: «Насправді, однозначно відповісти  на таке  питання складно. У Анни лишилося двоє синів (8 та 10 років) і для них бачити такий знімок було справжнім потрясінням, яке ще більше підсилювало отриману від непоправної втрати  психологічну травму… Проте з іншого боку, Лінд була на той час найвпливовішим політиком у країні, жителі якої цілком могли претендувати на отримання усіх новин щодо цієї події». Це тема для серйозної дискусії, до обговорення подібних неоднозначних ситуацій, до яких Андерссон доволі часто залучає своїх учнів. Він допомагає їм навчитися формулювати висновки, критично мислити та з повагою й відповідально ставитися до оточуючих. Бо вони живуть у країні, де свобода слова не лише задекларована, вона  є основоположним елементом устрою демократичної держави, тож практично вся інформація (у вигляді різноманітних медіамеседжів) може бути оприлюдненою. У цьому і є свобода, і чим вище її рівень, тим вищим повинен бути рівень відповідальності тих, хто доносить до медіаспоживача інформацію. Вона не повинна перешкоджати суспільству й кожному з його громадян, вона має бути етичною та правдивою, вона не має спотворювати картину світу й  маніпулювати свідомістю. За великим рахунком шведам вдається зберігати баланс між ступенем свободи та ступенем відповідальності, вони майже дорівнюють один одному. Так склалося з багатьох причин  - історичних, економічних та  ментальних.

Жителі цієї скандинавської країни  визнають - вони  схильні перестаратися в тому, що стосується правил. Більшість з них вважають необхідним   існування рівноправного та справедливого суспільства.  Проте вони не менш завзято охороняють свої свободи.

250 років з вільною пресою

Громадян Швеції інформує вільна преса, вони користуються правом участі в демонстраціях, свободою слова, правом критично розглядати дії влади. Швеція  ще 250 років тому у 1766 році, зробила радикальний на ті часи крок: прийняла Акт про свободу друку. Вперше у світовій історії в законодавчому порядку була скасована цензура, надана свобода вираження думок та доступу до інформаційних джерел, перш за все до офіційних документів. Шведське законодавство*, яке гарантує свободу інформації  і, зокрема, відкритість органів публічної адміністрації, і до сьогодні ще викликає здивування в деяких міжнародних колах.

*Конституцію Швеції формують 4 основних закони:

1.  Акт про форму правління;

2.  Акт про престолонаслідування;

3.  Акт про свободу друку (який вміщує норму про суспільний  доступ до офіційних документів);

4.  Основний акт про свободу вираження поглядів. 

На початку XIX століття бурхливий розвиток отримала шведська преса. У 1830 році у Стокгольмі видатним громадським діячем демократичної орієнтації Ларсом Йоханом Йертою була заснована газета «Афтонбладет» («Вечірня газета»). У виданні можна було знайти докладні судові репортажі, точні описи умов життя народу, новини, незручні для можновладців, бюлетені з усієї країни та з-за кордону, твори провідних літераторів і високоякісну культурну дискусію. «Афтонбладет» стала зброєю в боротьбі проти королівської влади, боротьбі, що призвела свого часу, в союзі й з іншими демократичними силами,  до формування шведської демократії.

Багаторазово уряд намагався заборонити випуск газети з критикою на адресу короля, який один за одним видавав накази про припинення друку видання. Але редакція вигадала хитрий спосіб виживання. На заборону випускати «Афтонбладет», з’являлися  «Другий Афтонбладет», «Третій Афтонбладет», «Четертий…»…і на 26-му король здався. І це була справжня перемога шведських медійників, перемога, яка додала міцну цеглинку до фундаменту майбутньої незалежної журналістики Швеції. Сьогодні «Афтонбладет» найбільша щоденна газета в Скандинавії (згідно за даними  Tidningsstatistik AB, шведської статистичної компанії), одна з найбільших газет в країнах Північної Європи та одна з провідних вечірніх газет Швеції. 

Ларс  Юхан Йерта (Lars Johan Hierta) – засновник сучасної шведської журналістики

та найбільшої щоденної газети в Скандинавії «Афтонбладет» (швед. Aftonbladet)

 

    

Це також історія демократичної держави. Титульні сторінки першого та сучасного номерів Aftonbladet. Між ними майже два сторіччя …

У Швеції друковані видання є надзвичайно популярними. За статистикою, шведи відносяться до числа найактивніших покупців та читачів! газет у світі. Ще в 1995 році в країні з населенням 9,8 мільйонів виходило 95 газет з так званою високою періодичністю й загальним тиражем близько 4,1 мільйонів. А в 2010 році щодня друкувалося близько 3,5 млн. газет, не враховуючи безкоштовних  видань. 81% населення читає  ранкові газети. Близько півтори сотні  газет – видання місцевого та регіонального рівнів, їм довіряють, вони користуються попитом.

