Екскурсія в газету «Barometern» (Кальмар, Швеція)

10 червня 2014 року в рамках Літньої школи представники України, Білорусі та Вірменії побували на екскурсії в регіональній місцевій газеті «Barometern»


 

Газета заснована в 1841 році. Тираж 40 тис. примірників – фактично кожна сім'я в окрузі отримує її. Існує веб-версія газети, кількість відвідувань за тиждень сягає 95 тис. Оборот – 168 млн. шведських крон, з яких 50 % - підписка та 45 % реклама. Редакція газети нараховує 120 співробітників. 99 % накладу поширюється за передплатою і 1% - роздрібна торгівля. Видання поширюється в 10 з 12 можливих округах країни, які розташовані на півдні Швеції. До того ж кожен муніципальний округ має свою шпальту, а острів Еланд, де розташована літня королівська резиденція, - 2 полоси, а влітку, коли туристи активно туди приїжджають, і 3-4 полоси. У відсотковому співвідношенні 90 % - місцеві новини і 5 % загальнонаціональні.

За словами Андреса Енстрома, головного редактора газети, метою випуску видання є поширення новин, інформування та можливість бути корисними суспільству. Сьогодні у всьому світі відбувається процес зниження зацікавленості друкованими періодичними виданнями. Молодь Швеції віддає перевагу веб-версії газети.

Андрес Енстром, головний редактор газети «Barometern»

 

Андрес Енстром поділився планами на майбутнє, в яких вони дещо змінять стратегію виходу видання та наповнення контентом. Раніше лише частина інформації розміщувалась на сайті, скоро веб-версія буде містити ту ж інформацію, що і друкована. Єдине, що повна інформація електронної версії буде доступна лише передплатникам. Таким чином буде охоплена більша частина аудиторії, а такий прийом, в першу чергу, спрямований на молоде покоління. Разом з тим є безкоштовні версії газет, які також інформують суспільство про події в країні, але редакція газети переконана, що читачі будуть передплачувати електронну версію саме цієї газети. Окрім електронної версії для комп’ютера будуть доступні спеціально розроблені версії для планшетів та смартфонів. Читач зможе робити вибірку новин, тем, які б він хотів отримувати, тобто можливим стане індивідуальний підбір новин. Таким чином, рекламодавці зможуть визначити свою цільову аудиторію. Адже рекламодавці – це важлива складова газети, каже Андрес. У номері налічується 20-30 % реклами. І це не межа, адже тут чим більше реклами, тим краще. Газета виходить щодня окрім неділі. Мінімальний обсяг шпальт – 24. Не дивлячись на оцифрованість, Скандинавія та Японія досі зберегли традицію читання друкованої преси. Середній вік читача газети – 65 років. Переважають жінки. Це обумовлено тим, що чоловіки здебільшого цікавляться темами спорту. Жінки ж читають новини, статті, рекламу. До того ж у суботу виходить додаток до газети, так званий факультатив вихідного дня, який має ще більше спеціалізованих тем, які були б цікаві саме жіночій аудиторії.

 

У 2011 році був прийнятий закон, за яким у школах почали навчати дітей критичному мисленню та умінню оцінювати інформацію. Отож ми познайомились з новою посадою, принаймні для українців, яка має назву медіаконсультант. Це особа, яка співпрацює зі ЗМІ та навчальним закладом, періодично проводить лекції для дітей та вчить їх медіаграмотності та критичному мисленню. Обов’язки медіаконсультанта в газеті виконує Йоран Андерсон, учитель суспільствознавства, колишній директор школи.

Йоран Андерсон, медіаконсультант зліва від нього перекладач Вадим Азбель 

 

Зараз Йоран займається проектом «Медіакомпас». Проект спрямований на роботу з дітьми в сфері медіа. Цільова аудиторія медіаконсультанта – діти 16-19 років. У так звані медіадні, коли проходить лекція, Йоран працює з 300-400 школярами. За рік в 1 окрузі він зустрічається з 7 тисячами учнів. На сайті проекту розміщується корисна та цікава інформація для школярів. Наприклад на сайті є анкета (питальник), який Йоран розсилає навчальними закладами щопонеділка. Питання анкети стосуються подій останнього тижня в країні та окрузі. Таким чином діти, відповідаючи на подібні питання, будуть добре орієнтуватись у актуальних подіях. Цей проект спрямований на учителів. Разом з тим існує відповідний проект "Медіакомпас" для молоді.  

Йоран Андерсон презентує проект "Медіакомпас" 

 

Швеція знаходиться на 4 місці в світі за показниками свободи слова. У цій країні просто дізнатись про що завгодно, адже існує таке поняття як «прозорість». Швеція – перша країна у світі, яка прийняла закон про свободу друку (1812 рік). Передісторія появи преси в Швеції починається з 17 століття. Тоді почали випускати газету під назвою «Aftonbladet» (1766), яка висвітлювала всі порушення влади. Король заборонив її випуск. Наступного дня газета вийшла під новою назвою і так тривало 10 років, доки король не здався (1840). А в 1841 році була створена газета «Barometern», яка за час свого існування газета змінювала назву 27 разів.

Конституція Швеції включає в себе 4 основних закони, один з яких – закон про свободу слова. В першому параграфі закону говориться: "Кожен шведський громадянин має право на вільне поширення інформації про що завгодно". У другому параграфі мовиться про те, що ніхто не має права аналізувати чи піддавати контролю друкований документ до того часу, поки він не вийде з друку. Тобто іншими словами цей параграф говорить нам про відсутність цензури в країні. Також є постанова про свободу на повідомлення та захист джерела інформації. Йоран навів яскравий приклад. Морган Самерсон, губернатор острова Готланд на засіданні дозволила одному з поважних громадян Швеції розпочати будівництво на території, на якій заборонена забудова. Один із учасників засідання записав розмову на диктофон і відправив на радіо. Наступного дня ця інформація стає сенсаційною. Морган порушила закон про рівність усіх громадян країни та дозволила забудову у забороненому для цього місці. Через три дні її звільнили, але вона так і не дізналась імені того, хто відправив цю інформацію у медіа. Усі мають можливість інформувати не боячись наслідків. У Швеції є ще поняття єдиної відповідальної особи, в газеті «Barometern» це Андрес Енстром. Він несе відповідальність за все, навіть за рекламу, а відтак приймає всі рішення. Отож, в роботі шведських ЗМІ є багато відмінностей від наших реалій. Сподіваємось, що цей позитивний досвід ми з часом втілимо у життя тут, в Україні. І не забуваймо, що вільні медіа потребують критично підготованих читачів.