                        Місцева преса:175 років адреса незмінна

«Новини Швеції, всесвітні новини можна отримати безкоштовно, прочитати на численних сайтах. А ось про місцеві події читач дізнається лише від нас, ми затребувані і не відчуваємо скорочення тиражів»,  –  розповідає нам головний редактор регіональної газети «Барометр» Андерс Енстром. На цій посаді він лише два з половиною роки, а ось газета, за яку він несе повну відповідальність існує 175! До речі,  газета за всі ці роки не змінювала своєї назви, а її редакція знаходиться за однією й тією ж адресою вже 171 рік. Чи це не є показником стабільності?


   

                                                               головний редактор регіональної газети                           Vastra Sjogatan 7, Kalmar,   Sverige

                                                              «Барометр» Андерс Енстром                              Вам до редакції «Барометру?»  Адреса незмінна…

Щоправда, рік тому будівлю було повністю відновлено та модернізовано, за рахунок власників газети, одного з комерційних фондів. «Заробляти гроші не наше завдання, – продовжує Андерс, – наша ціль бути корисними людям. Усі рішення, щодо журналістської діяльності, приймаються мною особисто, власники ніколи не втручаються в процес. Як головний редактор я маю повну СВОБОДУ дій, але несу й повну ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ за них. Важливим є те, що в країні практично нічого не загрожує життю журналістів. Усю відповідальність за публікації несе видання й редактор. Хоча й сам журналіст повинен усвідомлювати те, про що він пише».

          

Андерс Енсторм та команда журналістів «Барометру» працюють у відкритому просторі

Журналісти  «Барометру» на «інформаційному посту» цілодобово. І хоча останнім часом «спілкування» з читачами відбувається переважно онлайн, співробітника в приміщенні редакції ви знайдете завжди. Кожна людина може в будь-який час звернутися до редакції з проханням написати про те, що цікавить її особисто, висвітлити актуальну проблему, або дізнатися про те, що її хвилює. За роки роботи редакція газети вже визначилася з напрямками своєї діяльності: інформувати про те, що відбувається навколо; поширювати серед населення необхідні знання та допомагати людям приймати рішення, які позитивно впливають на життя суспільства; бути «містом зустрічі» для дискусій та трибуною для обговорення важливих питань; «створювати» теми для розмов, писати про те, що буде об’єднувати людей; бути джерелом натхнення; та головне, контролювати роботу владних структур. «Місцева традиційна журналістика відіграє величезну роль на регіональному рівні, –  підкреслює  Андерс Енстром,  –  у своїх матеріалах ми приділяємо багато уваги проблемам освіти, охорони здоров’я,  сім’ї… Серед наших читачів є представники різних поколінь, ми намагаємося відшукати теми, які зацікавлять молодь. А ще, ми дуже ретельно стежимо за діяльністю політиків. І вони не ризикують порушувати закони, або, взагалі, робити щось не так… знають, інформація про  це одразу з’явиться на сторінках нашої газети».

   

За статистикою газету переважно читають з 6 до 7 ранку... та після 22.00. (перед сном J  )   

Про що це свідчить ? Про потребу  завжди бути в курсі місцевих подій

«А чи можете ви розповісти про викриття якоїсь  гучної корупційної справи чи про якийсь  політичний скандал?», – з надією почути щось цікавеньке, запитує один з учасників нашої допитливої групи.  Андерс довго не може нічого пригадати… потім говорить: «Так, була пару років тому одна скандальна подія у Кальмарі… Два відомих політики, чоловік і жінка,  (у кожного була своя сімя) покохали один одного. Усі дуже уважно  слідкували  за розвитком цієї історії, закохані розлучилися зі своїми колишніми партнерами та одружилися. Ось,  така love-story…».

                           

                                                                       Часи змінюються….                                              «Барометр» в електронному вигляді. Має 40 000 прочитань щодня.

Великою перевагою для роботи шведських журналістів є прозорість діяльності державних та комунальних органів влади. Журналіст місцевого шведського видання більше часу проводить посеред документів у мерії, аніж на власному робочому місці. Ця прозорість зменшує небезпеку зловживання владою та гарантує можливість громадського контролю. Тезу підтверджує те, що Швеція впродовж багатьох років є однією з найменш корумпованих націй. Законодавство країни виводить прозорість на новий рівень: воно відкриває як громадськості так і мас-медіа безперешкодний доступ до офіційних документів (можна навіть ознайомитися з електронною поштою, якою обмінюються між собою службовці державних установ!); воно потребує того, щоб інформація була для кожного громадянина зрозумілою, безкоштовною, відкритою. Анонімність джерела журналістської інформації та його захист також забезпечуються. А ось попередня цензура або контроль за тим, що зявиться у медіа  заборонені. І цей унікальний механізм справжньої свободи слова працює! І ось ще один приклад від Йорана.


            На сторінці вже відомої вам «Афтонбладет» портрет сильної та вольової жінки. Це Маріанн Самуельсон – авторитетний шведський політик з багаторічним досвідом. У серпні 2009 року вона опинилася в центрі події,  які призвели до її відставки з поста губернатора  одного з ленів (лен – адміністративна одиниця в Швеції) під назвою Готланд. Територія  острова Готланд дуже мальовнича та приваблива і, не зважаючи на те, що в Швеції існує право загального доступу до природи, на засіданні підзвітного їй адміністративного бюро, Самуельсон дуже  наполягала на тому, щоб віддати частину землі біля моря під зведення будинку одному з впливових підприємців.  У своєму  рішенні вона  була непохитна й не звертала уваги на заперечення колег. Але вся дискусія була зафіксована на аудіоплівку кимось із присутніх. У той же вечір запис було передано місцевій радіостанції, яка й зробила його публічним. Через три дні  Маріанн Самуельсон, також публічно, у зверненні до жителів Готланду, визнала свої помилки й пішла у відставку. Що тут додати? Хіба тільки те, що Самуельсон навіть і  не намагалася дізнатися, хто зробив компрометуючий запис, хто оприлюднив його, … бо все це суперечило б шведським законам. А вони забезпечують збереження анонімності особам, які надають відомості видавцям, редакторам або інформаційним агентствам, а журналістам - захист від примусу до розкриття джерел інформації. Інша справа, якби інформація була б неправдивою, тоді б закон був на боці того, кого було несправедливо звинувачено. Адже з правом на вільне самовираження пов'язана й певна відповідальність. Зловживання свободою слова може виявитися джерелом образ, може спровокувати дискримінаційні дії та насильство й мати негативні наслідки для окремих осіб і суспільства в цілому.

                                   Виховання відповідальності: спільна праця суспільства і медіа

Для того щоб запобігти цим наслідкам та в той самий час ще більше зміцнити загальну гласність, шведська держава ще з 1809 року спирається на інститут омбудсмена (до речі, слово омбудсмен, яке прийшло до нас з англійської мови, - споконвічно шведське, по-шведськи оmbudsman - "представник") - органи громадського нагляду, які представляють інтереси окремих громадян і груп. Наприклад, є омбудсмен, який розглядає скарги  на дії органів влади або окремих чиновників, омбудсмен по боротьбі з дискримінацією (за будь-якою ознакою), і, звичайно ж,  у цій демократичній скандинавській державі є омбудсмен з питань преси, який  стоїть на сторожі правових та етичних норм у розгалуженому світі медіа в Швеції, де гарантується і реально функціонує  свобода друку і слова. Цю посаду було засновано майже півстоліття тому, використовуючи свій авторитет й апарат службовців, омбудсмен допомагає відновити справедливість у тих випадках, коли з кимось обійшлися образливо або неетично в газетних публікаціях. Заява від людини, яка вважає себе потерпілою, розглядається в апараті омбудсмена й в багатьох випадках готується для передачі вже в Комітет преси з питань журналістської етики. Якщо Комітетом робиться висновок, що норми й правила в даному випадку порушені, то газета зобов'язана надрукувати відповідне спростування. А крім того заплатити досить високий експедиційний збір, за рахунок цих зборів частково фінансується діяльність омбудсмена.

Свобода вираження поглядів та свобода слова - фундаментальні принципи демократичного суспільного устрою. Але як досягти того, щоб цей фундамент був міцним? Та взагалі, був? Джордж Бернард Шоу писав: «Свобода - це відповідальність. Ось чому всі її так бояться». Цієї відповідальності слід не боятися, до неї треба бути готовим. І шведам це зрозуміло… Ми переконувалися в цьому весь час нашого перебування в цій нордичній державі, коли знайомилися з тим, як готують до дорослого свідомого життя підростаюче покоління, у тому числі й коли навчають його медіаграмотності.

Сформовані  ще в дитинстві, навички «спілкування» з медіа допомагають легко знаходити відповіді на питання: хто створив той чи інший меседж та навіщо? Що в ньому є особистою  думкою, оціночним судженням, а що  фактом? До речі, розібратися із цим допомагає сам концепт друкованих видань. Наприклад, суб'єктивну оцінку автора буде позначено блакитним кольором. Або, передплатники знають, на другій смузі вони прочитають тільки консервативні думки, а ось на шостій, промарковані червоним, журналістські тексти, які містять лише факти! Саме їх і повинен доносити до медіаспоживача справжній журналіст, не висловлюючи своєї власної позиції. Про це дуже влучно  висловився відомий ведучий однієї з головних новинних програм SVT1 (Першого каналу шведського телебачення) Rapport ("Report") який кожного дня в ефірі впродовж 30 хвилин озвучував  лише факти: «Я 30 років працював на телебаченні, весь час говорив, але так жодного разу й не висловив власної думки».

Проте шведських школярів постійно вчать висловлювати останні, особливо під час аналізу новинних текстів. До того ж, педагоги завжди намагаються пов’язати їх з темами шкільної програми, використовувати серйозну та якісну медійну інформацію в навчальному процесі. І саме тоді в юних  шведів поступово формується розуміння значущості якісної та професійної журналістики в демократичному суспільстві та її ролі своєрідного громадського контролера. А ще формується відповідальність, яка дорівнює свободі!